Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.10.2022 року у справі №522/21730/19

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 522/21730/19

провадження № 61-37св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосування реституції і відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 04 серпня 2015 року між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М. Л., на підставі якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру під АДРЕСА_1 .

05 квітня 2018 року невідомі люди, які представилися представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), примусили позивача звільнити квартиру. Позивачу повідомили, що ТОВ «Кей -Колект» є власником квартири АДРЕСА_1 .

Як стало відомо позивачу, 27 квітня 2006 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» укладений кредитний договір, в якості забезпечення якого укладений іпотечний договір, за предметом іпотеки була спірна квартира.

13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладений договір відступлення прав вимоги за вищевказаним договором іпотеки, а 22 травня 2015 року ТОВ «Кей-Колект» зареєструвало за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» про визнання правочину недійсним, іпотечний договір визнаний недійсним.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одесі від 13 липня 2015 року у справі № 522/11820/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Кей-Колект», третя особа - реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, про визнання правочину недійсним та визнання права власності, визнано недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 649-650, укладений 13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», скасована реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

Позивач вважає, що при укладенні договору купівлі-продажу від 04 серпня 2015 року ОСОБА_2 ввела її в оману, так як при оформленні договору відповідач гарантувала юридичну безпеку придбання квартири та у самому договорі зазначила, що вона, як продавець гарантує, що «від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору; до укладення цього договору квартира іншим особам не відчужена; під забороною (арештом) та в заставі, в тому числі податковій, не перебуває; щодо неї відсутні судові спори; обтяжень, а також будь - яких прав у третіх осіб щодо неї не має». Внаслідок укладеного правочину ОСОБА_1 позбулася і грошей, і квартири.

Позивач просила:

визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М. Л., на підставі якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру під АДРЕСА_1 (згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 серпня 2015 року, індексний номер 41713707), що складається з 3 житлових кімнат загальною площею 74,2 кв. м, застосувавши реституцію;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму, що дорівнює вартості втраченої кватири, а саме, 1 563 624 грн, суму інфляційних витрат у розмірі 769 493 грн та три проценти річних за користування коштами у розмірі 172 984 грн;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосування реституції та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 серпня 2015 року, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М. Л., на підставі якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру квартири АДРЕСА_1 (згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 серпня 2015 року, індексний номер 41713707), що складається з 3 житлових кімнат загальною площею 74,2 кв. м.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 72 000 дол. США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення складає 2 008 000 грн і дорівнює вартості втраченої ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 при укладенні з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 04 серпня 2015 року квартири під АДРЕСА_1 , ввела покупця в оману. В результаті чого ОСОБА_1 втратила і квартиру, і свою власність у формі грошей у розмірі 72 000 дол. США. Суд першої інстанції зробив висновок про неможливість застосування реституції в розумінні статті 216 ЦК України в частині повернення квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , так як квартира вибула із володіння відповідача та знаходиться у власності теперішнього кредитора відповідача - TOB «Кей-Колект» з 28 березня 2018 року. Суд першої інстанції зазначив, що майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Суд першої інстанції зауважив, що відповідач ОСОБА_2 має право подати віндикаційний позов до свого кредитора TOB «Кей-Колект» з урахуванням кредитних відносин з останнім. Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач, суд першої інстанції зробив висновок, що на користь позивача необхідно стягнути 25 000 грн моральної шкоди, що відповідатиме вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року змінено в частині мотивування.

В іншій частині залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, однак, враховуючи доводи апеляційної скарги, змінив мотивування оскаржуваного рішення шляхом його доповнення. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за обставинами даної справи відповідач передала спірну квартиру в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Відомостей щодо погашення заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять та відповідачем до суду не подавались. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_2 , усвідомлюючи наявність непогашених кредитних зобов`язань перед ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступник ТОВ «Кей-Колект»), в забезпечення виконання яких була передана в іпотеку спірна квартира, та бажаючи настання відповідних наслідків, відчужила вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 . Тобто, відповідач фактично ввела в оману позивача щодо істотних умов договору, а саме, правового статусу предмету договору - оспорюваної квартири.

Апеляційний суд прийняв до уваги доводи ОСОБА_2 стосовно того, що формально на момент укладення договору купівлі-продажу будь-які спори щодо спірної квартири були відсутні, так само як й будь-які обтяження, які були на неї накладені. Разом з тим, апеляційний суд зробив висновок, що вказані обставини мають суто формальний характер, оскільки вчинені дії та власне характер поведінки відчужувача - ОСОБА_2 свідчить про дійсні наміри укладення оспорюваного правочину, а саме, ухилення від настання відповідальності за невиконане грошове зобов`язання; обставини знаходження спірного нерухомого майна в якості забезпечення виконання іншого зобов`язання та наявність судових спорів щодо вказаного майна та договору іпотеки продавцем доведені до покупця не були.

Щодо посилань ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року в справі № 522/18070/18, яким була скасована державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект», апеляційний суд зауважив, що вказане рішення не впливає на правову кваліфікацію правовідносин за спірним договором купівлі-продажу в даній справі. Вказане рішення від 10 грудня 2018 року може створювати правові наслідки щодо юридичної долі спірного майна, однак, з обов`язковим врахуванням рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу, у випадку встановлення дійсного власника майна.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2021 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року в справі № 522/18070/18 було змінено в частині мотивування, в іншій частині було залишено без змін. Отже, вказані обставини не існували на момент ухвалення рішення суду в даній справі - 04 березня 2021 року, а тому апеляційний суд не врахував відповідні посилання ОСОБА_2 . Ці обставини можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Доводи апелянта про застосування позовної давності також були відхилені апеляційним судом, оскільки в процесі розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача не подавав заяву про застосування позовної давності, незважаючи на участь у судових засіданнях, поважних причин неподання такої заяви не встановлено. Посилання представника відповідача щодо неможливості подання заяви про застосування позовної давності в судове засідання 04 березня 2021 року суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, оскільки сторона мала достатньо часу для вчинення відповідної процесуальної дії, однак не скористалася наданим законом правом. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , у якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розгляд справи в суді першої інстанції було призначено на 04 березня 2021 року на 11-00 годину. В цей день засідання не відбулося, оскільки у період часу з 10-30 години до 13-00 години приміщення Приморського районного суду м. Одеси було «заміноване», що підтверджується відповіддю на адвокатський запит, яка 20 жовтня 2021 року була подана з відповідним клопотанням до апеляційного суду. Таким чином, неможливість подання заяви про застосування позовної давності в суді першої інстанції обґрунтовувалась «замінуванням», про що зазначалось в апеляційній скарзі. Судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі 715/381/16-ц щодо можливості подання заяви про застосування строку позовної давності у судових дебатах. Факт непроведення судом судового засідання у конкретно визначений час через повідомлення про замінування приміщення суду та зміна часу судового засідання, про що всупереч вимогам частини першої статті 8, частини третьої статті 368 ЦПК України не було повідомлено учасників справи, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд. Вказану позицію висловив Верховний Суд у справі № 618/398/20. Фактично відповідач був позбавлений можливості заявити (подати) заяву про застосування позовної давності саме у судових дебатах 04 березня 2021 року. У зв`язку із тим, що позов був поданий 24 грудня 2019 року, а оспорюваний договір укладений 04 серпня 2015 року, строк позовної давності за вказаними вимогами сплинув.

Судом апеляційної інстанції не застосовано висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15, від 20 травня 2020 року у справі № 367/836/18, від 21 червня 2018 року у справі № 333/2051/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 755/612/16-ц. Заочне рішення у цивільній справі № 522/11820/15-ц (припинення іпотеки) набрало законної сили 28 липня 2015 року та скасоване 19 квітня 2016 року. Заочне рішення у справі № 522/7981/15-ц (повторне визнання права власності за ОСОБА_2 ) набрало законної сили 26 травня 2015 року та скасоване 04 серпня 2016 року. В даному випадку скасування зазначених рішень не є підставою для перегляду юридичних фактів, що виникли на підставі зазначених рішень - договору купівлі - продажу. Скасування судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі. В результаті скасування рішень у справі № 522/11820/15-ц та № 522/7981/15-ц дія іпотеки «автоматично» не поновилася.

За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-27гс19). За таких умов право іпотеки припиняється. На момент укладення договору купівлі - продажу від 04 серпня 2015 року будь-які обтяження на квартиру були відсутні, а відтак ОСОБА_1 набула право на таке майно вільно від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Тобто, на момент укладення договору були відсутні підстави для його недійсності. Судом першої інстанції не були враховані висновки, висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2416/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, отже в касаційному порядку не переглядаються.

Позиція інших учасників справи

У березні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника Кравченка О. М. , у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року залишити в редакції постанови Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що у касаційній скарзі не визначено які ж саме норми матеріального та процесуального права були порушені судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень. У касаційній скарзі заначено, що засідання суду першої інстанції від 04 березня 2021 року по цивільній справі №522/21730/19 нібито не відбулосяз причин мінування будівлі Приморського районного суду міста Одеси. Але це неправдива інформація, так як засідання було проведено і у представника позивача - адвоката Кравченко О. М. був доступ до правосуддя. Представник відповідача намагається надати копію якогось документу про мінування суду в певний час 04 березня 2021 року, але в листі від 14 вересня 2021 року зазначено, що Приморський районний суд міста Одеси працював (хоч і в обмеженому режимі), частина справ, була відкладена, але в цьому провадженні засідання відбулося і було ухвалене рішення. Учасник справи може подавати заяву про застосування позовної давності на стадії процесу, що передує ухваленню рішення у першій інстанції, але відповідач та її представник жодним чином не повідомили суд про свої намагання подати таку заяву. Відповідач зловживає своїми правами та необґрунтовано намагається будь- якими чином завадити розгляду справи та затягнути процес. ОСОБА_1 дізналася про обман з боку ОСОБА_2 після того, як була виселена зі спірної квартири колекторською компанією ТОВ «Кей-Колект», що відбувалося у квітні 2018 року. Позов поданий 24 грудня 2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Апеляційний суд вірно відхилив клопотання відповідача про долучення доказів, що призвело до прийняття обґрунтованої та законної постанови.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року відмовлено; відкрито касаційне провадження у справі № 522/21730/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року, зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

У квітні 2022 року матеріали цивільної справи № 522/21730/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 січня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 715/381/16-ц, від 26 травня 2021 року у справу № 618/398/20, від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15, від 20 травня 2020 року у справі № 367/836/18, від 18 березня 2020 року у справі № 755/612/16-ц, від 21 червня 2018 року у справі № 333/2051/16-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 та у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 04 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М. Л., на підставі якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 3 житлових кімнат загальною площею 74,2 кв. м.

У пункті 1.2. оспорюваного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 зазначила, що вона, як продавець, «…гарантує, що, в тому числі: від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору; до укладення цього договору квартира іншим особам не відчужена; під забороною (арештом) та в заставі, в тому числі податковій, не перебуває; щодо неї відсутні судові спори; обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо неї не має».

В матеріалах справи міститься розписка від 04 серпня 2015 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 72 000 дол. США, що еквівалентно 1 620 000 грн в рахунок оплати квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовувалось сторонами в процесі розгляду справи 05 квітня 2018 року представники ТОВ «Кей-Колект» з`явились до вище зазначеної квартири з вимогою звільнити приміщення та повідомили про те, що станом на 28 березня 2018 року ТОВ «Кей-Колект» є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного 13 лютого 2012 року (серія та номер: 649-650 згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 квітня 2018 року, індексний номер витягу 119712288).

В зв`язку з наведеними обставинами ОСОБА_1 звернулась до Приморського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області з заявою про вчинення кримінального злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах), в порядку статті 214 КПК України слідчим були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після чого було розпочато досудове розслідування за кримінальним провадженням № 12018160000000386.

В ході досудового розслідування було встановлено, що 27 квітня 2006 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» укладений кредитний Договір № 1589-08 ПОУ Н.

26 квітня 2006 року ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) передала АКІБ «УкрСиббанк» квартиру АДРЕСА_1 в якості виконання зобов`язань за кредитним договором № 1589-08 ПОУ Н від 27 квітня 2006 року, кредитним договором № 1589/1-08 ПОУ Н від 27 квітня 2006 року, додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту № 129 від 23 березня 2006 року до договору про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки № 592 від 23 березня 2006 року.

13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та TOB «Кей-Колект» укладений договір відступлення прав вимоги за вищевказаним договором іпотеки, а 22 травня 2015 року TOB «Кей-Колект» зареєструвало за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Заочним Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 12 травня 2015 року у справі 522/7981/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» про визнання правочину недійсним, Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1657, був визнаний недійсним.

Вказане заочне рішення скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2016 року та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект» про визнання правочину недійсним відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» судові витрати у розмірі 270 грн.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси у справі № 522/11820/15-ц від 13 липня 2015 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Кей-Колект», третя особа - Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції про визнання правочину недійсним та визнання права власності задоволено. Визнано недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки 649-650, укладений 13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В. Скасовано реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.С. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси у справі № 522/11820/15-ц було скасоване ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04 серпня 2016 року та позовні вимоги були залишені без розгляду ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 24 листопада 2016 року.

Позиція Верховного Суду

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

Тлумачення статей 215 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

наявність підстав для оспорення правочину;

встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулась до суду.

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Тобто підстави для оспорювання правочину і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи мають існувати на момент вчинення правочину.

Згідно з частиною першою статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні відомостей, надання підроблених документів і т. п.); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які він повинен був зробити (зокрема, умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення і т. п.).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2022 року у справі № 760/21633/15 (провадження № 61-4464св21) зазначено, що «тлумачення норм статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення.

Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин.

Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.

Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Подібні висновки викладені у поставах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 753/10863/16-ц (провадження № 61-34575св18, від 20 січня 2021 року у справі № 522/24005/17 (провадження № 5213св20)».

Згідно зі статтями 12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У справі, що переглядається,

при частковому задоволені позову, суди вважали, що ОСОБА_2 , усвідомлюючи наявність непогашених зобов`язань перед ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступник ТОВ «Кей-Колект»), для забезпечення виконання яких була передана в іпотеку спірна квартира, та бажаючи настання відповідних наслідків, відчужила спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 ;

суди не звернули уваги, що підстави для оспорювання правочину і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи мають існувати на момент вчинення правочину;

суди не врахували, що на момент укладення оспорюваного правочину не існувало обставин, які були б приховані відповідачем (заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 12 травня 2015 року у справі 522/7981/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» про визнання правочину недійсним, Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1657, був визнаний недійсним. Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси у справі № 522/11820/15-ц від 13 липня 2015 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Кей-Колект», третя особа - Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції про визнання правочину недійсним та визнання права власності задоволено. Визнано недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки 649-650, укладений 13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В. Скасовано реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.С. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 );

тому суди зробили неправильний висновок про визнання недійсним оспорюваного договору. Позовні вимоги про стягнення збитків та компенсації моральної шкоди є похідними. Отже, оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог належить скасувати та в їх задоволенні відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постановіВерховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2022 року у справі № 760/21633/15 (провадження № 61-4464св21), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення в оскарженій частині - скасувати, у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 15 765,00 грн, при подачі касаційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 21 020, 00 грн.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, ухвалені у справі судові рішення в оскарженій частині підлягають скасуванню та ухвалено нове рішення про відмову в частині задоволених вимог, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати у розмірі 36 785,00 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, стягнення вартості втраченої квартири, моральної шкоди та судових витрат скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, стягнення вартості втраченої квартири та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 36 785,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року та постанова Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

' В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

М. Є. Червинська