Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №686/17744/21
Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №686/17744/21
Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №686/17744/21

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 686/17744/21

провадження № 61-9278св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про розірвання договору, припинення нарахування платежів та зобов`язання до вчинення певних дій.

Позов обґрунтований тим, що 25 червня 2012 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір № SAMDN50000065086698, на підставі якого він отримав картку із встановленим кредитним лімітом 2 500,00 грн, який

надалі неодноразово збільшувався банком та у 2021 році становив

39 000,00 грн.

Також позивач вказував, що 11 травня 2021 року у трамваї № 5, що рухався

на вул. Французький Бульвар у м. Одеса, невстановлена особа таємно заволоділа його мобільним телефоном із сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_1 , про що він одразу ж повідомив банк та поліцію. Проте відповідач не вжив відповідних заходів щодо блокування банківської картки позивача,

у результаті чого, через деякий час через додаток «Приват24» невстановлена особа заволоділа його грошовими коштами з картки «ПриватБанк» № НОМЕР_2 у сумі 38 786,00 грн.

Зазначав, що протиправне заволодіння, перерахунок і зняття кредитних коштів із вказаної картки здійснювалось у період із 11 до 12 травня 2021 року включно. Фактично протягом двох днів поза його волею здійснено 7 несанкціонованих операцій іншою особою із зняття та перерахування коштів, що підтверджується випискою з картки/рахунку, виданою банком від 12 травня 2021 року

№ B4A5ERH3LA3GIPPB.

Позивач вказував, що відповідальним працівником банку йому 11 травня

2021 року повідомлено про те, що за його заявою від 11 травня 2021 року зупинено здійснення розрахунків за кредитною карткою та цю картку заблоковано, проте незрозуміло, яким чином та на підставі чого того ж дня його кредитну картку розблоковано і надалі продовжувалися здійснюватися операції зі зняття готівки

і перекази із картки, оскільки ним не вчинялось будь-яких розпоряджень на списання грошових коштів із його кредитного рахунку. 15 червня 2021 року позивачем подано заяву до АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитними коштами у сумі 38 786,00 грн, проте банк належним чином її не розглянув і фактично відмовив у її задоволенні та неодноразово без його згоди здійснював автоматичне списання з іншої картки для виплат позивача на погашення простроченої заборгованості за кредитною карткою.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив розірвати кредитний договір

від 25 червня 2012 року № SAMDN50000065086698, укладений між ним та

АТ КБ «ПриватБанк»; припинити нарахування за карткою/рахунком № НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», щомісячних платежів за користування кредитними коштами на загальну суму 38 786,00 грн та скасувати раніше нараховані платежі і заборгованість за ними; зобов`язати

АТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок сплачених позивачем коштів із його особистої картки/рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 червня 2012 року № SAMDN50000065086698 за період із 10 травня 2021 року та до дати прийняття судом рішення у цій справі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, адже позивачем не надано доказів про укладення між сторонами 25 червня 2012 року кредитного договору і про повідомлення ОСОБА_1 11 травня 2021 року банку щодо викрадення його майна.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано кредитний договір

від 25 червня 2012 року № SAMDN50000065086698, укладений між

ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк». Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування за карткою/рахунком № НОМЕР_2

( НОМЕР_5 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», щомісячних платежів за користування кредитними коштами у розмірі 34 786,00 грн. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок сплачених (списаних) за період із 11 травня 2021 року до 04 липня 2022 року коштів з карти/рахунку

ОСОБА_1 № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 червня 2012 року

№ SAMDN50000065086698, нараховану на 34 786,00 грн кредитних коштів.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 6 342,40 грн судового збору та на користь ОСОБА_1 4 365,63 грн витрат на правничу допомогу.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що банком істотно порушені вимоги Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Умови та правила надання банківських послуг, оскільки здійснені операції за кредитним рахунком позивача на суму 34 786,00 грн ним не замовлялися та не оформлювалися, що завдало шкоди у вигляді нарахування додаткової заборгованості, тому вимоги ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та припинення нарахування щомісячних платежів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню. Відповідачем не підтверджено обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції через систему Приват24, і не доведення відповідачем вини позивача у вказаних операціях. Водночас ОСОБА_1 11 травня 2021 року отримав 4 000,00 грн кредитних коштів, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача припинити нарахування щомісячних платежів за користування цими кредитними коштами. Також не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов`язання відповідача скасувати раніше нараховані ним платежі та заборгованість за картковим рахунком № НОМЕР_2 , оскільки такий спосіб захисту

є неефективним, адже не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення права позивача.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року,

в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 18 вересня

2019 року у справі № 564/2153/16, від 05 серпня 2020 року у справі № 766/1980/16, від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16, від 03 грудня 2021 року у справі

№ 201/15290/16. Також, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389

ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411

ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

25 червня 2012 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитну угоду № SAMDN50000065086698, за умовами якої позивачу відкрито картковий рахунок та видано 5 кредитних карток «Універсальна Голд», остання за

№ НОМЕР_6 із кредитним лімітом 39 000,00 грн.

20 квітня 2015 року ОСОБА_1 відкрито рахунок та оформлено 4 «картки для виплат Голд» і № карткового рахунку однією із яких є НОМЕР_7 .

Зазначені обставини підтверджуються довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про видані та закриті картки клієнта ОСОБА_1 та визнаються сторонами (а. с. 46 зворот).

Згідно з копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11 травня 2021 року та копією протоколу допиту потерпілого від 11 травня 2021 року (а. с. 65-69) ОСОБА_1 вказував про те, що 11 травня

2021 року у нього невстановленою особою викрадено мобільний телефон «SAMSUNG», ІМЕІ НОМЕР_8 із встановленою сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером НОМЕР_9 . Цей фінансовий номер телефону прикріплений до рахунків позивача у АТ КБ «ПриватБанк» і на ньому встановлено мобільний додаток Приват24.

У зв`язку з викраденням 11 травня 2021 року телефону, позивач 11 травня

2021 року звернувся до Відділу поліції в м. Одеса ГУ НП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, про що свідчать відомості, внесені до ЄРДР 12 травня 2021 року за частиною першою статті 185 КК України (номер кримінального провадження 12021164500000406). Так у заяві зазначено, що 11 травня 2021 року в трамваї № 5, що рухався на вул. Французький Бульвар

у м. Одеса, невстановлена особа шляхом вільного доступу таємно заволоділа його мобільним телефоном із сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_9 та через деякий час через додаток «Приват24» заволоділа його грошовими коштами з картки «ПриватБанк» № НОМЕР_2 у сумі 38 786,00 грн.

Згідно з виписками за картковими рахунками в AT КБ «ПриватБанк»

№ НОМЕР_6 за період із 11 травня до 25 жовтня 2021 року

і № НОМЕР_7 за період із 01 травня до 11 травня 2021 року та з скріншотів із Приват24 клієнта ОСОБА_1 за карткою для виплат

№ НОМЕР_7 і за кредитною картою № НОМЕР_6 за період із 11 до 12 травня 2021 року (а. с. 23-24, 46, 70-72) проведено операції із зняття готівки з кредитної картки у банкоматі без картки, зняття готівки в банкоматі

у відділенні банку з використанням картки № НОМЕР_6 , переказу грошових коштів на іншу картку через Приват24.

Із наданих банком скріншотів із Приват24 клієнта ОСОБА_1 та фото встановлено, що позивач 11 травня 2021 року знімав готівку в банкоматі саме відділення банку на вул. Пушкінській, 69 у м. Одеса із 12 год 33 хв до 12 год 36 хв та із 17 год 08 хв до 17 год 10 хв (а. с. 46-49).

За період із 11 до 12 травня 2021 року з цієї банківської картки знято 38 786,10 грн, що підтверджується відповідною випискою банку.

12 травня 2021 року об 13 год 59 хв ОСОБА_1 отримав нову кредитну карту «Універсальна Голд» за № НОМЕР_10 (а. с. 101).

15 червня 2021 року ОСОБА_1 звертався до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій вказував, що 11-12 травня 2021 року невстановлена особа заволоділа його кредитними коштами у сумі 38 786,00 грн, про що він одразу повідомив банк

і поліцію та просив не нараховувати штрафних санкцій та відсотків на суму кредиту, який він не отримував (а. с. 13).

Банк відповіді ОСОБА_1 на зазначену заяву не надав, що визнається представником відповідача.

У письмових пояснень АТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 50-53) посилається на те, що відповідно до детальної виписки за період із 01 травня до 21 жовтня 2021 року за рахунком № НОМЕР_6 і додатковим рахункам договору

№ SAMDN50000065086698 11 травня 2021 року здійснені наступні операції за кредитною карткою позивача:

об 10:17 - зняття готівки в банкоматі без картки: просп. Шевченка, 1, м. Одеса, ОНПУ на суму 2 000,00 грн,

об 10:19 - зняття готівки в банкоматі без картки: просп. Шевченка, 1, м. Одеса, ОНПУ на суму 1 000,00 грн,

об 10:20 - зняття готівки в банкоматі без картки: просп. Шевченка, 1, м. Одеса, ОНПУ на суму 1 000,00 грн,

об 10:24 - переказ на карту для виплат НОМЕР_11 , що відкрита на ім`я позивача через додаток Приват24 на суму 4 000,00 грн,

об 17:09 - зняття ОСОБА_1 зі своєї карти для виплат № НОМЕР_7

4 000,00 грн в банкоматі за адресою: вул. Французький, 12/2, м. Одеса.

12 травня 2021 року за кредитною карткою позивача № НОМЕР_6 відбулося зняття готівки без картки у банкоматі за адресою: просп. Шевченка, 1,

м. Одеса, ОПНУ об 10:50 - на суму 3 000,00 грн, 10:51 - на суму 1 000,00 грн та об 11:11 - здійснено переказ 25 500,00 грн.

Факт нарахування ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором

від 25 червня 2012 року підтверджується наданими позивачем виписками.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позовні вимоги є необґрунтовані, оскільки позивачем не надано доказів про укладення між сторонами 25 червня 2012 року кредитного договору і про повідомлення ОСОБА_1 11 травня 2021 року банку щодо викрадення його майна.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що банком істотно порушені вимоги Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів

в Україні», Умови та правила надання банківських послуг, оскільки здійснені операції за кредитним рахунком позивача на суму 34 786,00 грн ним не замовлялися та не оформлювалися, що завдало шкоди у вигляді нарахування додаткової заборгованості. Відповідачем не підтверджено обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції через систему Приват24, і не доведення відповідачем безспірної вини позивача

у вказаних операціях. Водночас відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо зобов`язання відповідача припинити нарахування щомісячних платежів за користування цими кредитними коштами, оскільки ОСОБА_1 11 травня 2021 року отримав 4 000,00 грн кредитних коштів. Також не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов`язання відповідача скасувати раніше нараховані ним платежі та заборгованість за картковим рахунком № НОМЕР_2 , оскільки такий спосіб захисту є неефективним, адже не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення права позивача.

Верховний Суд не може погодитися із таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір,

в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання

є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У загальних положеннях Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку у редакції, чинній на момент списання грошових коштів(далі - Умови і правила), визначено, що фінансовий номер телефону клієнта - це номер мобільного телефону, який зазначений і підтверджений клієнтом як номер телефону, за допомогою якого можуть проводитись фінансові операції. Підтверджується клієнтом під час активації продукту за допомогою POS-терміналу у відділенні банку, в банкоматі, терміналі самообслуговування з підтвердженням ПІН-коду картки і СМС-паролем, а також в Приват24 (у разі зміни логіна користувача).

Підпунктом 1.1.2.1.10 Умов і правил передбачено, що уразі втрати клієнтом фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних таких осіб клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення банку. На підставі звернення клієнта про зазначений факт банк знімає

з номера телефону клієнта ознаку «Фінансовий» та блокує аккаунт клієнта

в системі «Приват24» з метою уникнення можливих шахрайських операцій

з рахунками клієнта.

Відповідно до підпункту 2.1.4.5.1 Умов і правил клієнт зобов`язаний не передавати картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором, або що суперечать чинному законодавству.

Клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення картки, доступу третіх осіб до картки, у тому числі до інформації, нанесеної на неї (підпункт 2.1.4.5.2Умов і правил).

Згідно з підпунктом 2.1.4.5.8 Умов і правил у разі втрати/крадіжки фінансового номеру телефону або зміни номера телефону, який є фінансовим, клієнт зобов`язується негайно інформувати банк.

Відповідно до підпункту 2.1.4.5.6 Умов і правил клієнт зобов`язаний інформувати банк та правоохоронні органи про факти втрати картки, ПІНу або отримання інформації про їх незаконне використання. При настанні вищевказаних випадків необхідно звернутися у відділення банку або за телефоном 3700 (безкоштовно по Україні), +38 073 (050, 098)9000002 (для VIP-клієнтів), +38 073 716 11 31 (для дзвінків із-за кордону).

Згідно з підпунктом 2.1.4.7.1 Умов і правил клієнт має право здійснювати операції за допомогою безконтактного платіжного інтерфейсу (платіжні операції, у тому числі зняття готівки, отримання інформації про наявність грошових коштів на його рахунках без присутності картки в банкоматі тощо).

Процедура ідентифікації клієнта, який бажає скористатися безконтактним платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені між банком та клієнтом (фінансовий номер телефону клієнта, ПІН

(у випадку, якщо встановлений на рахунку клієнта), одноразові (динамічні) паролі, QR-код, в тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVCкодів, тощо) (підпункт 2.1.4.7.2 Умов і правил).

Підпунктом 2.1.4.11.1 Умов і правил передбачено, що у випадку втрати картки/ПІНу/постійного пароля/одноразових паролів/мобільної сім-картки із фінансовим номером телефону клієнта або виникнення у клієнта підозри, що картка/ПІН/постійний пароль/одноразові паролі/фінансовий номер телефону могли бути втрачені, або виникнення ризику несанкціонованого використання картки/ПІНу/постійного пароля/одноразових паролів/фінансового номера телефону клієнт негайно зобов`язаний виконати одну з таких дій:

- звернутися до відділення банку, в чат-онлайн або за телефоном: 3700 (безкоштовно по Україні), +38 073(050, 098) 9000002 (для VIP-клієнтів), +38 073 716 11 31 (для дзвінків із-за кордону) і заявити про такий факт;

- якщо картка підключена до послуги «Інформування про транзакції», виконати дії, необхідні для блокування картки відповідно до інструкцій з використання послуги;

- якщо картка підключена до системи «Приват24» виконати дії, необхідні для блокування картки відповідно до інструкцій з використання системи «Приват24».

Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (підпункт 2.1.4.12.3 Умов і правил).

Згідно з підпунктом 2.1.4.12.5 Умов і правил клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, у разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Відповідно до підпункту 2.1.4.12.9 Умов і правил клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на картці даних, до моменту звернення клієнта в банк та блокування картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки у стоп-лист платіжною системою.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів

в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої

в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або

з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів

у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів

з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй

у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Згідно із пунктом 14.16 статті 14 Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення. Аналогічні норми містить Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення) у редакції, чинній на момент списання грошових коштів. Крім того, указаним Положенням передбачено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.

Відповідно до пунктів 6.3-6.8 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач зобов`язаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором. В іншому разі емітент не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цього спеціального платіжного засобу, до отримання такого повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату спеціального платіжного засобу зобов`язаний ідентифікувати держателя і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату спеціального платіжного засобу зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій

з використанням цього спеціального платіжного засобу.

Порядок подання повідомлення та/або заяви про втрату спеціального платіжного засобу та внесення спеціального платіжного засобу до стоп-списку і його вилучення з нього визначаються у внутрішньобанківських правилах банку, розроблених з урахуванням вимог цього Положення, правил платіжної системи, та обумовлюються в договорі.

Емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Згідно з частинами другою та третьою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами першою, другою, четвертою статті 652 ЦК України передбачено, що

у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин

є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність

з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Статтею 652 ЦК України передбачено, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, однак в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Тобто розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення відповідного правочину в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах. При цьому можливість розірвання договору пов`язується безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин,

а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652

ЦК України, за істотної зміни обставин.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційний суд, вирішуючи спір про розірвання кредитного договору та припинення нарахування щомісячних платежів за користування кредитними коштами, виходив із того, що банком істотно порушені вимоги Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Умови та правила надання банківських послуг, оскільки здійснені операції за кредитним рахунком позивача на суму 34 786,00 грн ним не замовлялися та не оформлювалися, що завдало останньому шкоди у вигляді нарахування додаткової заборгованості. Відповідачем не підтверджено обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції через систему «Приват24», і не доведення відповідачем вини позивача у вказаних операціях.

Загальними положеннями Умов і правил передбачено, що у разі втрати клієнтом фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних таких осіб клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це банк у будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення банку. На підставі звернення клієнта про зазначений факт банк знімає

з номера телефону клієнта ознаку «Фінансовий» та блокує аккаунт клієнта

в системі «Приват24» з метою уникнення можливих шахрайських операцій

з рахунками клієнта.

Отже, Умовами і правилами визначений порядок повідомлення клієнтом банку для блокування рахунку у разі втрати фінансового номеру.

Встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Апеляційний суд виходив із того, що відповідач не спростував обставин справи, зокрема звернення 11 травня 2021 року позивача з усною заявою до відділення

АТ КБ «ПриватБанк» щодо блокування кредитного рахунку.

Водночас такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать положенням частини першої статті 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У контексті розглядуваної справи тягар доказування факту повідомлення банку про викрадення мобільного телефону та втрату фінансового номеру покладається на позивача, який стверджує про вчинення таких дій.

Також судам при оцінці доказів потрібного враховувати правило частини четвертої статті 81 ЦПК України, а саме: у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, тому оскаржуване рішення постановлено при неправильному застосуванні норм процесуального права, тому наявні підстави для його скасування, а справа направленню на новий розгляд для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, дійсного моменту звернення позивача до банку

з повідомленням про блокування кредитного рахунку у зв`язку з втратою фінансового номеру. Без встановлення указаних обставин правильно вирішити цей спір не є можливим.

Нормами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, надання їм юридичної оцінки, дослідження та оцінки всіх доказів, а також зазначення норм матеріального права, якими суд керувався при вирішенні позову.

Наведене дає підстави для висновку, що під час розгляду справи апеляційним судом в порушення норм процесуального права та неправильного розподілу тягаря доказування, встановив факт звернення позивача до банку 11 травня

2021 року з повідомленням про втрату фінансового номера за відсутності будь-яких доказів про це.

Водночас рішення суду першої інстанції не може бути залишено в силі, як того просить банк у своїй касаційній скарзі, оскільки суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із двох висновків, які у своїй сукупності

є суперечливими. Суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано доказів про укладення між сторонами 25 червня 2012 року кредитного договору і про повідомлення 11 травня 2021 року банку щодо викрадення його майна.

Верховний Суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що

у справі відсутні докази укладення кредитного договору, про розірвання якого заявлено вимогу.

По-перше, сторона відповідача не заперечувала існування кредитних відносин із позивачем, по-друге, у матеріалах справи є належні докази того, що позивач користувався картковим рахунком, кредитний ліміт якого встановлено у розмірі 39 000,00 грн. Такий висновок суд першої інстанції зробив без урахування положень статті 634 ЦК, якою передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів звернення до банку і його повідомлення 11 травня 2021 року щодо викрадення телефону позивача з фінансовим номером, то рішення суду в цій частині не можна вважати мотивованим, оскільки судом першої інстанції не встановлено у якому порядку повинно здійснюватися таке повідомлення клієнтом банку, відповідно, якими доказами факт повідомлення може бути підтверджений. Отже, в цій частині судом першої інстанції не встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені недоліки судового розгляду також не були усунуті судом апеляційної інстанції.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження в частині не врахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 18 вересня 2019 року у справі № 564/2153/16, від 05 серпня 2020 року у справі № 766/1980/16, від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу

в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального

і процесуального права, встановити усі підстави заявленого позову, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам

і запереченням сторін, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом касаційної інстанції у цій справі скасовано судове рішення

з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції, а розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, то керуючись загальними правилами розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта