Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.03.2019 року у справі №342/64/18

Постанова

Іменем України

18 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 342/64/18-ц

провадження № 61-5511св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Зайцева А .Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 рокувскладі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (далі - Управління ВДФССУ), про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 серпня 2017 року вона працювала головним спеціалістом відділу профілактики виробничого травматизму та страхових виплат Снятинського відділення Управління. Наказом Управління ВДФССУ від 26 грудня 2017 року № 265-к була звільнена з роботи у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підприємстві за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що її звільнено з роботи під час перебування на лікарняному та без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, у день звільнення їй не було видано копію наказу про звільнення та трудову книжку, а також не запропоновано їй переведення за її згодою на іншу роботу, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ від 26 грудня 2017 року № 265-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити її на роботі та стягнути 117 850,27 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2017 року по 26 листопада 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2018 року позов задоволено.

Вирішено визнати незаконним та скасувати наказ Управління ВДФССУ від 26 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за ініціативою роботодавця з 29 грудня 2018 року.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста відділу профілактики виробничого травматизму та страхових виплат Снятинського відділення Управління ВДФССУ з 27 грудня 2017 року.

Стягнуто з Управління ВДФССУ на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2017 року по 26 листопада 2018 року 117 850,27 грн, з відрахуванням встановлених законом податків і платежів.

Рішення в частині поновлення на роботі та посаді головного спеціаліста відділу профілактики виробничого травматизму та страхових виплат Снятинського відділення Управління ВДФССУ незаконно звільненої ОСОБА_1 звернуто до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи у період перебування на лікуванні, у день звільнення їй не були видані копія наказу про звільнення та трудова книжка, позивач не була ознайомлена з наказом про звільнення під особистий підпис та їй не була запропонована інша робота. Крім того, подання про звільнення ОСОБА_1 з роботи було розглянуто без її участі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства та процедури звільнення у зв`язку із скороченням чисельності штату роботодавця.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 рокуОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховані всі фактичні обставини справи, в повному обсязі не з`ясовано обставини, що мали значення для правильного та об`єктивного вирішення справи. Також судом неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року Управління ФССУ подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що наказом від 25 липня 2017 року № 42-к Івано-Франківського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного спеціаліста відділу профілактики виробничого травматизму та страхових виплат Снятинського відділення Управління ВД ФСС України в Івано-Франківській області з 01 серпня 2017 року в порядку переведення з відділення ВД ФСС в Городенківському районі.

Відповідно до постанов правління Фонду соціального страхування України від 08 лютого 2017 року №13 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України, структури органів Фонду та створення робочих органів» (зі змінами) та від 08 лютого 2017 року № 14 «Про умови оплати праці та схеми посадових окладів працівників органів Фонду» наказом Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області від 22 червня 2017 року № 08-ос «Про введення в дію штатних розписів відділень» введено в дію з 22 червня 2017 року штатні розписи відділень, зокрема, штатний розпис Снятинського відділення в кількості 12,5 штатних одиниць.

На підставі постанов правління Фонду від 12 вересня 2017 року № 47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України, від 10 жовтня 2017 року № 50 «Про затвердження структури органів Фонду», від 10 жовтня 2017 року № 52 «Про внесення змін до Положення про умови оплати праці та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України», та на підставі наказу виконавчої дирекції Фонду від 23 жовтня 2017 року «Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Івано-Франківській області» 25 жовтня 2017 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області прийнято наказ № 143-к «Про попередження працівників про зміни в організації виробництва і праці та про зміни істотних умов праці».

25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 була попереджена про зміни в організації виробництва і праці, про зміну істотних умов праці з 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє звільнення, що підтверджено копією письмового попередження, на якому є власноручний підпис ОСОБА_1

31 жовтня 2017 року затверджено новий штатний розпис Снятинського відділення з 01 січня 2018 року в кількості 7 штатних одиниць, з яким ознайомлені працівники відділення, крім ОСОБА_1 , яка відмовилась підписати наказ про ознайомлення з його змістом, про що складено відповідний акт.

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області від 13 грудня 2017 року №141-ос «Про введення в дію штатних розписів» введено в дію з 01 січня 2018 року штатний розпис Снятинського відділення Управління ВД ФСС України в Івано-Франківській області в кількості 7 штатних одиниць.

Встановлено, що з 19 по 28 грудня 2017 року позивач перебувала на лікуванні та вийшла на роботу 29 грудня 2017 року.

Також встановлено, що 13 грудня 2017 року відповідач подав до об`єднаного профспілкового комітету подання за № 01.1-1593 «Про згоду на розірвання трудового договору», про що позивач була повідомлена та запрошена на засідання профкому на 19 грудня 2017 року, однак не з`явилась у зв`язку з перебуванням на лікуванні.

Рішенням об`єднаного профспілкового комітету від 21 грудня 2017 року було надано згоду на розірвання трудового договору на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України.

Однак, оскільки попередні засідання профкому були проведені без участі ОСОБА_1 , об`єднаний профспілковий комітет профспілкової організації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області на виїзному засіданні 29 грудня 2017 року, тобто у день виходу ОСОБА_1 на роботу, надав згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України.

У зв`язку з наведеним, наказом № 280-к від 29 грудня 2017 року були внесені зміни до наказу від 26 грудня 2017 року № 265-к, зокрема наказ доповнено пунктом 4 «Відділу фінансово-економічної діяльності, бухгалтерського обліку та звітності провести повний розрахунок із ОСОБА_1 із заробітної плати на день звільнення». Також наказ було доповнено словами «згода об`єднаного профспілкового комітету профспілкової організації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області від 29 грудня 2017 року протокол № 25».

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області від 26 грудня 2017 року № 265-к ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 29 грудня 2017 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою компенсації за 10 календарних днів щорічної відпустки, 3 календарних дні додаткової відпустки та з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

Згідно з наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 14 грудня 2017 року № 295-ос «Про завершення бюджетного 2017 року» відповідач був зобов`язаний: до 22 грудня 2017 року надати до органів ДКСУ платіжні доручення на перерахування коштів, передбачених відповідними кошторисами та планами асигнувань (із змінами) на грудень 2017 року, відповідно до наявних первинних документів; до 26 грудня 2017 року забезпечити перерахування вільних залишків коштів на видаткових рахунках відповідача, в тому числі підпорядкованих їм відділень та подати довідку про повернення коштів до 27 грудня 2017 року.

Також встановлено, що згідно з наказом від 26 грудня 2017 року позивачу було нараховано компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки в сумі 3211,50 грн, за 3 календарних дні додаткової відпустки в сумі 963,45 грн та вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 10 152,09 грн, а всього - 14 327,04 грн і кошти в сумі 11 491,52 грн, тобто сума розрахункових з вирахуванням обов`язкових платежів, була зарахована 27 грудня 2017 року на картковий рахунок позивача. А заробітна плата за 29 грудня 2017 року та допомога по тимчасовій втраті працездатності в сумі 1796,71 грн (за 5 днів за рахунок коштів організації) та 1421,55 грн (за 5 днів за рахунок коштів Фонду соціального страхування) у зв`язку із завершенням бюджетного року та у зв`язку з необхідністю нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, були зараховані на картковий рахунок позивача 12 січня 2018 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі визначено у статтях 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства та процедури звільнення у зв`язку із скороченням чисельності штату роботодавця. Позивача було завчасно попереджено про наступне звільнення, запропоновано вакантні посади, які існували на момент звільнення, від яких позивач відмовилась. Позивач не довела, що її звільнення було незаконним, а роботодавцем порушено процедуру її звільнення. Вимога про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу обґрунтовано визнана судом безпідставною, оскільки нарахування та виплату таких коштів проведено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев