Історія справи

Постанова

Іменем України

16 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 509/328/17

провадження № 61-30627св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Калараша А. А., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

Позов мотивовано тим, що 20 лютого 2014 року між нею та ОСОБА_5 був укладений шлюб. Від шлюбу народилась донька, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачем не склалося, жити разом стало неможливо. З квітня 2016 року сторони припинили ведення сумісного господарства та почали мешкати окремо. З часу припинення шлюбних стосунків, відповідач добровільно надавав на утримання дитини суму еквівалентну 600 дол. США. Влітку він зменшив суму до розміру еквівалентному 400 дол. США, а на її утримання відповідач погодився виділяти 200 дол. США. Вважає, що така сума грошових коштів не може задовольнити їх потреби.

На підставі викладеного, з урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_4 просила розірвати шлюб, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4; після розірвання шлюбу залишити прізвище ОСОБА_4; стягнути з відповідача аліменти у твердому грошовому еквіваленті в розмірі 13 500 грн, щомісячно на утримання малолітньої ОСОБА_7, починаючи з 01 лютого 2017 року та до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути з ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_4 до досягнення дитиною ОСОБА_7 трьох років одноразово у розмірі 25 000 грн.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 серпня 2017 року (в складі судді: Кочко В. К.) позов задоволено частково.

Розірвано шлюб, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зареєстрований 20 лютого2014 року у відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №253.

Після розірвання шлюбу залишено позивачу дошлюбне прізвище - ОСОБА_4.

Доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено на виховання матері.

Стягнуто з відповідача, аліменти у твердому грошовому еквіваленті в розмірі 5000 грн, щомісячно, на користь ОСОБА_4, на утримання малолітньої ОСОБА_7, починаючи з 30 січня 2017 року та до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_5, аліменти на утримання позивача, до досягнення дитиною ОСОБА_7, трьох років одноразово у розмірі 10000 грн, а саме за період з 30 січня 2017 року до 25 травня 2017 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що укладений між сторонами шлюб підлягає розірванню, оскільки вони не проживають однією сім'єю, стосунки між собою не підтримують. Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково. Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд врахував стан здоров'я та матеріальне становище сторін, перебування на утриманні відповідача похилих батьків, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено в частині зміни прізвища та визначення розміру аліментів на утримання дитини, виклавши в наступній редакції.

Після розірвання шлюбу залишено позивачу прізвище - ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_7 в розмірі 13 500 грн щомісячно починаючи з 16 лютого 2017 року та до її повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2.

В решті судове рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що змінивши шлюбне прізвище позивача у порушенні статті 113 СК України місцевий суд втрутився у права позивача, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Крім того, суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів не врахував матеріального стану відповідача, щомісячний дохід наявність на праві власності нерухомого майна та автомобіля та, з врахуванням його утриманців (доньки від першого шлюбу та батьків) дійшов висновку, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини у більшому розмірі.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалене у справі рішення та залиши в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не досліджено підтверджені належними доказами доводи відповідача, який частково визнав позовні вимоги, зокрема в частині визначення розміру аліментів, а також те, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному апеляційним судом розмірі, оскільки його дохід мінливий, він регулярно допомагає своїй матері, та дитині від першого шлюбу.

30 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення апеляційного суду оскаржується в частині стягнення аліментів на утримання дитини. В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з 20 лютого 2014 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_7, яка проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання доньки, то кошти на її утримання (аліменти) присуджує суд.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Установлено, що ОСОБА_5 уклав договір найму моряка на певний за часом період, та його щомісячна консолідована заробітна плата становить 7967 дол. США, що в еквіваленті становить 210 727,15 грн. щомісячно.

Крім того, з депозитного рахунку у дол. США відкритого на ім'я ОСОБА_5 вбачається, що за період з 15 січня 2014 року по 30 березня 2017 року по дебету рахунку документів сума становить 150 741,57, а по кредиту рахунку 158 099,23.

Відповідно до виписки з ПАТ «Південний» залишок на станом на 01 січня 2014 року становить 26 105,07 дол. США.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, виходячи з інтересів дитини, дійшов правильного висновку та правомірно стягнув з відповідача аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_7 в розмірі 13 500 грн щомісячно.

Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, які їх обґрунтовано спростував.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вдається до вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими, зокрема не переоцінює обставини і докази, на які посилалася в ході розгляду справи та посилається у касаційній скарзі відповідач.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк