Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.06.2019 року у справі №337/3375/17

ПОСТАНОВА

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 337/3375/17

провадження № 61-11586св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Коломоєць Ірина Василівна,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області,

треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, прокуратура Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника прокурора Запорізької області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2019 року у складі судді Гнатик Г. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції (далі - ГУНП) в Запорізькій області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГУ МВС України) в Запорізькій області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, прокуратура Запорізької області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування.

Позовна заява мотивована тим, що він є потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному 18 грудня 2012 року в ЄРДР за № 12012089990002697, а слідчі, які здійснювали та здійснюють досудове слідство по вказаному кримінальному провадженню, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, протягом тривалого часу не направляли справу до суду, не з`ясовували фактичні обставини справи, чотири рази виносили постанови про закриття кримінального провадження, які в подальшому скасовувалися ухвалами слідчого судді за його скаргами через безпідставність та необґрунтованість. З метою сприяння досудовому розслідуванню він, як потерпілий, подавав численні клопотання щодо здійснення слідчих дій, проте вони ігнорувалися слідчим через несумлінне ставлення до своїх службових обов`язків.

Зазначав, що ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя слідчий у кримінальному провадженні за № 12012089990002697 неодноразово зобов`язувався здійснити певні процесуальні дії, зокрема, надати йому матеріали досудового розслідування для ознайомлення, розглянути клопотання потерпілого, повідомити про результати розгляду заявника, проте ухвали суду не вплинули на дотримання слідчими вимог процесуального законодавства.

Стверджував, що незаконними рішеннями і бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування йому, як потерпілому у кримінальному провадженні, завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних і фізичних стражданнях, відчуття втрати, розчарування, порушення звичного способу життя, яку він оцінює у розмірі 50 000 грн.

Крім того, вважав, що внаслідок неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами органу досудового розслідування йому завдано майнову шкоду в розмірі 10 000 грн, яка полягає у витратах, які він поніс за надану правничу допомогу в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12012089990002697.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 50 000 грн на відшкодування завданої йому моральної шкоди та 10 000 грн на відшкодування завданої йому майнової шкоди, а також понесені ним витрати на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000 грн.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 240 грн.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 16 018,67 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки судовими рішенням слідчого судді встановлено неправомірність дій посадових осіб органу досудового розслідування, у провадженні яких перебувало кримінальне провадження, зокрема, неправомірність дій слідчого Хортицького ВР ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області та слідчого Жовтневого РВ ЗМУ ГУВС України в Запорізькій області щодо закриття кримінального провадження, бездіяльність слідчого Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області щодо розгляду клопотань потерпілого ОСОБА_1 , то суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.

Районний суд вважав доведеним факт неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами органу досудового розслідування.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн є співрозмірним з тривалістю порушень прав позивача, обсягом та характером завданої йому з боку уповноважених органів держави немайнової шкоди, стягнення у такому розмірі не є надмірним та враховує інтереси держави, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

Крім того, районний суд вважав, що стягненню на користь позивача підлягають понесені ним витрати на правову допомогу у сумі 16 018,67 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу Прокуратури Запорізької області залишено без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2019 року залишено без змін.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібрані докази та надав їм правильну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Апеляційний суд погодився із висновками районного суду про те, що підставою для відшкодування моральної шкоди є встановлена ухвалами слідчого судді під час досудового розслідування неправомірність рішень та протиправна бездіяльність слідчого в частині невиконання своїх службових обов`язків. При цьому суд зазначив, що розмір стягнутої судом моральної шкоди є обґрунтований та справедливим, а доводи прокуратури Запорізької області про те, що стягнута сума витрат на правову допомогу не є співмірною з розміром задоволених позовних вимог на відшкодування моральної шкоди, є безпідставними.

Крім того, апеляційний суд ухвалив стягнути на користь позивача документально підтверджені витрати на відшкодування правової допомоги за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга заступника прокурора Запорізької області мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України.

Зазначає, що судами безпідставно стягнуто з Державної казначейської служби України кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 614/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18).

Вважає, що суди попередніх інстанцій з порушенням норм статей 133, 137, 141 ЦПК України, стягнули на користь позивача неспівмірно велику суму витрат на правничу допомогу.

Касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Запорізькій області мотивована тим, що процесуальне законодавство не передбачає обов`язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.

Зазначає, що документи, зокрема, судові рішення, на які посилаються суди попередніх інстанцій не встановлюють бездіяльності чи протиправності дій слідчого.

Стверджує, що позивачем не доведено неправомірності дій органів поліції при здійсненні ними своїх повноважень, не доведено виникнення шкоди через діяльність працівників поліції та причинний зв`язок органу державної влади та заподіянням шкоди.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У серпні 2019 року Перший заступник прокурора області - начальник управління нагляду у кримінальному провадженні подав відзив на касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, у якому зазначив, що підтримує доводи касаційної скарги та вважає, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Вказує, що у спірних правовідносинах ухвали слідчих суддів не можуть свідчити про протиправність дій органів досудового розслідування, отже, висновки судів попередніх інстанцій про завдання позивачу шкоди у спірних правовідносинах є помилковим.

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коломоєць І. В. подала відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області, у якому зазначила, що касаційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, оскільки оскаржувані рішення ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2019 року касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та заступника прокурора Запорізької області надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою судді Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2020 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2020 року справу повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою про вчинення відносно нього злочину, а саме: 12 грудня 2012 року, приблизно о 13 годині 45 хвилин, невідома особа, знаходячись на вул. Сапожникова, буд. 3-а в м. Запоріжжі, перешкоджала його проїзду до гаража № НОМЕР_1 , який розташований в Обслуговуючому кооперативі «Дніпро», вимагаючи від останнього грошові кошти (том 1, а. с. 93).

18 грудня 2012 року відомості по даному факту внесені до ЄРДР за № 12012089990002697 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 189 Кримінального кодексу України (том 3, а. с. 198).

24 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою про вчинення відносно нього злочину, а саме: 21 квітня 2013 року, на території ослуговуючого кооперативу «Дніпро», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_2 незаконно утримував його на вказаній території.

12 вересня 2013 року відомості по даному факту внесені до ЄРДР за № 12013080070002130 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 147 Кримінального кодексу України (том 3, а. с. 198а).

25 вересня 2013 року матеріали обох кримінальних проваджень за заявами ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження за № 12012089990002697. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнаний потерпілим (том 3, а. с. 202).

Досудове розслідування у кримінальному провадженні з 18 грудня 2012 року здійснювалось органом досудового розслідування Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області в особі слідчого ОСОБА_3 , з 15 липня 2013 року - в особі слідчого Овчаренко В. В., а з 02 листопада 2013 року - органом досудового розслідування Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області в особі слідчого Пруднікова А. М.

26 липня 2013 року постановою слідчого СВ Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Овчаренко В. В., кримінальне провадження № 12012089990002697 закрито на підставі статті 284 КПК України (том 2, а. с. 173-174).

Ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2013 року постанову слідчого від 26 липня 2013 року в кримінальному провадженні № 12012089990002697 скасовано, матеріали надіслані прокурору Хортицького району м. Запоріжжя для організації подальшого розслідування (том 2, а. с. 163).

30 вересня 2013 року постановою слідчого СВ Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Овчаренко В. В. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 12 грудня 2012 року № 12012089990002697, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень (том 1, а. с. 97-101).

07 березня 2014 року постановою слідчого СВ Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Пруднікова А. М. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 12 грудня 2012 року за № 12012089990002697 закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (том 1, а. с. 94-96).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2014 року скарга ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого задоволена та зобов`язано слідчого СВ Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Пруднікова А. М., в провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження від 18 грудня 2012 року № 12012089990002697, надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування для ознайомлення (том 1, а. с. 10).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2016 року задоволена скарга ОСОБА_1 та зобов`язано слідчого Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Пруднікова А. М., в провадження якого перебувають матеріали кримінального провадження від 18 грудня 2012 року № 12012089990002697, розглянути заяву ОСОБА_1 та надати можливість ознайомитись з матеріалами досудового розслідування (том 1, а. с. 9).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2017 року скарга ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого задоволено та зобов`язано слідчого Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Пруднікова А. М., в провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження від 18 грудня 2012 року № 12012089990002697, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06 лютого 2017 року та повідомити заявника про результати розгляду (том 1, а. с. 11).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2017 року задоволена скарга ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого та зобов`язано Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Пруднікова А. М., в провадження якого перебувають матеріали кримінального провадження від 18 грудня 2012 року № 12012089990002697, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 березня 2017 року та повідомити заявника про результати розгляду (том 1, а. с. 12).

ОСОБА_1 протягом 2013-2018 років неодноразово звертався з письмовими зверненнями, заявами та скаргами до прокурора Хортицького району м. Запоріжжя, прокурора м. Запоріжжя, прокурора Запорізької області, Головного управління Національної поліції, в яких вказував на бездіяльність слідчих у кримінальному провадженні від 18 грудня 2012 року № 12012089990002697 та його тривалість (том 1, а. с. 109 зворот, а. с. 112, 116-122, 128, том 2, а. с. 115, 117-118, 121, 132-143, 151, 154-155, 158, 177).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Запорізької області підлягає задоволенню.

Касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Запорізькій області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судовими рішеннями слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя неодноразово визнавалася незаконною бездіяльність слідчих органів щодо кримінального провадження № 12012089990002697, згідно з яким позивача визнано потерпілим, а тому вважав доведеними обставини наявності підстав для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов`язано відповідача вчинити певні процесуальні дії (розглянути заяву ОСОБА_1 та надати можливість ознайомитись з матеріалами досудового розслідування, розглянути клопотання ОСОБА_1 та повідомити заявника про результати розгляду), не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

З огляду на зазначене, Верховний Суд виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Отже, ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої також не обґрунтований.

Відтак, суди надали неправильну юридичну оцінку спірним правовідносинам та нормам права, які підлягають застосуванню, та ухвалили судові рішення, які не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, прокуратура Запорізької області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових осіб досудового розслідування, відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк