Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.08.2023 року у справі №204/4368/23
Постанова КЦС ВП від 16.08.2023 року у справі №204/4368/23
Постанова КЦС ВП від 16.08.2023 року у справі №204/4368/23

Постанова

Іменем України

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 204/4368/23

провадження № 61-8566св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 26 квітня 2023 року у складі судді Приваліхіної А. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

24 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі - ТОВ «Краснолиманське») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою від 26 квітня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська визнав позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повернув її позивачу.

Виходячи з того, що позивач не усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 20 квітня 2023 року, суд першої інстанції повернув позов та додані до нього додатки на підставі частини п`ятої статті 185 ЦПК України.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його висновки такими, що відповідають встановленим обставинам у справі. Апеляційний суд зазначив, що, оскільки у визначений судом строк заявник недоліків позовної заяви не усунув, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернення її на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сакун В. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу передати для подальшого розгляду.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків щодо повернення позовної заяви на підставі частини п`ятої статті 185 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська справу № 204/4368/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року справу № 204/4368/23 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Краснолиманське» із вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 28 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення її недоліків. Зокрема, суд в ухвалі зазначив, що позивач у позовній заяві не вказав його номер засобу зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти своєї та відповідача, невірно визначив ціну позову, не вказав доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, та щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, не надано документу на підтвердження сплати судового збору, у прохальній частині позовної заяви, разом із позовними вимогами, містяться вимога про витребування доказів, не долучено копію судового наказу від 21 січня 2021 року, на який він посилається при обґрунтуванні своїх вимог, та не зазначено, за який період він просить стягнути середній заробіток.

03 квітня 2023 року представник позивача надав суду заяву про усунення недоліків та квитанцію про сплату судового збору на суму 858,88 грн.

Пославшись на те, що недоліки, зазначені в ухвалі суду від 28 березня 2023 року, в повному обсязі не усунуто, суд першої інстанції ухвалою суду від 14 квітня 2023 року позовну заяву залишив без руху повторно, надавши позивачу термін на усунення недоліків.

Повторно залишаючи позов без руху, місцевий суд вказав, що вимоги закону позивачем не виконані, оскільки прохальна частина позовної заяви, разом із позовними вимогами, містить вимогу про витребування доказів, проте нормами цивільного законодавства передбачено, що у прохальній частині позову викладаються позовні вимоги та виключно надається право заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається, викладення інших клопотань та заяв у прохальній частині позову не передбачено. Крім того, суд зобов`язав позивача надати документ про доплату судового збору у сумі 829,48 грн та копію судового наказу від 21 січня 2021 року № 235/309/21.

20 квітня 2023 року представник позивача надав суду заяву про усунення недоліків та квитанцію про сплату судового збору на суму 521,22 грн.

Суд першої інстанції, виходячи з того, що недоліки, зазначені в ухвалі від 14 квітня 2023 року, в повному обсязі також не усунуто, ухвалою від 20 квітня 2023 року втретє залишив позовну заяву та запропонував позивачу усунути недоліки. Зокрема, суд зазначив, що позивач не надав позовної заяви у новій редакції, у кількості учасників справи, із зазначенням у ній своїх відомих номерів засобів зв`язку й офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, а також офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача, з приведенням її прохальної частини у відповідність до змісту позовної заяви та вимог чинного цивільного процесуального законодавства України, а саме: зазначення періоду, за який саме підлягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, та виключенням з прохальної частини позову вимоги про витребування доказів, натомість, у разі необхідності, відповідно до вимог частини третьої статті 177 ЦПК України, надати відповідне клопотання (про звільнення від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо).

24 квітня 2023 року представник позивача надав суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 26 квітня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська визнав позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повернув її позивачу на підставі частини п`ятої статті 185 ЦПК України, мотивуючи свій висновок неповним виконанням вимог ухвали суду від 20 квітня 2023 року.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження оскаржених судових рішень у цій справі є посилання заявника на порушення судами норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлено зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Вимоги до позовної заяви визначено статтею 175 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац перший частини першої статті 185 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху, як й інші судові рішення, має бути якісною, чіткою, зрозумілою стороні, якій запропоновано усунути недоліки позовної заяви (постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 215/1484/20).

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У справі, яка переглядається, недоліки позовної заяви ОСОБА_1 полягали у тому, що позивач не вказав його номер засобу зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти своєї та відповідача, невірно визначив ціну позову, не вказав доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, та щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, не надав документу на підтвердження сплати судового збору, у прохальній частині містяться вимога про витребування доказів, не долучив копію судового наказу від 21 січня 2021 року та не зазначив, за який період він просить стягнути середній заробіток.

Предметом спору у цій справі є вимоги, що виникли з трудових правовідносин.

Зобов`язуючи позивача надати суду копії всіх документів, долучених до позову, суд не звернув увагу на те, що правила статті 177 ЦПК України щодо подання копій документів не поширюються, зокрема на позови, що виникають з трудових правовідносин (частина друга статті 177 ЦПК України).

Зважаючи на визначені частиною першої статті 189 ЦПК України завдання підготовчого провадження, суд першої інстанції, з метою остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, у разі необхідності, має можливість заслухати уточнення позовних вимог та заперечень проти них у підготовчому засіданні (пункт 3 частини другої статті 197 ЦПК України).

Крім того, згідно з частиною дев`ятою статті 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що до позову ОСОБА_1 надав квитанцію від 23 березня 2023 року № 104987 про доставку в електронний кабінет відповідача позову та додатків до нього.

На виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків 03 квітня та 20 квітня 2023 року позивач надав суду заяви про усунення недоліків, до яких долучив квитанції про сплату судового збору на суму 858,88 грн та 521,22 грн відповідно.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції зазначив, що позивачем до теперішнього часу недоліки, зазначені в ухвалі суду від 20 квітня 2023 року, не усунуті. Однак, які саме недоліки позивач не усунув, суд не вказав.

При цьому, суд першої інстанції не врахував, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21, провадження № 14-97цс22.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, це положення, яке містить у собі «право на суд», з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, пункт 52).

ЄСПЛ зазначає, що «право на суд» включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2002 року у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25; від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява № 377/02, пункт 52).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 зазначила, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

З огляду на викладене є підстави вважати, що відповідно до статті 55 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції право позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд є порушеним.

Верховний Суд вважає, що повернення позовної заяви із зазначених судом підстав не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права останньої на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, унаслідок якого було порушене право заявника на судовий захист.

Апеляційний суд на порушення вимог статей 367 382 ЦПК України на викладене також уваги не звернув, зазначених порушень не усунув і залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи наведене та з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій та передачі справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 26 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов