Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.06.2018 року у справі №343/206/17

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 343/206/17

провадження № 61-25648св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрнафта»,

представник відповідача -Глинка Руслан Ярославович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області, у складі судді Лицура І. М., від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області, у складі колегії суддів: Василишин Л. В.,

Матківського Р. Й., Максюти І. О., від 26 лютого 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта) про відшкодування витрат на правову допомогу, матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, стягнення понесених витрат та зобов'язання спростувати інформацію і попросити вибачення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щовідповідач у серпні 2012 року звертався до правоохоронних органів, звинувачуючи його у нестачі газового конденсату в кількості 2,213 т, однак відповідачу було відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину. Згодом ПАТ «Укрнафта» звернулось до суду з позовом до нього про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання трудових обов'язків та допущення нестачі у кількості 2,213 т газового конденсату на суму 14 583,67 грн. Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2013 року у справі № 343/1858/13-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду

Івано-Франківської області від 28 січня 2014 року, у задоволенні позову

ПАТ «Укрнафта» відмовлено. Зазначав, що у результаті нервових переживань через неправомірне переслідування відповідачем і звинувачення його у крадіжці й нестачі газового конденсату, погрозою відкриттям кримінальної справи, через поширення негативної інформації працівникам відповідача, він потрапив до Долинської центральної районної лікарні з діагнозом: «Гіпертонічна хвороба» та поніс значні витрати на лікування. Крім того, він переніс психологічний біль, переживав емоційний стрес внаслідок несправедливого звинувачення у крадіжці і нестачі газового конденсату, перебував у стані розгубленості, обурення, приниження честі, гідності, страху за отримання несправедливого кримінального обвинувачення та за своє здоров'я та життя. Також під час розгляду справи № 343/1858/13-ц за позовом ПАТ «Укрнафта», він поніс витрати на правову допомогу при підготовці документів до розгляду справи і участі адвокатів, які надавали йому правову допомогу, однак зазначені витрати йому відшкодовані не були.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, збільшивши позовні вимоги, просив стягнути з ПАТ «Укрнафта» на його користь майнову шкоду у розмірі 69 298 грн, 200 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, витрати на правову допомогу у справі №343/1858/13-ц у розмірі 6 300,00 грн, витрати на копіювання, друк документів та заправку картриджа в розмірі 207,00 грн, стягнути з ПАТ «Укрнафта» на користь свідка ОСОБА_8 компенсацію витрат, які він поніс за явку до суду 28 листопада 2017 року

у розмірі 211,16 грн, зобов'язати ПАТ «Укрнафта» негайно опублікувати в громадсько-політичному тижневику «Добра справа» інформацію жирним шрифтом на першій обкладинці такого змісту: «ПАТ «Укрнафта» в особі

НГВУ «Долинанафтогаз» просить вибачення у ОСОБА_9 за намагання в 2012 році порушити проти нього безпідставно кримінальну справу і за намагання притягнути ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за статтею 191 КК України, за безпідставні звинувачення ОСОБА_4 у неіснуючій нестачі, розтраті/заволодінні газового конденсату в кількості 2,213 т й намаганні у 2013 році безпідставно стягнути з нього через суд майнову шкоду в розмірі 14 583,67 грн за неіснуючу недостачу газового конденсату НГВУ «Долинанафтогаз»»; зобов'язати відповідача негайно вибачитися перед ним особисто на чергових зборах керівників цехів і адміністрації, на дошках оголошень у всіх цехах і підрозділах та в центральному адміністративному корпусі НГВУ «Долинанафтогаз» вивісити оголошення такого ж змісту, як і у газеті «Добра справа».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської від 12 грудня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки звернення відповідача до правоохоронних органів відбулося з метою перевірки факту нестачі матеріальних цінностей, що передбачено Конституцією та законами України і не може вважатися переслідуванням чи поширенням інформації, що порочить його честь та гідність.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що звернення відповідача до органів прокуратури та суду є способом реалізації юридичною особою свого права на встановлення та перевірку факту вчинення злочину та права на захист у судовому порядку. Такі дії не є підставою для відшкодування шкоди, оскільки не є неправомірними у розумінні ЦК України. Позивачем не надано належних та допустимих на підтвердження факту спричинення відповідачем шкоди, а також причинного зв'язку між діями відповідача та майновою й моральною шкодою. Питання щодо розподілу судових витрат, понесених при розгляді іншої цивільних справи, є можливим лише шляхом ухвалення судом, який розглянув справу, додаткового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що судовими рішеннями у справі № 0903/979/2012 за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Укрнафта» про визнання наказу про застосування дисциплінарного стягнення незаконним встановлено, що позивач не проводив приймання та відбір проб газового конденсату й не допустив нестачу газового конденсату, отже, на думку позивача, відповідач не мав підстав для притягнення його до будь-якого виду відповідальності. Безпідставне звинувачення у вчиненні протиправних дій завдало позивачу шкоди. Позивач надав всі необхідні документи для відшкодування витрат на правову допомогу, яка була отримана ним під час розгляду судами справи № 343/1858/13-ц.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта» просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

29 серпня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Укрнафта» та працював на посаді майстра бригади № 3 цеху підготовки і перекачування нафти нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз». З ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність щодо збереження матеріальних цінностей, належних роботодавцю.

Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи

від 10 серпня 2012 року, 07 серпня 2012 року начальник нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» Гой М. Д. звернувся до Долинської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області із заявою про протиправні дії майстра бригади № З цеху підготовки і перекачування нафти нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз», оскільки у результаті роботи комісії по зняттю натурних залишків у майстра бригади № 3 цеху підготовки і перекачування нафти ОСОБА_4 було виявлено нестачу газового конденсату у кількості 2,213 т.

Постановами Долинського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 10 серпня

2012 року та від 17 вересня 2012 року у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 відмовлено в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого статтею 191 КК України (а. с. 8, 145).

25 червня 2013 року ПАТ «Укрнафта» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 14 583,67 грн, завданої внаслідок допущення нестачі газового конденсату.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області

від 11 листопада 2013 року у справі № 343/1858/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 січня

2014 року, у задоволені позову ПАТ «Укрнафта» до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що за загальним правилом шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

За змістом частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частина перша статті 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених

статтею 61 цього Кодексу.

Аналогічні положення містить частина перша статті 81 ЦПК України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову про відшкодування шкоди, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції.

Згідно з частинами першою, шостою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої, третьої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем не було доведено протиправності дій відповідача, оскільки звернення до правоохоронних органів та до суду за захистом своїх прав є правомірними діями, що відповідають нормам Конституції України й ЦПК України, тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованим. Відмова у порушенні кримінальної справи за заявою відповідача, а також відмова у задоволенні позову про відшкодування шкоди не можуть свідчити про протиправність таких звернень відповідача. Фактів поширення відповідачем недостовірної інформації при зверненні до правоохоронних органів та суду судами не встановлено.

Витрати позивача на правову допомогу під час розгляду справи

№ 343/1858/13-ц не можуть підлягати стягненню під час розгляду справи, яка переглядається, а позивач не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі.

Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, аргументована відповідь та оцінка яким надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області

від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта