Історія справи

Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 650/1039/17

провадження № 61-1078св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Старосільська сільська рада Великоолександрівського району Херсонської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області, у складі судді Коваля В. О., від 19 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Колісниченка А. Г., Радченка С. В., від 29 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Старосільської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 вересня 2016 року у справі № 650/1067/16-ц у порядку спадкування за законом за нею визнано право на земельну частку (пай) розміром 7, 16 га, розташовану на території Старосільської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. При зверненні до відповідача із заявою щодо надання дозволу на виготовлення проектної документації на вказану земельну ділянку їй було відмовлено та роз'яснено, що вона має право лише на земельну ділянку розміром 2, 66 га. Старосільська сільська рада мотивувала свою відмову тим, що ОСОБА_3, після смерті якої вона успадкувала спірну земельну ділянку, передано у приватну власність земельну частку (пай) розміром 2, 66 га.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд визнати неправомірною відмову Старосільської сільської ради по наданню їй дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку розміром 7, 16 га та зобов'язати відповідача надати їй дозвіл на виготовлення проектної документації на земельну ділянку розміром 7, 16 га.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до технічної документації ОСОБА_3 було виділено земельну частку (пай) площею 2, 66 га ріллі, тому відсутні підстави для визнання незаконною відмови Старосільської сільської ради Великоолександрівського району у наданні дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку розміром 7, 16 га.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 29 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Неправомірності дій відповідача не встановлено.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 подано касаційну скаргу на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 листопада 2017 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 листопада 2017 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи, при вирішенні спору по суті проігноровано положення частини сьомої статті 25 ЗК України. Вважає, що вона має право на отримання земельної ділянки у розмірі не менше 6, 70 га.

12 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

06 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_2 до Старосільської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 листопада 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХС № 0132570 ОСОБА_3 належало право власності на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Рассвєт» розміром 7,16 в умовних кадастрових гектарах.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії ІІ-КГ № 321302 ОСОБА_3 померла 07 січня 1994 року.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 вересня 2016 року у справі № 650/1067/16-ц за ОСОБА_2 було визнано право на земельну частку (пай) розміром 7, 16 га, розташовану на території Старосільської сільської ради Великоолександрівського району, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

ОСОБА_2 звернулась до Старосільської сільської ради Великоолександрівського району із заявою про надання дозволу на виготовлення проектної документації на вказану земельну ділянку, на що відповідач листом № 48 від 01 лютого 2017 року повідомив, що згідно технічної документації зі складання державних актів на право власності на землю громадянам та розпорядження голови районної державної адміністрації № 87 від 28 лютого 2003 року «Про затвердження проекту організації земельних часток (паїв) по Старосільській сільській раді та технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельні частки (паї) громадянам - власникам сертифікатів із земель СТОВ «Рассвєт» громадянці ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель колишнього КСП «Рассвєт» контур № 68 ділянка № 87 - рілля зрошувальна - 2, 66 га. У сертифікатах на право на земельну частку (пай) площа зазначена в умовних кадастрових гектарах для всіх громадян однаково 7, 16 га. До функцій Старосільської сільської ради не входить зменшення або збільшення розміру земельної ділянки.

ОСОБА_2 вважає відмову Старосільської сільської ради Великоолександрівського району в наданні дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку розміром саме 7, 16 га незаконною.

Згідно частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а тому, відповідно, не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, 2004 року, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, 2004 року, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

За правилами частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (часина третя статті 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 ЗК України. Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок закріплені у статті 186-1 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність, користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені у статті 123 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Отже, висновок у справі, що переглядається, предметом якої є рішення сільської ради про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку, про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки у цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Про віднесення таких спорів до юрисдикції адміністративних судів дійшла висновку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 758/1764/17 (провадження № 11-438апп18).

Таким чином, спір, який виник між сторонами віднесено до юрисдикції адміністративного суду, і такий спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України. Суди на зазначене уваги не звернули та вирішили цей спір в порядку цивільного судочинства у порушення вимог статті 15 ЦПК України, 2004 року.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не встановили природу правовідносин, які виникли між сторонами, невірно застосували норми процесуального права, судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Відповідно до положень частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 255, 402, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 листопада 2017 року задовольнити частково.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 листопада 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Старосільської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта