Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.06.2019 року у справі №750/4616/17

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 750/4616/17

провадження № 61-31296 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Діловий центр» Чернігівської обласної ради,

третя особа - Чернігівська обласна організація Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (далі - КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради), третя особа Чернігівська обласна організація Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі», про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 15 жовтня 2009 року працював на посаді юрисконсульта КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради.

26 січня 2017 року наказом директора КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради ОСОБА_2 № 3-к затверджено новий штатний розпис підприємства, яким з 03 травня 2017 року виведено посаду юрисконсульта, яку обіймав позивач.

На виконання зазначеного наказу, 15 лютого 2017 року відповідач видав наказ № 6-к «Про персональне попередженням про наступне вивільнення», яким його персонально попереджено про наступне вивільнення з 03 травня 2017 року, у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту першого статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Одночасно в наказі зазначено про відсутність можливості з урахуванням кваліфікаційних вимог запропонувати йому вільну посаду за фахом, оскільки ним не надано документального підтвердження наявності свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Інші вакантні посади у штатному розписі підприємства відсутні.

Наказом КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради № 21 від 03 травня 2017 року його звільнено з посади юрисконсульта з 03 травня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування, відмовою ОСОБА_1 від іншої посади та узгодженням звільнення із головою Чернігівської обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі», відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Вважав, що його звільнення із займаної посади є незаконним, оскільки, по-перше, положення Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» не передбачають звільнення юрисконсультів підприємств, організацій та установ у зв`язку з відсутністю свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; по-друге, до нього як до голови первинної профспілкової організації КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі», а також до вищого виборного профспілкового органу не надходило жодного звернення з боку адміністрації підприємства про надання згоди на розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, по-третє, накази

КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради № 6-к від 15 лютого 2017 року та № 21-к від 03 травня 2017 року порушують надані йому гарантії, як працівнику підприємства, обраному до профспілкового органу (стаття 252 КЗпП України), а також гарантії, визначені статтею 14 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог,

ОСОБА_1 просив поновити його на посаді юрисконсульта КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради та стягнути на його користь середньоденну заробітну плату за час вимушеного прогулу до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради дотримано процедуру звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, зокрема 04 квітня 2017 року голові Чернігівської обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі» направлено лист за вих.

№ 199-17 щодо погодження розірвання трудового договору з позивачем, позивача звільнено 03 травня 2017 року. Зважаючи на відсутність відмови профспілки у наданні згоди на його звільнення, зазначене свідчить про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням чинного законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради з 04 травня 2017 року.

Стягнуто з КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради на користь

ОСОБА_1 18 120,60 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності порушення трудових прав позивача при розірванні з ним трудового договору не може бути визнаний законним та обгрунтованим, оскільки при звільненні ОСОБА_1 з роботи, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради не було ураховано, що на дату звільнення позивач був повноважним головою первинної профспілкової організації КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, що дає підстави вважати його звільнення таким, що відбулося в порушення частини четвертої статті 252 КЗпП України. Крім того, звільнення ОСОБА_1 проведено без попередньої згоди очолюваної ним первинної профспілкової організації

КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі» та згоди Чернігівської обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі», що суперечить приписам частини третьої статті 252 КЗпП України. За наявності підстав для поновлення позивача на роботі, апеляційний суд дійшов висновку, що з КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради на користь позивача належить стягнути середній заробіток за

90 днів вимушеного прогулу, що становить 18 120,60 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У касаційній скарзі, що надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у жовтні 2017 року, КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради просило скасувати рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 18 липня 2017 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недотримання КП «Діловий центр» Чернігівської обласної радивстановленої процедури звільнення ОСОБА_1 з ініціативи роботодавця, оскільки до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення частини третьої статті 252 КЗпП України, враховуючи недоречність отримання згоди на його звільнення від первинної профспілкової організації

КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, єдиним членом якої, і до того ж головою, є позивач. Звільнення позивача не суперечить положенням частини четвертої статті 252 КЗпП України з тих підстав, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді провідного юрисконсульта, яка була введена на підприємстві у зв`язку з набранням 30 вересня 2016 року чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Позивачу надавалася можливість підготувати та здати необхідні документи до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для проходження іспиту та отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, але він відмовився це зробити.

У грудні 2017 року до касаційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований тим, що апеляційний суд дійшов обгрунтованих висновків щодо порушення при його звільненні з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 40 КЗпП України, статей 43, 252 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Відповідач взагалі не звертався до первинної профспілкової організації

КП «Діловий центр» Чернігівської обласної радидля отримання згоди на його звільнення, вважаючи його єдиним її членом.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Рух справи у суді касаційної інстанції

29 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що з 15 жовтня 2009 року

ОСОБА_1 працював на посаді юрисконсульта КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради.

Наказом начальника КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради № 3-к від 26 січня 2017 року «Про затвердження штатного розпису» з метою забезпечення належного виконання статутних завдань, підвищення ефективності в діяльності підприємства та оптимізації витрат, враховуючи зміни у чинному законодавстві в частині доступу до правосуддя, зобов`язано затвердити та ввести в дію з

03 травня 2017 року новий штатний розпис підприємства, з виведенням із нього посади юрисконсульта.

Проведений судами попередніх інстанцій порівняльний аналіз штатного розпису КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, що вводиться у дію з 03 травня 2017 року, та штатного розпису КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, затвердженого директором КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради

30 грудня 2016 року, що введений у дію з 01 січня 2017 року, підтверджує, що кількість штатних одиниць на підприємстві скорочено з 52,25 до 51,25, з виведенням зі штату посади юрисконсульта.

Наказом начальника КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради № 6-к від 15 лютого 2017 року «Про персональне попередження про наступне вивільнення» зобов'язано персонально попередити про наступне вивільнення з 03 травня 2017 року ОСОБА_1 , юрисконсульта КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, у зв'язку із скороченням штату на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України.

Одночасно з повідомленням про наступне вивільнення, зазначено щодо неможливості, з урахуванням кваліфікаційних вимог, запропонувати

ОСОБА_1 за фахом вільну посаду, оскільки ним не надано документального підтвердження наявності свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Інші вакантні посади у штатному розписі підприємства відсутні.

ОСОБА_1. ознайомився із зазначеним наказом та отримав його копію

15 лютого 2017 року.

На момент повідомлення про наступне звільнення ОСОБА_1 був головою та членом первинної профспілкової організації КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі».

Наказом начальника КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради № 21-к від 03 травня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта з 03 травня 2017 року, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування, відмовою ОСОБА_1 від іншої посади та узгодженням звільнення із головою Чернігівської обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі».

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку змін організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з передбаченої пунктом 1 частини першої статті цієї статті підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (стаття 49-2 КЗпП України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від

06 листопада 1992 року суди, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Роботодавець вважатиметься таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, у якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Так як обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частин другої, третьої статті 252 КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Аналогічні за змістом положення містяться у частині третій статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Вказані норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами, що регулюють порядок припинення трудового договору.

Судами попередніх інстанцій установлено, що КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради 04 квітня 2017 року звернулося до вищого виборного органу - Чернігівської обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі» з листом за вих. № 199-17 від 04 квітня 2017 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , який є головою первинної профспілкової організації КП Діловий центр» Чернігівської обласної ради, у зв`язку із скороченням посади юрисконсульта комунального підприємства. На дату звільнення позивача,

КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради не булоотриманозгоду Чернігівської обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі» на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про наявність передбаченої частиною п`ятою статті 43 КЗпП України мовчазної згоди вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення позивача не є обгрунтованими.

Частиною другою статті 43 КЗпП України встановлено п'ятнадцятиденний строк для розгляду обгрунтованого письмового подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до частини п`ятої зазначеної статті виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі у триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Листом Чернігівської обласної організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі» за вих. № 41/3 від 03 травня 2017 року, який отримано КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради 04 травня 2017 року, відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням посади юрисконсульта КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, який є головою первинної профспілкової організації КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради.

В основу такої відмови вищим виборним органом первинної профспілкової організації покладено доводи щодо неврахування роботодавцем гарантій, що надані ОСОБА_1 як працівнику підприємства, обраному до профспілкового органу (стаття 252 КЗпП України), а також як члену трудового арбітражу (статтею 14 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Ураховуючи, що на дату попередження про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників, ОСОБА_1 був головою первинної профспілкової організації КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, апеляційний суд, перевіряючи обгрунтованість відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з підстави, визначеної пунктом першим статті 40 КЗпП України, дійшов правильного висновку про порушення відповідачем частини четвертої статті 252 КЗпП України, згідно якої звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації не допускається протягом одного року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв`язку із станом здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби).

Твердження КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради у касаційній скарзі про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з підстав виявленої невідповідності його займаній посаді є неспроможними, зважаючи на те, що, як було установлено судами з наданих сторонами доказів, припинення трудового договору з ОСОБА_1 відбулося з ініціативи власника, зумовлених змінами в організації виробництва і праці, а саме скороченням штату працівників (пункт перший статті 40 КЗпП України)

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Зважаючи на те, що відповідач під час звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради допустив порушення трудового законодавства не дотримавшись гарантій наданих йому як голові первинної профспілкової організації КП «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, суд апеляційної інстанції обгрунтовано поновив позивача на роботі, стягнувши на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник