Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.12.2025 року у справі №203/2012/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 203/2012/23

провадження № 61-5455св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Халаджи О. В.,

Агєєва О. В., Космачевської Т. В., від 26 березня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради (далі - КНП «КЛШМД» ДМР) про визнання дій щодо збирання, розголошення інформації незаконними та стягнення моральної шкоди.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що з 16 березня 2017 року її було безпідставно взято на облік нібито після огляду лікарем-психіатром Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 1» Дніпровської міської ради (далі - КНП «МП № 1» ДМР), правонаступником якого є відповідач.

3. У подальшому працівником КНП «МП № 1» ДМР, без її згоди, була надана Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради детальна інформація щодо діагнозу та проходження лікування, зокрема з коментарями стосовно хвороби та особи позивачки. Також відбувся незаконний збір інформації про неї неуповноваженою особою.

4. Поширення особистої інформації щодо неї відбулося на запит Відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

5. Вказує, що внаслідок розголошення, без її згоди, медичної інформації стороннім особам, їй були заподіяні моральні страждання, що полягали у приниженні честі, гідності, репутації, порушенні душевної рівноваги, нормальних життєвих зв`язків.

6. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати вказані дії відповідача незаконними і протиправними, зобов`язати відповідача спростувати незаконно розповсюджену неправдиву медичну інформацію стосовно стану психіатричного здоров`я та стягнути з відповідача на її користь 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська,

у складі судді Чудопалової С. В., від 07 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

8. Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

9. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня

2024 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано протиправними дії працівників лікарні КНП «КЛШМД» ДМР щодо незаконного розповсюдження конфіденційної інформації про стан психічного здоров`я ОСОБА_1 . Зобов`язано КНП «КЛШМД» ДМР спростувати розповсюджену медичну інформацію стосовно стану здоров`я ОСОБА_1 та перебування її на психіатричному обліку, таким самим чином яким така інформація була розповсюджена.

Стягнуто з КНП «КЛШМД» ДМР на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

10. Колегія суддів виходила з того, що позивачкою частково доведено розповсюдження працівником відповідача конфіденційної інформації про її стан здоров`я, без попереднього погодження. Такі дії не були обґрунтовані належним чином та призвели до втручання у право ОСОБА_1 на повагу до приватного і сімейного життя, закріпленого у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

11. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд врахував вимоги розумності і справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року змінити в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди, задовольнивши в цій частині її позовні вимоги в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. 25 квітня 2025 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року у справі № 203/2012/23.

14. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 203/2012/23, які у травні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статті 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

16. Вказує, що збирати і розповсюджувати інформацію про стан психічного здоров`я особи можна лише щодо підозрюваних та обвинувачених, а не потерпілих. При цьому національне законодавство не повинно порушувати права людини.

17. Звертає увагу, що у цій справі щодо неї було розповсюджено образливу інформацію голові ОСББ, працівникам поліції, а також серед сусідів.

18. Вважає визначену апеляційним судом компенсацію моральної шкоди недостатньою і такою, що не відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

19. У червні 2025 року КНП «КЛШМД» ДМРподало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження, а колегією суддів не встановлено підстав для продовження цього строку.

Обставини справи, встановлені судами

20. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська

від 13 грудня 2017 року у справі № 206/6600/17 відмовлено у задоволенні заяви КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги.

21. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року,

у справі № 201/11896/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії КЗ «Дніпровська міська поліклініка № 1» Дніпровської міської ради щодо постановки ОСОБА_1 на психіатричний огляд, який відбувся 16 березня 2017 року. Стягнуто з КЗ «Дніпровська міська поліклініка № 1» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

22. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року,

у справі № 206/4175/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР щодо примусового огляду стану здоров`я ОСОБА_1 , який відбувся 10 грудня 2017 року, дії з примусового лікування ОСОБА_1 , розпочатого 10 грудня 2017 року, яке тривало до 13 грудня 2017 року та дії із застосування 10 грудня 2017 року до ОСОБА_1 засобів фізичного обмеження у вигляді м`якого фіксування, що відбулось без згоди ОСОБА_1 , незаконними. Стягнуто з КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарні з надання психіатричної допомоги» ДОР на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

23. 08 лютого 2019 року ОСОБА_1 зверталася до голови Дніпропетровської облдержадміністрації з приводу незаконної діяльності голови ОСББ «Дніпровець-17», вказавши, що вона подала позов до суду з приводу її діагнозу, постановки на психіатричний облік та госпіталізацію до поліклініки № 1 та вимагала розібратися у ситуації, яка склалася.

Це звернення з ОДА було направлено до Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради, а звідти - головному лікарю КЗ «ДМП

№ 1» ДОР.

24. Листом від 22 лютого 2019 року №2/40 в.о. головного директора КЗ «ДМП № 1» ДОР надана відповідь заступнику міського голови директору Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради стосовно звернення ОСОБА_1 , в якій зазначено, що позивачка знаходиться на обліку у лікаря-психіатра з 2017 року з діагнозом: Маячний розлад. 21 лютого 2019 року в 18:00 год ОСОБА_1 була оглянута дільничним лікарем-психіатром вдома, від медичної допомоги відмовилась, хворою себе не вважає, конфліктує з ОСББ з приводу оплати комунальних послуг. Знаходилась на стаціонарному лікуванні в КЗ «ДКПЛ» ДОР» з 10 по 13 грудня 2017 року, виписана згідно з рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська у супроводі дочки. На момент огляду лікарем-психіатром застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

25. Інформацію про перебування ОСОБА_1 на обліку було надано органам досудового слідства на підставі відповідних письмових запитів слідчого у зв`язку із проведенням досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12021046630000247 та № 12021046630000255.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

27. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

30. Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

31. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

32. Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

33. Відповідно до статті 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

34. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

35. Згідно з частиною першою статті 286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

36. Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел (частина третя статті 286 ЦК України).

37. Відповідно до частини першої статті 391 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

38. За змістом частини першої статті 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

39. Згідно з статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» закріплено презумпцію психічного здоров`я. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

40. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв`язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов`язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у закладі з надання психіатричної допомоги чи про перебування у закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціальному навчальному закладі, а також інші відомості про стан психічного здоров`я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті.

41. Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про інформацію» не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

42. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

43. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово відзначав, що особисті дані пацієнта є складовою його приватного життя (див. п. 35 рішення від 17 липня 2008 року в справі «I. v. Finland», заява № 20511/03, п. 30 рішення від 14 травня 2013 року в справі «Авілкіна та інші проти російської федерації»).

44. За висновками ЄСПЛ захист персональних даних, у тому числі медичних відомостей, має фундаментальне значення для реалізації особою права на повагу до приватного і сімейного життя - права, гарантованого статтею 8 Конвенції. Дотримання конфіденційності відомостей про здоров`я є особливо важливим принципом правових систем всіх Держав-учасниць Конвенції. Передача таких відомостей може серйозно вплинути на приватне та сімейне життя громадян, а також на їхнє соціальне становище та трудову зайнятість

(п. 95-96 рішення від 25 лютого 1997 року у справі «Z. v. Finland», Звіти 1997-I).

45. Дотримання конфіденційності даних про здоров`я має ключове значення не тільки для захисту приватного життя пацієнта, але й для збереження його довіри до медичних працівників і системи охорони здоров`я в цілому. За відсутності таких гарантій захисту особи, які потребують медичної допомоги, можуть утриматися від звернення за необхідним лікуванням, піддаючи тим самим своє здоров`я небезпеці (див. пункт 95 згаданого рішення у справі

«Z. v. Finland», п. 43 рішення від 25 листопада 2008 року у справі «Biriuk

v. Lithuania», заява № 23373/03).

46. Колегія суддів звертає увагу, що постанова апеляційного суду не оскаржується відповідачем в частині задоволених позовних вимог, а доводи касаційної скарги позивачки спрямовані на збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, визначеного апеляційним судом.

47. Вказані обставини зумовлюють межі касаційного перегляду справи, зокрема й щодо застосування положень статті 6 Закону України «Про психіатричну допомогу».

48. Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (п. 62 рішення від 12 липня 2007 року в справі «Stankov v. Bulgaria», заява № 68490/01).

49. При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції.

50. Встановивши, що внаслідок неправомірних дій працівника відповідача, пов`язаних із розповсюдженням конфіденційної інформації про стан здоров`я позивачки, без її згоди, ОСОБА_1 було заподіяно моральної шкоди, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, врахувавши предмет та підстави позову, характер, тривалість, обсяг і зміст душевних страждань позивачки, обставини конкретної справи, вимоги розумності та справедливості.

Крім того, вказаний розмір узгоджується з розміром відшкодування моральної шкоди, визначеним в інших справах за позовами ОСОБА_1 до

КЗ «Дніпровська міська поліклініка № 1» та КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» (справи № 201/11896/18, № 206/4175/21).

51. Колегією суддів не встановлено підстав для збільшення визначеного апеляційним судом розміру відшкодування моральної шкоди до 200 000 грн, як про це просила ОСОБА_1 у позові та касаційній скарзі.

52. Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначені статтею 400 ЦПК України.

53. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

54. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

55. Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

56. У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції ухвалене оскаржуване судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення,а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников