Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.06.2019 року у справі №643/15118/18

Постанова

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 643/15118/18

провадження №61-10505св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1,

відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2018 року у складі судді Сугачової О. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року позивач звернулася до суду із позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що спричинюється слідчим першого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_2 та його помічником.

Позов мотивовано тим, що вказані посадові особи прокуратури Харківської області перевищують свої службові повноваження при виконанні службових обовязків, використовують, приховують особливо тяжкі злочини проти заявників та заручників, і вірогідно, вчиняють злочини проти правосуддя на користь та в інтересах безпеки прокурорів, зазначених у її заяві до прокурора Харківської області.

Зазначала, що їй спричинено моральну шкоду у зв'язку із невиконанням, неналежним виконанням протягом тривалого часу посадових обовязків працівниками прокуратури Харківської області.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на її користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України компенсацію моральної шкоди в розмірі 30 000 грн спричиненої посадовими (службовими) особами прокуратури Харківської області, зокрема слідчим першого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_2 та його помічником.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела достатніми та допустимими доказами факт заподіяння їй шкоди та її розмір, а також протиправність поведінки посадовими особами прокуратури Харківської області та причинного звязку між такою поведінкою і заподіяною їй шкодою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Московського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Вважає, що вона надала докази та довела завдання їй шкоди незаконними рішеннями, дією та бездіяльністю органів державної влади.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2018 року ОСОБА_1 з ОСОБА_3 звертались до прокуратури Харківської області із заявою про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження щодо прокурорів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших, які перешкоджають реєстрації та розслідуванню кримінальних порушень їх прав, приховують злочини.

Відповідно копії постанови слідчого від 28 грудня 2017 року, що міститься в матеріалах справи ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 162 КК України (а.с. 17).

Відповідно до копії заяв, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зверталися до правоохоронних органів, органів прокуратури, судів різних інстанцій.

Згідно з відповіддю на заяву позивача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань стосовно слідчого Мірошниченко О. М., в якій зазначено, що заява з якою звернулася позивач не містить обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначеною особою (а.с. 10).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди(статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Дії (бездіяльність) посадових осіб прокуратури Харківської області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (статті 11 ЦК України).

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої

Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А.

Лідовець

Г.

В. Кривцова