Історія справи

Постанова

Іменем України

17 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 203/809/17

провадження № 61-28724св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод «Продмаш»,

третя особа - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2017 року у складі судді Казака С. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Продмаш» (далі - ВАТ «Продмаш»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод «Продмаш» (далі - ТОВ «ДЗ «Продмаш»), за участю третьої особи - Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, про зобов'язання відшкодувати збитки у вигляді недоплаченої пенсії та моральну шкоду.

Позовна заява мотивована тим, що він має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичної шкоди з 24 вересня 2003 року відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З 01 січня 2012 року пенсія по інвалідності йому нараховувалась невірно, оскільки не відповідала його середній заробітній платі, з якої обчислена пенсія за жовтень 1988 року.

ВАТ «Продмаш» до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська відповідно до вимог законодавства за особовим рахунком позивача надало довідку від 12 вересня 2007 року № 138 про виплачену заробітну плату за жовтень 1988 року в сумі 1 774,97 крб для нарахування пенсії.

Незважаючи на це, отримана пенсія була вдвічі менше ніж розрахована за постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (2 955,00 грн, замість 5 712,00 грн). Це відбулось через те, що ВАТ «Продмаш» втратило первинні документи та надало довідку від 16 лютого 2012 року № 52 невідповідної форми, а пізніше надало довідку від 05 листопада 2012 року № 166 про середню заробітну плату в жовтні 1988 року в сумі 909,00 крб, замість раніше виданої довідки від 12 вересня 2007 року № 138 про виплачену заробітну плату в сумі 1 774,97 крб.

Після цього він звернувся до суду та протягом чотирьох років захищав право на отримання справедливої пенсії. На його прохання суд звернувся до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та відповідно до висновку експертизи заробітна плата за жовтень 1988 року, з якої нараховується пенсія, повинна бути 1 872,25 крб. Рішення суду набрало чинності з 22 грудня 2015 року, а перерахунок пенсії було проведено з 01 березня 2016 року.

З 01 січня 2012 року до 01 березня 2016 року йому нарахований основний розмір пенсії на 2 757,00 грн менше ніж за довідкою від 09 грудня 2007 року № 138.

Посилаючись на те, що від неякісного виконання відповідачем ведення архівних справ він поніс збитки у вигляді недоотриманої пенсії, а також йому було заподіяно моральну шкоду, просив суд зобов'язати відповідача відшкодувати йому матеріальні збитки - недоплачену пенсію з 01 січня 2012 року до 01 березня 2016 року в сумі 137 850,00 грн, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 137 850,00 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт несвоєчасного оформлення відповідачем документів, необхідних для призначення або перерахунку пенсії позивача, а довідка від 16 лютого 2012 року № 52 була видана відповідачем на вимогу органу пенсійного фонду, до компетенції якого в силу закону належить розрахунок та призначення пенсій, а також перевірка правильності та достовірності поданих для призначення пенсії документів, яким фактично оспорювалась правильність та достовірність видачі відповідачем позивачу первісних довідок про заробітну плату останнього.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що протягом 50 місяців, починаючи з 01 січня 2012 року до 01 березня 2016 року, Пенсійний фонд України кожен місяць нараховував та виплачував позивачу основний розмір пенсії на 2 757,00 грн менше, ніж зазначено у довідці від 09 грудня 2007 року № 138 у зв'язку з тим, що відповідач у довідці від 16 лютого 2012 року № 52 неправильно зазначив розмір середньої заробітної плати для обчислення пенсії.

У лютому 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ТОВ «ДЗ «Продмаш» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд встановив, що позивач з 1979 року до 1993 року працював у виробничому об'єднанні «Елеватормлинмаш», правонаступниками якого є: ВАТ «Продмаш» та ТОВ «ДЗ «Продмаш».

З 15 вересня до 02 грудня 1988 року позивач був призваний як військовозобов'язаний та брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), є інвалідом 2-ї групи по захворюванню, що пов'язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській атомній електростанції та перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, де отримує пенсію по інвалідності з 24 вересня 2003 року, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У листопаді 2003 року ВАТ «Продмаш» видало ОСОБА_4 довідку для призначення пенсії із розрахунку 1 603,66 крб заробітної плати за жовтень 1988 року.

12 вересня 2007 року ВАТ «Продмаш» видало ОСОБА_4 нову довідку № 138 для призначення пенсії із розрахунку 1 774,97 крб заробітної плати за жовтень 1988 року.

16 лютого 2012 року головні спеціалісти відділу призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склали акт зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості довідки для обчислення пенсії від 12 вересня 2007 року № 138, з якого вбачається, що дані про заробітну плату, зазначені в довідці, не відповідають даним особового рахунку, накази про нарахування та виплату премій відсутні.

ВАТ «Продмаш» до Пенсійного фонду України надало коригуючу довідку від 16 лютого 2012 року № 52 про заробітну плату для обчислення пенсії позивачу з 01 до 31 жовтня 1988 року.

За наслідками проведеної 16 лютого 2012 року перевірки Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська зверталось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «ДЗ «Продмаш» про стягнення з останнього надмірно виплаченої ОСОБА_4 пенсії в розмірі 38 251,18 грн, що утворилася внаслідок видачі відповідачем первісної довідки з недостовірними даними щодо заробітку ОСОБА_4 Позов було задоволено в повному обсязі рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2013 року.

Посилаючись на те, що у виданій 16 лютого 2012 року ВАТ «Продмаш» довідці № 52 сума заробітної плати розрахована невірно, що призвело до неправильного перерахунку йому пенсії, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2014 року у справі № 203/6155/13-ц, що набрало законної сили, було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ «ДЗ «Продмаш», третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, про визнання права на отримання пенсії, зобов'язання вчинити певні дії.

Також у 2014 році ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ВАТ «Продмаш» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2015 року та додатковим рішенням від 09 грудня 2015 року, що набрали законної сили (справа № 201/14689/14-ц), позов ОСОБА_4 було задоволено, визнано незаконними дії посадових осіб відповідача щодо відмови в перерахунку заробітної плати за роботу позивача в зоні відчуження в жовтні 1988 року та зобов'язано відповідача провести перерахунок відповідної заробітної плати з видачею довідки встановленого зразка.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 25 вересня 2015 року, проведеної під час розгляду зазначеної цивільної справи, у довідці від 16 лютого 2012 року № 52, яка прийнята пенсійним фондом та відповідно до якої проводяться пенсійні нарахування, не враховані систематичні виплати, які відображені в особовому рахунку ОСОБА_4 з липня до серпня 1988 року.

На підставі зазначеного рішення ТОВ «ДЗ «Продмаш» видало нову довідку від 09 березня 2016 року № 41 із зазначенням заробітної плати за роботу позивача в зоні відчуження в розмірі 1 872,25 крб.

11 березня 2016 року зазначена довідка була пред'явлена позивачем до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі для проведення перерахунку пенсії, в якому вказаним органом пенсійного фонду позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 10 травня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, який постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року було задоволено частково. Визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі щодо відмови у перерахунку ОСОБА_4 пенсії на підставі довідки від 09 березня 2016 року № 41 та зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії по інвалідності на підставі цієї довідки з 01 березня 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року залишена без змін.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», цей порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Пунктом 37 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У пункті 38 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Згідно з пунктом 43 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частинами четвертою, п'ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд встановив, що пенсію позивачу було призначено у 2003 році та вона виплачувалась до 2012 року з урахуванням виданих підприємством довідок про заробітну плату позивача за роботу в зоні відчуження, правильність яких позивач не оспорював, а з 16 лютого 2012 року до 01 березня 2016 року пенсія нараховувалась та виплачувалась з урахуванням довідки від 16 лютого 2012 року № 52, у якій заробітна плата позивача за роботу в зоні відчуження була визначена у меншому розмірі, ніж у попередньо виданих довідках.

Довідка від 16 лютого 2012 року № 52 була видана відповідачем у справі на підставі акта, складеного спеціалістами пенсійного фонду за наслідками проведеної перевірки правильності видачі попередніх довідок про заробітну плату ОСОБА_4

Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2013 року стягнуто з ТОВ «ДЗ «Продмаш» на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська надміру виплачену ОСОБА_4 пенсії в розмірі 38 251,18 грн, що виникла внаслідок видачі відповідачем первісної довідки з недостовірними даними щодо заробітку ОСОБА_4

Оскільки факт несвоєчасного оформлення відповідачем документів, необхідних для призначення або перерахунку пенсії позивача, не знайшов свого підтвердження, а довідка від 16 лютого 2012 року № 52 була видана відповідачем на вимогу органу пенсійного фонду, до компетенції якого в силу закону належить розрахунок та призначення пенсій, а також виходячи з того, що наявності вини, протиправності дій відповідача та причинного зв'язку не встановлено, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Наведеним вище спростовуються доводи касаційної скарги про те, що відповідач у довідці від 16 лютого 2012 року № 52 неправильно зазначив розмір середньої заробітної плати для обчислення пенсії, чим завдав позивачу збитків.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв А. О. Лесько С. П. Штелик