Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 2-537/11

провадження № 61-47760св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області Данилевська Тетяна Миколаївна,

стягувач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року у складі судді Борцової А. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Вступна частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) Данилевської Т. М. щодо опису та арешту майна боржника.

На обґрунтування заяви зазначав, що 06 та 07 червня 2017 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Данилевська Т. М. винесла постанови про опис та арешт майна боржника за виконавчим провадженням № 52944903 про примусове виконання виконавчого листа № 2-537/11, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у сумі 1 780 919,30 грн (залишок суми заборгованості, що підлягає стягненню на користь стягувача за відповідним виконавчим документом на 25 квітня 2017 року становить 1 767 879,30 грн), згідно з якими було описано та накладено арешт на майно, належне як йому, так і його колишній дружині - ОСОБА_3 , а саме будинок з надвірними спорудами та будівлями, розташований на АДРЕСА_1 .

Вважав зазначені вище постанови неправомірними, оскільки він виконує рішення суду в добровільному порядку, у рахунок виконання рішення сплачено 46 450,00 грн, про що він надав відповідні докази. Приймаючи вказані постанови, державний виконавець залишив поза увагою те, що будинок з надвірними спорудами та будівлями, розташований на АДРЕСА_1 , належить не тільки йому, і його колишній дружині ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності без виділу часток.

Крім того, вказував, що державний виконавець винесла дві постанови про опис та арешт майна боржника, які мають різний зміст, посилаючись на різні норми права при здійсненні вказаних дій.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено та залишено вимогу щодо визнання неправомірною і скасування постанови, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ Дніпропетровської області Данилевською Т. М. від 07 червня 2017 року про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на майно, а саме 1/2 частину будинку з надвірними будівлями та спорудами, що належить ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 212,9 кв. м, житловою площею 134,9 кв. м, без розгляду.

В іншій частині скаргу ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця, відділу з примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, стягувач - ОСОБА_2 , задоволено.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу з примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровської області Данилевської Т. М. щодо здійснення процедури опису та арешту будинку з надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1 , належного йому на праві спільної часткової власності з ОСОБА_3 .

Визнано неправомірною та скасовано постанову, винесену 06 червня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Данилевською Т. М., про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на майно, а саме Ѕ частину будинку з надвірними будівлями та спорудами, що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада

2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області задоволено частково.

Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровського області від 10 серпня 2017 року скасовано, передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Данилевської Т. М. щодо здійснення 06 червня 2017 року опису та арешту будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , належного на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Данилевської Т. М. від 06 червня 2017 року про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 .

У решті заявлених вимог відмовлено.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Данилевської Т. М. щодо накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 , визнання неправомірною та скасування постанови від 06 червня 2017 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що всі виконавчі дії, які вчинені в межах цього виконавчого провадження за період його знаходження на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області не мають юридичного значення, оскільки вчинені з порушенням вимог законодавства України, зокрема пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 № 512/5 (у редакції від 05 жовтня 2016 року, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), та частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» постанови не містять обов`язкових відомостей.

Розглядаючи вимоги щодо визнання неправомірною та скасування постанови, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 07 червня 2017 року про опис та арешт майна боржника, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки такий процесуальний документ не існує; документ, наданий боржником ОСОБА_1 у виді роздруківки з єдиного реєстру, є роздруківкою відомостей, внесених держаним виконавцем про процесуальні дії, вчинені 06 червня 17 року, внесення цих відомостей відповідає вимогам, встановленим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною третьою розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256.

Під час розгляду справи суд першої інстанції також взяв до уваги, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління ДВС ГТУЮ Дніпропетровської області від 26 квітня 2017 року про передачу виконавчого провадження № 52944903 з Вільногірського міського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, і ця ухвала набрала чинності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Данилевської Т. М. залишено без задоволення.

Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне й обґрунтоване рішення

про задоволення скарги.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У грудні 2018 року Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року

і прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив

у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд не повною мірою дослідив зміст оскаржуваної постанови від 06 червня 2017 року та не врахував, що вона містить усі необхідні відомості як щодо підстав для проведення виконавчої дій, так і щодо нерухомого майна, яке підлягало опису, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин); висновок суду про те, що державний виконавець у постанові не мотивував належним чином підстави для опису та арешту майна, не ґрунтується на матеріалах справи; суди не врахували, що сума боргу, яка підлягає стягненню в порядку примусового виконання рішення, є значною, і державний виконавець мав усі підстави для вчинення дій з опису та арешту нерухомого майна, що належить на праві власності боржникові.

На думку особи, яка подала касаційну скаргу, суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про те, що відомості, відображені в оскаржуваній постанові державного виконавця, не відповідають відомостям, викладеним у правовстановлюючих документах, адже такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а прийняті у справі судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, містять лише перелік посилань на нормативно-правові акти без конкретних доводів про те, у чому саме полягає їх неправильне застосування.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суди встановили, що постановою начальника Вільногірського міського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 25 квітня 2017 року на виконання виконавчого листа № 2-537/11, виданого 13 травня 2015 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, відкрито провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 1 780 919,30 грн.

Вказаний виконавчий лист на час розгляду справи не виконаний, ОСОБА_1 частково погасив борг в розмірі 32 450,00 грн.

Постановою заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - начальника управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 26 квітня 2017 року виконавче провадження передано з Вільногірського міського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Постановою від 28 квітня 2017 року вказане виконавче провадження прийнято до провадження головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Данилевською Т. М.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Т. М. від 06 червня 2017 року під час примусового виконання виконавчого провадження № 52944903 з виконання виконавчого листа № 2-537/11 встановлено, що боржник вимоги виконавчого документа не виконав, для забезпечення реального виконання виконавчого документа описано Ѕ частину будинку з надвірними спорудами, що належить ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 212,9 кв. м, житловою площею 134,9 кв. м, призначено відповідального зберігача, виконавчі дії проведено в присутності понятих, зауважень від них не надходило.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада

2017 року визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 26 квітня 2017 року про передачу виконавчого провадження № 52944903 з Вільногірського міського відділу ДВС до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області. Визнано протиправними дії начальника Вільногірського міського відділу ДВС щодо складання подання-постанови від 26 квітня 2017 року про вирішення питання щодо передачі виконавчого провадження № 52944903 з Вільногірського міського відділу ДВС до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області. Скасовано постанову від 27 квітня 2017 року про передачу виконавчого провадження № 52944903 до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Ухвала набрала законної сили, постановою Верховного Суду від 21 серпня

2018 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року залишено без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди, розглядаючи справу, дійшли висновку, що оскаржувана постанова

про опис та арешт майна боржника - частини будинку з надвірними спорудами не містить відомостей про місце винесення постанови, найменування органу державної виконавчої служби, мотивувальної частини із зазначенням мотивів,

з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків)

про звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, а також вказівки про те, що таке звернення на житловий будинок, в якому фактично проживає боржник, може бути здійснено через відсутність у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Проте касаційний суд вважає такі висновки помилковими з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) -

це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція), будь-яка постанова виконавця як окремий документ має містити такі обов`язкові реквізити:

- номер виконавчого провадження;

- вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

- найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову, або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність;

- назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (тобто реквізитів виконавчого документа);

- за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене;

- мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;

- резолютивну частину із зазначенням прийнятого виконавцем рішення;

- строку і порядку оскарження постанови.

Отже, вказаним нормативно-правовим актом визначені відомості, які повинні міститись у виконавчому документі як обов`язкові.

Пункт 7 розділу 1 Інструкції також містить посилання на те, що до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом України «Про виконавче провадження», цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (червень 2017 року), яка містить вимоги щодо проведення виконавчих дій у разі вирішення питання про звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна фізичної особи, передбачає, що постанова про звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виноситься після здійснення виконавцем в установленому законом порядку заходів щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом, та після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавцем.

За змістом наведеної статті у постанові виконавця про накладення арешту на нерухоме майно боржника мають бути зазначені інші додаткові відомості,

у тому числі і ті, які підтверджують належність майна боржнику, і ці відомості мають бути достовірними та перевіреними належним чином.

Отже, при вирішенні скарги особи про визнання незаконною та скасування постанови виконавця про опис та арешт майна боржника слід перевіряти відповідність як дій виконавця при її вчиненні, так і відповідність змісту оскаржуваної постанови вимогам статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції, та в разі встановлення невідповідності дій виконавця та (або) змісту оскаржуваної постанови наведеним вимогам нормативно-правових актів робити висновок про їх незаконність та скасування.

Оскаржувана постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Данилевської Т. М. про опис та арешт майна боржника містить відомості, які Інструкцією визначені як обов`язкові, зокрема: номер виконавчого провадження; назву та дату видачі постанови, місце її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назву виконавчого документа, коли і ким виданий, резолютивну частину документу; прізвище, ім`я та по батькові боржника; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину

із зазначенням прийнятого виконавцем рішення; строк і порядок оскарження постанови. Також постанова містить детальний опис майна, яке підлягає опису

й арешту.

З огляду на зазначене, касаційний суд вважає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Т. М. щодо накладення арешту на майно боржника слід визнати неправомірними, а постанову від 06 червня 2017 року про опис та арешт майна боржника - неправомірною та скасувати.

Крім того, касаційний суд бере до уваги те, що сума боргу, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 у порядку примусового виконання рішення, є значною, у добровільному порядку погашено лише незначну частину цієї суми, отже, державний виконавець мав усі підстави для вчинення дій з опису та арешту нерухомого майна, що належить на праві власності боржникові, при цьому державний виконавець не допустив істотних порушень пункту 7 Інструкції, оскаржувана постанова містить обов`язкові відомості, передбачені статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», а також відомості щодо описуваного майна, отже, підстав для скасування такої постанови немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 412 ЦПК Українивизначено, що підставами

для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимог ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій державного виконавця про здійснення 06 червня 2017 року опису та арешту майна боржника, а також визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця від 06 червня 2017 року та ухвалення нового рішення про відмову

у задоволенні скарги ОСОБА_1 в цій частині.

В іншій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів у цій частині не спростовують.

Керуючись статтями 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня

2018 року в частині вирішення вимог щодо визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Тетяни Миколаївни щодо здійснення 06 червня 2017 року опису та арешту майна боржника, а також щодо визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Дніпропетровській області Данилевської Тетяни Миколаївни від 06 червня

2017 року про опис та арешт майна боржника скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Дніпропетровській області Данилевської Тетяни Миколаївни щодо здійснення 06 червня 2017 року опису та арешту майна боржника та на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Дніпропетровській області Данилевської Тетяни Миколаївни від 06 червня 2017 року про опис та арешт майна боржника відмовити.

Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня

2018 року в частині вирішення вимоги щодо визнання неправомірною

та скасування постанови від 07 червня 2017 року про опис та арешт майна боржника, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області Данилевською Тетяною Миколаївною, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун