Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.10.2018 року у справі №221/4715/17

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 221/4715/17

провадження № 61-44978св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В.М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»,

представник відповідача - Танача Юлія Антонівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас», подану представником Таначею ЮлієюАнтонівною, на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 06 червня 2018 року у складі судді Писанець Н. В. та постанову апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кочегарової Л. М., Пономарьової О. М., Ткаченко Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2010 року, укладений між ним дочірнім підприємством «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча»), скасувати державну реєстрацію правочину та зобов'язати ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» повернути йому земельну ділянку.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно з державним актом про право власності від 19 березня 2008 року серії ЯГ № 745128 він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,29 га, яка розташована на території Новоазовської районної ради Волноваського району Донецької області.

Починаючи з 2010 року його земельною ділянкою користувалось ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча», за що він отримував орендну плату.

У квітні 2017 року він звернувся із заявою до відповідача про розірвання договору оренди та повернення йому земельної ділянки для самостійного оброблення.

З отриманої відповіді йому стало відомо про існування укладеного між ними у письмовій формі договору оренди землі від 01 березня 2010 року № 212 зі строком його дії 13 років з дати його державної реєстрації.

Зазначав, що у 2010 році він особисто не укладав жодних договорів із відповідачем та не підписував оскаржуваний договір, тому вважає його недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 06 червня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2010 року № 212, укладений між ОСОБА_3 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча».

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2010 року № 212, внесену до Державного реєстру України за записом від 10 серпня 2010 року № 041016400347.

Зобов'язано ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 4,29 га, у тому числі: ріллі - 3,52 га (кадастровий номер НОМЕР_1); пасовищ - 0,66 га (кадастровий НОМЕР_2); багаторічних насаджень 0,11 га (кадастровий номер НОМЕР_3), яка розташована на території Новоазовської районної ради Волноваського району Донецької області.

Суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний договір оренди землі був підписаний не позивачем, а іншою особою, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, а відтак, він не відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі» та положенням ЦК України, що є правовою підставою для визнання його недійсним. Відповідач зобов'язаний повернути позивачу передану за недійсним договором земельну ділянку, оскільки він набув її без достатньої правової підстави. Крім того, позивачем не пропущено строк на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки перебіг позовної давності розпочався із дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме: з лютого 2017 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2018 року рішення Волноваського районного суду Донецької області від 06 червня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПААТ «ММК імені Ілліча» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 вищевказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди на порушення статті 267 ЦК України не застосували до вимог позивача позовну давність. Крім того, висновок судів ґрунтується лише на висновку судово-почеркознавчої експертизи, при цьому суди не взяли до уваги поведінку позивача щодо отримання протягом усього строку дії договору орендної плати за використовувану земельну ділянку.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 4,29 га, у тому числі: ріллі - 3,52 га (кадастровий номер НОМЕР_1); пасовищ - 0,66 га (кадастровий НОМЕР_2); багаторічних насаджень 0,11 га (кадастровий НОМЕР_4), яка розташована на території Новоазовської районної ради Волноваського району Донецької області, на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії від 19 березня 2008 року ЯГ № 745128.

01 березня 2010 року між ОСОБА_3 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого він передав відповідачу у строкове платне користування терміном на 13 років належну йому на праві власності земельну ділянку.

Договір зареєстрований 10 серпня 2010 року у Новоазовському районному відділі Держземагенства, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041016400347.

Також, 10 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» укладена додаткова угода до договору оренди землі від 01березня 2010 року, яка зареєстрована у Новоазовському районному відділі Держземагенства за № 0410164003048.

Відповідно до висновку експерта від 24 квітня 2018 року за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судово-почеркознавчої експертизи, підпис у договорі оренди від 01 березня 2010 року у графі над текстом «підпис» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не повністю відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Спірні правовідносини урегульовані нормами як цивільного, так і земельного законодавства.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції Закону, чинного на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 18, 20 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (пункт 2 частини першої статті 216 ЦК України).

Встановивши, що договір оренди землі від 01 березня 2010 року, укладений від імені позивача, підписані не ним, а іншою особою, що підтверджено висновком експерта від 24 квітня 2018 року, тобто він був укладений без волевиявлення ОСОБА_3, суд першої інстанції з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про його недійсність на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

У червні 2018 року ТОВ ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК імені Ілліча» до суду першої інстанції заявлено про пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України (в редакції, що була чинною на час укладення оспорюваного правочину), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Такий же висновок застосування норм права викладено в постанові Верховного суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17.

Суди, вирішуючи спір, виходили із того, що позивач дізнався про порушення свого права у квітні 2017 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду у вересні 2017 року, то позов пред'явлено в межах строку позовної давності.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Заперечуючи проти позову, ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» зазначало, що про наявність договору оренди позивачу було відомо раніше, оскільки у 2010 році виготовлялася загальна технічна документація на належну йому земельну ділянку і він особисто надавав свої паспортні дані, ІПН та державний акт, що підтверджує його право власності на цю земельну ділянку.

Також у заяві, датованій 08 серпня 2015 року, позивач просив сплатити йому орендну плату, при цьому, посилався на договір оренди від 01 березня 2010 року та повідомляв реквізити свого карткового рахунку у публічному акціонерному товаристві «Перший Український міжнародний банк».

Суди першої та апеляційної інстанції вищезазначеним доводам ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім. Ілліча» та іншим обставинам оцінки не надали, їх не спростували, не перевірили та не встановили, з якого саме часу позивач міг дізнатися про порушення його майнових прав.

За результатами почеркознавчої експертизи, проведеної Донецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судово-почеркознавчої експертизи від 24 квітня 2018 року, експерт надав чіткий висновок про те, що підпис в основному договорі оренди від 01 березня 2010 року у графі над текстом «підпис» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Водночас, експерт не надав чіткої відповіді, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 у графі над текстом «(підпис)» додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 10 серпня 2010 року позивачем чи іншою особою з огляду на те, що транскрипція спірного підпису безлітерна, конструктивно-спрощена, малоінформативна, кількість та ідентифікаційна значущість встановлених ознак такі, що їхнє сполучення не може служити підставою ні для категоричного, ні для ймовірного (негативного чи позитивного) висновку.

Позивач не довів, що підпис у додатковій угоді від 10 серпня 2010 року, яка є невід'ємною частиною договору оренди від 01 березня 2010 року та у якій визначений розмір і розрахунок орендної плати, виконаний не ним, що є його процесуальним обов'язком (стаття 81 ЦПК України).

Однак, приймаючи до уваги пояснення ОСОБА_3, суди не з'ясували, чи не свідчить укладена 10 серпня 2010 року додаткова угода про початок перебігу позовної давності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, ЄСПЛ, від липня 2014 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Наведене вище свідчить про формальний підхід до вирішення справи та ухвалення судових рішень за відсутності встановлених судами фактичних обставин справи, що суперечить фундаментальним принципам цивільного судочинства та не сприяє здійсненню ефективного правосуддя, спрямованого на прийняття законних та справедливих рішень, а також захист прав та інтересів учасників судового розгляду.

За таких обставин, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас», подану представником Таначею Юлією Антонівною, задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 06 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило