Постанова КЦС ВП від 20.04.2023 року у справі №728/1765/21

Друк

Пошук

1009

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.04.2023 року у справі №728/1765/21
Постанова КЦС ВП від 20.04.2023 року у справі №728/1765/21

Державний герб України

Постанова

Іменем України

20 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 728/1765/21

провадження № 61-6640св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мазуркевич Микола Антонович, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європартнер Фінанс» (далі - ТОВ «Європартнер Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Європартнер Фінанс» посилалося на таке.

02 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра», банк) та ОСОБА_4 укладений договір кредитної лінії № 6/5/2007/840-КЛ/860, за умовами якого їй відкрито кредитну лінію на суму 49 500,00 дол. США, зі сплатою 14,5 відсотків річних, строком дії до 01 жовтня 2014 року.

Того ж дня, на забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов`язань за договором кредитної лінії від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № б/н та договори іпотеки:

1) № 6/5/2007/980-І/864, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,0740 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) № 6/5/2007/980-І/865, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав банку в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Також, на забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов`язань за договором кредитної лінії від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860, 02 жовтня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 36/5/2007/840-П/868.

03 жовтня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 1 до договору кредитної лінії від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860, згідно з якою ВАТ КБ «Надра» надало ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі 49 500 дол. США.

19 травня 2010 року між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра» укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору про надання кредитної лінії від 03 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860, згідно з якою кредитний договір було викладено в новій редакції.

04 лютого 2011 року ВАТ КБ «НАДРА» перейменовано на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»).

26 грудня 2013 року між ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір про заміну боржника у зобов`язанні № 1, за умовами якого змінено зобов`язану особу за договором кредитної лінії від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860 з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 .

Того ж дня, між ОСОБА_1 та банком укладений додатковий договір про внесення змін та доповнень № 2 до договору кредитної лінії від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860, згідно з яким, сторони збільшили строк користування кредитними коштами до 01 жовтня 2019 року.

Крім того, між банком та ОСОБА_1 , як новим іпотекодавцем, 26 грудня 2013 року укладений договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/980-І/864 та договір про внесення змін та доповнень від 26 грудня 2013 року № 1 до договору іпотеки від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/980-І/865.

Також, 26 грудня 2013 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладений додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору поруки від 02 жовтня 2007 року № 36/5/2007/840-П/868, згідно з яким зазначений договір поруки викладено в новій редакції.

26 грудня 2013 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладений додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору поруки від 02 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого, зазначений договір поруки викладено в новій редакції.

26 грудня 2013 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладений договір поруки б/н.

19 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Європартнер Фінанс» укладений договір № GL3N217258 про відступлення прав вимоги, за умовами якого до ТОВ «Європартнер Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за договором кредитної лінії від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860, договором про заміну боржника у зобов`язанні № 1 від 26 грудня 2013 року, договором іпотеки від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/980-І/864, договором іпотеки від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/980-І/865, договором поруки від 02 жовтня 2007 року № б/н, договором поруки від 02 жовтня 2007 року № 36/5/20С7/840-П/868, договором поруки від 26 грудня 2013 року № б/н на загальну суму 49 320,87 дол. США, з яких: 25 215,57 дол. США - основний борг, 24 105,30 - відсотки за користування кредитними коштами.

ОСОБА_1 зобов`язань до договором кредиту від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860 не виконала, у зв`язку чим у неї утворилася заборгованість, яка станом на 01 жовтня 2019 року становить 24 363,19 дол. США, з яких: 14 775,67 дол. США - заборгованість за тілом кредиту за період з 10 квітня 2017 року до 01 жовтня 2019 року; 9 587,52 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 01 березня 2017 року до 30 вересня 2019 року.

Посилаючись на наведене, позивач просив: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 01 жовтня 2019 року становить 24 363,19 дол. США, з яких: 14 775,67 дол. США - заборгованість за тілом кредиту за період з 10 квітня 2017 року до 01 жовтня 2019 року; 9 587,52 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 01 березня 2017 року до 30 вересня 2019 року; стягнути з ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 1 373, 67 дол. США.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2021 року позовні ТОВ «Європартнер Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто солідарно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 915,92 дол. США, з яких: 7 843,27 дол. США - заборгованість за тілом кредиту за період з 25 серпня 2018 року до 01 жовтня 2019 року; 9 587,52 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 25 серпня 2018 року до 30 вересня 2019 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Європартнер Фінанс» три відсотки річних у розмірі 671,85 дол. США.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ВАТ КБ «Надра» зобов`язання за кредитним договором від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860 виконало, надавши позичальниці кредитні кошти у розмірі 49 500,00 дол. США, а вона своїх зобов`язань належно не виконувала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Європартнер Фінанс» частково, суд першої інстанцій виходив з того, що розмір заборгованості за кредитним договором підлягає визначенню в межах позовної давності, а саме за попередні три роки, які передували зверненню до суду з позовом - 25 серпня 2021 року.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що з відповідачів підлягає стягненню солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 915,92 дол. США, з яких: 7 843,27 дол. США - заборгованість за тілом кредиту за період з 25 серпня 2018 року до 01 жовтня 2019 року; 9 587,52 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 25 серпня 2018 року до 30 вересня 2019 року, а також з ОСОБА_1 стягненню підлягають три відсотки річних у розмірі 671,85 дол. США.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Європартнер Фінанс» задоволено.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Європартнер Фінанс» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Європартнер Фінанс»заборгованість за кредитним договором, яка станом на 01 жовтня 2019 року становить 24 363,19 дол. США, з яких: 14 775,67 дол. США - заборгованість за тілом кредиту за період з 10 квітня 2017 року до 01 жовтня 2019 року; 9 587,52 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 01 березня 2017 року до 30 вересня 2019 року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Європартнер Фінанс» заборгованість за кредитним договором, яка станом на 01 жовтня 2019 року становить 24 363,19 дол. США, з яких: 14 775,67 дол. США - заборгованість за тілом кредиту за період з 10 квітня 2017 року до 01 жовтня 2019 року; 9 587,52 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 01 березня 2017 року до 30 вересня 2019 року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «Європартнер Фінанс» заборгованість за кредитним договором, яка станом на 01 жовтня 2019 року становить 24 363,19 дол. США, з яких: 14 775,67 дол. США - заборгованість за тілом кредиту за період з 10 квітня 2017 року до 01 жовтня 2019 року; 9 587,52 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 01 березня 2017 року до 30 вересня 2019 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Європартнер Фінанс» три відсотки річних у розмірі 1 373,67 дол. США.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Європартнер Фінанс», суд першої інстанції не врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX), згідно з яким продовжено позовну давність на строк дії карантину.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що оскільки, на час звернення ТОВ «Європартнер Фінанс» до суду з позовом (20 серпня 2021 року), на всій території України діяв карантин, то висновок суду першої інстанції про те, що позивач пропустив позовну давність, є помилковим.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мазуркевич М. А., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що трирічна позовна давність продовжується на час дії карантину, є помилковим оскільки суперечить роз`ясненням Верховного Суду щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину від 22 квітня 2020 року, згідно з якими на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється.

Крім того, у Законі № 540-IX не зазначено про зміну початку перебігу як загальної, так і спеціальної позовної давності.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Європартнер Фінанс», суд апеляційної інстанції не врахував, що Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-IX), процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Після набрання чинності Законом № 731-IX, позивач у 20-денний строк не ставив питання про продовження позовної давності.

Невнесення законодавцем змін до статей 257 259 260 262 263 ЦК України та прийняття Законів № 540-IX та № 731-IX створило ряд спірних питань, однак висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній.

Крім того, оскаржуване судове рішення ухвалене на підставі недопустимих доказів, оскільки всі долучені позивачем до позовної заяви докази завірені директором ТОВ «Європартнер Фінанс», однак відсутні відомості про те, яким чином вони отримані від банку.

Надані позивачем розрахунки заборгованості нічим не підтверджені. Позивач не надав доказів на підтвердження того, яку суму боргу йому відступило ПАТ КБ «Надра».

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційнепровадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мазуркевич М. А, на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389, пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що 02 жовтня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладений договір кредитної лінії № 6/5/2007/840-КЛ/860, за умовами якого їй відкрито кредитну лінію на суму 49 500,00 дол. США, зі сплатою 14,5 відсотків річних, строком дії до 01 жовтня 2014 року.

1) № 6/5/2007/980-І/864, згідно з умовами якого, ОСОБА_2 передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,0740 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) № 6/5/2007/980-І/865, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав банку в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно з пунктом 1.1.3 зазначеного договору відсоткова ставка за користування кредитними коштами в межах кредитної лінії складає 14,5 % річних.

Відповідно до пункту 2.5 додаткової угоди від 19 травня 2010 року № 2 відсотки за користування кредитними коштами в межах кредитної лінії нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості за кредитною лінією за фактичний час користування кредитними коштами і сплачується позичальником у порядку, передбаченому пунктом 2.6 цього договору. При розрахунку плати за кредитною лінією приймається рік, рівний 360 дням, в місяці враховується фактична кількість календарних днів.

Згідно з пунктами 2.6, 2.7 додаткової угоди від 19 травня 2010 року № 2 сплата відсотків за користування кредитними коштами в межах кредитної лінії повинні сплачуватися позичальником у валюті кредиту щомісячно, а відсотки за останній період користування кредитом сплачуються одночасно зі сплатою останнього платежу за кредитом.

У разі прострочення повернення заборгованості за кредитом понад 90 днів, сплата відсотків до моменту її повернення, починаючи з місяця, в якому прострочення перевищило 90 днів, здійснюється у валюті кредиту щомісячно в перший робочий день місяця. Наступного за звітним.

Того ж дня, між ОСОБА_1 та банком укладений додатковий договір про внесення змін та доповнень № 2 до договору кредитної лінії від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860.

Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору у зв`язку з укладенням між банком, позичальником та ОСОБА_5 (первісний боржник) договору про зміну боржника у зобов`язанні від 26 грудня 2013 року, а також у зв`язку з досягненням угоди між банком та позичальником щодо зміни умов подальшого кредитування, сторони домовились внести зміни та доповнення до договору кредитної лінії від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860.

Відповідно до пункту 2.1.1 додаткового договору про внесення змін та доповнень від 26 грудня 2013 року № 2 для розрахунку процентів за користування кредитом встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 14,5 % річних.

Згідно з пунктом 2.3 додаткового договору про внесення змін та доповнень від 26 грудня 2013 року № 2 повернення відповідної частини кредиту та сплата відсотків здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтентних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього договору та визначає строк, розмір зобов`язань позичальника за цим договором.

Сторони домовились збільшити строк користування кредитними коштами до 01жовтня 2019 року (пункт 2.5 додаткового договору про внесення змін та доповнень від 26 грудня 2013 року № 2).

26 грудня 2013 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладений договір поруки б/н.

19 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Європартнер Фінанс» укладений договір № GL3N217258 про відступлення прав вимоги , за умовами якого до ТОВ «Європартнер Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за договором кредитної лінії від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860, договором про заміну боржника у зобов`язанні № 1 від 26 грудня 2013 року, договором іпотеки від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/980-І/864, договором іпотеки від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/980-І/865, договором поруки від 02 жовтня 2007 року № б/н, договором поруки від 02 жовтня 2007 року № 36/5/20С7/840-П/868, договором поруки від 26 грудня 2013 року № б/н на загальну суму 49 320,87 дол. США, з яких: 25 215,57 дол. США - основний борг, 24 105,30 - відсотки за користування кредитними коштами.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою, другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

При цьому, право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував роз`яснень Верховного Суду від 22 квітня 2020 року, згідно з якими, на період дії карантину, обчислення процесуальних строків зупиняється, а також положень Закону № 731-IX, Верховний Суд виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом № 540-ІХ запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Зокрема, розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строкищодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Роз`яснення Верховного Суду від 22 квітня 2020 року, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, стосуються спірних питань щодо застосування наведених вище норм ЦПК України під час дії карантину.

Надалі, з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України ЦПК України Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховна Рада України ухвалила Закон № 731-IX, у якому зокрема зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Натомість, у справі, що переглядається, судам попередніх інстанцій належало вирішити питання щодо застосування до спірних правовідносин норми матеріального права - статті 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність, тобто строк, протягом якого ТОВ «Європартнер Фінанс» мало право звернутися до суду з позовом за захистом порушеного права.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернувшись до суду з позовом у серпні 2021 року, ТОВ «Європартнер Фінанс» не пропустило позовної давності встановленої статтею 257 ЦК України.

Відповідно Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про можливе неправильне застосування судами статей 257 259 260 262 263 ЦК України у зв`язку з невнесенням законодавцем змін до зазначених норм та прийняття Законів № 540-IX та № 731-IX.

Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції помилково процитував підпункт 3 пункту 12.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 540-IX щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, проте зазначене не вплинуло на правильність по суті вирішення спору.

Заявниця у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Проте на час перегляду рішення суду апеляційної інстанції у цій справі такий висновок Верховного Суду викладено у згаданій постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, якому оскаржуване судове рішення відповідає.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що оскаржуване судове рішення ухвалене на підставі недопустимих доказів

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від°02°березня 2021°року у справі №°922/2319/20, від°16°лютого 2021°року у°справі №°913/502/19, від°13°серпня 2020°року у справі №°916/1168/17, від°16°березня 2021°року у справі №°905/1232/19, від°21°липня 2022°року у°справі №°922/3308/20.

Таким чином, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття.

Водночас відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди встановили, що 19 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Європартнер Фінанс» укладений договір № GL3N217258 про відступлення прав вимоги , за умовами якого до ТОВ «Європартнер Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за договором кредитної лінії від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/840-КЛ/860, договором про заміну боржника у зобов`язанні № 1 від 26 грудня 2013 року, договором іпотеки від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/980-І/864, договором іпотеки від 02 жовтня 2007 року № 6/5/2007/980-І/865, договором поруки від 02 жовтня 2007 року № б/н, договором поруки від 02 жовтня 2007 року № 36/5/20С7/840-П/868, договором поруки від 26 грудня 2013 року № б/н на загальну суму 49 320,87 дол. США, з яких: 25 215,57 дол. США - основний борг, 24 105,30 - відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно з пунктом 5 зазначеного договору новий кредитор підтвердив, що в момент укладення договору отримав наявні у банку документи, що підтверджують право вимоги до боржників.

Договір набувє чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення (пункт 17 договору про відступлення прав вимоги від 19 травня 2020 року № GL3N217258).

Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги про те, що оскаржуване судове рішення ухвалене на підставі недопустимих доказів, оскільки всі долучені позивачем до позовної заяви докази завірені директором ТОВ «Європартнер Фінанс», однак відсутні відомості про те, яким чином вони отримані від банку, є неспроможними, оскільки спростовуються умовами укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Європартнер Фінанс» договору про відступлення прав вимоги.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення на підставі недопустимих доказів фактично зводяться до незгоди заявниці із встановленими обставинами справи та наданою судом оцінкою доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мазуркевич Микола Антонович, залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 червня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак

Популярні новини