+

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 646/1806/18

провадження № 61-19136св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

третя особа - прокуратура Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокуратури Харківської області на рішення Червонозаводського районного суду м.

Харкова від 22 травня 2019 року в складі судді Янцовської Т. М. і постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в складі колегії суддів:

Бровченка І. О., Бурлака І. В., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку суму моральної шкоди у зв'язку з бездіяльністю органу досудового розслідування прокуратури Харківської області в розмірі 260 610,00 грн.

Позов мотивований тим, що з грудня 2015 року він працював на посаді інспектора роти № 5 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, має спеціальне звання - лейтенант поліції.

15 січня 2018 року позивач затриманий працівниками прокуратури Харківської області та Служби безпеки України (далі - СБУ) за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), утримувався в ізоляторі тимчасового тримання (далі - ІТТ).

15 січня 2018 року позивач побитий у приміщенні прокуратури Харківської області шляхом виверту лівої руки, в результаті чого у нього утворилась пухлина на руці.

07 лютого 2018 року за скаргою захисника Мазюка О. М. на бездіяльність прокурора слідчим суддею Червонозаводського районного суду м. Харкова зобов'язано уповноважену особу прокуратури Харківської області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості за заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно позивача. До теперішнього часу відомості до ЄРДР не внесено, ухвала слідчого судді не виконана.

За час знаходження у ІТТ і слідчому ізоляторі йому не надано медичної допомоги, що призвело до того, що після звільнення з-під варти, позивачу проведено операційне втручання.

У результаті умисної бездіяльності органу досудового розслідування, посадовими особами позивачу завдано фізичної і моральної шкоди. Він, будучи затриманим 15 січня 2018 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, знаходячись у наручниках у приміщенні прокуратури Харківської області, піддався психічному та фізичному насильству з боку співробітника правоохоронного органу, який вимагав зізнання у скоєнні кримінального правопорушення і застосував до нього фізичне насильство, висловлював погрози, якими принижував честь і гідність.

У результаті протиправних дій посадової особи правоохоронного органу позивач зазнав фізичний біль і страждання, отримав тілесні ушкодження, що позначилось на його здоров'ї та укладі життя, він відчуває несправедливість і бажання з боку співробітників прокуратури приховати цей злочин шляхом бездіяльності. Це несе негативні наслідки, руйнує його життя, порушує стосунки з оточуючими людьми, викликає важкі моральні переживання та недовіру до органу досудового розслідування в особі слідчих і прокурорів прокуратури Харківської області, викликає розпач у можливості встановлення істини по справі.

Збільшуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на час подання позовної заяви до суду відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за заявою захисника в інтересах ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова не внесені, особа, яка вчинила протиправні дії щодо позивача і заподіяла йому тілесні ушкодження, не встановлена.

Визначаючи розмір моральної шкоди, позивач вважає, що відносно нього заподіяно і тривають до теперішнього часу сильні та глибокі моральні страждання, пов'язані з бездіяльністю органу досудового розслідування. За аналогією закону, передбаченою статтею 8 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач вважає необхідним застосувати статтю 440-1 Цивільного кодексу Української PCP 1963 року, який регулював дані правовідносини до 01 січня 2004 року. Відповідно до цієї норми розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням змісту позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних і моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, на момент подання позовної заяви - 3 723,00 грн на місяць (3 723,00 х 5 = 18 615,00 грн). Таким чином бездіяльність органу досудового слідства на протязі року завдала позивачу моральну шкоду на суму 223 380,00 грн.

Крім того, за період знаходження позивача у ІТТ та слідчому ізоляторі, не звертаючи уваги на наявність тілесних ушкоджень та скарги, орган досудового слідства проявив бездіяльність і не надав вказівку про надання медичних послуг, що призвело до оперативного втручання, яке можна було уникнути при своєчасному наданні медичної допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у зв'язку з бездіяльністю органу досудового розслідування прокуратури Харківської області в розмірі 50 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу не надано своєчасної медичної допомоги за період його знаходження в ІТТ та слідчому ізоляторі. Факт заподіяння позивачу моральних і фізичних страждань органом досудового розслідування є доведеним. Позивач відчув моральні страждання, оскільки пережив фізичний біль і страждання, що позначилось на його здоров'ї і укладі життя, він відчуває несправедливість і бажання з боку співробітників прокуратури приховати цей злочин шляхом бездіяльності, що в свою чергу несе негативні наслідки, руйнує його життя, порушує стосунки з оточуючими людьми, викликає важкі моральні переживання і недовіру до органу досудового розслідування в особі слідчих і прокурорів прокуратури Харківської області і викликає розпач у можливості встановлення істини по справі.

Вимога позивача про стягнення моральної шкоди, завданої позивачу під час перебування у наручниках у приміщенні прокуратури Харківської області, що полягала у психічному та фізичному насильству з боку співробітника правоохоронного органу, є недоведеними.

На користь позивача слід стягнути з держави моральну шкоду у розмірі 40 000,00
грн за бездіяльність органу досудового розслідування щодо внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за заявою захисника в інтересах позивача на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.

Харкова від 07 лютого 2018 року, а також моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн за ненадання належної медичної допомоги під час перебування позивача в ІТТ та слідчого ізолятору, а всього стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задоволено частково, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року змінено, зменшено розмір стягнення моральної шкоди, що підлягає стягненню з держави Україна на користь ОСОБА_1, з 50 000,00 грн до 10 000,00 грн. У іншій частині рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що факт бездіяльності прокуратури Харківської області встановлений ухвалою слідчого судді від 07 лютого 2018 року, якою зобов'язано уповноважену особу прокуратури Харківської області вчинити відповідні процесуальні дії, а саме внести відомості до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення, поданою Мазюком О. М. 22 січня 2018 року, яка отримана уповноваженими особами прокуратури Харківської області 22 січня 2018 року. Отже, неправомірність дій та бездіяльність органу досудового розслідування була встановлена в порядку Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), шляхом реалізації права на оскарження дій за правилами КПК України та не потребує встановленню в порядку цивільного судочинства. Ухвалою слідчого судді бездіяльність прокуратури Харківської області визнана неправомірною, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що прийняття процесуальних рішень органом досудового розслідування у кримінальних провадженнях та оскарження їх позивачем до суду відповідно до статей 303, 304, 305, 306, 307 КПК України, не може свідчити про заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставними. Постановлення слідчим суддею ухвали від 07 лютого 2018 року, якою зобов'язано уповноважену особу прокуратури Харківської області внести до ЄРДР відомості за заявою про вчинення кримінального правопорушення, поданою Мазюком О. М. 22 січня 2018 року, є достатньою підставою для застосування до спірних правовідносин норм, які покладають на органи державної влади відповідальність за правопорушення.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн у зв'язку з ненаданням належної медичної допомоги під час перебування позивача в ІТТ і слідчому ізоляторі, не доведено, що позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у тривалих душевних, моральних і фізичних стражданнях, у зв'язку із протиправною бездіяльністю органу досудового розслідування, наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями посадової особи і заподіяною шкодою.

На час вирішення цієї справи у матеріалах справи відсутні докази, в тому числі судові рішення у кримінальному провадженні, якими б було встановлено протиправність відповідних дій чи бездіяльності органу досудового розслідування та вину посадових осіб відповідного органу. Отже, в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, а також характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач ОСОБА_1, їх глибину, тривалість, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь вини слідчого органу досудового розслідування, засади розумності та справедливості, обґрунтованим, розумним і справедливим є відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 жовтня 2019 року прокуратура Харківської області надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що справа має важливе значення, оскільки стосується стягнення коштів з Державного бюджету України, що складає матеріальну основу реалізації державою своїх гуманітарних, економічних та політичних функцій, спрямованих на забезпечення кожній людині належних умов життя.

Неприпустимо безпідставне стягнення коштів з Державного бюджету України.

Факт заподіяння шкоди встановлений судами лише на підставі пояснень позивача та реалізації ним права на оскарження рішень слідчого.

Суди дійшли неправильного висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди.

Відповідно до статті 19 Конституції України та статті 307 КПК України слідчий суддя не має повноважень у порядку судового контролю визнавати рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора незаконними або протиправними.

Відповідна ухвала слідчого судді підтверджує лише факт реалізації позивачем права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством.

Підстави для відшкодування шкоди, передбачені у статті 1176 ЦК України та Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Якщо такі підстави відсутні, то шкода може бути стягнута з підстав, передбачених у статтях 1173.1174 ЦК України.

Проте позивач має надати докази протиправності дій слідчого (прокурора), наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими діями та заподіяною шкодою. У цих правовідносинах не застосовується презумпція моральної шкоди.

Реалізація позивачем права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого прокуратури та задоволення таких скарг слідчим суддею не свідчать про незаконність прийняття прокуратурою рішень, які обмежують права і свободи позивача, про що свідчить судова практика Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і Верховного Суду.

Апеляційний суд не обґрунтував стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00

грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 1 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

За статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 367, частини 1 статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону судові рішення у повній мірі не відповідають.

Фактичні обставини, встановлені судом

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 січня 2018 року до позивача застосовано запобіжний захід - тримання під вартою з утриманням його в Харківській установі виконання покарань № 27 строком до 15 березня 2018 року, з визначенням застави у розмірі 500 000 грн. Також доручено Харківському обласному бюро судово-медичної експертизи проведення медичного обстеження ОСОБА_1.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2018 року скаргу адвоката Мазюк О. М., який діяв в інтересах ОСОБА_1, на бездіяльність прокурора Харківської області та зобов'язання внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено, зобов'язано уповноважену особу прокуратури Харківської області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою про вчинення кримінального правопорушення, поданою Мазюком О. М. 22 січня 2018 року, яка отримана уповноваженими особами прокуратури Харківської області 22 січня 2018 року.

Ухвала набрала законної сили.

Згідно із змістом зазначеної ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова 22 січня 2018 року на особистому прийомі у прокуратурі Харківської області адвокат Мазюк О. М. подав заяву на ім'я прокурора процесуального керівника у кримінальному провадженні Кадигроба В. О. про перевищення службових повноважень співробітником СБУ в Харківській області та заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 26 січня 2018 року на особистому прийомі у прокуратурі Харківської області ним подане клопотання про надання інформації щодо поданої заяви від 22 січня 2018 року, проте така інформація не надана.

Після подання заяви адвокатом Мазюк О. М., яка була отримана уповноваженими особами прокуратури Харківської області 22 січня 2018 року, відповідні відомості про кримінальні правопорушення не внесені до ЄРДР, не розпочато розслідування та не надано заявнику витяг з ЄРДР, що є порушенням вимог КПК України.

З повідомлення адміністрації Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф.

О. І. Мещанінова" від 05 лютого 2018 року убачається, що ОСОБА_1 15 січня 2018 року о 13:00 год. доставлений у супроводі співробітників Слобідського відділу поліції до кабінету терапевта приймального відділення зі скаргами на підвищене серцебиття, обстежений амбулаторно, діагноз: вегето-судинна дистонія, ЕКГ без очагової патології, госпіталізації не потребує. Також позивач оглянутий у кабінеті травмпункту, діагноз: пошкодження зв'язкового апарату лівого зап'ястя.

З повідомлення начальника Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01 лютого 2018 року убачається, що 15 січня 2018 року надійшло повідомлення про те, що до Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О. І. Мещанінова" звернувся ОСОБА_1 з діагнозом: забій руки, дане повідомлення у встановленому законом порядку зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 15 січня 2018 року за № 2437.

Факти, які зазначені у повідомленні, до ЄРДР не внесені, матеріали повідомлення від 15 січня 2018 року № 2437 перебувають на розгляді в секторі дільничних офіцерів поліції відділу превенції зазначеного відділу поліції.

Відповідно до листа начальника ІТТ від 31 січня 2018 року № 1 ОСОБА_1 15 січня 2018 року доставлений до ізолятора тимчасового тримання № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, скарг на стан здоров'я не надходило, проте зафіксовані тілесні ушкодження у вигляді синців на правому коліні та забій кисті лівої руки.

Згідно з листом начальника державної установи "Харківська установа виконання покарань ( № 27)" від 06 лютого 2018 року ОСОБА_1 прибув до державної установи "Харківська установа виконання покарань ( №27)" 17 січня 2018 року. По прибуттю до установи він оглянутий черговим медичним працівником. На час огляду скаржився на хворобливість в області лівої кисті, набряк, обмеження рухів пальцями. Під час огляду виявлено хворобливість при пальпації в області основ І та ІІ пальців лівої кисті, набряк, обмеження рухів пальцями. 18 січня 2018 року проведено рентгенологічне обстеження лівої кисті, висновок: кісткової патології не виявлено. За час перебування в установі ОСОБА_1 до лікарів медичної частини установи не звертався.

Відповідно до довідок Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська поліклініка № 25" від 27 січня 2018 року, 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у хірурга поліклініки з 23 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року з діагнозом абсцес лівої кисті, гематома лівої кисті, 23 січня 2018 року проведено операцію: розтин і дренування гнійника.

Постановою слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 15 січня 2018 року у кримінальному провадженні від 02 серпня 2017 року № 42017220000000841 призначено судово-медичну експертизу на наявність тілесних ушкоджень, їх ступінь тяжкості, характер, локалізацію, давність утворення у ОСОБА_1.

Згідно з висновку експерта від 16 квітня 2018 року № 09-2043/2018 у ОСОБА_1 встановлено тілесні ушкодження: гематома лівої кисті, яка в своїй течії ускладнилась розвитком інфекційного процесу та призвела до хірургічного втручання, в ході якого видалено нагниваючу гематому.

Листом прокуратури Харківської області від 08 жовтня 2018 року на звернення захисника Мазюка О. М. в інтересах ОСОБА_1 від 22 січня 2018 року. повідомлено про відсутність підстав щодо внесення відомостей до ЄРДР за фактом перевищення службових повноважень посадовими особами СБУ в Харківській області, які завдали тілесних ушкоджень ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що заява не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Вважаючи, що наявні умови та підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Державна казначейська служба України є належним відповідачем у цій справі.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна з огляду на таке.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених у пунктом 5 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до частини 1 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з частиною 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався, зокрема, на бездіяльність органу досудового розслідування прокуратури Харківської області щодо його заяви про вчинення злочину. Такі дії не зазначені у частині 1 статті 1176 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Статтями 1173, 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

У пункті 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз'яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має бути притягнутий як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зазнав моральної шкоди внаслідок завдання фізичної шкоди під час перебування у будівлі прокуратури, ненадання медичної допомоги під час перебування у ІТТ і слідчому ізоляторі, а також невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення щодо нього злочину. При цьому позовні вимоги були заявлені до держави Україна в особі Державної казначейської служби України.

У частині 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених частини 5 статті 12 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Однак в порушення вимог наведеної правової норми суд першої інстанції, не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, а апеляційний суд на зазначені порушення закону уваги не звернув.

Вказане має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки, залучивши до участі у справі лише Державну казначейську службу України, яка є органом, що здійснює лише списання коштів з державного бюджету, і не залучивши органи, дії яких, за твердженням позивача, призвели до завдання йому моральної шкоди, суди не встановили всіх фактичних обставин справи, які необхідні для встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу, у тому числі діями службових або посадових осіб яких органів така шкода була завдана, та визначення розміру відшкодування цієї шкоди. Державна казначейська служба України таких дій стосовно позивача не вчиняла, тому й об'єктивно не могла надати пояснення з приводу обставин, викладених у позові.

Відповідно до статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суди обох попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірили належним чином доводи сторін і надані на їх підтвердження докази та не встановили склад учасників справи, то ухвалені у справі судові рішення відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, зокрема, встановити, діями (бездіяльністю) посадових (службових) осіб яких органів позивачу завдана моральна шкода та вирішити питання про залучення органів, у діях яких позивач вбачає підстави для відшкодування моральної шкоди як співвідповідачів у порядку статті 51 ЦПК України (роз'яснивши позивачу його право заявити відповідне клопотання) та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов