Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.11.2019 року у справі №712/13789/18

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

місто Київ

справа № 712/13789/18

провадження № 61-20518св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю, Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопа Богдан Анатолійович, Житлово-будівельний кооператив «Резиденція Черкаси 1»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2019 року у складі судді Пироженко В. Д., постанову Черкаського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Єльцова В. О. та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Єльцова В. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, скасування державної реєстрації права власності.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що з 31 липня 2004 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У період шлюбу, до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, у червні 2018 року ними набуто таке спільне майно: житловий будинок, загальною площею 172, 9 кв. м, житловою площею 54, 3 кв. м, та надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 383 200, 00 грн (право власності набуто 11 квітня 2018 року); нежитлові приміщення літ. «А-5» на 1-му поверсі, а саме приміщення № 8, 9, 1 ІV, № ІІІ та приміщення підвалу з № 1 до № 20, загальною площею 252, 8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 2 629 120, 00 грн (право власності набуто 12 грудня 2017 року); нежитлове вбудовано-прибудоване

торговельно-офісне приміщення, загальною площею 33, 5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 348 400, 00 грн (право власності набуто 17 березня 2010 року); двокімнатна квартира АДРЕСА_4 , вартістю 425 040, 00 грн (право власності набуто 27 квітня 2011 року). Вважав, що зазначене нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу.

Крім того, зазначав, що ОСОБА_2 у інтересах сім'ї та за спільні кошти сімейного бюджету укладено: договір від 23 листопада 2015 року № 32.01.1.036 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» на дольову участь у будівництві об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_5 та внесено пайовий внесок у будівництво на суму 609 280, 00 грн; договір від 16 листопада 2015 року № 32.01.3.024 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» на дольову участь у будівництві об`єкта нерухомості - паркомісце № 51 , загальною площею 18, 00 кв. м, на АДРЕСА_6 та внесено пайовий внесок у будівництво на суму 180 000, 00 грн. Вважав, що зазначені договірні зобов`язання на загальну суму 789 280, 00 грн також відносяться до спільного сумісного майна подружжя та підлягають врахуванню під час поділу спільного сумісного майна.

Також ОСОБА_1 зазначав, що він із 12 грудня 2013 року здійснює підприємницьку діяльність у сфері вантажних перевезень, використовуючи у своїй підприємницькій діяльності вантажний автотранспорт. Зважаючи на те, що він із ОСОБА_2 проживали у шлюбі, мали спільний бюджет та доброзичливі стосунки з батьками, за взаємною згодою сторін та батька останньої, з метою ведення успішної підприємницької діяльності у сфері вантажних перевезень придбано рухоме майно, а саме транспортні засоби - вантажні автомашини та причепи до них, які оформлялись на батька відповідача. Для розширення підприємницької діяльності та купівлі нових транспортних засобів ОСОБА_1 позичалися кошти у третіх осіб, які він повертав особисто, оскільки ОСОБА_2 та її батько ОСОБА_3 взагалі не переймалися питаннями ведення підприємницької діяльності.

Стислий виклад заперечень відповідача

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визнання майна особистою власністю.

Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що вона з ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з 31 липня 2004 року. За час шлюбу ними за спільні кошти придбане таке майно: 1) житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_7 , вартістю 80 000, 00 дол. США, який зареєстрований за ОСОБА_1 ; 2) земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0542 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , зареєстрована за ОСОБА_1 ; 3) житловий будинок, загальною площею 172, 9 кв. м, житловою площею 54, 3 кв. м, із надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 200 000, 00 дол. США, зареєстрований за нею; 4) двокімнатна квартира АДРЕСА_8 , вартістю 40 000, 00 дол. США, зареєстрована за нею;

5) нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_9 , а саме: склад 3, склад Л, щитова М, вбиральня Н, вартістю 70 000, 00 дол. США, зареєстровані за ОСОБА_1 ; 6) нежитлові приміщення (відділення банку), загальною площею 143, 8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_10 , а саме: нежитлові приміщення І поверху з № 1-1 по № 1-16, та приміщення II поверху № 2-1, А-2, а-2, вартістю 150 000, 00 дол. США, зареєстровані за ОСОБА_1 ; 7) нежитлові приміщення, загальною площею 43, 3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_11 , офісне приміщення, а саме: приміщення першого поверху з № 1 до № 4, А-6, вартістю 40 000, 00 дол. США, зареєстровані за ОСОБА_1 ; 8) нежитлові приміщення літ. «А-5» на 1-му поверсі, а саме приміщення № 8,9,1 ІУ, № ІІІ та приміщення підвалу з №1 до № 20, загальною площею 252, 80 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 130 000, 00 дол. CШA, зареєстровані за нею; 9) автомобіль AUDI Q7, 2017 року випуску, сріблястого кольору, д/н НОМЕР_2 , вартістю 60 000, 00 дол. CШA, зареєстрований за ОСОБА_1 ; 10) автомобіль HYUNDAI J20, 2011 року випуску, д/н НОМЕР_3 , вартістю 12 000, 00 дол. США, зареєстрований за ОСОБА_1 ; 11) пайовий внесок на суму 609 280, 00 грн за договором від 23 листопада 2015 року № 32.01.1.036 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» на дольову участь у будівництві об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_5 ; 12) пайовий внесок на суму 180 000, 00 грн за договором від 16 грудня 2015 року № 32.01.3.024 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» на дольову участь у будівництві об`єкта нерухомості - паркомісце № 51 , загальною площею 18, 0 кв. м, на АДРЕСА_6 . Оскільки ОСОБА_1 за первісним позовом не зазначив все майно, що було придбане за час шлюбу, вважала за необхідне повідомити суд про нього, з метою його відповідного поділу.

ОСОБА_2 зазначила, що, перебуваючи у шлюбі, вона займалася підприємницькою діяльністю та за кошти від підприємницької діяльності нею придбано нежитлове вбудовано-прибудоване торговельно-офісне приміщення, загальною площею 33, 5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 20 000, 00 дол. США, яке зареєстроване за нею та є її особистою власністю, а тому не підлягає поділу, як спільне майно подружжя.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2019 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано спільним сумісним майном подружжя: двокімнатну квартиру АДРЕСА_12 , загальною вартістю 425 040, 00 грн; нежитлові приміщення

літ. А-5 на першому поверсі та приміщення підвалу, загальною площею 252, 8 кв. м, на АДРЕСА_2 , загальною вартістю 2 629 120, 00 грн; домоволодіння у АДРЕСА_7 загальною вартістю 2 240 000, 00 грн; земельну ділянку у АДРЕСА_7 , площею 0, 0542 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд; нежитлове приміщення, площею 143, 8 кв. м, на АДРЕСА_10 , вартістю 4 050 000, 00 грн; нежитлове приміщення на б-р Шевченка , 352, площею 33, 5 кв. м, у м. Черкасах, вартістю 348 400, 00 грн; пайовий внесок у розмірі 609 280, 00 грн за договором від 23 листопада 2015 року № 32.01.1.036 на будівництво квартири АДРЕСА_14 ; пайовий внесок у розмірі 180 000, 00 грн за договором від 16 грудня 2015 року № 32.01.3.024 на будівництво паркомісця на АДРЕСА_6 ; автомобіль Audi Q7, 2017 року випуску, вартістю 1 692 000, 00 грн; автомобіль Hyundai, 2011 року випуску, вартістю 338 400, 00 грн; автомобіль Mercedes-Benz, 2012 року випуску, вартістю 1 180 000, 00 грн; частку у розмірі 1 % від загального розміру статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Причал ЯВАМ» (далі - ТОВ «Причал ЯВАМ») у розмірі 10 720, 00 грн; житловий будинок на АДРЕСА_1 , вартістю 1 383 200, 00 грн; нежитлові приміщення, площею 43, 3 кв. м, на б- АДРЕСА_11 , вартістю 1 692 000, 00 грн.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на зазначене майно по Ѕ частині за кожним.

Здійснено поділ спільного майна подружжя, виділивши ОСОБА_1 : домоволодіння у АДРЕСА_7 , загальною вартістю 2 240 000, 00 грн; земельну ділянку у АДРЕСА_7 , площею 0, 0542 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд; нежитлове приміщення, площею 143, 8 кв. м, на АДРЕСА_10 , вартістю 4 050 000, 00 грн; нежитлові приміщення, площею 43, 3 кв. м, на АДРЕСА_11 , вартістю 1 692 000, 00 грн; автомобіль Audi Q7, 2017 року випуску, вартістю 1 692 000, 00 грн; будівельні матеріали та обладнання на АДРЕСА_1 , вартість яких складає 1 383 200, 00 грн; частку у розмірі 1 % від загального розміру статутного фонду ТОВ «Причал ЯВАМ» у розмірі 10 720, 00 грн.

Припинено право спільної часткової власності подружжя на зазначене майно.

Приміщення складів на АДРЕСА_9 визнано об`єктом особистої власності ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок, площею 172, 9 кв. м, на АДРЕСА_1 , який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 квітня 2018 року державним реєстратором Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопою Б. А.

Виділено ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_12 , загальною вартістю 425 040, 00 грн; нежитлові приміщення літ. А-5 на першому поверсі та приміщення підвалу, загальною площею 252, 8 кв. м, на АДРЕСА_2 , загальною вартістю 2 629 120 00 грн; нежитлові приміщення, площею 43, 3 кв. м, на б- АДРЕСА_11 , вартістю 1 692 000, грн; пайовий внесок у розмірі 609 280, 00 грн за договором від 23 листопада 2015 року № 32.01.1.036, на будівництво квартири АДРЕСА_14 ; пайовий внесок у розмірі 180 000, 00 грн за договором від 16 грудня 2015 року № 32.01.3.024 на будівництво паркомісця на АДРЕСА_6 ; автомобіль HYUNDAI, 2011 року випуску, вартістю 338 400, 00 грн; автомобіль MERCEDES-BENZ, 2012 року випуску, вартістю 1 180 000, 00 грн.

Припинено право спільної часткової власності подружжя на зазначене майно.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок різниці вартості майна 2 000 678, 84 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову про поділ спільного майна подружжя, скасування державної реєстрації права власності та зустрічного позову про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визнання його особистою власністю, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог, встановивши, що за період шлюбу сторони придбали нерухоме та інше майно, яке суд визнав спільним майном подружжя. Суд за наявними в матеріалах справи доказами, оцінивши їх належність, допустимість та достовірність, взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог сторін частково, розділивши між подружжям придбане ними у шлюбі майно, визнавши за кожним із них право власності на майно та припинивши право спільної часткової власності.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 .

Визнано спільно набутим майном подружжя: житловий будинок з надвірними спорудами, площею 172, 9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 383 200, 00 грн; нежитлові приміщення літ. А-5 на 1-му поверсі, а саме приміщення № 8, 9, 10, ІV, № ІІІ, приміщення підвалу №№ 1-20, загальною площею 252, 8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 2 629 120, 00 грн; нежитлове вбудовано-прибудоване торговельно-офісне приміщення, загальною площею 33, 5 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_3 , вартістю 348 400, 00 грн; двокімнатна квартира АДРЕСА_12 , вартістю 425 040, 00 грн; нежитлові приміщення, загальною площею 43, 3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_11 , офісне приміщення, а саме: приміщення першого поверху №№ 1-4, А-6, вартістю 1 130 000, 00 грн; автомобіль MERCEDES-BENZ, 2012 року випуску, д/н НОМЕР_4 , вартістю 1 030 000, 00 грн; автомобіль AUDI Q7, 2017 року випуску, д/н НОМЕР_2 , вартістю 1 690 000, 00 грн; автомобіль HYUNDAI, 2011 року випуску, д/н НОМЕР_3 , вартістю 338 400, 00 грн; домоволодіння у АДРЕСА_7 , вартістю 2 256 000, 00 грн, земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0542 га, кадастровий номер 7110136400:02:064:0044, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 564 000, 00 грн; нежитлові приміщення (відділення банку), загальною площею 143, 8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_10 , а саме: нежитлові приміщення І поверху №№ 1-1 - 1-16 та приміщення ІІ поверху № 2-1, А-2, а-2, вартістю 3 940 000, 00 грн; пайовий внесок у розмірі 609 280, 00 грн за договором від 23 листопада 2015 року № 32.01.1.036 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» на дольову участь у будівництві об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_5 ; пайовий внесок у розмірі 180 000, 00 грн за договором від 16 грудня 2015 року № 32.01.3.024 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» на дольову участь у будівництві об`єкта нерухомості - паркомісце № 51 , загальною площею 18 кв. м, на АДРЕСА_6 ; нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_9 , а саме: склад З, склад Л, щитова М, вбиральня Н, загальною вартістю 1 974 000, 00 грн; 1 % внеску до статутного фонду ТОВ «Причал ЯВАМ».

Здійснено розподіл майна між подружжям. Виділено ОСОБА_1 : домоволодіння у АДРЕСА_7 , вартістю 2 256 000, 00 грн; земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0542 га, кадастровий номер 7110136400:02:064:0044, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 564 000, 00 грн; нежитлові приміщення (відділення банку) загальною площею 143, 8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_10 , а саме: нежитлові приміщення І поверху №№ 1-1 до 1-16 та приміщення ІІ поверху №№ 2-1, А-2, а-2, вартістю 3 940 000, 00 грн; автомобіль AUDI Q7, 2017 року випуску, д/н НОМЕР_2 , вартістю 1 690 000, 00 грн; автомобіль HYUNDAI, 2011 року випуску, д/н НОМЕР_3 , вартістю 338 400, 00 грн; пайовий внесок на суму 609 280, 00 грн за договором від 23 листопада 2015 року № 32.01.1.036 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» на дольову участь у будівництві об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_5 на загальну суму вартості майна 9 397 680, 00 грн.

Виділено ОСОБА_2 : житловий будинок з надвірними спорудами, площею 172, 9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 383 200, 00 грн; нежитлові приміщення літ. А-5 на 1-му поверсі, а саме, приміщення № 8, 9, 10, ІV, № ІІІ, приміщення підвалу №№ 1-20, загальною площею 252, 8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 2 629 120, 00 грн; нежитлове вбудовано-прибудоване торговельно-офісне приміщення, загальною площею 33, 5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 348 400, 00 грн; квартиру АДРЕСА_19 , вартістю 425 040, 00 грн; нежитлові приміщення, загальною площею 43, 3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_11 , офісне приміщення, а саме: приміщення першого поверху №№ 1-4, А-6, вартістю 1 130 000, 00 грн; автомобіль Mercedes-Benz, 2012 року випуску, д/н НОМЕР_4 , вартістю 1 030 000, 00 грн; нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_9 , а саме: склад З, склад Л, щитова М, вбиральня Н, вартістю 1 974 000, 00 грн; пайовий внесок у розмірі 180 000, 00 грн за договором від 16 грудня 2015 року № 32.01.3.024 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» на дольову участь у будівництві об`єкта нерухомості - парко місце № 51, загальною площею 18 кв. м, на АДРЕСА_6 , всього майна загальною вартістю 9 110 480, 00 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовувалося тим, що суд першої інстанції не з`ясував, що стало підставою для реєстрації права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 . Скасування права власності відбулося лише за поданими документами позивача, що свідчить про передчасність прийнятого судом рішення. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тій обставині, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та на підставі документів, необхідних для вчинення відповідних дій. Задовольняючи позов у цій частині вимог, суд першої інстанції не встановив та не зазначив у рішенні, відсутність яких саме документів, визначених нормами чинного законодавства, не давала підстав державному реєстратору вчиняти необхідні реєстраційні дії. Отже, суд не зазначив, яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте рішення про державну реєстрацію прав, що є підставою для його скасування. З урахуванням викладених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовну вимогу ОСОБА_1 у частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок, площею 172, 9 кв. м, на АДРЕСА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в цій частині. Враховуючи те, що апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 з приводу скасування права власності на житловий будинок площею 172, 9 кв. м на АДРЕСА_1 , тому відмовлено у задоволенні вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на будівельні матеріали та обладнання, що знаходяться у житловому будинку площею 172, 9 кв. м на АДРЕСА_1 . Таким чином, житловий будинок площею 172, 9 кв. м на АДРЕСА_1 необхідно визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, який підлягає розподілу між сторонами.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_1 у частині визнання грошових зобов`язань на суму 300 000, 00 дол. США, що становить еквівалент 8 376 000, 00 грн за офіційним курсом НБУ на день подання позову, за договором позики від 23 жовтня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спільним сумісним майном подружжя та поділу грошового зобов`язання у сумі 300 000, 00 дол. США у рівних частинах по 1/2 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно, та вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 000, 00 дол. США, що становить еквівалент 4 188 000, 00 грн за офіційним курсом НБУ на день подання позову, за договором позики від 23 жовтня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , на суму 6 000, 00 дол. США за розпискою від 13 березня 2017 року, оскільки позивачем у силу вимог статей 76-81 ЦПК України не надано доказів, що ці кошти отримані в позику та використані в інтересах сім 'ї. ОСОБА_2 заперечувала факт того, що їй було відомо про отримання в позику таких коштів. Також апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині виділу йому частки в розмірі 1 % від статутного фонду ТОВ «Причал ЯВАМ», оскільки з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, а тому втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, і лише в тому разі, коли спільні кошти були використані одним із подружжя для внесення вкладу до статутного капіталу всупереч статті 65 СК України. З огляду на викладене та з урахуванням пред`явлених позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 має право вимоги щодо виплати компенсації половини суми грошових коштів, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Причал ЯВАМ».

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про безпідставність доводів суду першої інстанції з приводу того, що нежитлові будівлі на АДРЕСА_9 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , так як придбані ним у період, коли були відсутні шлюбно-сімейні відносини, сторони припинили спільне проживання, що встановлено іншим судовим рішенням у справі про розлучення. Під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу нежитлових будівель на АДРЕСА_9 ОСОБА_2 надала свою згоду, яка була нотаріально посвідчена, та доводить те, що вона не заперечувала проти купівлі цього майна за спільні кошти. Апеляційний суд визнав, що нежитлові будівлі у АДРЕСА_9 є спільним сумісним майном подружжя, оскільки придбані в період шлюбу за погодженням сторін.

Також суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість рішення суду першої інстанції у частині стягнення грошової компенсації з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 2 678 084, 00 грн без попереднього внесення ОСОБА_1 коштів на депозитний рахунок суду.

Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок різниці вартості майна грошову компенсацію у розмірі 137 200, 00 грн.

Додаткове рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовувалось тим, що суд не вирішив питання про компенсацію різниці вартості майна, що виділено сторонам, оскільки згідно з постановою Черкаського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 виділено майно на загальну суму 9 397 680, 00 грн, а ОСОБА_2 виділено майно на загальну суму 9 110 480, 00 грн. Відповідно до ухвали Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року про виправлення описки, допущеної під час розгляду справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2019 року, ОСОБА_1 виділено майно на загальну суму 9 397 680, 00 грн, а ОСОБА_2 виділено майно на загальну суму 9 260 480, 00 грн. Однак, питання щодо компенсації різниці вартості майна, що виділено сторонам апеляційним судом, не вирішено. Таким чином, суд апеляційної інстанції, беручи до уваги, що ОСОБА_1 виділено майно на загальну суму 9 397 680, 00 грн, а ОСОБА_2 виділено майно на загальну суму 9 260 480, 00 грн, дійшов висновку про стягнення грошової компенсації з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 137 200, 00 грн.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у листопаді 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши йому у власність: домоволодіння у АДРЕСА_7 ; земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0542 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлові приміщення, загальною площею 143, 8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_10 ; нежитлові приміщення, загальною площею 43, 3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_11 ; автомобіль AUDI Q7, 2017 року випуску; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; 1 % внеску до статутного фонду ТОВ «Причал ЯВАМ». Припинити право спільної сумісної власності подружжя на зазначене майно. Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 приміщення складів на АДРЕСА_9 . Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок, площею 172, 9 кв. м, на АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11 квітня 2018 року, проведену державним реєстратором Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопою Б. А. Виділити ОСОБА_2 у власність: нежитлове приміщення, загальною площею 33, 5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_12 ; нежитлові приміщення літ. А-5 на першому поверсі та приміщення підвалу, загальною площею 252, 8 кв. м, на АДРЕСА_2 ; пайовий внесок у розмірі 609 280, 00 грн за договором від 23 листопада 2015 року № 32.01.1.036 на будівництво квартири АДРЕСА_14 ; пайовий внесок у розмірі 180 000, 00 грн за договором від 16 грудня 2015 року № 32.01.3.024 на будівництво паркомісця на АДРЕСА_6 ; автомобіль HYUNDAI, 2011 року випуску, автомобіль MERCEDES-BENZ, 2012 року випуску. Припинити право спільної часткової власності на зазначене майно. Відмовити у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 щодо стягнення грошової компенсації різниці, виділених часток майна.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що висновки судів не відповідають дійсним обставинам, встановленим у судових засіданнях, наявним у справі доказам надана неправильна та необ`єктивна оцінка. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про законність реєстраційної дії щодо житлового будинку на АДРЕСА_1 , адже відповідач не довела законності реєстраційної дії. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову у цій частині, резолютивна частина рішення суду апеляційної інстанції не містить висновків щодо вирішення цієї позовної вимоги. Окрім цього, суд безпідставно відмовив у визнанні частки у статутному фонді ТОВ «Причал ЯВАМ». На переконання ОСОБА_1 , спірне майно на АДРЕСА_9 суд безпідставно визнав спільним майном, оскільки воно придбане позивачем у серпні 2018 року. При цьому рішенням суду про розірвання шлюбу у справі № 712/13236/18 встановлено, що сторони не проживали разом і не вели спільне господарство з червня 2018 року. Також суд не взяв до уваги, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи. У суді апеляційної інстанції заявник подавав клопотання про проведення експертизи, однак йому безпідставно відмовили. Суд встановив вартість майна на підставі неналежним чином оцінених доказів.

В обґрунтування касаційної скарги на додаткове рішення суду апеляційної інстанції заявник посилався на те, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про стягнення компенсації на користь відповідача у постанові від 21 жовтня 2019 року, а тому відсутні підстави для вирішення цієї вимоги шляхом ухвалення додаткового рішення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційні скарги не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, ухвалою від 10 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційні скарги у справі, що переглядається, подані у листопаді та грудні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 31 липня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року.

Під час перебування у шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 з 12 грудня 2013 року є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серії АВ № 472053.

На підставі договору купівлі-продажу від 12 грудня 2017 року ОСОБА_2 належать нежитлові приміщення літ. «А-5» на 1-му поверсі, а саме приміщення № 8, 9, 1 ІV, № ІІІ та приміщення підвалу з № 1 до № 20, загальною площею 252, 8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі свідоцтва про право власності від 01 березня 2010 року ОСОБА_2 належить вбудовано-прибудовані торговельно-офісні приміщення, площею 33, 5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 27 квітня 2011 року ОСОБА_2 на праві власності належить квартира, площею 46, 2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_20 .

ОСОБА_2 належить частка в розмірі 1% від загального розміру статутного фонду ТОВ «Причал ЯВАМ», що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 14 липня 2015 року.

За ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 квітня 2018 року, індексний номер: 40568134, загальною площею 172, 9 кв. м, житловою площею 54, 3 кв. м, із надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_2 є власником автомобіля MERCEDES-BENZ, 2012 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Належність ОСОБА_2 зазначеного майна підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Крім того, між ЖБК «Резиденція Черкаси 1» та ОСОБА_2 укладено договір від 23 листопада 2015 року № 32.01.1.036 про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» на дольову участь у будівництві об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_5 та внесено пайовий внесок у будівництво на суму 609 280, 00 грн, а також договір від 16 грудня 2015 року № 2.01.3.024 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» на дольову участь у будівництві об`єкта нерухомості - паркомісце № 51», загальною площею 18, 00 кв. м, на АДРЕСА_6 та внесено пайовий внесок у будівництво на суму 180 000, 00 грн.

На підставі свідоцтва про право власності від 30 січня 2015 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка, кадастровий номер 7110136400:02:064:0044, за адресою: АДРЕСА_7 .

На підставі свідоцтва про право власності від 03 листопада 2014 року ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення, площею 143, 8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_10 .

На підставі свідоцтва про право власності від 27 грудня 2012 року ОСОБА_1 належать нежитлові приміщення, площею 43, 3 кв. м, на

АДРЕСА_11 .

На підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2008 року ОСОБА_1 належить будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_7 .

Крім того, за ОСОБА_1 станом на 03 січня 2019 року зареєстровано транспортний засіб марки AUDI Q7, 2017 року випуску, дата реєстрації 01 березня 2017 року, об`єм двигуна 2 967 куб. см, та транспортний засіб марки HYUNDAI І20, 2011 року випуску, об`єм двигуна 1 396, 00 куб. см.

Також судами встановлено, що право власності на приміщення складові на АДРЕСА_9 ОСОБА_1 набув на підставі договору

купівлі-продажу нежитлових будівель від 30 серпня 2018 року, що підтверджується інформаційною довідкою від 04 листопада 2018 року № 143920466.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року у справі № 712/13236/18, яке набрало законної сили.

Зазначеним рішенням встановлено, що шлюбні стосунки між сторонами припинені, сторони разом не проживали та спільне господарство не вели з червня 2018 року.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі на додаткове рішення

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи додаткове рішення, посилався на те, що постановою Черкаського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року, з урахуванням ухвали Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року про виправлення описки під час розгляду справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2019 року, ОСОБА_1 виділено майно на загальну суму 9 397 680, 00 грн, а ОСОБА_2 виділено майно на загальну суму 9 260 480, 00 грн.

Однак питання щодо компенсації різниці вартості майна, що виділено сторонам апеляційним судом не вирішено.

Водночас, у постанові Черкаського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року зазначено, що суд вважає помилковим рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошової компенсації з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 2 678 084, 00 грн без попереднього внесення ОСОБА_1 коштів на депозитний рахунок суду. Враховуючи те, що між подружжям існує спір з приводу поділу між собою реального подільного майна, а не грошових коштів, то суд апеляційної інстанції вважав неприпустимим застосовувати грошову компенсацію стороні подружжя, ОСОБА_2 , без урахування її згоди на це та без попереднього внесення ОСОБА_1 коштів на депозитний рахунок суду.

Наведене свідчить, що судом апеляційної інстанції вирішено питання про стягнення грошової компенсації, а отже підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення були відсутніми.

Окрім цього, ухвалюючи додаткове рішення про стягнення грошової компенсації з позивача на користь відповідача, суд фактично змінив своє рішення по суті, що є неприпустимим.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі на постанову Черкаського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року

За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правовим наслідком преюдиціальності є обов`язковість до врахування певних фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині визнання особистим майном ОСОБА_1 нежитлових будівель на АДРЕСА_9 , суд апеляційної інстанції керувався тим, що під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу цих нежитлових будівель ОСОБА_2 надала свою згоду, яка була нотаріально посвідчена, що доводить те, що вона не заперечувала проти купівлі цього майна за спільні кошти.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував встановлені обставини у справі № 712/13236/18 про розірвання шлюбу, не врахував, зокрема, що рішенням суду у цій справі встановлено, що сторони не проживали разом і не вели спільне господарство, починаючи з червня 2018 року.

Відповідно до частини сьомої статті 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Наведене правило встановлює правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуто подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте після припинення шлюбних відносин. Спільність такого майна має бути доведена тією стороною, яка наполягає на тому, що його придбано за рахунок спільних коштів або існують інші підстави виникнення щодо нього права спільної власності у подружжя. Наведене відповідним чином розподіляє тягар доведення між сторонами.

З огляду на наведені положення закону Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги щодо того, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що придбані нежитлові будівлі на АДРЕСА_9 у період припинення фактичних шлюбних відносин можливо визнати спільним сумісним майном.

Апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права та поставив під сумнів судове рішення, яке набрало законної сили.

Судом апеляційної інстанції також не враховано, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими

статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно із частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Під час поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосуванню підлягають положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій на зазначене увагу не звернули, не визначили правильно обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення сторонами спільного ведення господарства та фактичного припинення шлюбних відносин, не з`ясували джерело і час його придбання.

Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність підстав для стягнення грошової компенсації, здійснив реальний поділ майна, не з`ясувавши наявність підстав для відступлення від рівності часток, та не врахувавши, що у разі неможливості реального поділу речей з урахуванням принципу рівності часток, суд мав визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу, залишити спірне майно у їх спільній частковій власності.

Оскільки зазначені порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме загального обсягу спільного майна подружжя з урахуванням передчасного висновку про спільний статус нежитлових будівель на АДРЕСА_9 , рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно надати оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, встановити, чи придбане спірне нерухоме майно у період припинення фактичних шлюбних відносин і за рахунок яких коштів (трудових зусиль), обсяг зазначеного майна та загальний обсяг спільного сумісного майна та здійснити поділ з урахуванням принципу рівних часток сторін у спорі шляхом часткової грошової компенсації стороні спору або визнання ідеальних частин подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишити спірне майно у їх спільній частковій власності у разі невиконання сторонами вимог статті 71 СК України.

Без встановлення зазначених обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неможливо ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне судове рішення.

Відносно доводів касаційної скарги щодо безпідставного відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про проведення експертизи Верховний Суд визнає їх необґрунтованими, оскільки в ухвалі від 21 жовтня 2019 року суд апеляційної інстанції належним чином мотивував таку відмову, зокрема тим, що сторони у суді першої інстанції не подавали відповідних клопотань та не заперечували щодо визначеної самими сторонами вартості спірного майна.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про законність реєстраційної дії щодо житлового будинку на АДРЕСА_1 , адже відповідач не довела законності реєстраційної дії, Верховний Суд визнає також необґрунтованими, оскільки відповідно до загальних правил доказування відповідно до статті 81 ЦПК України саме позивач мав доводити незаконність реєстраційних дій.

Верховний Суд також не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у визнанні частки у статутному фонді ТОВ «Причал ЯВАМ» за позивачем, оскільки з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За правилами частин четвертої та п`ятої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2019 року, постанову Черкаського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко