Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №320/5229/15

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 320/5229/15-ц

провадження № 61-418 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року у складі головуючого судді Редько О. В. та рішення апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Подліянової Г. С., Кримської О. М., Дашковської А. В. від 21 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

11 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПАТ «Арсенал Страхування») про стягнення 48 193 грн 37 коп. на відшкодування майнової шкоди та 10 тис. грн компенсації моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 10 березня 2014 року, приблизно о 14 годин 35 хвилин позивач, керуючи автомобілем марки «Chrysler Town», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався в лівій смузі руху по вул. Ломоносова в місті Мелітополі Запорізької області в північному напрямку, з метою здійснення розвороту.

Позаду його автомобіля в попутному напрямку рухався автомобіль марки «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу чи об'їзду його автомобіля, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом під керуванням позивача.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі одержали механічні пошкодження, після чого, відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, який направлено до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Після призначення автотехнічної експертизи, постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 серпня 2014 року було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею124 КУпАП.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована ПАТ «Арсенал Страхування», яке повинно сплатити позивачу страхове відшкодування за шкоду заподіяну його майну в межах передбаченого розміру згідно із звітом про визначення вартості відновлювального ремонту. При цьому заподіяну моральну шкоду повинен компенсувати ОСОБА_5 як винна особа.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_3 48 193 грн 37 коп. на відшкодування майнової шкоди; стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди в розмірі 2 000 грн, а в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн, а також 407 грн 82 коп. сплаченого судового збору і 600 грн витрат у зв'язку із проведенням експертизи.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з вини водія ОСОБА_5, позивачу завдано майнової шкоди, яку зобов'язаний компенсувати ПАТ «Арсенал Страхування», оскільки ним було застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, в розмірі вартості витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, який відповідачами не спростовано. Моральну шкоду повинна відшкодувати винна особа у розмірі, визначеному з урахуванням душевних та фізичних страждань ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2016 року, рішення місцевого суду в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих вимог, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права. Вказано про те, що відповідачами не доведено обставин, що стосуються факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди та завдання шкоди позивачу не з вини ОСОБА_5 При цьому місцевим судом при розподілі судових витрат і стягненні витрат на правову допомогу не було враховано того, що матеріали справи не містять підтверджень розрахунку таких витрат, а також переліку виконаних робіт за договором про надання правової допомоги.

27 липня 2016 року ПАТ «Арсенал Страхування» подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року і рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, заявник вказує на те, що вина ОСОБА_5 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди не доведена, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для відшкодування шкоди страховою компанією.

18 серпня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ПАТ «Арсенал Страхування» про відшкодування майнової та моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 10 березня 2014 року, приблизно о 14 годин 35 хвилин, позивач, керуючи автомобілем марки «ChryslerTown», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався в лівій смузі руху по вул. Ломоносова в місті Мелітополі Запорізької області в північному напрямку, з метою здійснення маневру розвороту.

Позаду його автомобіля в попутному напрямку, рухався автомобіль марки «Dacia Logan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який порушуючи вимоги пункту 12. 3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), здійснив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно із постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 серпня 2014 року, яка набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення по адміністративній справі відносно ОСОБА_3 було закрите у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Як вбачається з висновку експерта від 27 червня 2014 року, в дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки «DaciaLogan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5, повинен був діяти у відповідності до вимог пункту 12. 3 ПДР, а водій автомобіля марки «ChryslerTown», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 - у відповідності до вимог пунктів 10. 1, 10. 4 ПДР. Дії водія ОСОБА_5, як за показами водія ОСОБА_3 так за показами самого водія ОСОБА_5 не відповідають вимогам пункту 12. 3 ПДР і находяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Дані висновки експертизи зроблені на підставі матеріалів справи з урахуванням показів обох учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20 квітня 2013 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, застрахована ПАТ «Арсенал Страхування». Забезпечений транспортний засіб «DaciaLogan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 50 тис. грн, розмір франшизи становить 1 000 грн.

Вартість відновлюваного ремонту належного позивачу автомобіля, встановлена судами за оцінкою експертного дослідження, становить в розмірі 48 193 грн 37 коп.

Страхова компанія в добровільному порядку не виплатила суму страхового відшкодування, посилаючись на те, що вказана вище подія не є страховим випадком, оскільки докази, якими встановлено вину застрахованого водія, відсутні.

Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України встановлено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Норми статей 1166, 1187, 1188 ЦК України передбачають презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначене презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні джерелом підвищеної небезпеки шкоди не покладається, він лише повинен доказати факт завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними діями або бездіяльністю, її розмір та наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою.

Суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли висновку, що позивач вказані обставини довів, а відповідачі не довели відсутність вини ОСОБА_5 в нанесенні шкоди.

За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За змістом статті 6 цього Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування можуть розглядатись наявні перешкоди страховику переконатись, що подія є страховим випадком.

Згідно зі статтею 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 32.1 статті 32 Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, ті обставини, що саме дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам пункту 12. 3 ПДР та знаходилися в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, в той же час в діях позивача невідповідність вимогам пунктам 10. 1, 10. 4 ПДР не встановив, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ «Арсенал Страхування», як страховик, що взяв на себе зобов'язання за договором у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, зобов'язаний відшкодовувати завдану позивачу майнову шкоду в межах визначеного ліміту відповідальності.

Також суди правильно виходили із того, що відповідачами не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо відсутності вини ОСОБА_5, при цьому не наведено обставин і підстав для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності. Враховуючи наявні в матеріалах справи висновок автотехнічної експертизи, пояснення учасників пригоди, матеріали справи про адміністративне правопорушення, обов'язок по відшкодуванню майнової та моральної шкоди лежить саме на відповідачах.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку обставин справи і висновків судів не спростовують.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 18 серпня 2016 року було зупинено виконання оскаржуваного рішення апеляційного суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, тому виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2016 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2016 року та в незміненій частині рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В.Черняк