Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.09.2025 року у справі №367/7126/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 367/7126/23

провадження № 61-9607св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 04 листопада

2024 рокуу складі судді Третяк Я. М. та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У вересні 2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про повернення завдатку, у якому просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь 420 000,00 грн, отриманих за договором про завдаток, три відсотка річних в розмірі 13 152,33 грн та інфляційні втрати в розмірі 100 776,65 грн.

Позов мотивував тим, що 04 лютого 2022 року між ОСОБА_4 («Покупець») та ОСОБА_3 («Продавець»), було укладено договір про завдаток. Цим договором передбачалось, що позивач та відповідач у майбутньому, в строк не пізніше 28 лютого 2022 року, укладуть договір купівлі-продажу будинку загальною площею 137,3 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,567 га (кадастровий номер 3210800000:01:074:0066), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - «Об`єкт»), на умовах, визначених даним договором.

Згідно пункту 1.2 Договору вартість Об`єкту на день укладення договору становить 5 600 000,00 грн, що є еквівалентом 200 000,00 дол. США, передбачена передоплата у розмірі 420 000,00 грн, що є еквівалентом 15 000,00 дол. США, яка має статус завдатку і буде врахована при повних розрахунках в загальну вартість Об`єкту.

04 лютого 2022 року позивач на виконання взятих на себе договірних зобов'язань передав готівкою безпосередньо відповідачу завдаток у розмірі 420 000,00 грн.

24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан.

Пункт 1.8. договору про завдаток б/н передбачав, що сторони домовились, що у випадку виникнення та дії обставин надзвичайного характеру, що виникли після підписання цього договору, а саме: погодних та природних катаклізмів (землетруси, повені, пожежі і т. п.), війни, військових дій, блокади, які створюють перепони для виконання сторонами своїх зобов`язань, які виникли та діють поза контролем сторін, продавець повертає покупцю раніше отриману суму завдатку в повному обсязі або строки дії договору можуть бути переглянуті сторонами за письмовою згодою сторін.

Вважає, що в основі спору між позивачем та відповідачем є повернення завдатку у зв`язку з форс-мажором (непереборною силою), просив позов задовольнити.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 травня 2024 рокувідкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

27 червня 2024 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява від ОСОБА_5 про заміну первісного позивача його правонаступником.

На обґрунтування заяви ОСОБА_5 послався на те, що 18 червня 2024 року між ним та ОСОБА_4 укладено договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_3 , який є відповідачем у цій справі, за договором про завдаток від 04 лютого 2022 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04 листопада

2024 рокузамінено позивача ОСОБА_4 на його правонаступника - ОСОБА_5 .

Роз`яснено позивачу, що усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_4 відступив на користь ОСОБА_5 право вимоги згідно договору про відступлення права вимоги від 18 червня 2024 року, відповідно є правонаступником позивача в правовідносинах щодо вимог про повернення завдатку за договором від 04лютого 2022 року, тому наявні підстави для залучення ОСОБА_5 до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_4 .

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 04 листопада 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам цивільного процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23 липня 2025 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 04 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанційз порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 20 серпня 2025 року ОСОБА_4 просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У запереченнях на касаційну скаргу від 28 серпня 2025 року ОСОБА_3 заперечив проти доводів ОСОБА_4 та підтримав вимоги касаційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу від 11 вересня 2025 року ОСОБА_5 просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У запереченнях на касаційну скаргу від 15 вересня 2025 року ОСОБА_3 заперечив проти доводів ОСОБА_5 та підтримав вимоги касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

20 серпня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 04 лютого 2022 року між ОСОБА_4 («Покупець») та ОСОБА_3 («Продавець») було укладено договір про завдаток.

Згідно пункту 1.1 договору про завдаток сторони зобов`язуються у майбутньому, в строк не пізніше 28 лютого 2022 року, укласти договір купівлі-продажу будинку загальною площею 137,3 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,567 га (кадастровий номер 3210800000:01:074:0066), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - «Об`єкт»), на умовах визначених даним договором.

Згідно пункту 1.2 Договору вартість Об`єкту на день укладення договору становить 5 600 000,00 грн, що є еквівалентом 200 000,00 дол. США, передбачена передоплата у розмірі 420 000,00 грн, що є еквівалентом 15 000,00 дол. США, яка має статус завдатку і буде врахована при повних розрахунках в загальну вартість Об`єкту. Відповідно до пункту 1.3 Договору завдаток дії до 28 лютого 2022 року.

Пункт 1.8. договору про завдаток передбачав, що сторони домовились, що у випадку виникнення та дії обставин надзвичайного характеру, що виникли після підписання цього договору, а саме: погодних та природних катаклізмів (землетруси, повені, пожежі і т. п.), війни, військових дій, блокади, які створюють перепони для виконання сторонами своїх зобов`язань, які виникли та діють поза контролем сторін, продавець повертає покупцю раніше отриману суму завдатку в повному обсязі або строки дії договору можуть бути переглянуті сторонами за письмовою згодою сторін.

18 червня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ОСОБА_4 (первісний кредитор) відступає на користь ОСОБА_5 (новий кредитор) належне право вимоги повернення грошових коштів, які ОСОБА_3 (боржник) отримав від ОСОБА_4 за Договором про завдаток від 04 лютого 2022 року (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 1.3 Договору про відступлення прав вимоги від 18 червня 2024 року новий кредитор, яким є ОСОБА_5 , займає місце первісного кредитора, яким є ОСОБА_4 , у зобов`язанні щодо повернення завдатку, що виникло на підставі основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Новий кредитор набуває право вимоги, що визначене в п.1.1 цього Договору, одночасно з підписанням сторонами цього Договору (пункт 1.4 Договору про відступлення прав вимоги від 18 червня 2024 року).

Згідно пункту 2.1. Договору про відступлення прав вимоги від 18 червня 2024 року передача від первісного кредитора новому кредитору права вимоги до боржника за основним договором здійснюється безоплатно.

Пунктом 5.1 Договору про відступлення прав вимоги від 18 червня 2024 року передбачено, що вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках заміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках.

Встановивши, що ОСОБА_5 на підставі Договору про відступлення прав вимоги від 18 червня 2024 року, укладеного між ним та ОСОБА_4 , набув право вимоги повернення грошових коштів, які ОСОБА_3 (боржник) отримав від ОСОБА_4 за Договором про завдаток від 04 лютого 2022 року,суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції,дійшов до правильного висновку про заміну сторони позивача з ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_5 .

При цьому слід приймати до уваги, що Договір про відступлення прав вимоги від 18 червня 2024 року, який укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , не розірвано та недійсним не визнано.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 04 листопада

2024 рокута постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов