Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №2-6540/11

Постанова

Іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 2-6540/11

провадження № 61- 3852 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_7,

відповідач - ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу суддів Приморського районного суду м. Одеси Науменка Андрія Володимировича та Загороднюка Володимира Івановича на окрему ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 жовтня 2016 року у складі суддів: Короткова В. Д., Гончаренко В. М., Заїкіна А. П.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пунктів 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який діє у своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_7, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про припинення права власності на частку у спільному майні.

Позовна заява мотивована тим, що позивачам на праві власності належить 765/1000 частини квартири спільного заселення в рівних частках, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачу ОСОБА_8 належить на праві власності 174/2000(87/1000) частини квартири. Відповідач у квартирі не проживає, не бере участі в утриманні квартири. Між сторонами склалися неприязні стосунки, частка відповідача є незначною та не може бути виділена в натурі.

Уточнивши позов, позивачі просили припинити право власності відповідача на її 174/2000 частки у спільному майні з виплатою їй грошової компенсації в сумі 20 тис. грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2016 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_7, задоволено, припинено право власності ОСОБА_8 на 174/2000 частин квартири з виплатою їй грошової компенсації в сумі 20 тис. грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 4 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який діє у своїх інтересах та інтересах недієздатного ОСОБА_7, у позові.

Під час розгляду вказаної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення суддями суду першої інстанції норм процесуального права та постановив 4 жовтня 2016 року окрему ухвалу.

Окрема ухвала суду мотивована тим, що суддями Приморського районного суду м. Одеси під час розгляду вказаної цивільної справи порушені процесуальні строки розгляду справи, передбачені статтею 157 ЦПК України.

За тривалий час розгляду справи, протягом майже п'яти років, суд не визначився із суб'єктним складом осіб, які повинні брати участь у справі,та не залучив усіх співвласників квартири, які відповідно до частини першої статті 365 ЦК України мають право на пред'явлення позову.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у грудні 2016 року, судді Приморського районного суду м. Одеси: Науменко А. В. та Загороднюк В. І. просять скасувати окрему ухвалу суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував складність вказаної цивільної справи, конфліктність поведінки сторін у процесі, законні підстави для неодноразового зупинення провадження у справі, відсутність доводів сторін щодо порушення процесуальних строків розгляду справи.

Крім того, вказали, що в матеріалах справи відсутні дані про порушення прав інших співвласників спірної квартири. При цьому посилання в окремій ухвалі на обставини, що стали підставами для скасування судового рішення, ухваленого за наслідком перегляду справи в апеляційному порядку, не відповідає положенням закону.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення апеляційної інстанції таким вимогам відповідає.

Постановляючи окрему ухвалу, апеляційний суд виходив із того, що під час розгляду справи суддями місцевого суду допущені порушення норм процесуального та матеріального права, що стали підставою для скасування рішення суду. Також зазначив про порушення строків, установлених статтею 157 ЦПК України, оскільки справа перебувала у провадженні суддів майже п'ять років, зокрема у провадженні судді Науменко А. В. з 18 березня 2011 року до закінчення терміну повноважень судді, у провадженні судді Загороднюка В. І. із 4 лютого 2015 року до 15 березня 2016 року. Колегія суддів апеляційного суду також вказала на те, що суд першої інстанції не визначився із суб'єктним складом осіб, які повинні брати участь у справі.

Відповідно до вимог статті 320 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду) апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених статтею 211 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 211 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду) суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Окрема ухвала апеляційного суду є такою, що відповідає вимогам статті 211 ЦПК України, з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 157 ЦПК України (у редакції, чинній на момент вирішення справи судом) суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

З матеріалів справи вбачається, що вказана справа перебувала в провадженні судді Науменка А. В. з 18 березня 2011 року до 31 січня 2015 року, а в провадженні судді Загороднюка В. І. - з 4 лютого 2015 року по 15 березня 2016 року.

Відповідно до статті 8 Конституції України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвненції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року та інші).

Разом з цим Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік)

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційні суди постановляють окремі ухвали та направляють їх відповідним особам і органам для вжиття ними необхідних заходів у порядку, встановленому статтею 211 ЦПК України, як щодо виявлених при розгляді справи причин та умов, що сприяли порушенню закону, так і щодо порушення норм права та помилок, зокрема тяганини, інших недоліків під час розгляду справи, допущених судом першої інстанції, що не фіксуються в судовому рішенні апеляційного суду.

Окремі ухвали про допущені судом першої інстанції порушення норм права і помилки направляються для їх усунення та з метою запобігання їх виникненню (залежно від характеру та кількості) до суду першої інстанції чи судді, які розглядали справу, або до відповідної кваліфікаційної комісії суддів.

З огляду на викладене правильними є висновки апеляційного суду про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 211 ЦПК України, для постановлення окремої ухвали стосовно суддів місцевого суду, адже зі справи вбачається, що її розгляд відбувся понад строк, об'єктивно необхідний для розгляду даної справи, а доводи касаційної скарги про вжиття суддями передбачених законом заходів для скорочення такого строку є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про зупинення провадження у справі і як наслідок виключення часу, який минув з моменту зупинення провадження у справі і до його відновлення, зі строку розгляду справи є безпідставними, оскільки навіть з урахуванням такого виключення судді розглядали цю справу понад строк, що об'єктивно необхідний для виконання процесуальних дій.

Оцінюючи правову та фактичну складність справи, слід враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи; кількість співпозивачів, співвідповідачів та інших учасників процесу; необхідність проведення експертиз та їх складність; необхідність допиту значної кількості свідків; участь у справі іноземного елемента та необхідність з'ясування і застосування норм іноземного права.

Доводи касаційної скарги про порушення процесуальних строків розгляду справи у зв'язку з об'ємним предметом спору та її складністю є необґрунтованими з огляду на те, що у справі один відповідач та три співвідповідачі, інших учасників справи немає; необхідності допиту значної кількості свідків не було, у первісному позові було заявлено дві позовні вимоги, а у зустрічному - одна.

Крім того, враховуючи строки розгляду справи, встановлені статтею 157 ЦПК України, перерви оголошені судом першої інстанції на місячний строк, є безпідставними (а. с. 225 т.1, а. с. 12 т. 2, а. с.17 т. 2).

Оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід звернути увагу на те, що не можна покладати на них відповідальність за тривалий розгляд справи, використання ними процесуальних засобів, передбачених законодавством, для здійснення свого захисту, зокрема, у зв'язку зі зміною позовних вимог, вивченням матеріалів справи, заявленням клопотань, оскарженням ухвалених судових рішень.

За таких обставин доводи касаційної скарги про тривалий розгляд справи у зв'язку з поданням сторонами зустрічного позову, заяв про роз'єднання позовів, оскарження ухвали суду про залишення позову ОСОБА_8 без розгляду є безпідставними, оскільки суддя не може покладати відповідальність за тривалий розгляд справи на сторін у справі.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є: виявлення під час розгляду справи порушень матеріального або процесуального закону; встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

За наявності цих двох правових підстав у сукупності суд має право постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню виявлених порушень.

Отже, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

До того ж окрема ухвала повинна відповідати вимогам щодо змісту ухвал суду, зокрема бути обґрунтованою та мотивованою.

Вона може бути ухвалена тільки на підставі матеріалів, досліджених у суді, та має містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли порушенню саме матеріального або процесуального закону, та які саме права громадян порушено.

Судом апеляційної інстанції з дотриманням зазначених положень закону встановлені вказані правові підстави для постановлення окремої ухвали стосовно суддів місцевого суду, оскільки судді розглядали дану справу понад строк, що об'єктивно необхідний для виконання процесуальних дій, а недотримання строків розгляду справи порушує конституційне право сторін у справі на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України.

Окрема ухвала суду є мотивованою та обґрунтованою.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення касаційну скаргу суддів Приморського районного суду м. Одеси Науменка А. В. та Загороднюка В. І., а зазначену окрему ухвалу апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу суддів Приморського районного суду м. Одеси Науменка Андрія Володимировича та Загороднюка Володимира Івановича залишити без задоволення.

Окрему ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк