Історія справи

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 303/798/17

провадження № 61-20708св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: Мукачівська міська рада Закарпатської області, виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області, Мукачівська центральна районна лікарня Закарпатської області,

представники виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області: Ільтьо Іван Іванович, Сусол Вікторія Вікторівна ,

представник Мукачівської центральної районної лікарні Закарпатської області - Басараб Віталій Вікторович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 червня 2017 року у складі судді Куцкіра Ю. Ю. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 12 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Мукачівської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, Мукачівської центральної районної лікарні Закарпатської області (далі - Мукачівська ЦРЛ Закарпатської області) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що з 08 лютого 1999 року вона працювала на посаді начальника відділу кадрів Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області, а з 01 січня 2000 року була переведена на посаду заступника головного лікаря з кадрів. Наказом начальника відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 01 грудня 2016 року № 1866-02 її було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України - у зв'язку зі скороченням штату працівників. Вважала своє звільнення незаконним.

Зазначала, що вона має вищу економічну освіту, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, працювала на посаді безперервно і на час звільнення була єдиним працевлаштованим членом сім'ї.

У визначеному статтею 49-2 КЗпП України порядку її не було повідомлено про наступне звільнення за два місяці, накази головного лікаря Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області від 25 грудня 2015 року № 684-к і № 132-о до її відома не було доведено. 25 листопада 2016 року їй було надано лист головного лікаря Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області, зі змісту якого стало відомо про наступне звільнення з 01 грудня 2016 року та пропозицію переведення на посади, які не відповідали її професії, кваліфікації та освіті.

Усупереч вимогам статті 43 КЗпП України звільнення було проведене без попередньої згоди первинної профспілкової організації, тоді як така згода вимагалася.

Роботодавець порушив установлені статтею 42 КЗпП України правила щодо переважного права працівника на залишення на роботі при вивільненні працівників. Так, власником лікарні є територіальна громада м. Мукачева Закарпатської області в особі Мукачівської міської ради Закарпатської області, ліквідація відділу кадрів лікарні відбулась на підставі відповідного рішення сесії міської ради, яким одночасно було з 22 грудня 2015 року створено централізовану бухгалтерію відділу охорони здоров'я виконавчого комітету міської ради зі штатною чисельністю працівників у 22 особи.

Працівники відділу кадрів лікарні були працевлаштовані у централізованій бухгалтерії, при цьому, без врахування переваг, які в силу закону вона мала, туди були переведені одна особа пенсійного віку і одна особа без вищої освіти. Крім того, у відділі охорони здоров'я є й інші посади, які могли бути запропоновані їй відповідно до її кваліфікації та освіти. При вивільненні та переведенні працівників повинні були враховуватися всі вакансії, що могли бути запропоновані працівникам різних підрозділів, установ, у яких провадилося скорочення штату працівників, чого не було зроблено.

Начальник відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області не мав повноважень видавати наказ про звільнення її з роботи, вирішення такого питання, як і інших питань, пов'язаних зі скороченням чисельності, штату та звільненням працівників, належить до компетенції головного лікаря лікарні.

Зазначала про те, що їй була виплачена вихідна допомога відповідно до статті 44 КЗпП України у розмірі 3 752 грн 80 коп., яка є значно меншою від належного їй середнього заробітку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним і скасувати наказ начальника відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 01 грудня 2016 року № 1866-02 про звільнення її з роботи; поновити її на посаді начальника відділу кадрів Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області; стягнути з відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 грудня 2016 року по день набрання рішенням суду законної сили, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Короткий змістрішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу начальника відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 01 грудня 2016 року № 1866-02 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрів Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області з 01 грудня 2016 року та стягнення з відповідача - відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 грудня 2016 року по день набрання рішенням суду законної сили відмовлено.

Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, щонаказ від 01 грудня 2016 року № 1866-02 «Про звільнення ОСОБА_1 » було винесено начальником відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області Мандзич Л. І., а також встановлено, що відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області є юридичною особою. Разом з тим, ОСОБА_1 було заявлено вимоги про визнання незаконним та скасування наказу начальника відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 01 грудня 2016 року № 1866-02 «Про звільнення ОСОБА_1 », а також стягнення з відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але відділ охорони здоров'я не було залучено співвідповідачем у вказаній справі, оскільки відповідно до статті 33 ЦПК України 2004 року суд першої інстанції позбавлений процесуальної можливості за власною ініціативою залучати осіб співвідповідача або замінювати на належного відповідача. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки позивачка дізналась про порушення своїх прав 01 грудня 2016 року, оскільки саме цього дня їй було вручено копію наказу про звільнення та видано трудову книжку, а з позовом про захист своїх прав позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду 09 лютого 2017 року, у зв'язку з чим пропустила передбачений законом строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 12 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 червня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено внаслідок порушення вимог закону щодо суб'єктного складу сторін у справі.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, щоу ОСОБА_1 виникли трудові відносини з Мукачівською ЦРЛ Закарпатської області, роботодавцем є указана юридична особа, яка в межах трудових відносин використовує та оплачує працю фізичної особи, є стороною у цивільній справі і за загальним правилом повинна самостійно відповідати за позовом у трудовому спорі. Поряд із цим, законодавством, установчими документами відповідних юридичних осіб визначені особливості управління в сфері охорони здоров'я, зокрема, і особливості (порядок) призначення та звільнення ОСОБА_1 як керівника структурного підрозділу закладу охорони здоров'я (лікарні), особливості утримання закладу охорони здоров'я, його фінансування тощо. Мукачівська ЦРЛ Закарпатської області є належним відповідачем за вимогами позову ОСОБА_1 Водночас із урахуванням специфіки порядку призначення ОСОБА_1 на посаду, її звільнення, способу фінансування лікарні та фактичної спільної відповідальності закладу охорони здоров'я та органу охорони здоров'я за дотримання порядку оплати праці медичних працівників, залежно від підстав і предмета конкретного позову, формулювання вимог відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області теж може бути належним відповідачем у справі, оскільки саме цей державний орган (його керівник, який у межах відповідних повноважень діє від імені державного органу управління), приймає рішення щодо трудових відносин керівника структурного підрозділу лікарні, саме цьому державному органу у разі задоволення позову слід буде профінансувати додаткові витрати роботодавця.

Позов не було пред'явлено, а справу не було вирішено щодо всіх належних відповідачів у справі, позов було пред'явлено до неналежних відповідачів, що є порушенням вимог закону. Прийняття судом першої інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, який пред'явлений з порушенням суб'єктного складу сторін у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованим й такими, що ухвалені з неправильнимзастосуванням норм чинного законодавства. Посилалась на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм статті 43 Конституції України та статей 233, 234 КЗпП України, оскільки суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи та обґрунтованість позовних вимог, а обмежившись пропуском місячного строку для звернення в суд відмовив у задоволені позову з цієї підстави, безпідставно відкинувши також при вирішенні питання поважності пропуску строку ту обставину, що перший раз з вказаним позовом вона звернулась в суд ще 30 грудня 2016 року, але ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року позов було повернуто їй у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позову без руху, яку вона взагалі не отримувала.

Під час звернення до суду з позовом їй не було відомо, що відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області є юридичною особою і вона виходила з того, що указаний відділ охорони здоров'я є структурною одиницею виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області без статусу юридичної особи, у зв'язку з чим співвідповідачем було зазначено виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області.Згідно зі статтею 33 ЦПК України 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Крім того, зазначала, що суд першої інстанції не роз'яснив їй право звернутися з клопотанням про залучення відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області співвідповідачем у справі та наслідки невчинення указаної процесуальної дії. Зазначала, що у суді першої інстанції її представником було заявлено усне клопотання про залучення відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області співвідповідачем у справі, яке не було судом вирішено відповідно до вимог закону, хоча у резолютивній частині рішення суд першої інстанції зазначив відповідачем відділ охорони здоров'я Мукачівської міської ради Закарпатської області.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 травня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області вищезазначену цивільну справу.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

УхвалоюКасаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області, у якому заявник посилався на те, що мотиви та підстави, зазначені у касаційній скарзі щодо скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду є безпідставними та необґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до наказу начальника відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 01 грудня 2016 року № 1866-02 «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу кадрів Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області з 01 грудня 2016 року у зв'язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2017 року у справі № 303/161/17-ц (провадження № 2/303/632/17) позовну заяву ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було залишено без руху.

Згідно листа головного лікаря Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області Луп'яка Я. М. від 25 листопада 2016 року № 1267/01-16 ОСОБА_1 повідомлялось, що у зв'язку зі скороченням посади позивач підлягає звільненню по закінченню відпустки по догляду за внуком до трьох років 01 грудня 2016 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України та запропоновано останній переведення на одну з посад, а саме: молодша сестра медична стоматологічного відділення Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області, сестра господиня приймального відділення Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області, сестра господиня стоматологічного відділення Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області. Указаний лист позивач одержала 30 листопада 2016 року та з указаним листом не погоджувалась, у зв'язку з порушенням трудового законодавства.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 була прийнята в Мукачівську ЦРЛ Закарпатської області на посаду начальника відділу кадрів згідно наказу головного лікаря від 05 лютого 1999 року № 32.

Згідно із наказом виконуючого обов'язки головного лікаря Гавришко М. Г. від 25 грудня 2015 року № 132-0 «Про скорочення штату працівників» у пункті 3 указаного наказу зазначено, що підлягає скороченню з 25 лютого 2016 року наступний перелік посад відділу кадрів Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області: начальник відділу кадрів - одна штатна одиниця, інспектор з кадрів (старший) - дві штатні одиниці та інспектор з праці - дві штатні одиниці.

Згідно з пунктом 2 рішення Мукачівської міської ради Закарпатської області від 24 грудня 2015 року № 53 «Про створення централізованої бухгалтерії відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області» зазначено ліквідувати з 25 лютого 2016 року наступні структурні підрозділи Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області: централізовану бухгалтерію, планово-економічний відділ та відділ кадрів.

Виконуючим обов'язки головного лікаря Гавришко М. Г. було надіслано голові профспілкового комітету Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області Решетар О . В . подання від 14 січня 2016 року за № 57 про надання згоди на розірвання трудового договору з начальником відділу кадрів ОСОБА_1 .

Відповідно до протокола засідання профспілкового комітету Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області від 22 січня 2016 року № 2 щодо питання скорочення посад централізованої бухгалтерії, посад планово-економічного відділу та посад відділу кадрів Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області, члени профспілкового комітету вирішили дати згоду на скорочення посад централізованої бухгалтерії, планово-економічного відділу та посад відділу кадрів.

Актом про відмову від переведення на запропоновані посади ОСОБА_1 від 30 листопада 2016 року щодо наданих ОСОБА_1 пропозицій переведення на вакантні посади Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області, ОСОБА_1 в усній формі відмовилася від запропонованих пропозицій та виявила бажання звільнитись.

Відповідно до пункту 2.11. розділу ІІ витягу із Положення про відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, затвердженого рішенням одинадцятої сесії сьомого скликання Мукачівської міської ради Закарпатської області від 28 квітня 2016 року № 192, начальник відділу: призначає на посаду та звільняє з посади заступників керівників, а також керівників структурних підрозділів закладів та установ охорони здоров'я міського підпорядкування.

Згідно з підпунктом 4.3.10 пункту 4.3. розділу IV витягу із Статуту Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області, затвердженого рішенням одинадцятої сесії сьомого скликання Мукачівської міської ради Закарпатської області від 28 квітня 2016 року № 193, відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, як орган управління у порядку і межах, визначених чинним законодавством України та цим Статутом: призначає на посаду та звільняє з посади заступників головного лікаря закладу, а також керівників структурних підрозділів закладу.

Відповідно до пункту 7.4. розділу VII витягу із Статуту Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області, затвердженого рішенням вісімдесят сьомої сесії шостого скликання Мукачівської міської ради Закарпатської області від 2015 року № 1600, головний лікар Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області: приймає і звільняє з роботи працівників Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області відповідно до діючого законодавства про працю.

Згідно з підпунктом 8.1.1. пункту 8.1. розділу VIII витягу із Статуту Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області, затвердженого рішенням вісімдесят сьомої сесії шостого скликання Мукачівської міської ради Закарпатської області від 2015 року № 1600, структура Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області складає апарат управління лікарні - відділ кадрів.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області є юридичною особою.

Згідно з довідкою Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області від 15 березня 2017 року № 1054, ОСОБА_1 працювала в Мукачівській ЦРЛ Закарпатської області і її заробітна плата за період з вересня 2015 року по жовтень 2015 року склала 8 710 грн.

Відповідно до довідки Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області від 15 березня 2017 року № 1055 ОСОБА_1 при звільненні була нарахована сума у розмірі 4 700 грн 87 коп.

Витягом з наказу виконуючого обов'язки головного лікаря Гавришко М. Г. від 10 листопада 2015 року № 600-к «Про надання відпустки по догляду за внуком до трьох років начальну відділу кадрів ОСОБА_1 », ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за внуком до трьох років тривалістю з 11 листопада 2015 року по 30 листопада 2016 року.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року у справі №303/161/17-ц (провадження № 2/303/632/17) позовну заяву ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було повернуто позивачу.

Відповідно до витягу з протокола засідання профспілкового комітету Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області від 21 квітня 2017 року № 12 щодо надання згоди або відмови у наданні згоди про звільнення ОСОБА_1 було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.

Частиною першою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Діяльність судів щодо розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 43 Конституції України правовий захист від незаконного звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, чинного на час відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду, визначено, що суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Отже, якщо з матеріалів справи встановлено, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 33 ЦПК України 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно зі статтею 119 ЦПК України 2004 року позивач формулює позовні вимоги і зобов'язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно вимог пункт 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року - уточнити склад осіб, які беруть участь у справі. При цьому захист прав одних осіб за рахунок порушення прав інших осіб призведе до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з роботи - у місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 визначено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.

Суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вищевказаних норм процесуального права не звернули уваги на те, що суд першої інстанції, встановивши, що відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, є самостійною юридичною особою, яка здійснює безпосереднє управління Мукачівською ЦРЛ Закарпатської області, зокрема призначає на посаду та звільняє з посади заступників головного лікаря, а також керівників структурних підрозділів і який видав наказ про звільнення ОСОБА_1 , не роз'яснив позивачу право звернутися з клопотанням про залучення відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області співвідповідачем у справі та наслідки не вчинення указаної процесуальної дії.

Між тим, як зазначено ОСОБА_1 , її представником було заявлено усне клопотання про залучення відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області співвідповідачем у справі, яке не було вирішено відповідно до вимог закону, хоча у резолютивній частині рішення суд першої інстанції зазначив відповідачем - відділ охорони здоров'я Мукачівської міської ради Закарпатської області, який не приймав участі у справі і не скористався своїми процесуальними правами у справі за заявленими позовними вимогами, які могли вплинути на його права та обов'язки.

Крім того, судами не надано належної оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що трудові відносини у неї виникли з Мукачівською ЦРЛ Закарпатської області, власником якої згідно Статуту є Мукачівська міська рада Закарпатської області, які брали участь у справі як відповідачі, а підставою для оскарження наказу про звільнення позивача було порушення процедури звільнення передбаченої статтею 49-2 КЗпП України, обов'язок дотримання якої було покладено саме на головного лікаря Мукачівської ЦРЛ Закарпатської області, рішенням Мукачівської міської ради Закарпатської області від 24 грудня 2015 року № 53.

При цьому судами не було взято до уваги те, що відмова у задоволенні позову за пропуском строку можлива лише у тому разі, якщо звільнення є незаконним.

Таким чином, у порушення статей 89, 263-264, 367, 382 ЦПК України суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували належним чином фактичні обставини справи щодо вимог сторін, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися їх вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їхнього скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 12 лютого 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта