Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.09.2018 року у справі №688/1619/17

Постанова

Іменем України

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 688/1619/17-ц

провадження № 61-24783св18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,

суддів: Висоцької В. С., Крата В. І., Лесько А. О., Луспеника Д. Д., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження -старший державний виконавець Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Куценко Оксана Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Мазур Н. В., від 10 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: Пастощука М. М., Купельського А. В., Ярмолюка О. І., від 16 серпня 2017 року.

Короткий зміст скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - Шепетівський МР ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області) Куценко О. М., посилаючись на те, що ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року було задоволено заяву про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спільного сумісного майна подружжя шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_2 на праві власності легковий автомобіль «Nissan Teana», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказувала, що 24 травня 2017 року старший державний виконавець Шепетівського МР ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Куценко О. М., порушуючи, на її думку, вимоги Закону України «Про виконавче провадження», повернула вказану ухвалу про забезпечення позову без прийняття до виконання як таку, що не оплачена авансовим внеском.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати дії старшого державного виконавця Куценко О. М. щодо винесення повідомлення про повернення ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року про накладення арешту на рухоме майно та щодо повернення цієї ухвали неправомірними; визнати неправомірним повідомлення про повернення ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року; зобов`язати Шепетівський МР ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області негайно виконати вказану ухвалу суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області

від 10 липня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що дії державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення ухвали суду про забезпечення позову без прийняття до виконання у зв`язку з несплатою стягувачем авансового внеску є правомірними.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилено. Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області

від 10 липня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм Закону України «Про виконавче провадження» та норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції встановив, що заявник не звільнена від сплати авансового внеску.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм Закону України «Про виконавче провадження» і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована необґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій про те, що дії державного виконавця відповідають вимогам закону, оскільки ухвала про забезпечення позову, яка до державної виконавчої служби була направлена безпосередньо судом, виконується негайно.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та її рух

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року справу

№ 688/1619/17-ц передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала мотивована тим, що частиною другою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення державним виконавцем оскаржених дій, передбачений обов`язок сплати авансового внеску за примусове виконання рішення суду про забезпечення позову та визначені конкретні категорії осіб, звільнених від його сплати, до яких заявник не відноситься.

Разом з тим у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 635/5151/17-ц, провадження № 61-3271св18, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду за аналогічних обставин дійшла протилежних висновків, а саме, що виходячи із системного аналізу положень

статей 4, 15, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», за виконання ухвали суду про накладення арешту на майно, постановленої на наслідками розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, не сплачується як виконавчий збір, так і авансовий платіж.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Ухвалою від 25 січня 2019 року справу № 688/1619/17-ц прийнято до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзиву (заперечення) на касаційну скаргу на надходило

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У провадженні Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області

від 15 травня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий автомобіль «Nissan Teana», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Вказану ухвалу супровідним листом направлено для виконання до Шепетівського МР ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області.

Відповідно до повідомлення старшого державного виконавця Шепетівського МР ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області від 24 травня

2017 року ухвалу про забезпечення позову повернуто без прийняття до виконання, оскільки стягувачем не надано платіжного документа про сплату авансового внеску.

Такі дії і рішення державного виконавця Купець О. В. оскаржила у судовому порядку.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Необхідність передання справи, яка переглядається, на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обґрунтовувала наявністю підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року у справі

№ 635/5151/17, провадження № 61-3271св18.

Свої висновки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у зазначеній постанові мотивував тим, що враховуючи положення частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», за виконання ухвали суду про накладення арешту на майно, постановленої на наслідками розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, не сплачується як виконавчий збір, так і авансовий платіж.

На переконання колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вищевказаній постанові Верховного Суду, викликана тим, що статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час вчинення державним виконавцем оскаржуваних дій) передбачений обов`язок сплати авансового внеску за примусове виконання рішення суду про забезпечення позову та визначені конкретні категорії осіб, звільнені від його сплати, до яких заявник не відноситься.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, наведеного у вищевказаній постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 635/5151/17-ц, провадження № 61-3271св18.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині другій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши встановлені судами обставини, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і оснопололжних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка була чинною на час вчинення державним виконавцем дій та прийняття рішень, що оскаржуються, до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби. У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

У відповідності до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Авансовий внесок у виконавчому провадженні - це кошти, які підлягали внесенню стягувачем на окремий небюджетний рахунок і використовувались виконавцем для організації та проведення виконавчих дій.

Рішенням Коституційного Суду України від 15 травня 2019 року

№ 2-р(II)/2019, справа № 3-368/2018(5259/18),визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другоїстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII зі змінами.

Положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами, що визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України мотивовано тим, що визначенням положеннями частини другоїстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язкової сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене судове рішення, як необхідної умови початку примусового виконання цього рішення органом державної виконавчої служби, покладено на цю особу фінансовий тягар забезпечувати функціонування впровадженої державою системи виконання судових рішень, що не гарантує доступу для кожної такої особи до вказаної системи, отже, не забезпечує в усіх випадках і за будь-яких умов повного та своєчасного виконання цього рішення, його обов`язковості.

Конституційний Суд України наголосив, що держава має позитивний обов`язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеними положеннями частини другоїстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження» правовим регулюванням щодо обов`язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов`язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що виходячи із гарантій, закріплених у статтях 55, 129, 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і оснопололжних свобод, статті 18 ЦПК України, дії державного виконавця щодо повернення без виконанння з мотивів несплати авансового внеску ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року про накладення арешту на майно, яка була направлена до органу державної виконавчої служби судом для організації та проведення її виконання, не можуть вважатись правомірними.

Згідно з частинами першою-третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повно і всебічно встановлені судами на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та можливість ухвалення нової постанови про задоволення скарги ОСОБА_1 у частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення повідомлення від 24 травня 2017 року. У такий спосіб забезпечується поновлення прав стягувача ОСОБА_1 на виконання судового рішення.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції у частині визнання неправомірними дій державного виконавця підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення скарги ОСОБА_1 у цій частині.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області

від 10 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року у частині визнання неправомірними дій державного виконавця скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Куценко Оксани Миколаївни щодо винесення повідомлення від 24 травня 2017 року про повернення без прийняття до виконання ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року про накладення арешту на рухоме майно.

В іншій частині ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Синельников

Судді: В. С. Висоцька

В. І. Крат

А. О. Лесько

Д. Д. Луспеник

М. Є. Червинська