Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.10.2018 року у справі №170/356/17

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 170/356/17

провадження № 61-25971св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 17 липня 2017 року в складі судді Сушик Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Русинчука М. М., Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2017 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про зменшення розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що у позивача з відповідачем є спільна дитина - син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір'ю. Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 17 лютого 2006 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини всіх його доходів на сина ОСОБА_7 На день ухвалення рішення про стягнення аліментів судом враховано, що у ОСОБА_4 не було іншої сім'ї та дітей, яких відповідно до законодавства він повинен був утримувати. Проте його сімейний стан змінився, він одружився та на його утриманні перебуває ще двоє малолітніх дітей: син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та донька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3. Позивач працює старшим дільничним офіцером Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, єдиним джерелом його доходу є заробітна плата, його дружина не працює, вся сім'я перебуває на його утриманні. Крім того, його сім'я проживає в кімнаті квартири, яку він орендує, на що також витрачаються значні кошти. Сплата аліментів у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку позивача складає 33,3 % усіх його доходів, тому позивачу з трьома членами сім'ї залишається 64,7 % доходу, тобто на кожного з них приблизно по 16 % його доходу. Вважав за доцільне стягувати з нього на користь відповідача аліменти на сина ОСОБА_7 в розмірі 1/7 частини всіх його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Шацького районного суду Волинської областівід 17 липня 2017 року позов задоволено частково.

Зменшено розмір аліментів.

Вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подання заяви до суду, тобто з 19 червня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 640,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, сімейний стан позивача змінився, він одружився та на його утриманні перебуває ще двоє малолітніх дітей, що є підставою для зменшення розміру аліментів. Суд врахував розмір середньомісячного доходу позивача, вважав, що зменшений розмір аліментів не буде меншим визначеного законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Наведені в апеляційній скарзі доводи не містять підстав для висновків про неправильне застосування судом норм матеріального права, які привели до неправильного вирішення справи чи порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення змінити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували статті 182, 192 СК України щодо обставин, які враховуються при визначенні розміру аліментів та зміні розміру аліментів, порушили норми цивільно-процесуального законодавства при ухваленні рішень.

ОСОБА_6 надала заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначила, що позивач має матеріальну можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини доходу, вважає рішення судів законними та обґрунтованими.

У грудні 2017 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд установив, що рішенням Шацького районного суду Волинської області від 17 лютого 2006 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Сімейний стан позивача змінився.

10 листопада 2006 року ОСОБА_4 одружився. На його утриманні перебуває ще двоє малолітніх дітей: син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та донька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 182 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Частиною третьою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищезазначених вимог закону суди на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), правильно застосувавши положення статті 180, частини третьої статті 181, статті 182, частини першої статті 192 СК України, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню у зв'язку зі зміною сімейного стану, що є підставою для зменшення розміру аліментів. Твердження позивача про погіршення матеріального стану не знайшли свого підтвердження та не дають достатніх та беззаперечних підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 17 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А.О. Лесько

С.П. Штелик