Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.07.2018 року у справі №707/1925/17

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 707/1925/17

провадження № 61-26380св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дубіївська загальноосвітня школа I-III ступенів Черкаської районної ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ освіти Черкаської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2018 року, ухвалене в складі судді Соколишиної Л. Б. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: Василенко Л. І., Нерушак Л. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дубіївської загальноосвітньої школи I-III ступенів Черкаської районної ради (далі - Дубіївська ЗОШ) про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 03 вересня 2012 року він був прийнятий на посаду водія транспортних засобів (водія шкільного автобусу) до Дубіївської ЗОШ.

20 вересня 2017 року наказом № 78-К його було звільнено із займаної посади згідно пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі -

КЗпП України), що вважає незаконним та безпідставним, оскільки, на його думку, відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення та причини його звільнення, наведені в наказі № 78-К, не відповідають дійсним обставинам.

Зазначав, що станом на 20 вересня 2017 року жодних зауважень до нього

з боку адміністрації не було, він не притягувався до дисциплінарної відповідальності, при цьому має ряд подяк та грамот за старанну та сумлінну працю.

Починаючи з 18 вересня 2017 року і по 20 вересня 2017 року, був присутній на робочому місці, але відмовився виїжджати на маршрут у зв`язку з тим, що шкільний автобус тривалий час не проходив огляд механіка, в автобусі була відсутня аптечка.

Вважав, що автобус повинен був у відповідності до правил дорожнього руху кожен день оглядатися механіком, а у відповідача така посада відсутня. Також відсутня матеріальна база для здійснення такого огляду, про що ним було направлено відповідну доповідну записку керівництву Дубіївської ЗОШ.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд скасувати наказ

від 19 вересня 2017 року № 192 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності водія автотранспортних засобів Дубїївської ЗОШ

ОСОБА_1 », поновити його на посаді водія транспортних засобів Дубіївської ЗОШ, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня

2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі є недоведеними, оскільки відсутні порушення трудових прав позивача, підстави для задоволення позовних вимог щодо виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди також відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, з`ясувавши у чому конкретно полягає порушення, яке стало приводом до звільнення позивача, перевіривши додержання відповідачем правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не було допущено порушення трудових прав позивача, звільнення проведено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення його позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року, ухваливши нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди дійшли неправильних висновків, ухвалюючи судові рішення. Так відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки з наказом про звільнення від 20 вересня 2017 року його ознайомлено лише

22 вересня 2017 року і не під розписку. Крім того, він не погоджується з причинами звільнення, наведеними у наказі, оскільки вони не відповідають дійсності. Причини невиконання ним трудових обов`язків є поважними та не можуть вважатися систематичними у розумінні пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Із наказом, яким його, водія шкільного автобусу призначено відповідальним за технічний стан цього автобусу у встановленому законом ознайомлений не був.

Дані обов`язки до посадової інструкції внесено не було, доплата за додаткову роботу не встановлена, не забезпечено матеріально-технічною базою.

Судами не враховано, що шкільний автобус не укомплектовано двома аптечками, як того вимагає ДСТУ, технічний стан не перевіряється, тоді як відповідно до Правил дорожнього руху водій несе відповідальність за відсутність аптечки, вогнегасника тощо.

Крім того його не було запрошено на засідання профкому.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року Дубіївська ЗОШ подала відзив, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року залишити без змін, як такі, що ухвалені з дотримання норма матеріального та процесуального права.

Просили врахувати, що у зв`язку з відсутністю механіків в штатному розписі шкіл в цілому по Україні, для водіїв шкільних автобусів Черкаського району були організовані спеціальні навчальні курси. Позивач успішно пройшов підвищення кваліфікації за програмою «Контроль за технічним станом колісних транспортних засобів», отримав свідоцтво та номерну печатку « Технічний стан перевірено до виїзду допущено», яку йому було видано для використання при виїзді на маршрут. При цьому на ОСОБА_1 не покладались обов`язки механіка, а покладались обов`язки відповідального за перевірку технічного стану шкільного автобуса. Від нього не вимагалось ставити підпис в дорожньому листі за механіка, а вимагалось у разі справності транспортного засобу ставити штамп «Технічний стан перевірено до виїзду допущено». На засідання профкому та на засідання комісії з розслідування факту невиїзду шкільного автобуса на ранковий маршрут

20 вересня 2017 року ОСОБА_1 запрошувався та деякий час був на цих засіданнях присутній.

У січні 2019 року відділом освіти Черкаської районної державної адміністрації подано до Верховного Суду відзив, в якому третя особа просила залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року залишити без змін, як такі, що ухвалені з дотримання норма матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із Черкаського районного суду Черкаської області.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 із 03 вересня 2012 року прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів Дубіївської ЗОШ.

Згідно робочої інструкції № 36 водія шкільного автобуса Дубіївської ЗОШ, затвердженої 23 лютого 2016 року, водій шкільного автобуса призначається на роботу і звільняється з роботи директором школи та підпорядковується директору школи. Основними напрямками діяльності водія, зокрема, є: підтримання в належному стані шкільного автобуса, перевозка учнів та вчителів школи. При цьому водій виконує наступні обов`язки: слідкує за станом автобуса, постійно проводить зовнішній огляд автобуса, при необхідності ремонт, виконуючи правила техніки безпеки, забезпечує разом з завгоспом школи своєчасне проходження технічного огляду автобуса, забезпечує виконання вимог пожежної та технічної безпеки. Водій має право на відмову від виїзду на зіпсованому автотранспортному засобі. За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і правил внутрішнього трудового розпорядку школи, законних розпоряджень директора школи та інших локальних нормативних актів, посадових обов`язків, встановлених Інструкцією, зокрема, невиконання наданих прав, водій несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством. Водій працює в режимі ненормованого робочого дня за графіком складеним виходячи із 40-годинного робочого тижня і затвердженого директором школи.

ОСОБА_1 з посадовою інструкцією ознайомлений 24 лютого 2016 року, про що свідчить його власноручний підпис.

Згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу

від 28 серпня 2017 року № 00151-01284-17 засвідчено, що транспортний засіб БАЗ - А079.13, на якому працював позивач, після технічного контролю визнано технічно справним.

У відповідності до свідоцтва про проходження семінару серія НОМЕР_1 , виданого 30 червня 2017 року Транспортним навчальним центром підвищення кваліфікації та професійної компетенції, ОСОБА_1 пройшов підвищення кваліфікації за програмою «Контроль за технічним станом колісних транспортних засобів». ОСОБА_1 видано номерний штамп «Технічний стан перевірено до виїзду допущено».

Наказом від 18 вересня 2017 року № 191, у зв`язку з тим, що водій шкільного автобуса ОСОБА_1 пройшов підвищення кваліфікації за програмою «Контроль за технічним станом колісних транспортних засобів» та отримав свідоцтво про проходження семінару серія НОМЕР_1 від 30 червня

2017 року, на нього і з 19 вересня 2017 року було покладено відповідальність за перевірку технічного стану шкільного автобуса БАЗ - А079.13 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Зокрема, зобов`язано щоденно перевіряти технічний стан зазначеного автобуса та у разі його справності ставити штамп «Технічний стан перевірено до виїзду допущено» у дорожньому листі. У разі виявлення невідповідності технічного стану шкільного автобуса вимогам його безпечної експлуатації, негайно повідомляти про це директора школи, завідувача господарством та вживати заходи щодо приведення шкільного автобуса до належного технічного стану.

Згідно Акту № 1 від 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 ознайомлений з наказом № 191 від 18 вересня 2017 року, проте відмовився його підписувати зазначивши про те, що не буде його виконувати.

Судами встановлено, що 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 не виїхав на маршрут та подав на ім`я директора Дубіївської ЗОШ доповідну записку в якій, в якості причини своїх дій, зазначив відсутність в автобусі аптечки.

Наказом № 293 від 26 грудня 2016 року Дубіївської ЗОШ та додатком до нього, затверджено перелік медичних засобів, які знаходяться в аптечці шкільного автобуса та журнал перевірок вмісту аптечки шкільного автобуса.

З доповідної записки медичної сестри школи ОСОБА_2 , поданої на ім`я директора Дубіївської ЗОШ встановлено, що, ОСОБА_2 згідно розпорядження директора школи 18 вересня 2017 року перевірила вміст аптечки шкільного автобуса в якій були наявні всі медикаменти, відповідно до переліку, які мають діючий термін придатності. Після огляду аптечку повернуто водієві ОСОБА_1

Наказом Дубіївської ЗОШ від 19 вересня 2017 року № 192 за невиконання вимог пункту 2.1 наказу від 18 вересня 2017 року № 191 «Про призначення відповідального за технічний стан шкільного автобуса БАЗ - А079.13 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) та за невиїзд на ранковий маршрут без поважних причин 19 вересня 2017 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану. Цей наказ видано на підставі доповідної записки завгосподарством школи ОСОБА_3 та доповідної записки водія шкільного автобуса ОСОБА_1 .

З даним наказом позивач був ознайомлений 19 вересня 2017 року, що вбачається із акту № 2 «Про ознайомлення водія шкільного автобуса з наказом директора школи від 19 вересня 2017 року № 192 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності водія автотранспортних засобів Дубіївської ЗОШ ОСОБА_1 ».

19 та 20 вересня 2017 року ОСОБА_1 також відмовився виконувати свої посадові обов`язки, відмовився від виїзду на маршрут.

У доповідній записці від 19 вересня 2017 року, поданій на ім`я директора Дубіївської ЗОШ, ОСОБА_1 зазначив, що 19 вересня 2017 року шкільний автобус не вийшов на маршрут у зв`язку з тим, що дорожній лист не був підписаний механіком.

20 вересня 2017 року ОСОБА_1 подав на ім`я директора Дубіївської ЗОШ пояснювальну записку, в якій повідомив, що 19 та 20 вересня 2017 року автобус під його керуванням не вийшов на маршрут у зв`язку з тим, що механіком не був підписаний дорожній лист на виїзд. Крім того, в автобусі відсутня аптечка.

З протоколу № 1 від 20 вересня 2017 року засідання комісії Дубіївської ЗОШ щодо розслідування факту невиїзду шкільного автобуса на ранковий маршрут 20 вересня 2017 року встановлено, що завідувач господарством ОСОБА_4 повідомила, що 20 вересня 2017 року водій ОСОБА_1 не виїхав на маршрут, хоча залишок бензину в баку був достатній, повідомлень від позивача про незадовільний технічний стан транспортного заходу не надходило. При цьому комісія ухвалила рекомендувати директору школи відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України звільнити ОСОБА_1 з займаної посади.

З протоколу засідання профспілкового комітету № 10 від 20 вересня

2017 року Дубіївської ЗОШ встановлено, що комітетом було прийнято рішення підтримати рішення директора школи щодо звільнення водія ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, невиконання робочої інструкції водія.

Наказом від 20 вересня 2017 року № 78-К Дубіївської ЗОШ ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів 20 вересня 2017 року за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. В якості підстави звільнення в наказі зазначено: наказ № 192 від 19 вересня

2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, протокол

№ 10 засідання профспілкового комітету від 20 вересня 2017 року Дубіївської ЗОШ та протокол від 20 вересня 2017 року засідання комісії Дубіївської ЗОШ розслідування факту невиїзду шкільного автобуса на ранковий маршрут

20 вересня 2017 року.

З акту № 4, складеного 20 вересня 2017 року, встановлено, що водій

ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 20 вересня 2017 року із

10:20 години. У зв`язку з цим до його відома не було доведено зміст наказу від 20 вересня 2017 року № 78-К про звільнення та не видано трудову книжку.

Із наказом про звільнення позивача ознайомлено 21 вересня 2017 року та цього ж дня складено акт «Про відмову водія автотранспортного засобу (шкільного автобуса) ОСОБА_1 щодо отримання трудової книжки та наказу про звільнення».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і далі у редакції Кодексу, яка діяла на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Отже для припинення трудових правовідносин з кожної конкретної підстави існує спеціальний порядок, якого роботодавець зобов`язаний дотримуватись для того, щоб звільнення було законним.

Звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40

КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення, а тому при звільненні з цієї підстави роботодавець зобов`язаний дотримуватись порядку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, а також положень статті 43 КЗпП України (отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації), якщо працівник є членом профспілкової організації.

Отже, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна сукупності таких умов: конкретний факт порушення (дія чи бездіяльність); порушення стосується лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним, тобто не першим, і якщо до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне стягнення; з моменту виявлення порушення до накладення дисциплінарного стягнення минуло не більше місяця.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

При розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи дотримані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149

КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач 19 та 20 вересня

безпідставно відмовився від виконання свої обов`язків щодо виїзду на маршрут 19 та 20 вересня 2017 року, за що наказами від 19 вересня 2017 року та 20 вересня 2017 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення у порядку та строки, визначені статтями 148 - 149 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відмова позивача від виконання своїх обов`язків у частині невиїзду на маршрут 19 та 20 вересня 2017 року є безпідставною, оскільки згідно з робочою інструкцією № 36 водія шкільного автобуса від 23 лютого 2016 року обов`язками водія є, зокрема, слідкувати за станом автобуса, постійне проведення зовнішнього огляду автобуса, при необхідності ремонту, виконуючи правила техніки безпеки, забезпечення разом із завгоспом школи своєчасного проходження технічного огляду автобуса. Крім того, позивачем було пройдено курс підвищення кваліфікації за програмою «Контроль за технічним станом колісних транспортних засобів» та отримано номерну печатку « Технічний стан перевірено, до виїзду допущено» для використання при виїзді на маршрут.

Таким чином, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо дотримання Дубіївською ЗОШ при винесенні наказів

від 19 вересня 2017 року та від 20 вересня 2017 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, порядку та строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Доводи касаційної скарги про те, що станом на 20 вересня 2017 року жодних зауважень з боку адміністрації школи до нього не надходило, до дисциплінарної відповідальності він не притягувався, спростовуються наданими стороною відповідача письмовими доказами, а саме: копією наказу від 19 вересня 2017 року № 192 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

Доводам позивача щодо поважності причин невиконання трудових обов`язків судами попередніх інстанцій надана обґрунтована та всебічна оцінка, з якою погоджується і колегія суддів.

Інші доводи касаційної скарги загалом аналогічні викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у чинній редакції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Колегією суддів також враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі RuizTorija v. Spain серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 січня

2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта