Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.10.2018 року у справі №564/1072/17

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 564/1072/17

провадження № 61-44555св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відкрите акціонерне товариство «Берестовецький спецкар`єр»,

представник відповідача - Оніщук Валерій Петрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області, у складі судді Олійника П. В., від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області, у складі колегії суддів:

Хилевича С. В., Боймиструка С. В., Шимківа С. С., від 21 серпня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

відкритого акціонерного товариства «Берестовецький спецкар`єр» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вона працювала у відповідача на посаді машиніста конвеєра дробильно-сортувального цеху. Наказом № 8-к

від 06 травня 2017 року її було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників. Вважала своє звільнення незаконним, оскільки її було звільнено без попередньої згоди профспілкового комітету, членом якого вона є.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивачпросила суд визнати наказ від 06 травня 2017 року № 8-к у частині звільнення її із займаної посади незаконним, поновити її на посаді машиніста конвеєра дробильно-сортувального цеху, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що роботодавець самостійно вирішує питання організаційної структури, встановлює чисельність працівників та штатний розпис. Звільнення без згоди профспілкового комітету, членом якого є позивач, не є безумовною підставою для поновлення на роботі, оскільки відмова у наданні згоди на звільнення є необґрунтованою.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що рішення первинної профспілкової організації про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_2 є необґрунтованим, оскільки на засіданні профспілкового комітету ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» був присутній лише його голова, інші члени подали заяви про вихід із членства профспілки, тобто за обставин, коли членів профспілкової організації було менше половини. Відмова президії Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства, до якої звертався суд апеляційної інстанції, визнана необґрунтованою та такою, що спростовується матеріалами справи.

У зв`язку із припиненням дії ліцензії ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» дійсно відбулось скорочення чисельності і штату працівників. При цьому у встановлений законом строк 06 березня 2017 року роботодавцем подано до місцевого центру зайнятості відповідну звітність форми 4-НП. ОСОБА_1 пропонувалась посада сторожа на підприємстві, однак про свою згоду на її зайняття вона на час припинення трудового договору не заявила.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів необґрунтованості відмови профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення позивача та не викликав у судове засідання представника профспілкового комітету для надання пояснень. Профспілковою організацією прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення, у якому зазначено обґрунтування, а саме: недотримання відповідачем процедури звільнення, непроведення консультацій адміністрації із профспілкою, порушення переважного права позивача на залишення на роботі. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відмови позивача від переведення на запропоновані ним посади. Суди не перевірили дотримання відповідачем норм трудового законодавства при здійсненні розрахунку з позивачем.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

16 жовтня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 березня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду машиніста конвеєра дробильно-сортувального цеху ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» (а. с. 13).

У зв`язку з оптимізацією виробництва та важким матеріальним становищем на підприємстві, а також із закінченням строку дії ліцензії на видобуток і переробку корисних копалин по Берестовецькому родовищу 03 лютого

2017 року виконуючим обов`язки директора ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» видано наказ № 1-к «Про скорочення чисельності і штату працівників», відповідно до якого скорочено, у тому числі посаду ОСОБА_1 (а. с. 25-26).

Ліцензія (спеціальний дозвіл) на користування надрами, реєстраційний

№ 2915 від 06 лютого 2003 року, видана ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» Міністерством екології та природних ресурсів України на 14 років, тобто до 06 лютого 2017 року (а. с. 54).

02 березня 2017 року роботодавцем видано наказ №4-к «Про попередження про звільнення працівників спецкар`єру у зв`язку із скороченням чисельності і штату підприємства» (а. с. 29).

03 березня 2017 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про скорочення, про що свідчить її підпис (а. с. 30). У той же день ОСОБА_1 повідомлено про відсутність робочих місць на підприємстві, які можна було б запропонувати для працівників, які підлягають скороченню згідно з наказом від 02 березня 2017 року № 4-к (а. с. 31).

Наказом від 06 травня 2017 року № 8-к позивача звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників (а. с. 12).

Відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету

ВАТ «Берестовецький спеціалізований кар`єр» від 09 листопада 2017 року № 5 первинна профспілкова організація не надала згоду адміністрації

ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, посилаючись на те, що адміністрація підприємства не зверталась до профспілкового комітету за три місяці до запланованого звільнення, не мотивувала доцільність скорочення чисельності штату працівників, не направила профспілковому комітету обґрунтоване подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , не подала новий штатний розпис на погодження, не запропонувала іншої роботи ОСОБА_1 на підприємстві.

09 листопада 2017 року на засіданні профспілкового комітету

ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» був присутній лише його голова, інші члени подали заяви про вихід із членства профспілки (а. с. 51).

Наказом від 02 серпня 2017 року № 17-к замість первинної профспілкової організації ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» створено раду трудового колективу ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» (а. с. 71).

Вищестоящею профспілковою організацією щодо первинної профспілки

ВАТ «Берестовецький спецкар`єр» є Рівненська обласна організація профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України.

Ухвалою від 26 червня 2018 року апеляційний суд звернувся до Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України з питанням про надання згоди/відмови у звільненні ОСОБА_1 (а. с. 160).

11 липня 2018 року Рівненська обласна організація профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства не надала згоди на звільнення позивача з посади машиніста конвеєра дробильно-сортувального цеху ВАТ «Берестовецький спецкар`єр». Мотивами для прийняття такого рішення були відсутність звернення відповідача з цього питання до профспілкового комітету за три місяці до запланованих звільнень, а також неотримання відповідного техніко-економічного обґрунтування доцільності скорочення чисельності працівників. Ураховано відсутність подання про надання згоди на вивільнення працівника за два місяці до звільнення, а також неподання до виборного органу профспілкової організації нового штатного розпису на погодження, не запропоновано

ОСОБА_1 іншої роботи на підприємстві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 02 березня 2017 року роботодавець подав до місцевого центру зайнятості звітність форми 4-НП про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. ОСОБА_1 пропонувалася посада сторожа на підприємстві, однак про свою згоду на її зайняття вона на час припинення трудового договору не заявила.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 2 ЦПК України).

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1

статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки відмові профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення позивача, оскільки така відмова, висловлена у протоколі № 13 від 11 липня 2018 року, містить правове обґрунтування, а саме посилання на порушення роботодавцем норм трудового законодавства, у тому числі статей 43, 49-2 КЗпП України, не встановив наявності вакантних посад у відповідача на момент звільнення позивача, не перевірили наявність інших спеціальних дозволів на користування надрами, новий штатний розпис після проведення змін та скорочення чисельності або штату працівників, наявність можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, не перевірив доводи позивача та профспілкового комітету про наявність у позивача чотирьох неповнолітніх дітей, зазначивши про те, що відповідач пропонував позивачу посаду сторожа, від якої вона відмовилась, не врахував, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначених дій, та дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані в цій постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, перевірити доводи позивача про порушення відповідачем норм законодавства щодо проведення розрахунку з позивачем.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 21 серпня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта