Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.04.2025 року у справі №205/1262/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 205/1262/24

провадження № 61-2130св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ключенкова Христина Владиславівна, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2024 року у складі судді Остапенко Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П., і ухвалив таку постанову.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що

ОСОБА_2 , який є журналістом, членом національної спілки журналістів України та адміністратором групи «ІНФОРМАЦІЯ_3» у соцмережі Facebook, з

ІНФОРМАЦІЯ_6 поширює щодо неї, як директора Приватної організації «ІНФОРМАЦІЯ_5», неправдиву інформацію, що принижує честь, гідність та ділову репутацію.

3. Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook розмістив публікацію щодо неї та її сім`ї: « ОСОБА_1 пропонує винайти «сіто» для пенсіонерів. У вчорашньому своєму опусі, як завжди з кучами помилок правопису, навіжена ОСОБА_1 заявила, що під час війни веде бізнес і ризикує, намагаючись підтримати економіку України. А в цей час біженці щомісячно отримають непогану пенсію і допомогу від країни, де зараз живуть. Бізнесменка пропонує «сіто», кому українська пенсія важлива за кордоном, а хто від жиру біситься. Тобто ОСОБА_1 ризикує, а пенсіонери за податки, які вона сплачує до бюджету, жирують. Як ОСОБА_1 підтримує економіку України, свідчить те, що податковий борг її приватного ліцею на 1.01.2022 р. склав 3 450,86 грн».

4. Зазначала, що відповідач у цьому дописі принижує її, називаючи психічно хворою, божевільною. Відповідно до тлумачного словника української мови саме це значення має слово «навіжений». До того ж ОСОБА_2 поширив неправдиву інформацію стосовного того, що ПО «ІНФОРМАЦІЯ_5», керівником якого вона є, станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 мав податковий борг у розмірі 3 450,68 грн.

5. Зауважувала, що вона є активним громадським діячем, керівником Благодійного фонду «ІНФОРМАЦІЯ_7», засновником і директором ПО «ІНФОРМАЦІЯ_5», у якому навчаються 260 учнів. Зазначений пост ОСОБА_2 принижує її честь, гідність та ділову репутацію. Він вчиняє дії з поширення недостовірної інформації щодо неї систематично.

6. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- зобов`язати ОСОБА_2 видалити запис про неї від ІНФОРМАЦІЯ_2 із заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з власної сторінки в соціальній мережі Facebook, визнавши вказану в ньому інформацію про неї недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права, принижує честь, гідність та ділову репутацію;

- зобов`язати відповідача публічно вибачитись за розміщення неправдивої інформації про неї шляхом письмового запису в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook;

- стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

7. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що його допис « ОСОБА_1 пропонує винайти «сіто» для пенсіонерів» був відповіддю на пост ОСОБА_1 від 14 лютого 2023 року «Не популярні, мої особисті, думки». У своєму дописі він не називав позивачку психічнохворою і божевільною, а назвав навіженою, що має різні значення. Наприклад, у тлумачному словнику української мови, на який посилається позивачка, слово означає неврівноважений, нестримний, позбавлений розумного змісту, який виходить за межі нормального щодо сили, величини, напруженості і т.п. У словнику Корованського «навіжений» означає дикий, безглуздий, у словнику синонімів ОСОБА_5 - задиркуватий, у словнику синонімів української мови - безумний (який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму), шалений.

8. Зауважував, що його допис містить оціночні судження, яке не підлягають доведенню на предмет правдивості, а позивачка має право відповісти на зазначений пост з власним тлумаченням обставин. Окрім того, інформація щодо податкового боргу ліцею взята з сайту «ІНФОРМАЦІЯ_8» - української компанії, що надає доступ до даних з основних публічних реєстрів для громадян та бізнесу.

9. Вважав, що позивачка не надала доказів завдання їй моральної шкоди, а вимога про публічне вибачення не передбачена чинним законодавством.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є публічною особою, оскільки є директором закладу освіти та керівником благодійної організації, веде активну громадську діяльність, її діяльність викликає підвищений інтерес у суспільства. Вжиті ОСОБА_2 у спірному дописі висловлювання у формі критики публікації позивачки як публічної особи, а також щодо наявності податкового боргу закладу освіти, відомості про що отримані ним з сайту «ІНФОРМАЦІЯ_8», слід вважати оціночними судженнями, а тому вони не підлягають спростуванню або доведенню на предмет правдивості. У спірній публікації відсутні вислови в брутальній, принизливій чи непристойній формі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2024 року залишено без змін.

13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 , з огляду на те, що публікація від ІНФОРМАЦІЯ_2 на особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_2 є його особистим оціночним судженням, оцінкою поширеної позивачкою інформації щодо отримання переселенцями пенсій та соціальної допомоги.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Ключенкова Х. В., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 рокуу справі №756/1529/15-ц, від 13 лютого 2019 рокуу справі №320/5877/17, від 13 листопада 2019 рокуу справі

№171/1584/18, у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі

№758/824/17, від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц, від 25 вересня 2019 рокуу справі №752/8049/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі

№ 539/3299/15-ц, від 30 червня 2020 рокуу справі №757/24148/17-ц, від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18, від 16 вересня 2020 рокуу справі

№344/5437/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 728/1144/19, від 18 березня 2021 рокуу справі №927/791/18, від 22 вересня 2021 року у справі

№757/43705/19-ц, від 07 червня 2022 року у справі № 127/9786/20, від 01 березня 2023 рокуу справі №362/5617/19, від 01 березня 2023 року у справі

№ 753/5944/20, від 13 березня 2024 рокуу справі № 712/10999/22,

від 27 листопада 2024 рокуу справі № 686/33838/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що вона є публічною особою, у зв`язку з чим межа допустимої критики щодо неї є ширшою. Заявниця зауважує, що вона ніколи не виконувала визначні публічні функції в Україні , а також не обіймала жодної з державних посад.

17. Крім того, ОСОБА_2 не має відношення до преси, в матеріалах справи відсутні докази того, що він є журналістом, а тому посилається на помилковість наведеної судами попередніх інстанцій судової практики щодо ролі і обов`язків преси у суспільстві.

18. Вважає, що поширена відповідачем інформація містить фактичні твердження, фактичні дані, посилання на обставини, які можна перевірити, і достовірність таких фактів має довести насамперед ОСОБА_2 . Крім того, відповідач сам визнавав, що інформацію про наявність у ліцею податкового боргу він взяв з сайту «ІНФОРМАЦІЯ_8». Скриншот, який ОСОБА_2 вважає доказом, не можна вважати достовірним, оскільки на підставі нього не можна встановити дійсність обставини.

19. Акцентує увагу на тому, що відповідач принизив її образливим висловлюванням, назвавши її психічнохворою, божевільною, оскільки саме таке значення має слово «навіжений». Зазначене є підставою для відшкодування їй моральної шкоди.

20. Вважає, що суд апеляційної інстанції не мотивував своїх висновків, вийшов за межі апеляційного перегляду справи, ухвалив судове рішення з підстав, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2025 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

22. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 205/1262/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

23. 08 квітня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

24. 31 березня 2025 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

25. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог

26. ОСОБА_2 акцентує увагу, що його допис « ОСОБА_1 пропонує винайти «сіто» для пенсіонерів» був особистим оціночним судженням з приводу позиції скаржниці щодо отримання біженцями пенсій та соціальної допомоги. Публікація ОСОБА_1 суперечить статті 46 Конституції України про право громадян на соціальний захист та рішенню Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року, якими гарантовано право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від постійного місця проживання.

27. Натомість ОСОБА_1 , як зазначено у самій позовній заяві, є активним громадським діячем, керівником Благодійного фонду «ІНФОРМАЦІЯ_7», засновником і директором ПО «ІНФОРМАЦІЯ_5». Її пропозиції з приводу «сіта» порушують конституційні права громадян України, спотворюють державну соціальну політику, розколюють суспільство під час війни, розпалюють ворожнечу між людьми. Більш того, у позовній заяві сама ОСОБА_1 визнавала факт того, що він є журналістом та членом Національної спілки журналістів України, а у матеріалах справи є копія його посвідчення члена Національної спілки журналістів України. Зазначає, що він є ветераном Національної спілки і нагороджений листом пошани, та згідно з пунктом 3.1. Статуту Національної спілки журналістів України має усі права її членів.

28. Посилається на те, що слово «навіжена» у його публікації є таким, що оцінює факти. Пропозиція позивачки про «сіто» для пенсіонерів, на його переконання є безрозсудною, суперечить вимогам розуму. Вимоги про відшкодування моральної шкоди жодним чином не обґрунтовані. Примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі та ділової репутації у статтях 16 277 Цивільного кодексу України не передбачено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. ІНФОРМАЦІЯ_2 на особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_2 опублікував допис наступного змісту:

«ОСОБА_1 пропонує винайти «сіто» для пенсіонерів

У вчорашньому своєму опусі, як завжди з кучами помилок правопису, навіжена ОСОБА_1 заявила, що під час війни веде бізнес і ризикує, намагаючись підтримати економіку України. А в цей час біженці щомісячно отримають непогану пенсію і допомогу від країни, де зараз живуть.

Бізнесменка пропонує «сіто», кому українська пенсія важлива за кордоном, а хто від жиру біситься. Тобто ОСОБА_1 ризикує, а пенсіонери за податки, які вона сплачує до бюджету, жирують.

Як ОСОБА_1 підтримує економіку України, свідчить те, що податковий борг її приватного ліцею на ІНФОРМАЦІЯ_4 склав 3 450,86 грн».

30. Спірний допис є критикою висловлювань, викладених ОСОБА_1 у публікації «Не популярні, мої особисті, думки» ІНФОРМАЦІЯ_2 на власній сторінці в соціальній мережі «Facebook».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

31. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

32. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

35. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

36. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

37. Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

38. У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

39. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

40. Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

41. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

42. Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

43. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

44. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

45. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

46. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

47. Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

48. Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

49. Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

50. Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

51. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини

«Lingens v. Austria», заява № 9815/82, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе (§ 46).

52. За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто поширює інформацію, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів тощо.

53. Отже, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

54. Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

55. Таким чином, особа, яка висловлює не факти щодо позивача, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.

56. При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

57. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

58. Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду

від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 22 лютого 2023 року справі № 757/39521/20-ц.

59. За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

60. Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (абзац четвертий пункту 1 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1).

61. Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

62. Відповідно до пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

63. У частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

64. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

65. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

66. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки інформація, яку просила визнати недостовірною позивачка, за своїм стилістичним викладом та емоційним забарвленням є вираженням суб`єктивної думки відповідача у відповідь на допис ОСОБА_4 на її сторінці у соцмережі «Facebook».

67. Колегія суддів зауважує, що згідно з наявними у матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 є активним користувачем соцмережі «Facebook», у якій, на своїй сторінці, публікує, серед іншого, власні думки та пропозиції з соціально значущих питань.

68. 14 лютого 2023 року позивачка опублікувала на своїй сторінці у

соцмережі «Facebook» допис, у якому виклала свої думки щодо пенсійного забезпечення українців, які перебувають за кордоном. Колегія суддів зауважує, що підняту позивачкою у зазначеному дописі тему можна вважати суспільно значущою та важливою, особливо в умовах воєнного стану.

69. Опублікований відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 оспорюваний допис містить посилання на наведений вище допис позивачки та є його критикою.

70. Верховний Суд уже зауважував, що у справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі

№ 758/14324/15-ц).

71. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з огляду на загальний зміст висловлювань відповідача в оспорюваному дописі, відсутні підстави для висновку, що суб`єктивну думку висловлено у принизливій чи непристойній формі. Емоційне забарвлення наведеного допису підтверджує виклад суб`єктивної оцінки оприлюдненої позиції позивачки щодо виплати пенсій особам, які перебувають за кордоном, згідно з власними переконаннями відповідача.

72. Загальний зміст поширеного відповідачем допису свідчить про відсутність підстав для втручання суду з метою захисту прав позивачки. Обговорення спірної теми щодо виплати пенсій особам, які перебувають за кордоном, може бути продовжено сторонами.

73. Особисте трактування отриманої з інших джерел інформації в формі коментаря слід вважати оціночним судженням, а не твердженням, тому не може бути ані спростоване, ані підтверджене (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 757/22307/17-ц, від 02 червня 2022 року в справі № 757/55559/20-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 201/10970/21).

74. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ Karpyuk and others v. Ukraine, № 30582/04, 32152/04, § 188, 06 жовтня 2015 року).

75. Для того, щоб відрізнити фактичне твердження від оціночного судження, необхідно враховувати обставини справи і загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ Brasilier v. France, № 71343/01, § 37, 11 квітня 2006 року; Balaskas v. Greece, № 73087/17, § 58, 05 листопада 2020 року), маючи на увазі, що твердження щодо питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не констатацію фактів (рішення ЄСПЛ Paturel v. France, № 54968/00, § 37, 22 грудня 2005 року).

76. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, надали обґрунтовану оцінку оспорюваному допису відповідача, тематиці й змісту, а також загальному тону висловлювань і дійшли загалом правильного висновку про те, що спірний допис слід вважати оціночним судженням за своїм характером, а тому наведена у ньому інформація не підлягає визнанню недостовірною та спростуванню.

77. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

78. Водночас слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

79. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

80. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі

№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі

№ 910/8115/19(910/13492/21)).

81. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

82. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ключенкова Христина Владиславівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович