Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.06.2018 року у справі №572/49/17

Постанова

Іменем України

18 травня 2020 року

м. Київ

справа № 572/49/17

провадження № 61-1570св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Григоренко М. П., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування за полісом № ВХ/12345678 у розмірі 49 000,00 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, 01 вересня 2014 року о 15 годині 00 хвилин на 52 км + 100 м автодороги сполученням Городище-Рівне-Старокостянтинів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області було відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 286 КК України, яке було закрито 31 липня 2015 року на підставі пункту 2 статті 284 КПК.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за порушень ПДР та створення аварійної обстановки.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПАТ «НАСК» «Оранта» відповідно до Полісу обов`язкового страхування № АС/7662756, який був дійсним станом на 01 вересня 2014 року щодо транспортного засобу «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 , а тому страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. У зв`язку з чим, позивач звертався до відповідача та його відокремлених структурних підрозділів із заявами про виплатами страхового відшкодування, однак вказані заяви залишені без відповіді та задоволення.

Станом на 01 вересня 2014 року на (момент настання ДТП) розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих становив 50 000,00 грн на одного потерпілого, розмір франшизи становив 1000 грн, таким чином, розмір страхового відшкодування становить 49 000,00 грн, що підлягає стягненню з ПАТ «НАСК» «Оранта» на користь ОСОБА_3 у зв`язку з наведеними обставинами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 29 травня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПАТ «НАСК» «Оранта» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування за полісом ВХ12345678 у розмірі 49 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування або страхову виплату відповідно до положень статті 20 ЗУ «Про страхування». Разом із тим, відповідачем не прийнято жодного рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у здійснення такої виплати.

Враховуючи витрати, які позивач поніс на ремонт автомобіля у розмірі 64 930,00 грн, та розмір страхової шкоди, передбаченої у полісі обов`язкового страхування, суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача максимальну суму страхового відшкодування у розмірі 49 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «НАСК» «Оранта» задоволено.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 травня 2017 року скасовано.

У задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що однією з підстав відмови у здійсненні страхового відшкодування є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів звернення до відповідача із заявою про страхове відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП, що сталася 01 вересня 2014 року, впродовж року з моменту ДТП, апеляційний суд вважав відсутніми правові підстави для задоволення позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції роз`яснив позивачу його право на повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, яка підписана представником Рудиком О . А. , у якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 травня 2017 року.

Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У вересні 2018 року справу № 572/49/17 передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Сімоненко В. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини, що мають значення для справи, зокрема, не з`ясував причини пропуску річного строку потерпілої особи на звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивач не мав об`єктивної можливості дізнатися результати розгляду справи про визнання ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки був призначений на військову службу в зв`язку з мобілізацією та перебував у зоні АТО.

Відмовляючи в задоволенні позову у зв`язку з порушення річного строку звернення позивача до страхової компанії, апеляційний суд не звернув належної правової уваги на правову позицію, викладену в постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6, відповідно до якої шкода, заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року ПАТ «НАСК» «Оранта» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, підписаний представником Атаманчук А . О., у якому просить суд у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити в силі. При цьому посилається на законність та вмотивованість рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 жовтня 2017 року, та безпідставність доводів касаційної скарги, що свідчить про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7662756 від 15 січня 2014 року, цивільно-правова відповідальність третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , на момент ДТП була застрахована у страховій компанії ПАТ «НАСК» «Оранта». Сума (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого становить 50 000 грн, розмір франшизи 510,00 грн).

Відповідно до постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Постановою встановлено, що 01 вересня 2014 року о 15:00 год ОСОБА_2 , на автодорозі АДРЕСА_1 км + 100 м, керував автомобілем «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 з несправністю у ходовій частині транспортного засобу, що носило аварійний характер, внаслідок чого відлетіло заднє ліве колесо, що викотилося на зустрічну смугу руху, у зв`язку з чим автомобіль «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , злетів у кювет.

Згідно з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 06 серпня 2014 року, власником транспортного засобу «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_7

15 вересня 2016 року та 27 грудня 2016 року ОСОБА_1 звертався із заявами до ПАТ «НАСК» «Оранта» про страхове відшкодування шкоди у максимальному розмірі страхової суми 49 000,00 грн.

Згідно з листом-відповіді ПАТ «НАСК» «Оранта» від 03 лютого 2017 року № 09-02-12/1075, на звернення щодо виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП 01 вересня 2014 року за участю забезпеченого транспортного засобу "Volkswagen Transporter" д.н.з. НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 січня 2014 року № АС 7662756, просило надати до ПАТ «НАСК» «Оранта» документи, в яких зазначено розмір відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, внаслідок ДТП, для їх розгляду, аналізу та прийняття відповідного рішення.

Мотивувальна частина.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Указана норма кореспондується із статтею 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Таким чином, у спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року в справі № 753/5293/16-ц, строк, зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є присічним і поновленню не підлягає.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19) та Верховним Судом в постановах від 21 березня 2019 року у справі № 758/16132/16-ц (провадження № 61-30263св18), від 01 липня 2019 року у справі № 513/1275/14-ц (провадження № 61-22420св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 748/1893/18 (провадження № 61-11557св19), підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

Вказане свідчить про безпідставність доводів касаційної скарги про поважність причини пропуску строку для звернення із заявою про страхове відшкодування до страховика, оскільки в спірних правовідносинах порушенням права позивача є момент ДТП, а сам по собі факт неможливості дізнатися результати розгляду справи про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення не дає підстав для висновку, що позивач вчасно та добросовісно скористався своїм правом на звернення до ПАТ «НАСК» «Оранта».

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 лише 15 вересня 2016 року та 27 грудня 2016 року звертався із заявами до ПАТ «НАСК» «Оранта» про страхове відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що відбулася 01 вересня 2014 року, тобто поза межами річного строку, який є присічним і поновленню не підлягає.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач подавав заяву до ПАТ «НАСК» «Оранта» про страхове відшкодування заподіяної його майну шкода впродовж одного року, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, або в межах цього строку звертався до суду з позовом до страхової компанії про виплату такого відшкодування, що не заперечується і позивачем.

Із урахуванням встановлених у справі обставин, яким надано належну оцінку апеляційним судом, правові висновки апеляційного суду відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/5293/16-ц, провадження № 12-310цс18. Колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував до правовідносин норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, заявлених до ПАТ «НАСК» «Оранта».

Крім того, апеляційним судом було роз`яснено позивачу, що особа, якій завдано шкоду, вправі одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, що спростовує посилання касаційної скарги на те, що судом не враховано правову позицію, викладену в постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6. Шкода, заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, а тому позивач не позбавлений права на таке відшкодування в рамках деліктного зобов`язання.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши вказані норми матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної

інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров