Історія справи

Постанова

Іменем України

16 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 127/11603/17

провадження № 61-31785св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7,

відповідачі: виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницький об'єднаний міський військовий комісаріат,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Марчук В. С., Панасюка О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату про встановлення факту загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби в районах проведення антитерористичної операції.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_9 21 квітня 2015 року був призваний на військову службу та з 28 листопада 2015 року брав участь в антитерористичній операції (далі - АТО), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО. 11 лютого 2016 року ОСОБА_9 вибув з району проведення АТО у чергову відпустку на 16 діб. На шляху слідування до місця свого проживання у м. Вінницю 12 лютого 2016 року в м. Києві був виявлений труп ОСОБА_9 За даним фактом порушено кримінальне провадження, на даний час досудове розслідування справи триває. Смерть ОСОБА_9 настала під час проходження ним військової служби в Збройних Силах України. Чинним законодавством України передбачений правовий і соціальний захист членів сімей загиблих військовослужбовців, однак, позивачі до цього часу позбавлені можливості реалізувати свої права на відповідні пільги і гарантії як члени сім'ї загиблого військовослужбовця - учасника АТО ОСОБА_9

На підставі викладеного ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, просила встановити факт загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_9 під час виконання ним обов'язків з проходження військової служби, що пов'язана з призовом по мобілізації військовослужбовця в район/райони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, тобто смерть військовослужбовця настала в ході проведення АТО.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2017 року (в складі судді Луценко Л. В.) позов задоволено. Встановлено факт загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя м. Вінниці, під час виконання ним обов'язків з проходження військової служби, пов'язаної з призовом по мобілізації військовослужбовця в район/райони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, тобто смерть військовослужбовця настала в ході проведення АТО. Судові витрати залишено за позивачами.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2017 року стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 у дохід держави по 640 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що військовослужбовець на шляху прямування зі служби у відпустку, надану наказом командира, вважається таким, що виконує обов'язки військової служби. Оскільки ОСОБА_9 за наказом командира військової частини вибув з смт Очеретне (району виконання бойових завдань у зоні проведення АТО) у чергову відпустку та на шляху слідування до м. Вінниці наступила його смерть, враховуючи, що його пограбовано і за цими фактами правоохоронними органами відкриті кримінальні провадження, де ще триває слідство, те, що загибель ОСОБА_9 сталася внаслідок отруєння, то наявні підстави для встановлення факту настання смерті ОСОБА_9 під час виконання ним обов'язків з проходження військової служби, що пов'язана з призовом по мобілізації військовослужбовця в район/райони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, тобто смерть військовослужбовця настала в ході проведення АТО.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що дана справа не підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства через наявність конкретно визначеного позасудового врегулювання питання, що має місце.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_9 на підставі наказу командира вибув у чергову відпустку та на шляху слідування до м. Вінниці загинув внаслідок отруєння, тому наявні підстави для встановлення факту настання смерті ОСОБА_9 під час виконання ним обов'язків з проходження військової служби, що пов'язана з АТО на території Донецької та Луганської областей. Позивачі позбавлені можливості реалізувати свої права на відповідні пільги і гарантії як члени сім'ї загиблого військовослужбовця.

У грудні 2017 року Вінницький об'єднаний міський військовий комісаріат подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Апеляційним судом вірно встановлено, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства через наявність конкретно визначеного позасудового врегулювання питання.

29 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що згідно з Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» ОСОБА_9 21 квітня 2015 року був призваний на військову службу по частковій мобілізації до військової частини польова пошта В0963.

З 28 листопада 2015 року ОСОБА_9 брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення АТО на підставі розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 20 листопада 2015 року № 304/2/4951т ОКП-Київ та витягу з наказу керівника сектору «Б» (по стройовій частині) Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 30 листопада 2015 року № 342.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини польова пошта В0425 (по стройовій частині) від 11 лютого 2016 року № 48 ОСОБА_9 надано чергову відпустку (другу половину) за 2015 рік у м. Вінницю на 16 діб з 12 до 27 лютого 2016 року.

На шляху слідування до м. Вінниці (місця проживання) 12 лютого 2016 року на вул. Кудряшова, 1 у м. Києві було виявлено труп ОСОБА_9

За даним фактом Солом'янським управлінням поліції ГУНП в м. Києві 12 лютого 2016 року порушено кримінальне провадження, останнє внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

На даний час досудове розслідування справи триває, інформація, що смерть (загибель) ОСОБА_9 пов'язана із вчиненням протиправних дій (кримінального чи адміністративного правопорушення) або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства відсутня.

Встановлено, що станом на 21 червня 2017 року у провадженні Солом'янського УП ГУНП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до ЄРДР за пунктом шостим частини другої статті 115 КК України (умисне вбивство з корисливих мотивів).

За вказаним фактом Вінницьким відділом поліції ГУНП у Вінницькій області також порушено кримінальне провадження, що 16 травня 2016 року внесене до ЄРДР. На даний час досудове розслідування за вказаним провадженням триває.

Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 476 від 15 квітня 2016 року смерть ОСОБА_9 настала від комбінованого отруєння етиловим спиртом і клозапіном (лепонексом).

За фактом смерті у відпустці ОСОБА_9 військовою частиною польова пошта В0425 24 березня 2016 року проведене службове розслідування, за результатами якого встановлено, що смерть старшого сержанта ОСОБА_9 настала під час проходження ним військової служби у Збройних Силах України.

Наказом командира військової частини польова пошта В0425 від 18 лютого 2016 року старшого сержанта ОСОБА_9 було виключено зі списків особового складу військової частини з 18 лютого 2016 року у зв'язку із смертю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби.

Витягом з протоколу від 25 липня 2016 року № 236 засідання військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв підтверджено, що смерть ОСОБА_9 пов'язана із захистом Батьківщини.

Позивачі є близькими родичами (членами сім'ї) ОСОБА_9, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2: ОСОБА_4 є його матір'ю, ОСОБА_6 - дружиною, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - дочками, які до моменту загибелі (смерті) ОСОБА_9 спільно проживали з останнім та належали до членів його сім'ї.

На звернення позивачів Вінницький об'єднаний міський військовий комісаріат відмовив в оформленні документів для призначення одноразової матеріальної допомоги, видачі посвідчень «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби» та вимагає серед переліку інших необхідних документів надання документа компетентного органу, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_9, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Листами виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09 грудня 2016 року та від 25 травня 2017 року позивачкам відмовлено у наданні одноразової матеріальної допомоги, щомісячної допомоги на проїзд у міському транспорті загального користування неповнолітній доньці загиблого ОСОБА_7 із зазначенням, що причиною смерті ОСОБА_9 є захворювання.

Статтею 256 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, визначено юридичні факти, що підлягають встановленню в судовому порядку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до статей 255 271 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Наведений у статті 273 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів розглядаються судом, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. У кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній (пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Рішення про надання особі статусу учасника бойових дій приймається відповідними комісіями, створеними для цієї мети. Також передбачений окремий порядок вирішення такого спірного питання, яке має місце у позивачів (визначення зв'язку факту смерті з виконанням військового обов'язку в АТО ). Рішення комісій можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спец-альні збори чи для проходження служби у військовому резерві», наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 294/ 26071, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, якими визначається можливість отримання грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця та порядок оформлення необхідних для цього документів для виплати компенсаційних сум.

Отже, чинним законодавством визначений порядок встановлення факту участі особи в бойових діях, у виконанні бойових завдань, що виключає можливість встановлення цього факту в судовому порядку.

Встановлення факту смерті військовослужбовця саме в ході проведення АТО повинно вирішуватися у позасудовому порядку.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що для закриття провадження у цій справі існує об'єктивна обставина з приводу того, що заявлена вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, не може бути вирішена судом в порядку позовного чи окремого провадження, оскільки фактично йдеться про встановлення факту, вирішення якого законодавством віднесено до компетенції спеціально утворених для цієї мети та діючих комісій, міжвідомчої комісії у разі виникнення спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Пророк