Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2019 року у справі №215/1359/17

Постанова

Іменем України

17 липня 2020 року

м. Київ

справа №215/1359/17

провадження № 61-9377св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року у складі судді Науменко Я. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.

Позов мотивовано тим, що він працював на підприємстві ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на посадах гірничого робітника, стовбурового робітника впродовж 7 років 6 місяців - в період із 02 червня 1986 року по 18 квітня 1994 року, та на підприємстві ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" обіймав посаду дробильника дробильної фабрики №1 упродовж 11 років 2 місяців - у період із березня 2005 року по травень 2016 року в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

Внаслідок виконуваної роботи на підприємствах відповідачів із несприятливими умовами праці, отримав два професійні захворювання, а саме: сидеросилікоз першого ступеню (t/t, 1/1, pi), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група В. ЛН першого-другого ступеня; радикулопатію попереково-крижовуа L5, S1, з помірними статико-динамічними порушеннями хребта та больовим синдромом, про що свідчать результати обстеження Українського НДІ промислової медицини протокол №674 від 05 травня 2016 року.

Висновком МСЕК від 29 листопада 2016 року йому було встановлено 50% ступеню втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи з наступним переоглядом.

У зв'язку із отриманими професійними захворюваннями він став інвалідом, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя.

У зв'язку з вищезазначеним, просив суд стягнути на свою користь з кожного із відповідачів по 320 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року, яке залишене без зміни постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 12 000
гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 18 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнуто з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави судовий збір в розмірі 281 грн. 92 коп. Стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судовий збір в розмірі 422
грн. 88 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 у, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд, виходили з того, що хронічні професійні захворювання позивача є наслідком порушення посадовими особами ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та адміністрації шахти "Першотравнева-2" ВО "Кривбасруда", правонаступником якої є ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" норм ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці", якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

04 травня 2019 року ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, в якому просить судові рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року.

Витребувати з Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу №215/1359/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, суди не вірно встановили фактичні обставини справи та не звернули увагу на те, що позивач просить стягнути моральну шкоду з ПАТ "Кривбасзалізрудком" за період його роботи у шкідливих умовах праці на шахті "Першотравнева-2" ДВО "Кривбасруда ", однак ПАТ "Кривбасзалізрудком" не є правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованого ДВО "Кривбасруда", а саме його структурного підрозділу шахти "Першотравнева-2", в якій працював позивач і шкідливі виробничі факторі на якій призвели до виникнення професійного захворювання у позивача.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на різних посадах у відповідачів, а саме:

- з 02 червня 1986 року по 01 серпня 1986 року гірничим робітником 2 розряду на підземних роботах із повним робочим днем на шахті "Першотравнева-2" ДВО "Кривбасруда";

- з 01 серпня 1986 року по 26 листопада 1986 року - переведений (нерозбірливо) 3 розряду на підземних роботах із повним робочим днем на шахті "Першотравнева-2" ДВО "Кривбасруда";

-з 27 листопада 1986 року по 18 квітня 1994 року - стовбуровий, дробильник із повним робочим днем на шахті "Першотравнева-2" ДВО "Кривбасруда";

- з 09 березня 2005 року по 05 грудня 2016 року обіймав посаду дробильника 6 розряду на дробильну фабрику №1 виробничої дільниці дроблення руди з правом пільгового пенсійного забезпечення за списком №1 на ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (т.1 а. с. 23-25, т.2 а. с.21-23).

Відповідно до медичного висновку №674 лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Українського науково-дослідного інституту промислової медицини про наявність професійного характеру захворювання від 05 травня 2016 року позивачу встановлено два професійних захворювання: сидеросилікоз першої стадії (t/t, 1/1, pi), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першого ступеню, група В. ЛН першого-другого ступеня; радикулопатію попереково-крижову L5, S1, з помірними статико-динамічними порушеннями хребта та больовим синдромом (т.1 а. с.10-11, т.2 а. с.8-9).

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07 жовтня 2016 року, остаточний діагноз ОСОБА_1 встановлено 05 травня 2016 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини.

Випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №043386 від 29 листопада 2016 року позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності по професійному захворюванню (30% по радикулопатії; 20% - сидеросилікоз) на строк з 21 листопада 2016 року до 01 грудня 2017 року (т.1 а. с. 8, т.2 а. с. 6).

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №074263 від 29 листопада 2016 року причину інвалідності визначено професійні захворювання, протипоказано важку працю, вимушену позу, довгу ходу, переохолодження, в умовах виробничого пилу. Рекомендовано диспансерний облік у невролога, сімейного лікаря (т.1 а. с.9, т.2 а. с.7).

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №649730 від 21 листопада 2017 року позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності по професійному захворюванню (30% по радикулопатії; 20% - сидеросилікоз) на строк з 01 грудня 2017 року до 01 грудня 2018 року (т.2 а. с.222-224).

Крім того, судами встановлено, що з 1975 року до 01 жовтня 1989 року до ДВО "Кривбасруда" на правах структурного підрозділу входило Першотравневе рудоуправління.

З 01 жовтня 1989 року Першотравневе рудоуправління як структурний підрозділ ліквідовано наказом ДВО "Кривбасруда" від 20 вересня 1989 року № 349 зі змінами від 01 листопада 1989 року № 423.

Згідно з пунктом 2 наказу ДВО "Кривбасруда" від 20 вересня 1989 року № 349 з 01 жовтня 1989 року до 01 січня 1995 року до ДВО "Кривбасруда" на правах новостворених структурних підрозділів входили шахта "Першотравнева-1" та шахта "Першотравнева-2" (т.1 а. с.55,56).

Наказом ДВО "Кривбасруда" від 26 грудня 1994 року № 169 (пункт 1) з 01 січня 1995 року шахта "Першотравнева-1" та шахта "Першотравнева-2" як структурні підрозділи ліквідовані (т.1 а. с. 59, т.2 а. с.141).

Відповідно до пункту 2 наказу ДВО "Кривбасруда" від 26 грудня 1994 року № 169 з 01 січня 1995 року до 01 січня 1998 року до ДВО "Кривбасруда" на правах новоствореного структурного підрозділу входила шахта "Першотравнева" (т.1 а. с.60-61).

Наказом ДВО "Кривбасруда" від 05 січня 1998 року № 1 з 01 січня 1998 року шахта "Першотравнева" як структурний підрозділ також була ліквідована (т.1 а. с. 57-58).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 року № 258 "Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств Яворівського і Роздольського "Сірка" та Стебницького "Полімінерал" Львівської області" пунктом 1 наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року №263 ДВО "Кривбасруда" перейменовано у "Криворізький державний залізорудний комбінат".

Правонаступником перейменованого ДВО "Кривбасруда" призначено Державне підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" (пункт 2 наказу №263).

Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248 "Про реорганізацію Криворізького державного залізорудного комбінату" та пункту 1 наказу Державної акціонерної компанії "Укррудпром" від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" шляхом реорганізації перетворено у Дочірнє підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" Державної акціонерної компанії "Укррудпром".

Дочірнє підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" є правонаступником реорганізованого Державного підприємства "Криворізький державний залізорудний комбінат" (пункт 3 наказу № 248).

Згідно спільного наказу Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України від 19 лютого 2001 року № 66/245 "Про реорганізацію Дочірнього підприємства "Криворізький державний залізорудний комбінат" та пункту 1 наказу Державної акціонерної компанії "Укррудпром" від 30 липня 2001 року № 290 Дочірнє підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" Державної акціонерної компанії "Укррудпром" шляхом реорганізації перетворено у ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", правонаступником якого є ПАТ "Кривбасзалізрудком".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зав'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судами вірно встановлено, що відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 07 жовтня 2016 року, причиною виникнення професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і здорових умов праціу позивача виникло професійне захворювання, що призвело до втрати працездатності й встановлення інвалідності. Отже суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов'язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Кривбасзалізрудком" про те, що товариство не є правонаступником шахти, під час роботи на якій позивачем отримано професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, не заслуговують уваги з наступних причин.

Так як, з 1975 року до 01 жовтня 1989 року до ДВО "Кривбасруда" на правах структурного підрозділу входило Першотравневе рудоуправління.

З 01 жовтня 1989 року Першотравневе рудоуправління як структурний підрозділ ліквідовано наказом ДВО "Кривбасруда" від 20 вересня 1989 року № 349 зі змінами від 01 листопада 1989 року № 423.

Згідно з пунктом 2 наказу ДВО "Кривбасруда" від 20 вересня 1989 року № 349 з 01 жовтня 1989 року до 01 січня 1995 року до ДВО "Кривбасруда" на правах новостворених структурних підрозділів входили шахта "Першотравнева-1" та шахта "Першотравнева-2" (т.1 а. с.55,56).

Наказом ДВО "Кривбасруда" від 26 грудня 1994 року № 169 (пункт 1) з 01 січня 1995 року шахта "Першотравнева-1" та шахта "Першотравнева-2" як структурні підрозділи ліквідовані (т.1 а. с. 59, т.2 а. с.141).

Відповідно до пункту 2 наказу ДВО "Кривбасруда" від 26 грудня 1994 року № 169 з 01 січня 1995 року до 01 січня 1998 року до ДВО "Кривбасруда" на правах новоствореного структурного підрозділу входила шахта "Першотравнева" (т.1 а. с.60-61).

Наказом ДВО "Кривбасруда" від 05 січня 1998 року № 1 з 01 січня 1998 року шахта "Першотравнева" як структурний підрозділ також була ліквідована (т.1 а. с. 57-58).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 року № 258 "Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств Яворівського і Роздольського "Сірка" та Стебницького "Полімінерал" Львівської області" пунктом 1 наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року №263 ДВО "Кривбасруда" перейменовано у "Криворізький державний залізорудний комбінат".

Правонаступником перейменованого ДВО "Кривбасруда" призначено Державне підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" (пункт 2 наказу №263).

Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248 "Про реорганізацію Криворізького державного залізорудного комбінату" та пункту 1 наказу Державної акціонерної компанії "Укррудпром" від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" шляхом реорганізації перетворено у Дочірнє підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" Державної акціонерної компанії "Укррудпром".

Дочірнє підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" є правонаступником реорганізованого Державного підприємства "Криворізький державний залізорудний комбінат" (пункт 3 наказу № 248).

Згідно спільного наказу Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України від 19 лютого 2001 року № 66/245 "Про реорганізацію Дочірнього підприємства "Криворізький державний залізорудний комбінат" та пункту 1 наказу Державної акціонерної компанії "Укррудпром" від 30 липня 2001 року № 290 Дочірнє підприємство "Криворізький державний залізорудний комбінат" Державної акціонерної компанії "Укррудпром" шляхом реорганізації перетворено у ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", правонаступником якого є ПАТ "Кривбасзалізрудком".

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що правонаступником усіх прав та обов'язків ДВО "Кривбасруда" (у структурному підрозділі якого працював позивач) є ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат". У період роботи позивача у ДВО "Кривбасруда" підприємство неодноразово було реорганізоване.

Всі структурні одиниці ДВО "Кривбасруда", в чому числі Першотравневе рудоуправління, новостворені з 01 жовтня 1989 року шахти "Першотравнева-1" та "Першотравнева-2 ", новостворена з 01 січня 1995 року шахта "Першотравнева" не мали статусу юридичних осіб, а питання про їх відокремлення зі складу юридичної особи із визначенням правонаступників у передбаченому законодавством порядку не вирішувалося.

Таким чином, професійне захворювання позивача виникло під час його перебування у трудових відносинах з ДВО "Кривбасруда", на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого роботодавцем зроблено не було, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань.

Правонаступником ДВО "Кривбасруда" є ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат".

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 215/3547/16-ц при розгляді аналогічної цивільної справи.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої та апеляційної інстанції, з урахуванням глибини та ступеня моральних і фізичних страждань позивача, яких позивач зазнав унаслідок професійного захворювання, встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, характеру ушкодження здоров'я, що є незворотнім, а також - принципів розумності і справедливості, належним чином обґрунтував свої висновки щодо розміру такого відшкодування в сумі 18 000
грн, стягнувши вказану суму моральної шкоди з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь позивача і це відповідає встановленим обставинам справи.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року в справі №212/3137/17.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії

суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров