Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.08.2021 року у справі №2607/386/2012

Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2607/386/2012

провадження № 61-13617св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Юлія Йосипівна, ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану представником Бордуновою Надією Олександрівною, на постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Невідомої Т.

О.,

Історія справи

Короткий зміст вимог скарги

29 березня 2020 року боржник ОСОБА_1 звернувся з скаргою на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Ю. Й.

Скарга мотивована тим, що постановою головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Ю. Й. від 20 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63314324, про наявність якого боржник дізнався випадково, оскільки поштова кореспонденція надсилалась не на його адресу.

Зазначав, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року між ним та стягувачем - ОСОБА_2 укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 серпня 2012 року, про сплату ним аліментів на користь стягувача ОСОБА_2 на утримання їх спільних дітей ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в добровільному порядку у розмірі 4 000,00 грн щомісячно до 02 грудня 2022 року та у розмірі 2 000,00 грн щомісячно з 02 грудня 2022 року до 21 листопада 2027 року.

Стверджував, що він належним чином виконує умови мирової угоди шляхом сплати щомісячних платежів стягувачу через засоби поштового зв'язку, а згодом і через банківські платіжні системи. Незважаючи на це, 20 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Подільського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Київ) Савченко Ю. Й. відкрито виконавче провадження № 63314324 з примусового виконання ухвали Подільського районного суду міста Києва від 29 серпня 2012 року. Державним виконавцем нараховано йому заборгованість за цим виконавчим документом за період з липня 2012 року по березень 2021 року включно у розмірі 398 069,00 грн.

При здійсненні вказаного розрахунку заборгованості за аліментами, державний виконавець не врахував здійсненні ним оплати за аліментами за вказаний період на загальну суму 415 116,00 грн через відсутність у наданих ним на підтвердження сплати аліментів документах вказівок на призначення платежу "аліменти". Вважає такі дії (бездіяльність) державного виконавця неправомірними, так як сплату ним аліментів на утримання дітей, крім наданих документів про здійснення ним переказів коштів на користь ОСОБА_2, підтверджує також електронне листування між сторонами виконавчого провадження, інформація, викладена у відзивах ОСОБА_2 на позов та на апеляційну скаргу у інших справах, де вона визнає факт сплати ним аліментів.

Зазначав, що у нього не було технічної можливості самостійно вказувати призначення платежу при пересиланні аліментів через банківський термінал, так як вся інформація формується банківським терміналом автоматично. За 99 місяців, починаючи з липня 2012 року по вересень 2020 року, сума оплат мала скласти 396
000 грн, проте ним здійснено оплати на загальну суму 415 116 грн. У різні періоди перерахування аліментів ним здійснювалось шляхом переказів грошових коштів через установи АТ "Укрпошта" та на різні платіжні картки стягувача.

Обов'язок зі сплати аліментів ним належно виконувався і жодних інших фінансових зобов'язань перед стягувачем у нього немає.

ОСОБА_1 просив:

визнати неправомірною та скасувати довідку - розрахунок заборгованості за аліментами від 10 березня 2021 року;

визнати неправомірною бездіяльність та зобов'язати головного державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами, врахувавши сплату ним аліментів в період з 02 липня 2012 року по 01 листопада 2020 року на загальну суму 415 116 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 03 червня 2021 року у задоволені скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що боржник за період з 04 вересня 2012 року по 04 квітня 2013 року, з 06 червня 2013 року по 05 вересня 2013 року, з 04 листопада 2013 року, 28 листопада 2013 року, 04 січня 2016 року здійснював електронні перекази "Камаралі" грошових коштів із різними сумами. Боржник за період з 04 грудня 2013 року по 04 грудня 2015 року, 30 березня 2018 року, 28 квітня 2018 року здійснював на банківські картки № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 переказ коштів, оплату платежів в терміналі самообслуговування АТ КБ "Приватбанку", із зазначенням різних сум оплат. Попри те, у таких документах у призначеннях платежу зазначено відомості "переказ коштів ", "оплата платежів", "поповнення картки". Із доданих до скарги копій інформації про рух коштів по картковому рахунку клієнта АТ "Перший український міжнародний банк" ОСОБА_1 убачається, останній здійснював банківські операції з картки на картки: № НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 операції - тип операції "витрати" із різними сумами операцій за період з 04 лютого 2016 року по 22 березня 2018 року та з 03 травня 2018 року по 03 жовтня 2020 року. Суд першої інстанції критично оцінив переказ грошових коштів на вищенаведені банківські платіжні картки, адже жодних відомостей що такі належать стягувачу не подано. Суд не взяв до уваги і електронні перекази за допомогою поштового зв'язку, адже такі не містять жодних відомостей про тип, призначення платежу. Суд також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю батька у витратах на дітей чи участі в інших витратах колишньої дружини та їх дітей. Також, із заперечень представника стягувача вбачається, що ОСОБА_2 не заперечує факту перерахування їй коштів у розмірі 19 931,59 грн як аліментів на утримання дітей, які були враховані державним виконавцем при формуванні оспорюваної довідки-розрахунку. Не заслуговують на увагу посилання державного виконавця та стягувача у запереченнях на скаргу відсутність у наданих скаржником платіжних документах у призначеннях платежів слова "аліменти", адже таке не є беззаперечним доказом сплати саме аліментів на утримання дітей. У діях державного виконавця Савченко Ю. Й. відсутні порушення та бездіяльність щодо неврахування при здійсненні розрахунку заборгованості та формуванні відповідної довідки квитанцій поданих боржником за період з 02 липня 2012 року по 01 листопада 2020 року на загальну суму 415

116,00 грн, тому у скарзі необхідно відмовити за недоведеністю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, підписану представником ОСОБА_6, задоволено. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 03 червня 2021 року скасовано.

Скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано довідку-розрахунок заборгованості за аліментами ОСОБА_1 за період з 02 липня 2012 року по 10 березня 2021 року, складену головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Ю. Й.

Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Ю. Й. щодо неврахування нею при здійсненні розрахунку заборгованості за аліментами ОСОБА_1 у виконавчому проваджені № 6314324 за період з 02 липня 2012 року по 10 березня 2021 року, наданих боржником квитанцій про перерахування аліментів на користь стягувача ОСОБА_2.

Зобов'язано головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Ю. Й. здійснити перерахунок заборгованості за аліментами боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 6314324, які сплачуються ним відповідно до ухвали Подільського районного суду міста Києва від 28 серпня 2012 року на користь ОСОБА_2, додатково врахувавши при здійсненні перерахунку подані боржником ОСОБА_1 квитанції про перерахування ним на користь стягувача аліментів в період з 02 липня 2012 року по 01 листопада 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року, відповідно до якої сторони узгодили, що розмір аліментів, на утримання двох дітей, які підлягають сплаті ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 становить 4 000,00 (чотири тисячі) гривень 00 коп. з подальшою індексацією відповідно до чинного законодавства України за період з 02 липня 2012 року до 02.12.2022 року та у розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень 00 коп. з подальшою індексацією відповідно до чинного законодавства України за період з
02.12.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_4, але не менше, ніж сума двох прожиткових мінімумів для них, що припадає на відповідний вік. З наданих боржником та досліджених в судовому засіданні копій квитанцій вбачається, що він в добровільному порядку виконував умови мирової угоди та перераховував стягувачу аліменти на утримання дітей і за період з 04.09.2012 року по 03.10.2020 року боржником було перераховано кошти в сумі 415 116,00 грн. Відповідно до довідки - розрахунку від 10.03.2021 року, складеної головним державним виконавцем Подільського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Ю. Й., заборгованість ОСОБА_1 за аліментами згідно ухвали № 2607/386/2012, виданої Подільським районним судом м.

Києва становить 398 069,00 грн.

Колегія суддів погодилася із доводами апеляційної скарги про неправомірність дій державного виконавця Савченко Ю. Й. щодо неврахування при здійсненні розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за аліментами у виконавчому провадженні № 6314324 наданих боржником копій платіжних доручень про сплату ним на користь стягувача грошових коштів за період з 02.07.2012 року по 01.11.2020 року з посиланням на те, що у вказаних платіжних дорученнях платником не зазначено призначення даних платежів та вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів скарги боржника ОСОБА_1.

Апеляційний суд зазначив, що відсутність у наданих боржником державному виконавцю та суду квитанціях про перерахування ним коштів на користь стягувача інформації щодо призначення платежу не може бути підставою для не врахування цих платежів, як сплату аліментів, оскільки стягувачем не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що між сторонами існує інша домовленість, окрім мирової угоди про сплату аліментів, затверджена ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року. Згідно листа АТ "Пумб" від 04.12.2020 року № КНО-33/11031 при переказі грошових коштів з карти на карту поле "Призначення платежу" відсутнє. У матеріалах справи наявні копії відзивів, які надавались представником стягувача ОСОБА_2 адвокатом Бордуновою Н.

О. у справі № 758/143999/20,що розглядається в Подільському районному суді м.

Києва, предметом розгляду якої є усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку участі у їх вихованні та спілкуванні, з яких вбачається, що стороною ОСОБА_2 не заперечується вчасне виконання ОСОБА_1 умов мирової угоди в частині надання коштів на утримання дітей у розмірі по 2 000 грн. на кожну дитину. Факт отримання стягувачем ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_1 грошових коштів відповідно до наданих ним платіжних доручень та квитанції не заперечувався стягувачем та її представником, заперечувалась лише та обставина, що ці кошти є аліментами.

Аргументи учасників справи

11 серпня 2021 року ОСОБА_2 через свого представника Бордунову Н. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що доводи скарги ОСОБА_1 не обґрунтовані, так як у поданих ним квитанціях відсутнє призначення платежу. Боржник працює в банківській установі, тому обізнаній у зазначенні "призначення платежу". Сторони є співвласниками майна та квартири, відтак мають спільні витрати по утриманню цього майна. Діти мають статус інваліда, діагноз остеогенез, мають численні переломи, що потребує ситуаційних витрат, тому кошти були спрямовані за іншими цільовими призначеннями.

У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, у якій просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив аргументований тим, що на виконавця покладено обов'язок обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 ЗУ "Про виконавче провадження" повідомляти про розрахунок стягувача і боржника, отже неврахування поданих боржником документів при розрахунку заборгованості порушують його права як сторони виконавчого провадження. Стягувач вводить суд в оману, оскільки у справі про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку участі у їх вихованні ОСОБА_2 у поданому відзиві на позовну заяву зокрема вказувала, що ОСОБА_1 вчасно сплачує аліменти у розмірі 2 000,00 грн на кожну дитину. Між сторонами відсутні інші зобов'язання регулярних перерахувань, які відповідають строкам та сумам зобов'язань, визначених мировою угодою. Доводи касаційної скарги суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 202/1726/19, від 27 квітня 2021 року у справі № 398/992/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц та зводяться до переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 серпня 2021 року зазначено, що підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи касаційної скарги з таких мотивів.

Суди встановили, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 серпня 2012 року визнано мирову угоду, укладену між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 згідно якої ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно сплачувати матері ОСОБА_2 аліменти на дітей у добровільному порядку у розмірі, що становить 4 000,00 грн з подальшою індексацією відповідно до чинного законодавства України за період з 02 липня 2012 року до 02 грудня 2022 року та у розмірі 2 000,00 грн з подальшою індексацією відповідно до чинного законодавства України за період з 02 грудня 2022 року до 21 листопада 2027 року, але вказана місячна сума аліментів на дітей за жодних обставин не може бути меншою ніж сума двох прожиткових мінімумів для них, що припадає на відповідний вік.

Згідно з умовами мирової угоди: аліменти стосовно дітей сплачуватимуться за період з липня 2012 року до досягнення дітьми повноліття, а саме: ОСОБА_4 - до ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 - до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Після досягнення повноліття ОСОБА_4 розмір аліментів на ОСОБА_5 становить 2

000,00 (дві тисячі) гривень 00 коп. з подальшою індексацією відповідно до чинного законодавства України.

У пункті 4 мирової угоди визначено, що аліменти за весь період, зазначений у п. п. 2,3 даної Угоди, батько зобов'язується сплачувати матері щомісячними платежами до 5 (п'ятого) числа кожного наступного місяця, з моменту затвердження даної угоди Подільським районним судом міста Києва шляхом поштового переказу на адресу реєстрації матері - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1).

Дослідженими в судовому засіданні копіями платіжних доручень підтверджується, що боржником на користь стягувача були перераховані наступні грошові кошти:

у період з 04 вересня 2012 року по 05 вересня 2013 року 56 000,00 грн. (а. с. 106-110);

у період з 03жовтня 2013 року по 05 грудня 2014 року 61 950,00 грн. (а. с. 95-105);

у період з 05січня 2015 року по 04грудня 2015 року 49 755,00 грн. (а. с. 89-94);

у період з 04січня 2016 року по 01грудня 2016 року 48 516,00 грн. (а. с. 77-88);

у період з 03січня 2017 року по 02грудня 2017 року 52 500,00 грн. (а. с. 63-76);

у період з 03січня 2018 року по 31грудня 2018 року 59 300,00 грн. (а. с. 39-46,53-62);

у період з 04лютого 2019 року по 01грудня 2019 рік 44 015,00 грн. (а. с. 34-38,47-52);

у період з 03січня 2020 року по 03жовтня 2020 рік 43 080,00 грн. (а. с. 22-33).

Загальна сума перерахованих коштів становить 415 116,00 грн.

Відповідно до довідки від 10 березня 2021 року, виданої Подільським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) до відділу від представника боржника надійшла заява з квитанціями про оплату, але в жодній з квитанцій не зазначено призначення платежу.

Від стягувача надійшов лист, про те, що грошових коштів із зазначенням у призначені платежу "аліменти" ОСОБА_2 не отримувала від ОСОБА_1. Суму аліментів стягувач отримала у розмірі 19 931,59 грн.

Заборгованість по сплаті аліментів становить 398 069 грн.

Відповідно до листа АТ "Пумб" від 04 грудня 2020 року № КНО-33/11031 вбачається, що при переказі грошових коштів з карти на карту поле "Призначення платежу" відсутнє.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що "у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦК України, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 339 ГПК України, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця"

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 339 ГПК України (частина 1 статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суди встановили:

ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 серпня 2012 року визнано мирову угоду, укладену між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 згідно якої ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно сплачувати матері ОСОБА_2 аліменти на дітей у добровільному порядку;

у пункті 4 мирової угоди визначено, що аліменти за весь період, зазначений у п. п. 2,3 даної Угоди, батько зобов'язується сплачувати матері щомісячними платежами до 5 (п'ятого) числа кожного наступного місяця, з моменту затвердження даної угоди Подільським районним судом міста Києва шляхом поштового переказу на адресу реєстрації матері - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1). Таким чином сторони визначили порядок сплати боржником аліментів - шляхом поштового переказу на адресу матері;

суд першої інстанції встановив, що боржником не надано доказів, що банківські картки, на які здійснювався переказ грошових коштів, належать стягувачу не подано. Крім того електронні перекази за допомогою поштового зв'язку не містять жодних відомостей про тип, призначення платежу. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю батька у витратах на дітей чи участі в інших витратах колишньої дружини та їх дітей.

Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти у порядку, передбаченому пунктом 4 мирової угоди;

за таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги. Натомість суд апеляційної інстанції скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану представником Бордуновою Надією Олександрівною задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року скасувати.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 03 червня 2021 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов