Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.10.2022 року у справі №158/447/21

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 158/447/21-ц

провадження № 61-20206св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Українські лінії»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року у складі судді Сіліч Ю. Л. та постанову Волинського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» (далі -

ТОВ «Українські лінії») про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що 16 грудня 2018 року на автодорозі Львів-Краківець, у смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), під час якої належний відповідачу ТОВ «Українські лінії» автобус марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням працівника товариства водія ОСОБА_3 зіткнувся із легковим автомобілем марки «Volvo 340», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 . Як наслідок

у цій ДТП ОСОБА_4 та троє пасажирів його автомобіля загинули.

Внаслідок зазначеного ДТП загинув єдиний син позивача.

Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня

2019 року, який набрав законної сили, у кримінальному провадженні

№ 12018140000000646,у справі № 460/563/19 водія автобуса ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України та призначено покарання,

а ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні було визнано потерпілою.

Крім того позивач зазначала, що на поховання сина і спорудження пам`ятника на його могилі понесла матеріальні затрати на загальну суму 53 924,00 грн. У зв`язку зі смертю сина вона зазнала моральних та душевних страждань.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просиласуд стягнути з відповідача на свою корись матеріальну шкоду, у розмірі 53 924,00 грн та відшкодування моральної шкоди - 1 000 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Української лінії» на користь ОСОБА_2 550 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «Української лінії» на користь ОСОБА_2 53 924,00 грн майнової шкоди.

Стягнуто з ТОВ «Української лінії» на користь ОСОБА_2 9 500,00 грн витрат на отримання правової допомоги.

Стягнуто з ТОВ «Української лінії» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за завдану моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває

у трудових відносинах. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції враховував ступінь вини водія, ким було грубо порушено Правила дорожнього руху та скоєно тяжкий злочин, глибину заподіяних позивачу моральних страждань смертю сина.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржувалось в апеляційному порядку сторонами у справі лише у частині розміру відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ,

ТОВ «Українські лінії» залишено без задоволення. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки за завдану моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває

у трудових відносинах. Визнаний винним у скоєнні ДТП водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Українські лінії».

Разом із цим, визнаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди,

на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, правильно виходив

з характеру душевних страждань позивача, яка втратила єдиного сина,

на утримання якого перебувала, істотності вимушених змін у її житті, погіршення стану її здоров`я через душевні переживання викликані смертю близької людини, із ступеню вини водія, який скоїв тяжкий злочин, порушивши Правила дорожнього руху, а також врахував вимоги розумності

і справедливості.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У грудні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку

ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, у якій просить змінити оскаржувані судові рішення та збільшити розмір морального відшкодування до 1 000 000,00 грн.

У грудні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку

ТОВ «Українські лінії» подало касаційну скаргу на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову про стягнення на користь позивачки 100 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, вирішити питання про розподіл судових витрат та відмовити у задоволенні інших позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди першої

та апеляційної інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 357/14194/16-к, від 24 січня

2019 року у справі № 219/3403/15-к, від 09 жовтня 2019 року у справі №640/6625/15-к, від 04 квітня 2020 року у справі № 640/1664/18,

від 26 травня 2020 року у справі № 201/722/18, від 15 липня 2020 року

у справі № 243/9993/15-к, від 21 жовтня 2021 року у справі № 173/2367/19, від 07 грудня 2021 року у справі № 202/2124/20. У зв`язку із цим,

ОСОБА_2 вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають зміні

у частині розміру моральної шкоди з 550 000,00 грн до 1 000 000,00 грн.

Разом із цим, ОСОБА_2 посилалась на те, що суди попередніх інстанцій не врахували судові рішення, ухвалені у справах № 944/4790/19

та № 601/278/21 про відшкодування моральної шкоди внаслідок загибелі

ще трьох людей - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебували у тому ж автомобілі, що й її загиблий син - ОСОБА_4

та в яких судами були стягнуті значно більші суми коштів.

На думку ОСОБА_2 , відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах про призначення розміру морального відшкодування по одному і тому

ж кримінальному правопорушенню, але в різних цивільних судах,

як наслідок відсутність правової визначеності та порушення її права

на справедливий суд.

Касаційна скарга ТОВ «Українські лінії» мотивована тим, що суди першої

та апеляційної інстанцій,визначаючи розмір моральної шкоди, неправильно застосували норми статті 23, частини другої статті 1167, частини другої

статті 1168, частини першої статті 1172 та частин першої, другої та п`ятої статті 1187 ЦК України, а також не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 601/1399/18,

від 26 лютого 2020 року у справі № 661/740/18, від 08 травня 2018 року

у справі №161/11814/14-ц, 25 вересня 2018 року у справі № 598/74416-к,

від 04 жовтня 2018 року у справі № 263/8330/15-к, від 31 січня 2019 року

у справі № 204/6539/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 242/5392/16-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 161/1184/14-ц, від 10 січня 2019 року

у справі № 350/1425/17, від 08 травня 2018 року у 370/2580/15-ц,

від 04 жовтня 2018 року у справі № 548/148/16-к, від 10 травня 2018 року

у справі № 5214/245/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 601/1399/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 661/740/18, від 15 грудня 2020 року

у справі № 752/17832/14-ц.

ТОВ «Українські лінії» вважає, що задовольняючи на користь позивачів - родичів загиблих у ДТП, відшкодування моральної шкоди у значних розмірах, може мати негативні наслідки для товариства в її подальшій фінансовій та господарській діяльності, ураховуючи те, що безпосередня вина у вчиненні трагічної ДТП перевізника взагалі відсутня.

Суди попередніх інстанцій, на думку ТОВ «Українські лінії», дійшли необґрунтованого висновку про те, що відшкодування моральної шкоди для позивача у розмірі 550 000,00 грн буде достатньою компенсацією завданих моральних страждань, оскільки цей розмір, у розумінні

статей 76-78 81 ЦПК України, недоведений належними та допустимими доказами.

ТОВ «Українські лінії» посилається на те, що суди попередніх інстанцій мали б враховувати лише покриття моральної шкоди, завданої потерпілій стороні

і не могли застосувати збільшення розміру моральної шкоди, як засобу попередження вчинення порушення прав у майбутньому щодо товариства.

На думку ТОВ «Українські лінії», у цьому конкретному випадку Верховний Суд має врахувати лише покриття шкоди, завданої саме потерпілій,

і не може при визначенні належного та справедливого розміру відшкодування брати до уваги міркування щодо виховного характеру заходів відшкодування щодо товариства.

Разом із цим, на думку ТОВ «Українські лінії», розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений позивачем як позовна вимога,

є необґрунтованим, неспівмірним та недоведеним, у зв`язку із цим розмір цих вимог підлягає зменшенню.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року поновлено

ТОВ «Українські лінії» строк на касаційне оскарження рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року та постанови Волинського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою

ТОВ «Українські лінії» та витребувано матеріали справи із Ківерцівського районного суду Волинської області.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року поновлено строк

на касаційне оскарження рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року та постанови Волинського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року справу № 158/447/21-ц призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на касаційну скаргу ТОВ «Українські лінії», обґрунтовуючи тим, що касаційна скарга товариства підлягає залишенню без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 грудня 2018 року приблизно о 03 год. 20 хв, ОСОБА_3 керуючи рейсовим автобусом «Київ-Вроцлав» марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням «Львів-Краківець»

у напрямку до м. Львова, у смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, неподалік будинку № 28, що на вул. Яворівській, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого виїхав

на зустрічну смугу руху, по якій у цей час рухався автомобіль «Volvo 340», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , чим створив аварійну ситуацію, що призвела до зіткнення транспортних засобів. У результаті ДТП водій ОСОБА_4 та три пасажири, що знаходились

у салоні його автомобіля, отримали множинні тілесні ушкодження,

що призвели до їх смерті.

Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня

2019 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду

від 22 вересня 2020 року та постановою Верховного Суду від 18 березня

2021 року, у справі № 460/563/19, ОСОБА_3 було визнано винним

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Засуджений ОСОБА_3 на момент вчинення

ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Українські лінії» та здійснював рейс Вроцлав-Київ по маршруту Дніпро-Згожелець у складі екіпажу рейсового автобусу (а. с. 167-171, 180-184).

ОСОБА_4 був єдиним сином позивача ОСОБА_2 і остання знаходилась на його утриманні (а. с. 7-13).

Згідно із довідкою комунального підприємства Ківерцівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Олицької амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 03 лютого 2021 року стан здоров`я ОСОБА_2 після смерті сина ОСОБА_4 значно погіршився і вона потребувала санітарно-курортного лікування у санаторії неврологічного профілю (а.с. 25).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,

що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями

чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності

її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач

є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року

у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок,

що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом,

не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки,

а не безпосередньо винним водієм.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру,

за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності

та справедливості.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів

у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так

і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

(стаття 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з висновками якого по суті вирішення спору погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_3 , який керував при скоєнні ДТП рейсовим автобусом «Київ-Вроцлав» марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував у трудових відносинах з ТОВ «Українські лінії», виконував свої службові обов`язки - здійснював рейс Вроцлав-Київ по маршруту Дніпро-Згожелець у складі екіпажу рейсового автобусу, дійшов правильного висновку про те,

що обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди слід покласти

на роботодавця в силу положень частини першої статті 1172 ЦК України.

При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди суди виходили із засад розумності та справедливості, урахували глибину фізичних та душевних страждань позивача, яка утратила єдиного сина, на утриманні якого перебувала, істотності вимушених змін у її житті, із ступеня вини водія, який скоїв тяжкий злочин, порушивши Правила дорожнього руху. Моральна шкода позивачу завдана смертю її сина, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивача їй душевні страждання; відновити становище, яке існувало до смерті матері у житті позивача не можливо.

Разом із цим, Верховний Суд вважає, що визначений судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 550 000,00 грн не може вважатися явно завищеним чи надмірним для відповідача, який здійснює діяльність

з організації перевезень на професійній та постійній основі й усвідомлює ризики, пов`язані із здійсненням такої діяльності. При цьому, Верховний Суд також виходить із того, що визнавши обґрунтованими вимоги позивачки про заподіяння їй моральної шкоди, відповідач протягом тривалого часу та на час розгляду справи не вживав заходів щодо відшкодування визнаного ним розміру чи будь-якого іншого розміру завданої моральної шкоди, не посилався на наявність доказів на підтвердження обставин про те, що ним вживалися такі дії.

Таким чином, суди встановивши належним чином дійсні обставини справи

на підставі наявних доказів, у межах заявлених вимог та з урахуванням меж та доводів апеляційних скарг дійшли правильних висновків про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача грошового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із загибеллю

її єдиного сина, на утриманні якого вона перебувала, у розмірі

550 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального

й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі

№ 357/14194/16-к, від 24 січня 2019 року у справі № 219/3403/15-к,

від 09 жовтня 2019 року у справі №640/6625/15-к, від 04 квітня 2020 року

у справі № 640/1664/18, від 26 травня 2020 року у справі № 201/722/18,

від 15 липня 2020 року у справі № 243/9993/15-к, від 21 жовтня 2021 року

у справі № 173/2367/19, від 07 грудня 2021 року у справі № 202/2124/20,

на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими,

а висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги ТОВ «Українські лінії» про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 601/1399/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 661/740/18,

від 08 травня 2018 року у справі №161/11814/14-ц, 25 вересня 2018 року

у справі № 598/74416-к, від 04 жовтня 2018 року у справі № 263/8330/15-к,

від 31 січня 2019 року у справі № 204/6539/16-ц, від 05 грудня 2018 року

у справі № 242/5392/16-ц, від 19 вересня 2018 року у справі

№ 161/1184/14-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 350/1425/17,

від 08 травня 2018 року у 370/2580/15-ц, від 04 жовтня 2018 року у справі

№ 548/148/16-к, від 10 травня 2018 року у справі № 5214/245/16-ц,

від 02 вересня 2020 року у справі № 601/1399/18, від 26 лютого 2020 року

у справі № 661/740/18, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими,

а висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги ТОВ «Українські лінії» про те, що розмір витрат

на оплату послуг адвоката, заявлений позивачем як позовна вимога,

є необґрунтованим, неспівмірним та недоведеним, у зв`язку із чим підлягає зменшенню, є необґрунтованими, оскільки вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідив подані

на підтвердження відповідних витрат докази, перевірив доводи сторін,

у тому числі заперечення відповідача щодо розміру заявлених до стягнення вимог та їх співмірність, надав оцінку співмірності суми витрат

зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення цієї вимоги з урахуванням вимог пункту 3 частини другої

статті 141 ЦПК України.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують законність

та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 жовтня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта