Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.08.2019 року у справі №428/7110/18

Постанова

Іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 428/7110/18-ц

провадження № 61-14632св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Український комунальний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахов Сергій Олексійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 січня 2019 року у складі судді Кордюкової Ж. І. та постанову Луганського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Єрмакова Ю. В., Костирицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" (далі - ПАТ "Укркомунбанк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 листопада 2006 року між ним та ПАТ "Укркомунбанк" було укладено кредитний договір № 43/06-Ю, відповідно до умов якого банк відкрив відновлювальну кредитну лінію з лімітом 220 000 грн для придбання будівельних матеріалів, металопрокату, нафтопродукту, хімічної сировини на строк до 05 листопада 2008 року зі сплатою 25 % річних. Згідно пункту 2.1.кредитного договору № 43/06-Ю умовою забезпечення своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за кредитування є іпотека квартир.

У забезпечення виконання кредитного договору 06 листопада 2006 року між ним та ПАБ "Укркомунбанк" було укладено іпотечний договір, за умовами якого квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 2003 року, передано в іпотеку.

Також 06 листопада 2006 року між АБ "Укркомунбанк" та ОСОБА_3, який є його поручителем, було укладено іпотечний договір, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2003 року.

Вказував, що зобов'язання за кредитним договором було виконано ним у повному обсязі, про що свідчить лист ПАТ "Укркомунбанк" від 17 вересня 2012 року за № 30/24-474. У зв'язку з чим, у 2012 році ОСОБА_3 зняв заборону на відчуження квартири, яка належить йому на праві власності.

Зазначав, що у 2012 році він вирішив розпорядитися квартирою, яка є предметом іпотеки, та звернувся у зв'язку з цим до приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахова С. О., але дізнався, що квартира знаходиться під забороною на відчуження.

При зверненні до ПАТ "Укркомунбанк" про зняття обтяження з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, йому було повідомлено, що головний офіс ПАТ "Укркомунбанк" знаходиться по вул. Шевченка В. В., 18-А у м. Луганську,

тобто на непідконтрольній Україні території, тому надати довідку про повне погашення заборгованості за кредитним договором немає можливості.

На виконання вимог постанови Правління Національного банку України від 14 вересня 2015 року № 604 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укркомунбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 14 вересня 2015 року № 169 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укркомунбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку" строком на два роки з 14 вересня 2015 року до 13 вересня 2017 року включно.

Рішенням Фонду гарантування від 28 серпня 2017 року № 3789 року строк процедури ліквідації продовжено (включно) до 13 вересня 2018 року.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважав, що діями відповідача порушено його право володіння, користування та розпорядження своєю власністю, оскільки останній своєчасно не повідомив реєстратора - приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахова С. О. про виконання ним зобов'язання за кредитним договором, який не зняв обтяження за іпотекою та не виключив з державного реєстру відомості про обтяження, у зв'язку з чим, просив визнати іпотеку, предметом якої є квартира АДРЕСА_1 такою, що припинена, та зобов'язати приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахова С. О. зняти заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 26 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано іпотеку, предметом якої є квартира АДРЕСА_1, припиненою.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що оскільки основне зобов'язання припинилось внаслідок його належного виконання боржником, тому і зобов'язання за іпотечним договором також припинилось, що має наслідком зняття заборони відчуження зі спірної квартири.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріусу Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахова С. О., суди виходили із того, що останній не може вирішувати питання про права та обов'язки ОСОБА_1 під час розгляду справи, оскільки не є відповідачем у справі. Вказано, що після набрання судовим рішенням законної сили воно буде обов'язковим для виконання і в такому разі позивач зможе звернутися до приватного нотаріуса із заявою про зняття заборони відчуження зі спірної квартири, а у останнього виникне обов'язок вчинити відповідну нотаріальну дію відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ "Укркомунбанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Український комунальний банк", витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що належними доказами своєчасного, повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором є первинні бухгалтерські документи, що підтверджують факт сплати останнім кредиту та відсотків за користування кредитом: квитанції, платіжні доручення, як у паперовій формі так і у вигляді електронних записів.

Однак, ані до позовної заяви, ані під час розгляду справи у судах позивачем не було надано таких належних доказів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором. Посилається на те, що судами не встановлено, яким чином виконувались позивачем зобов'язання перед банком по кредитному договору.

Вказує, що згідно позовної заяви єдиним доказом виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 надано довідку від 17 вересня 2012 року за вих. № 30/24-474, проте вказана довідка не передбачена ні кредитним договором, ні ЦК України та не входить до переліку документів, які підтверджують факт виконання основного зобов'язання. Зазначена довідка виготовлялась з метою зняття заборони на відчуження нерухомого майна та виключення запису з Державного реєстру іпотек щодо нерухомого майна ОСОБА_3, який є майновим поручителем позичальника.

Також зазначає, що всупереч положенням статті 91 ЦПК України у справі відсутня ухвала суду, якою останній вирішує питання про виклик свідка, з попередженням його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від надання показань на вимогу суду.

Зазначає, що у судовому засіданні 12 грудня 2018 року за клопотанням представника позивача до матеріалів справи долучено документи, які судом першої інстанції взято до уваги під час ухвалення судового рішення: копія трудової книжки ОСОБА_4, наказ про призначення ОСОБА_4 на посаду керуючої філії банку, довіреність на ім'я ОСОБА_4 на право вчиняти дії від імені банку. Проте, в порушенням вимог частини 9 статті 83 ЦПК України не надсилались на адресу банку.

Таким чином, вказує, що за відсутності належних доказів виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, відсутні підстави для визнання іпотеки припиненою, оскільки відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 листопада 2006 року між АБ "Укркомунбанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №43-06/Ю, за умовами якого позичальник отримав кредит відновлювальної кредитної лінії з лімітом 220 000 грн для придбання будівельних матеріалів, металопрокату, нафтопродукту, хімічної сировини на строк по 05 листопада 2008 року зі сплатою 25 % річних.

06 листопада 2006 року між АБ "Укркомунбанк" та ОСОБА_3 з метою забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору від 06 листопада 2006 року №43-06/Ю (укладеного між АБ "Укркомунбанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1), був укладений іпотечний договір. За умовами цього договору банк отримав право у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 06 листопада 2006 року № 43-06/Ю отримати задоволення вимог за рахунок майна - квартири АДРЕСА_2.

06 листопада 2006 року між АБ "Укркомунбанк" та ОСОБА_1 з метою забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору від 06 листопада 2006 року № 43-06/Ю, був укладений іпотечний договір. За умовами цього договору банк отримав право у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 06 листопада 2006 року № 43-06/Ю отримати задоволення вимог за рахунок майна - квартири АДРЕСА_1.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 4009436) на квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, накладено заборону на відчуження.

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Укркомунбанк" з вимогою про зняття обтяження зі спірної квартири.

Листом від 25 травня 2018 року № 149/18-к банк відмовив у знятті обтяження зі спірної квартири, посилаючись на відсутність у розпорядженні уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укркомунбанк" даних автоматизованої банківської системи та кредитної справи ОСОБА_1, які не були передані відстороненими керівниками ПАТ "Укркомунбанк", головний офіс якого знаходиться у м. Луганську.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ "Укркомунбанк" здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ "Укркомунбанк" підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог частини 1 статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Статтею 573 ЦК України передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Положеннями статей 598, 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наведене свідчить про те, що зобов'язання за договором іпотеки є похідним від кредитного договору, а тому таке припиняється лише після повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до умов іпотечних договорів (пункт 6.2), які укладені на забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, іпотека та іпотечні договори припиняють чинність у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що його фінансові зобов'язання за кредитним договором від 06 листопада 2006 року було виконано, що підтверджується листом ПАТ "Укркомунбанк" від 17 вересня 2012 року за вих. № 30/24-474.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки основне зобов'язання припинилось внаслідок його належного виконання боржником, тому і зобов'язання за іпотечним договором також припинилось, що має наслідком зняття заборони відчуження зі спірної квартири.

При цьому, ухвалюючи судові рішення, як на доказ, що свідчить про виконання основного зобов'язання позивачем, суди посилались на лист ПАТ "Укркомунбанк" від 17 вересня 2012 року за вих. № 30/24-474, у якому банк просив приватного нотаріуса зняти забору на відчуження майна, належного ОСОБА_3, який є поручителем позичальника - ОСОБА_1, оскільки останній виконав зобов'язання за кредитним договором від 06 листопада 2006 року № 43/06Ю у повному обсязі.

Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 12 ЦПК України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до статті 12 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених статті 12 ЦПК України випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин 1 , 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При розгляді справ про припинення зобов'язань за договором іпотеки суди мають виходити з того, що оскільки вказані зобов'язання носять акцесорний характер, то вони можуть припинитися лише за умови виконання основного зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, при цьому обов'язок щодо доказування належного виконання умов кредитного договору, забезпеченого іпотекою, покладено на позичальника.

Позичальник повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів факт повернення кредитних коштів, в тому числі сплати тіла кредиту, відсотків та інших сум, передбачених договором.

Пунктом 4.6 кредитного договору передбачено, що протягом дії цього договору позичальник зобов'язується проводити всі свої розрахунки через поточний рахунок № НОМЕР_1.

Таким чином, належними та допустимими доказами виконання зобов'язань за кредитним договором є первинні бухгалтерські документи, що підтверджують факт сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, тобто внесення грошових коштів на рахунок, зазначений в кредитному договорі, а саме: квитанції, платіжні доручення, як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів.

Всупереч наведеним вимогам закону, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи як на доказ виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі послались лише на лист ПАТ "Укркомунбанк" від 17 вересня 2012 року за вих. № 30/24-474, який виданий не ОСОБА_1, а ОСОБА_3. Однак вказаний лист сам по собі є похідним доказом, тому не може бути достатнім доказом виконання зобов'язань за кредитним договором позичальником у повному обсязі, оскільки стосується іншої особи.

Судами не враховано, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, які б свідчили про наявність підстав для припинення іпотеки, як то передбачено умовами договору іпотеки та статтею 17 Закону України "Про іпотеку".

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично-значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо належного виконання зобов'язань за кредитним договором, суди дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій в порушення вимог статей 263, 264, 265, 382 ЦПК України ухвалили судові рішення, які не відповідають вимогам закону.

Відповідно до підпункту 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

З урахуванням вказаного ухвалені у справі судові рішення не можуть бути визнані законними і обґрунтованими, оскільки суди не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірили доводи сторін і надані на їх підтвердження докази.

Разом з тим, враховуючи, що допущені процесуальні недоліки можуть бути усунуті на стадії апеляційного перегляду, Верховний Суд, керуючись завданням цивільного судочинства та одним із основних принципів цивільного судочинства - розумність строків розгляду справи судом, дійшов висновку, що скасуванню відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підлягає оскаржуване судове рішення апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, та ухвалити судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного суду від 26 червня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович