Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.03.2019 року у справі №2-18/2011

Постанова

Іменем України

13 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 2-18/2011

провадження № 61-4297св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року в складі судді Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу частини житлового будинку з господарськими будівлями та такою, що відбулася та визнання права власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 25 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу частини житлового будинку з господарськими будівлями та такою, що відбулася та визнання права власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями, задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 25 жовтня 2018 року звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою судді Одеського апеляційного суду від 1 лютого 2019 року у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_2 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 25 січня 2011 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд керувався положеннями частини 2 статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу було подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення. При цьому поважність причин пропуску такого строку значення не має.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції незаконно відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Через тривалу хворобу її сина, а також після його смерті у 2011 році вона була позбавлена можливості оскаржити судове рішення через скрутне матеріальне становище.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 була подана 25 жовтня 2018 року, то апеляційний суд вірно керувався нормами ЦПК України у редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина 3 стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною 1 статті статтею 126 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

При цьому суд апеляційної інстанції установив, що ОСОБА_2 знала про існування оскаржуваного рішення, оскільки в матеріалах справи міститься написана нею власноручно заява про визнання позову та розгляд справи за її відсутності.

В касаційній скарзі заявниця також не відзначає, що їй не було відомо про судове рішення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія суддів Другої Палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров