Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.04.2019 року у справі №380/951/17

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 380/951/17

провадження № 61-31057св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Тетіївська районна партійна організація Всеукраїнського об`єднання «Свобода»,

відповідач - Тетіївський міський голова ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 02 серпня 2017 року у складі судді Косович Т. П. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагєєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2017 року Тетіївська районна партійна організація Всеукраїнського об`єднання «Свобода» (далі - Тетіївська РПО ВО «Свобода») звернулася до суду з позовом до Тетіївського міського голови ОСОБА_1. про визнання недостовірною інформації та зобов`язання її спростувати.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року Тетіївський міський голова ОСОБА_1 . під час 21 сесії Тетіївської міської ради, коментуючи заяву депутатів Тетіївської міської ради щодо суспільно-політичної ситуації, що склалася в міській громаді поширив інформацію наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Цей вислів зафіксований на відеокамери та розміщений в мережі інтернет, зокрема на сайті Youtube. Вважає, що відомості, висловлені публічно, принижують ділову репутацію партійної організації, оскільки характер коментаря створює негативне враження про цілу партію та окремих її членів і прямо говорить про недоказану залежність від особи, яку в суспільстві пов`язують родинними зв`язками з президентом Російської Федерації, країни відповідальної за анексію Криму і початком АТО на Донбасі, і яка користується поганою репутацією та негативним ставленням суспільства. Сам же ОСОБА_7 є лідером партії «Український вибір», яка користується недоброю репутацією серед громадян України, тому зв`язки такого роду є компрометуючими для депутата і всієї партії. Крім того, Тетіївська РПО ВО «Свобода» планує брати участь у місцевих виборах, відповідач же шляхом поширення недостовірної інформації підриває авторитет партії серед потенційних виборців та колег-депутатів із інших партій, а також завдає йому значних репутаційних втрат.

Посилаючись на викладене, Тетіївська РПО ВО «Свобода», з урахуванням уточнених вимог, просила визнати недостовірними та такими, що принижують ділову репутацію позивача відомості, які були поширені відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 року під час 21 сесії Тетіївської міської ради та зобов`язати відповідача, на найближчій сесії Тетіївської міської ради після набрання рішенням суду законної сили, спростувати недостовірну інформацію про позивача у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом публічного проголошення на сесії міської ради тексту наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_5».

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 02 серпня 2017 року позов Тетіївської РПО ВО «Свобода» задоволено. Визнано недостовірними та такими, що принижують ділову репутацію Тетіївської РПО ВО «Свобода» відомості, які були поширені Тетіївським міським головою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 року під час 21 сесії Тетіївської міської ради, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Зобов`язано Тетіївського міського голову ОСОБА_1 на найближчій сесії Тетіївської міської ради після набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про Тетіївську РПО ВО «Свобода» у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом публічного проголошення на сесії міської ради тексту наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_7».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що поширену відповідачем інформацію під час 21 сесії Тетіївської міської ради не можна розцінювати як оціночні судження, оскільки вона носить стверджувальний характер (фактичне твердження) та є такою, що підлягає перевірці на предмет її достовірності, і така інформація не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2017року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що без визнання відомостей, зазначених відповідачем, який займає поважний пост голови Тетіївської міської ради, недостовірними, а також без подальшого їх спростування зі сторони відповідача, призведе до шкоди діловій репутації та може підірвати довіру виборців до цілої партії загалом і Тетіївської РПО ВО «Свобода» зокрема.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У вересні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 02 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що у вислові відсутні будь-які відомості про вчинення якихось дій самим позивачем. У цьому вислові, також, відсутні будь-які посилання на конкретні факти чи обставини із зазначенням місця, часу, способу та інших конкретних даних, що дають можливість їх перевірити та надають інформації характеру повідомлення про вчинення конкретних дій. Hi законом, ні нормами моралі, ні, тим більше, нормами співжиття не заборонено і не вважається недостойним фінансування діяльності партії тими, чи іншими фізичними чи юридичними особами. ОСОБА_6 не є особою nongrata, його не визнано ворогом народу чи нашої держави, не засуджено за вчинення злочинів, проти нього не порушувались кримінальні провадження, його не позбавлено громадянства України, ніхто не є посібником агресії з боку Росії по відношенню до України.

У листопаді 2017 року Тетіївська РПО ВО «Свобода» подала до суду заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими подана відповідачем інформація не у вигляді оціночного судження, а у вигляді факту фінансування партії особою, яка має негативне сприйняття у патріотично налаштованих громадян України, які є основним електоратом партії ВО «Свобода». Крім того, ОСОБА_7 відомий підтримкою про-російської політики, пропагандою за приєднання України до митного союзу із Росією. Відповідно до його біографії ОСОБА_7 був співробітником КДБ СРСР із 1970 років, а також був одним із тих, завдяки кому був засуджений до максимального покарання відомий український поет ОСОБА_10 . Будь-які натяки на підтримку політичної партії ВО «Свобода» такою особою, а тим більше, оголошення про це посадовцем органу місцевого самоврядування, створює в очах виборців та членів партії уяву подвійних стандартів та обману, оскільки з самого початку свого існування у виборчій програмі партії наголошувалось на засудженні злочинів КДБ, a також застереженні щодо Росії, як історичного та одвічного ворога України (що знайшло своє підтвердження у теперішній агресії Росії на сході України, а також анексії українських територій).

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року зазначену справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року під час 21 сесії Тетіївської міської ради Тетіївський міський голова ОСОБА_1 , коментуючи заяву депутатів Тетіївської міської ради щодо суспільно-політичної ситуації, що склалася в міській громаді, поширив інформацію наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».

Цей коментар зафіксований на відеокамери та розміщений у мережі інтернет, зокрема на сайті Youtube за такими веб-адресами: ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_10.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову прозахист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, пункт 46).

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v.Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).

Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Свобода політичної дискусії є стрижнем концепції демократичного суспільства. Питання, що стосується аналізу діяльності певної політичної партії чи політичного діяча, до якого привернута увага всього суспільства, безперечно є інформацією, яка становить суспільний інтерес.

Рішенням Європейського суду від 15 березня 2011 року у справі «Отехі Мондрагон проти Іспанії» відзначено, що коментарі заявника проти короля Іспанії були зроблені у контексті політичної дискусії, яка має громадський інтерес. Висловлювання були зроблені під час прес-конференції, а відтак заявник не міг переформулювати, перефразувати свої слова чи взяти їх назад до того моменту, як вони були поширені.

Рішенням Європейського суду від 29 червня 2005 року у справі «Соколовські проти Польщі» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду за частиною другої статті 10 Європейської конвенції з прав людиниможливості обмеження політичної дискусії, дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи.

Крім того, у статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схвалено 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, указується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанції про порушення прав Тетіївської РПО ВО «Свобода» є помилковими, оскільки вислів, який просить спростувати позивач, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_11 без імені по батькові людини, що унеможливлює її абсолютну ідентифікацію. Отже, твердження, про спростування якого заявлено позов, є власними оціночними судженнями ОСОБА_1 , вираженням суб`єктивної думки й поглядів, які не можуть бути перевірені на предмет достовірності, а тому не підлягають спростуванню.Суд зауважує, що не має значення та обставина, що відповідач є головою Тетіївської міської ради, оскільки свобода вираження поглядів не може обмежуватися займаною посадою.

Твердження позивача про те, що висловлювання ОСОБА_1 як очільника територіальної громадивплинуло на виборців, є безпідставними, оскільки спірна інформація не може тлумачитися як така, що містить фактичні дані, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що немає фактів, які б доводили, що висловлювання ОСОБА_1 мотивовані цілеспрямованими діями на приниження ділової репутації позивача, як політичної партії.

При цьому доводи заявника про те, що прізвище « ОСОБА_11 » в інформаційному просторі асоціюється з лідером партії «Український вибір» і асоціація з ним та «Українським вибором» напряму шкодить репутації партії, так як підриває довіру виборців до неї, оскільки партія «Свобода» за своєю ідеологією відноситься до націоналістичних, є безпідставними, оскільки це є власними суб`єктивними сприйняттям Тетіївської РПО ВО «Свобода» інформації.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з Тетіївської РПО ВО «Свобода» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 408,00 грн та касаційної скарги у розмірі 1 536,00 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 02 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2017року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Тетіївської районної партійної організації Всеукраїнського об`єднання «Свобода» до Тетіївського міського голови ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації та зобов`язання її спростувати відмовити.

Стягнути з Тетіївської районної партійної організації Всеукраїнського об`єднання «Свобода» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 408,00 грн та касаційної скарги у розмірі 1 536,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик