Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.09.2019 року у справі №451/582/15

Постанова

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 451/582/15

провадження № 61-12291св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - прокурор Радехівського району Львівської області в інтересах держави в особі Радехівської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом прокурора Радехівського району Львівської області в інтересах держави в особі Радехівської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням,

за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року у складі судді Крета А. І. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 рокуу складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року прокурор Радехівського району Львівської області в інтересах держави в особі Радехівської міської ради Львівської області звернувся до суду з указаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Радехівської міської ради Львівської області 87 514,76 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що 27 березня 2014 року прокуратурою Радехівського району Львівської області за результатами проведеної перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у Радехівській міській раді Львівської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу (далі - КК України). У ході досудового розслідування вказаного провадження у кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді голови правління Відкритого акціонерного товариства «Радехівський пивзавод» (далі - ВАТ «Радехівський пивзавод»), протягом 2009 - 2011 років підробляла податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, вносила до офіційних документів завідомо неправдиві відомості щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру нарахованої орендної плати згідно з договором оренди землі, підписувала офіційні документи та завіряла підписи печаткою підприємства, подавала їх в Державну податкову інспекцію у Радехівському районі Львівської області, що призвело до збитків, у зв`язку з ненадходженням до місцевого бюджету Радехівської міської ради Львівської області орендної плати за землю в розмірі 87 514, 76 грн. 10 червня 2014 року ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України. Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 20 березня 2015 року провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 закрито на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвалою цього ж суду від 10 квітня 2015 року цивільний позов в інтересах Радехівської міської ради Львівської області залишено без розгляду.

ОСОБА_1 позов не визнала, пославшись на те, що згідно з договором оренди, який укладений між Радехівською міською радою та ВАТ «Радехівський пивзавод» орендна плата повинна була вноситись до 15 числа кожного місяця, останній платіж був здійснений нею 02 лютого 2011 року, у зв`язку з чим вона заявила про застосування позовної давності та просила відмовити в задоволенні позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Справа в судах попередніх інстанцій розглядалася неодноразово.

Радехівський районний суд Львівської області останнім рішенням від 12 грудня 2016 рокувідмовив в задоволенні позову. Скасував заходи забезпечення позову.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, що згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 23 лютого 2017 року рішення Радехівського районного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У березні 2017 року заступник прокурора Львівської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Радехівського районного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 року.

Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновків судів про те, що позивачем пропущено позовну давність, оскільки підстава для звернення до суду з цим позовом у прокуратури виникла з часу встановлення особи винної у заподіянні шкоди, а саме 10 червня 2014 року - дата оголошення ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Помилковими також є висновки судів про те, що Радехівській міській раді було відомо про її порушене право ще у 2012 році, оскільки матеріали справи не містять доказів про її обізнаність про вчинення відповідачем службового підроблення та завдання при цьому шкоди місцевому бюджетові. Апеляційним судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення і цивільного і трудового законодавства, яке регулює строки звернення до суду. Крім того в оскаржуваних судових рішеннях судами не наведено висновків про доведеність чи недоведеність позовних вимог.

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці рішення є законними і обґрунтованими, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позов пред`явлений з пропуском позовної давності, а тому обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог. Зазначила, що Радехівська міська рада ще в квітні 2009 року, виявивши несплату орендної плати за землю, могла і повинна була ініціювати перевірку цих обставин. Крім того зазначила, що у 2012 році Радехівська міська рада зверталася до господарського суду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та відшкодування недоотриманої орендної плати, що також свідчить про її обізнаність щодо завданої шкоди. При цьому зазначила, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина третя статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки шкода завдана під час виконання нею трудових обов`язків у ВАТ «Радехівський пивзавод».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 31 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28 лютого 2018 року справу № 451/582/15 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 26 березня 2008 року між ВАТ «Радехівський пивзавод» в особі ОСОБА_1 та Радехівською міською радою Львівської області укладено договір оренди землі, за умовами якого та згідно з розрахунком розміру орендної плати на земельну ділянку комунальної власності несільськогосподарського призначення, виходячи із нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі трьох процентів від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 33 550,92 грн на рік та 2 795,91 грн у місяць на рахунок Радехівської міської ради Львівської області.

27 березня 2014 року прокуратурою Радехівського району Львівської області за результатами проведеної перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у Радехівській міській раді Львівської області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України. У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді голови правління ВАТ «Радехівський пивзавод», протягом 2009 - 2011 років підробляла податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, вносила до офіційних документів завідомо неправдиві відомості щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру нарахованої орендної плати згідно з договором оренди землі, підписувала офіційні документи та завіряла підписи печаткою підприємства, подавала їх в Державну податкову інспекцію у Радехівському районі Львівської області, що призвело до збитків, у зв`язку з ненадходженням до місцевого бюджету Радехівської міської ради Львівської області орендної плати за землю в розмірі 87 514,76 грн.

10 червня 2014 року ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 20 березня 2015 року провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2015 року цивільний позов залишено без розгляду.

Вказані ухвали набрали законної сили, учасниками кримінального провадження не оскаржувалися.

02 червня 2014 року на підставі звернення начальника Радехівського РВ ГУМВС України у Львівській області за № 2654 та доручення Державної фінансової інспекції у Львівській області від 04 червня 2014 року, завідувачем сектору інспектування в Радехівському районі Червоноградської об`єднаної інспекції з 06 червня 2014 року взято участь у проведенні перевірки, яка проводилася Радехівським РВ ГУМВС України у Львівській області, щодо повноти сплати орендної плати за землю ВАТ «Радехівський пивзавод» до бюджету міста Радехова - Радехівській міській раді в період з 26 березня 2008 року по 01 червня 2014 року, що підтверджується довідкою від 06 червня 2014 року.

Перевіркою встановлено, що протягом дії договору від 26 березня 2008 року ВАТ «Радехівський пивзавод» сплачено до міського бюджету орендної плати за землю в період 2009-2011 років на 87 514,76 грн менше, ніж передбачено умовами вказаного договору.

Крім того, судами встановлено, що про своє порушене право позивач знав ще в 2012 році, що підтверджується поданим до суду позовом про стягнення боргу з орендної плати за землю. Однак, як зазначив сам представник позивача, зазначений позов був залишений без розгляду у зв`язку з несплатою судового збору у встановлений в ухвалі строк.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перебіг позовної давності розпочався зі спливом строку виконання зобов`язання за договором, тобто в період 2009-2011 років, коли до міського бюджету не було сплачено орендної плати за землю на загальну суму 87 514,76 грн, про що було відомо міській раді. Прокурор з цим позовом звернувся до суду лише у травні 2015 року, тобто з пропуском позовної давності.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної Радехівській міській раді.

Аргументи скарги про те, що позивачем не пропущено позовну давність, оскільки підстава для звернення до суду з цим позовом у прокуратури виникла з часу встановлення особи винної у заподіянні шкоди, а саме 10 червня 2014 року (дата оголошення ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення) не заслуговують на увагу, оскільки судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що згідно з пунктом 10 договору оренди землі від 26 березня 2008 року орендна плата вноситься на рахунок Радехівської міської ради Львівської області щомісячно до 15 числа поточного місяця за звітним. Тобто боргові зобов`язання у ВАТ «Радехівський пивзавод» виникли ще в 2009 році та продовжували існувати до 23 лютого 2011 року (дата подання останньої сфальсифікованої податкової декларації орендної плати за земельні ділянки), про що міській раді було відомо.

Посилання в скарзі на те, що апеляційним судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення і цивільного і трудового законодавства, яке регулює строки звернення до суду, на правовий результат вирішення спору не впливає, оскільки відмовляючи в задоволені позову суди посилалися на пропуск позивачем строку на звернення до суду за нормами саме ЦК України. При цьому Верховний Суд вважає помилковими посилання відповідача, наведені в запереченні на касаційну скаргу, про те, що до даних правовідносин підлягає застосуванню частина третя статті 233 КЗпП України, так як у спірному випадку відсутні правовідносини з відшкодування шкоди підприємству завданої його працівником під час виконання ним трудових обов`язків. Предметом цього позову є відшкодування шкоди, завданої іншій особі, в порядку статті 1166 ЦК України.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями.

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи аналогічні наведеним в апеляційній скарзі та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 303, 304 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 рокув редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень перевірив їх та обґрунтовано спростував, а тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 рокуу справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, ґрунтуються на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун