Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.09.2019 року у справі №662/59/18

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 662/59/18

провадження № 61-40583св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Фермерське господарство «НИКО»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «НИКО» на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 квітня 2018 року у складі судді Тимченко О. В. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «НИКО» (далі - ФГ «НИКО») про витребування та передачу земельних ділянок.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі договорів оренди землі від 15 грудня 2011 року в оренду ФГ «НИКО» було передано належні йому на праві власності земельні ділянки площею 5,74 га та 5,83 га. По закінченню строку дії таких договорів він звернувся до відповідача з проханням не обробляти вказані земельні ділянки й повідомив про свій намір в подальшому самостійно обробляти власну землю, проте ФГ «НИКО» відмовилося повертати належні йому на праві власності земельні ділянки.

Посилаючись на порушення прав власника землі й з метою поновлення таких прав, які не визнаються відповідачем, ОСОБА_1 просив витребувати у ФГ «НИКО» та передати йому земельні ділянки площею 5,74 га кадастровий номер 6524483300:03:017:0004 та площею 5,83 га кадастровий номер 6524483300:03:017:0005.

У березні 2018 року ФГ «НИКО» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі поновленими.

Позов мотивовано тим, що на підставі договорів оренди землі від 15 грудня 2011 року, які зареєстровано 11 травня 2012 року, господарство є орендарем двох земельних ділянок площею 5,74 га та 5,83 га. Вказаними договорами передбачено його переважне право на поновлення договорів оренди на новий строк.

З урахуванням добросовісного виконання зобов`язань орендаря, відсутності заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договорів оренди землі, які мали бути ним надіслані орендарю до 13 листопада 2016 року чи до 11 червня 2017 року, ФГ «НИКО» просило визнати такі договори в силу умов пункту 8 договорів оренди та вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» поновленими на той самий строк і на тих самих умовах.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 квітня 2018 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ФГ «НИКО» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 мотивовано тим, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки між сторонами існують договірні відносини щодо оренди земельних ділянок, тобто позивач добровільно за письмовим договором, який не визнаний недійсним, передав земельну ділянку ФГ «НИКО».

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ФГ «НИКО» суд першої інстанції виходив з того, що за наявності заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договорів оренди належних йому на праві власності земельних ділянок, відсутні правові підстави для поновлення таких договорів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ФГ «НИКО» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 квітня 2018 року в частині відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ФГ «НИКО» про витребування земельних ділянок скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення первісних позовних вимог. Зобов`язано ФГ «НИКО» повернути ОСОБА_1 належні йому на праві власності земельні ділянки 5,74 га кадастровий номер 6524483300:03:017:0004 та площею 5,83 га кадастровий номер 6524483300:03:017:0005.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за відсутності правових підстав для поновлення укладених між сторонами договорів оренди землі, відповідач ФГ «НИКО» зобов`язаний повернути ОСОБА_1 належні йому на праві власності земельні ділянки, оскільки в силу вимог статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2018 року ФГ «НИКО» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФГ «НИКО» в повному обсязі. В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 судові рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у задоволенні зустрічного позову не врахували, що в укладених між сторонами договорах оренди землі відсутні умови про зобов`язання орендаря у певний термін повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк. Крім того, стаття 764 УК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найма, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору, за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця. Натомість ОСОБА_1 у строки, визначені пунктом 8 договорів оренди землі від 15 грудня 2011 року, не надіслав письмових заперечень проти поновлення таких договорів на новий строк, а ФГ «НИКО» продовжує користуватися земельними ділянками позивача, тому такі договори відповідно до вимог частини шостої статті 33 Закону України «про оренду землі» є поновленими на новий строк. Також поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що позивач не здійснював встановлення (відновлення) меж своїх земельних ділянок у натурі (на місцевості), ФГ «НИКО» орендує земельні ділянки позивача у загальному масиві контуру № 17 , разом з ділянками інших землевласників, без встановлення меж для кожної окремої земельної ділянки та закріплення її межовими знаками, на яких на даний час вирощує сільськогосподарську культуру - сою.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ФГ «НИКО» здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ХС № 026434 від 26 грудня 2002 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8,11 га, яка складається з 5,83 га ріллі та 2,28 га кормових угідь, кадастровий номер 6524483300:03:017:0004.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 серпня 2016 року позивач ОСОБА_1 успадкував після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку площею 5, 7444 га кадастровий номер 6524483300:03:017:0005, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІХС № 02635 від 26 грудня 2002 року.

За умовами договорів оренди від 15 грудня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передали в строкове платне користування ФГ «НИКО» належні їм на праві власності земельні ділянки площею 5,74 га та 5,83 га, відповідно, строком на п`ять років. Вказані договори зареєстровані у відділі Держкомзему у Новотроїцькому районі Херсонської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 травня 2012 року.

Із копій квитанцій поштового відправлення вбачається, що ОСОБА_1 19 серпня 2016 року та 31 січня 2017 року направлено рекомендоване повідомлення голові ФГ «НИКО» про відмову в укладенні нового договору оренди землі. Які останнім отримано 25 серпня 2016 року та 08 лютого 2017 року відповідно.

ФГ «НИКО» листів-повідомлень про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди землі на новий строк та відповідних додаткових угод, орендодавцю ОСОБА_1 не надсилав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Дія такого договору припиняється, у тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено (частина перша статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі»по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі»та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою, третьою, четвертою та п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі»передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що орендодавець ОСОБА_1 двічі письмово повідомляв орендаря ФГ «НИКО» про своє небажання продовжувати договори оренди землі від 15 грудня 2011 року.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди землі згідно положень статті 33 Закону України «Про оренду землі»виключає можливість визнання поновленим попереднього договору в обраний позивачем спосіб.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ФГ «НИКО» про визнання договорів оренди землі поновленими, на підставі належним чином оцінених доказів, правильно встановили характер спірних правовідносин та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, обґрунтовано виходили із того, що переважне право ФГ «НИКО» на поновлення договорів оренди земельних ділянок не є порушеним, оскільки відсутня одна зі складових юридичних фактів, що надають право орендарю претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: відсутня воля орендодавця на укладення таких договорів, який двічі повідомляв орендаря про небажання поновлювати договори оренди.

З урахуванням викладеного не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо невірного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема неврахування того, що укладеними між сторонами договорами оренди землі не передбачено обов`язку орендаря повідомляти орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди на новий строк, оскільки спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про оренду землі», зокрема стаття 33, у якій визначено правові підстави поновлення договору оренди землі.

Інші аргументи, наведені в обґрунтування касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем за зустрічним позовом норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, такі доводи скарги були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 квітня 2018 року та постанова Апеляційного суду Херсонської області від 26 червня 2018 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ФГ «НИКО» до ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі поновленими відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог ФГ «НИКО» - без змін.

У іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржуються.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фермерського господарства «НИКО» залишити без задоволення.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 26 червня 2018 року, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Фермерського господарства «НИКО» до ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі поновленими, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко