Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №472/1282/17

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 472/1282/17

провадження № 61-41390св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Карпенко С. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру

у Миколаївській області,

третя особа - Веселинівська районна державна адміністрація,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру

у Миколаївській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня

2018 року у складі судді Кучерявенка С. С. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року у складі колегії суддів:

Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання наказів

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області незаконними та їх скасування, скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від

28 листопада 2017 року Веселинівську райдержадміністрацію Миколаївської області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позовна заява мотивована тим, що наказом ГУ Держгеокадастру

у Миколаївській області № 14-7330/14-16-СГ від 23 вересня 2016 року йому надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

На підставі вказаного наказу ним замовлено та розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, орієнтовним розміром земельної ділянки 2.00 га ріллі з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Наказом від 18 липня 2017 року № 14-9662/14-17-СГ затверджено проект землеустрою і йому надано у власність земельну ділянку площею 2 га

з кадастровим номером 4821780600:03:000:0638.

Державним реєстратором відмовлено в реєстрації за ним права власності на спірну земельну ділянку в зв'язку з реєстрацією такого права за ОСОБА_2.

Посилаючись на те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою, наказ про затвердження документації та надання її у власність прийнято з порушенням процедури відведення новоствореної земельної ділянки, формування та передання її у власність, порушують його права на отримання спірної земельної ділянки у власність, з урахуванням уточнень своїх вимог, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 квітня 2017 року № 14-4770/14-17-СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

у власність та наказ від 29 червня 2017 року 14-9124/14-17-СГ про затвердження проекту землеустрою і надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 4821780600:03:000:0638 та скасувати державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_2.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування наказу.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він на законних підставах набув право власності на спірну земельну ділянку. Однак, ГУ Держгеокадастру

у Миколаївській області наказом від 23 вересня 2016 року № 14-7330/14-16-СГ затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4821780600:03:000:0638 у власність ОСОБА_1, що не відповідає вимогам земельного законодавства і порушує його право власності на земельну ділянку.

Посилаючись на викладене ОСОБА_2 просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 18 липня

2017 року №14-9662/14-17-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номер 4821780600:03:000:0638 та надання її у власність ОСОБА_1.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 квітня 2017 року за №14-4770/14-17-СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована за межами населеного пункту на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 29 червня 2017 року за №14-9124/14-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 без зміни цільового призначення земельної ділянки площею 2,0000 га,

з кадастровим номером 4821780600:03:000:0638, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821780600:03:000:0638.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнено в рівних частинах з відповідачів на користь ОСОБА_3 судовий збір

в сумі 2240,00 грн, тобто по 1120,00 грн. з кожного.

Судові рішення мотивовані тим, що на момент звернення ОСОБА_2 із заявою про надання йому спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вже було видано наказ від 23 серпня 2016 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Видачею більш пізнього наказу від 15 квітня

2017 року щодо надання дозволу на розроблення документації ОСОБА_2

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області порушило право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації. ГУ у Миколаївській області за відсутності підтвердження державної реєстрації земельної ділянки на підставі документації із землеустрою ОСОБА_2 затвердив проект землеустрою та передав йому у власність земельну ділянку, кадастровий номер 4821780600:03:000:0638, раніше сформовану на підставі проекту із землеустрою ОСОБА_1. Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка сформована на підставі проекту із землеустрою ОСОБА_1, були відсутні підстави для нового її формування на підставі іншого проекту землеустрою. Позивач, який тривалий час користувався спірною земельною ділянкою, вчинив юридично значущі дії щодо вирішення питання для отримання в майбутньому права власності на неї: отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, розробив такий проект, за його заявою сформовано дану земельну ділянку (проведено реєстрацію

у державному кадастрі земельних ділянок, присвоєно кадастровий номер),

в зв'язку з чим, він мав законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки, яка залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу. Тому оскаржені ОСОБА_1 накази ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 квітня 2017 року № 14-4706/14-17-СГ та від 29 червня 2017 року № 14-9124/14-17-СГ прийняті з порушенням вимог статей 79-1, 118, 186-1 ЗК України, частин 5 , 6 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статті 50 Закону України "Про землеустрій" і підлягають скасуванню. Як наслідок

є незаконною і реєстрація за ОСОБА_2 права власності на оспорювану земельну ділянку.

З урахуванням наведених висновків суди відмовили в задоволенні зустрічного позову зазначивши, що право власності ОСОБА_2 набуто в порушення норм земельного законодавства.

Аргументи учасників справи

У липні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від

03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від

22 червня 2018 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оспорювані ОСОБА_1 накази не стосуються його безпосередньо, оскільки у нього не виникало прав щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4821780600:03:000:0638 і його право на отримання земельної ділянки не порушено. Водночас наказ

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 18 липня 2017 року № 14-9662/14-17-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 4821780600:03:000:0638 та надання її у власність ОСОБА_1 є незаконним, оскільки порушено його право власності. ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області не мало права розпоряджатися земельною ділянкою, яка вже не була державною власністю,

а належала йому на праві приватної власності.

Відзиву на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі; клопотання ОСОБА_2 задоволено - зупинено дію рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року, до завершення розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

14 квітня 2020 року року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру

у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1, ГУ Держгеокадастру

у Миколаївській області наказом від 23 серпня 2016 року №14-7730/14-16-СГ надало дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення, розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, орієнтовним розміром 2,00 га ріллі для ведення особистого селянського господарства.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 27 вересня 2016 року ТОВ "Спеціалізоване підприємство" "Геокадастр" виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

27 лютого 2017 року вказаний проект землеустрою погоджено експертом державної експертизи Відділу Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївської області.

21 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відділу Держгеокадастру

у Веселинівському районі Миколаївської області із заявою № ЗВ-4803743422017 про реєстрацію земельної ділянки.

28 березня 2017 року Державний кадастровий реєстратор здійснив державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру 4821780600:03:000:0638, у зв'язку з чим видав витяг з Державного земельного кадастру НВ-4803221202017, якій містить відомості про земельну ділянку, кадастровий номер, місце розташовування - Катеринівська сільська рада Веселинівського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, форма власності - державна, площа - 2,000.

Крім того, виготовлено кадастровий план земельної ділянки

з описом її меж.

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру

у Миколаївський області із заявою про затвердження розробленого проекту та відведення земельної ділянки у власність.

18 липня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївської області наказом №14-9662/14-17-СГ затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надало ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821780600:03:000:0638) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

26 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821780600:03:000:0638.

Рішенням від 31 липня 2017 року державний реєстратор відмовив у проведені реєстрації, оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав, право власності на цю земельну ділянку зареєстровано за іншим суб'єктом права.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням державного реєстратора від 14 липня 2017 року право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2

06 березня 2017 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області наказом №14-4770/14-17-СГ від

15 квітня 2017 року надав ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 18 квітня 2017 року ТОВ "Тектоареал" виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної.

07 червня 2017 року вказаний проект землеустрою погоджено експертом державної експертизи Відділу Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївської області.

Згідно з витягом Державного земельного кадастру від 14 червня 2017 року, який сформовано на підставі звернення представника ОСОБА_2, зазначені дані земельної ділянки, а саме кадастровий номер 4821780600:03:000:0638, документація виготовлена ТОВ "Спеціалізоване підприємство" "Геокадастр" на замовлення ОСОБА_1.

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області наказом від 29 червня 2017 року № 14-9124/14-17-СГ затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надало ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821780600:03:000:0638) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

На підставі зазначеного наказу 10 липня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 21386507.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються

у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених частини 3 статті 116 ЗК України.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених Частиною 6 статті 118 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених Частиною 6 статті 118 ЗК України. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 7 статті 118 ЗК України, розглядає клопотання

у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 9 статті 118 ЗК України, у двотижневий строк

з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з положеннями частин 4 , 5 , 6 статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного

в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений

в частині першій цієї статті, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом

з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини

у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про державний земельний кадастр" Кабінет Міністрів України постановою від 17 жовтня

2012 року № 1051 затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), згідно з пунктом 107 якого державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно до абзацу першого пункту 109 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Частинами 5 , 6 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" встановлено, що Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно змісту статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає

у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише

у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) зазначено, що: "у дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України "Про землеустрій"). Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня

2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для стаття 50 Закону України "Про землеустрій"них перешкод.

Отже, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.

Водночас слід наголосити, що розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки.

Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проєкту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат".

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою

є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для стаття 50 Закону України "Про землеустрій"них перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту.

Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (статитя 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

У справі, що переглядається, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області затверджуючи проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки

ОСОБА_2, не враховано, що та ж сама земельна ділянка є сформованою раніше на підставі проєкту землеустрою іншї особи (ОСОБА_1). Зазначене

є порушенням вимог статті 79-1 ЗК, статті 50 Закону України "Про землеустрій", метою яких і є уникнення конфлікту між заінтересованими особами, так

і положень Конституції України щодо обов'язку органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, забезпечувати рівність конституційних прав і свобод громадян. ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, всупереч наданим йому повноваженням, не ухвалило рішення, за наявності для того законних підстав, про відмову в затвердженні проекту землеустрою за зверненням ОСОБА_2, чим порушило права та законні інтереси першого заявника на отримання у власність (приватизацію) земельної ділянки в межах встановлених норм, за відсутності для статті 50 Закону України "Про землеустрій"них перешкод.

Схожий висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року

у справі № 472/1286/17-ц (провадження № 61-42797св18).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення вимог первісного позову про необхідність скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 29 червня 2017 року № 14-9124/14-17-СГ про затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, державної реєстрації права власності ОСОБА_2, і, відповідно,

з висновком про відмову в задоволенні зустрічного позову, вимоги за яким мають взаємовиключний характер з вимогами за первісним позовом.

Разом з цим оскаржений ОСОБА_1 наказ від 15 квітня 2017 року № 14-4706/14-17-СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є правовстановлюючим актом та не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права на конкретну, індивідуально визначену земельну ділянку, тому вимога первісного позову про скасування цього наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області задоволенню не підлягає, з відповідною зміною судових рішень

в частині розподілу судових витрат відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати в частині задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 квітня 2017 року № 14-4706/14-17-СГ незаконним та його скасування, у задоволенні цих позовних вимог відмовити, судові рішення скасувати в частині розподілу судових витрат, а в іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відповідно до підпунктів "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно із частиною 10 статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, то сплачений ним судовий збір при зверненні до суду з позовом підлягає стягненню з відповідачів у розмірі 1 600,00 грн в рівних частинах, тобто по 800,00 грн. з кожного. Судові витрати ОСОБА_2 у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та переглядом справи у суді касаційної інстанції

в частині позовних вимог ОСОБА_1, у задоволенні яких відмовлено (960,00 грн та 1 280,00 грн відповідно) в сумі 2 320,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1. Різниця судових витрат, що підлягає сплаті ОСОБА_2 та ОСОБА_1 становить 1 520,00 грн. на користь ОСОБА_2.

У зв'язку з цим в нескасованій частині підлягає поновленню дія рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року, зупинена ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 413, 416, 436 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від

03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року в частині розподілу судових витрат, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, третя особа - Веселинівська районна державна адміністрація, про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 квітня 2017 року за №14-4770/14-17-СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована за межами населеного пункту на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, третя особа - Веселинівська районна державна адміністрація, про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру

у Миколаївській області від 15 квітня 2017 року за №14-4770/14-17-СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована за межами населеного пункту на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, відмовити.

В іншій частині рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь ОСОБА_3 судові витрати на судовий збір в сумі 800,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину судових витрат на сплату судового збору в розмірі 1 520,00 грн.

Поновити дію рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року, в нескасованій частині про визнання незаконним та скасовання наказу ГУ Держгеокадастру

у Миколаївській області від 29 червня 2017 року за №14-9124/14-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки

у власність ОСОБА_2; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку

з кадастровим номером undefined; відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2018 року та постанова Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2018 року

в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

С. О. Карпенко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук