Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2018 року у справі №342/265/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 342/265/17

провадження № 61-42573 св 18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі - Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, прокуратура Івано-Франківської області, Державна казначейська служба України, редакція газети «Факты и комментарии»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2018 року в складі судді Федів Л. М. та на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року в складі колегії суддів Фединяка В. Д., Девляшевського В. А., Малєєва А. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

21 березня 2017 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, прокуратури Івано-Франківської області, Державної казначейської служби України, редакції газети «Факты и комментарии» та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 1 017 055,44 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, зобов`язати Управління національної поліції України в Івано-Франківській області вилучити та знищити матеріали, які зберігаються в картотеці оперативно-довідкового й дактилоскопічного обліку стосовно ОСОБА_3 , знищити розповсюджені в Україні орієнтування щодо затримання ОСОБА_3 як особливо небезпечного злочинця, а також зобов`язати газету «Факты и комментарии» спростувати статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», опубліковану в випуску від ІНФОРМАЦІЯ_3 року та опублікувати у випуску даної газети судове рішення в цій справі.

В обґрунтування позовних вимоги ОСОБА_1 зазначав, що 25 жовтня 2010 року його притягнуто як обвинуваченого в учиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 187 КК України та оголошено його в розшук.

Постановою начальника слідчого відділу Городенківського відділення поліції Коломийського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 14 грудня 2015 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 187 КК України.

Позивач зазначає, що перебував під слідством 62 місяці, а тому вважав, що інсують достатні підстави для стягнення з ДКСУ на його користь відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Указані обставини спричинили позивачеві глибокі душевну та психологічну травми, викликали пов`язані з цим моральні страждання й переживання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 230 826 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Суд першої інстанції виходив із того, що характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках свідчать про наявність правових підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди в розмірі, передбаченому закону. При цьому, інші позовні вимоги в установленому законом порядку позивач не довів та не надав на їх підтвердження належних і допустимих доказів, а тому наявні правові підстави для відмови в задоволенні цих вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

15 серпня 2018 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження в даній справі.

16 серпня 2018 року Державна казначейська служба України з пропуском строку на касаційне оскарження подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення та клопотання про поновлення пропущеного строку, а також клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року поновлено ДКСУ строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в даній справі, клопотання ДКСУ задоволено та зупинено виконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року, до завершення розгляду касаційної скарги.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подала касаційні скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди не дослідили обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права та дійшли безпідставного висновку про часткове задоволення позову.

Просив оскаржувані судові рішення змінити та задовольнити позов повністю.

У касаційній скарзі ДКСУ зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права.

ДКСУ вважає, що суди не взяли до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту завдання позивачеві моральної шкоди органами досудового слідства та прокуратури, а також наявності вини цих органів, і дійшли безпідставного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Просила оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні даного позову.

Відзив на касаційні скарги

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив редакції газети «Факты и известия» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив заступника прокурора Івано-Франківської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому він просив у її задоволенні відмовити, оскаржувані судові рішення скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 жовтня 2010 року ОСОБА_1 було притягнуто як обвинуваченого в учиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 187 КК України, а також оголошено його в розшук.

Постановою слідчого від 09 листопада 2010 року надано дозвіл на затримання та доставлення під вартою до суду ОСОБА_1 для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.

У 2012 року в рамках розшуку ОСОБА_1 Городенківський РВ УМВС в Івано-Франківській області розіслав орієнтування про те, що за скоєння злочину, передбаченого частиною третьою статті 187 КК України, розшукується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець і житель АДРЕСА_1 , К /С № 316950 від 25 жовтня 2010 року, ОРС категорії «Розшук» № 22575 від 03 лютого 2010 року.

Постановою начальника СВ Городенківського ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 14 грудня 2015 року кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною третьою 187 КК України, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пунтку 2 частини першої статті 284 КПК України, в зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Відповідно до довідки сектору інформаційної підтримки Городенківського відділення поліції Коломийського відділення поліції ГУНП України в Івано-Франківської області № 15-06022018/26004 в оперативно-довідковій картотеці ГУНП України в Івано-Франківськй області та в оперативно-довідковій картотеці Міністерства внутрішніх справ України відомостей стосовно ОСОБА_1 немає.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту розміщення статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» випуску газети «Факты и комментарии» від ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування громадянинові моральної шкоди у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян і завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно зі статтею 4 цього закону відшкодування моральної шкоди здійснюється в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина перед слідством та судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебування перед слідством та судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Правльним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, що виплаті в даній справі підлягає мінімальний розмір відшкодування, тобто такий, який має бути відшкодований за відповідний період у будь-якому випадку та будь-якій особі, внаслідок незаконного притягнення її як обвинуваченої, оскільки ОСОБА_5 не надав судам належних і допустимих доказів на підтвердження того, що його страждання, заподіяні відповідними незаконними діями, призвели до суттєвого погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з частиною другою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки під час перебування під слідством та судом позивач зазнав моральних страждань, були порушені його нормальні життєві зв`язки, для організації свого життя він витратив додаткові зусилля та був позбавлений можливості реалізувати свої звички й бажання, з урахуванням характеру моральних страждань у їх сукупності, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди в гарантованому державою розмірі та часткове задоволення позову в даній справі.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (абзац другий частини першої, частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 не надав судам першої та апеляційної інстанцій належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог про виключення запису про нього в органах кримінально-виконавчої системи України та про зобов`язання стростувати інформацію шляхом публікації рішення.

Ураховуючи викладене, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в даній справі.

У касаційній скарзі ДКСУ зазначає, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди органами досудового слідства та прокуратури, а також наявності вини цих органів, у зв`язку з чим підстави для її відшкодування відсутні, однак такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки відшкодування громадянинові моральної шкоди у випадку, зокрема, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного засудження та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина здійснюється в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Інші доводи касаційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішеннь - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат