Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.05.2025 року у справі №752/20158/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року

м. Київ

справа № 752/20158/23

провадження № 61-1433св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Іщенко Денис Юрійович, на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року позов задоволено.

Виключено ОСОБА_3 з графи «батько» актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 450, здійсненого 18 серпня 2023 року Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

29 липня 2024 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Пікалова В. С. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просив стягнути з відповідачки на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 71 314 грн.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 рокузаяву задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн.

Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, вважав неспівмірним розмір заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 71 314 грн, у зв`язку із чим дійшов висновку про зменшення суми таких витрат до 6 000 грн.

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, ОСОБА_5 в особі представника - адвоката Іщенка Д. Ю. звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Іщенка Д. Ю. в інтересах ОСОБА_3 залишено без задоволення, а додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

03 лютого 2025 року ОСОБА_5 в особі представника - адвоката Іщенка Д. Ю. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

25 лютого 2025 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив, у якому відповідачка просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали цивільної справи.

03 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька.

У позовній заяві ОСОБА_3 зазначив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу (80 000 грн), який він очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи, а також вказав, що ним буде подано заяву про компенсацію цих витрат.

У поданому 12 січня 2024 року відзиві ОСОБА_2 визнала позов лише в частині вимог про виключення з актового запису відомостей про позивача як про батька дитини, при цьому заперечувала проти задоволення інших вимог позивача, зокрема щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року позов задоволено.

Виключено ОСОБА_3 з графи «батько» актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 450, здійсненого 18 серпня 2023 року Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Справа була розглянута без участі сторін.

Копія вказаного вище рішення була направлена сторонам у справі 29 липня 2024 року.

29 липня 2024 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Пікалова В. С. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просив стягнути з відповідачки на свою користь витрати на правничу допомогу у загальному розмірі розмірі 71 314 грн.

Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 3 від 03 серпня 2023 року, в якому сторони зазначили, що вартість послуг за надання правничої допомоги оплачується у такому порядку:

за збір документів, інформації, підготовку та подачу до суду позову про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька, довіритель зобов`язується сплатити виконавцю винагороду - 800 доларів США;

за кожне судове засідання, в якому взяв участь виконавець або інша визначена цим договором особа як особисто, так і в режимі відеоконференції у справі, довіритель сплачує виконавцю суму у гривнях еквівалентну 100 доларів США.

У разі, якщо судове засідання не відбулося з незалежних від адвоката причин, однак адвокат з`явився в суд, то оплаті підлягає сума у гривнях еквівалентна 50 доларів США;

у разі задоволення позову про виключення відомостей про довірителя як батька довіритель зобов`язується сплатити виконавцю винагороду у гривнях еквівалентну 1 000 доларів США. Вказану суму довіритель сплачує протягом 10 днів після отримання документів про виключення відомостей про батька.

Відповідно до акту виконаних робіт від 30 січня 2024 року позивачу надано наступну правову допомогу:

збір документів, інформації, підготовка та подача позовної заяви про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька вартістю 29 754 грн;

участь адвоката в судовому засіданні 31 січня 2025 року вартістю 3 780 грн;

гонорар успіху згідно договору про правову допомогу вартістю 37 780 грн.

Позивачем фактично було сплачено кошти за надані послуги з правничої допомоги у розмірі 29 754 грн.

Урахувавши надані докази на підтвердження надання правової допомоги, складність справи та об`єм виконаних адвокатом робіт, реальний час, необхідний для виконання таких послуг, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що сума, котра заявлена до відшкодування, є надмірною.

При таких обставинах, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки саме такий розмір витрат відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що зменшення суми судових витрат можливо лише за заявою іншої сторони, проте відповідачкою такого клопотання в суді першої інстанції заявлено не було, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки з відзиву на позовну заяву вбачається, що ОСОБА_2 визнала позов лише в частині вимог про виключення з актового запису відомостей про позивача як про батька дитини, однак при цьому заперечувала проти задоволення інших вимог ОСОБА_3 , у тому числі й щодо стягнення з неї витрат на правову допомогу.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Іщенко Денис Юрійович, залишити без задоволення.

Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов