Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.12.2019 року у справі №157/938/14

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 157/938/14-ц

провадження № 61-6394св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор Камінь-Каширського району Волинської області в інтересах держави в особі управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Камінь-Каширська районна державна адміністрація Волинської області,

ОСОБА_3,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, Добренська сільська рада Камінь-Каширського району Волинської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Волинської області на рішення Апеляційного суду Волинської області, у складі колегії суддів: Грушицького А. І., Лівандовської-Кочури Т. В., Свистун О. В., від 11 жовтня 2016 року, додаткове рішення Апеляційного суду Волинської області, у складі колегії суддів: Грушицького А. І., Лівандовської-Кочури Т. В., Свистун О. В., від 20 жовтня 2016 року та касаційну скаргу управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації на додаткове рішення Апеляційного суду Волинської області, у складі колегії суддів: Грушицького А. І., Свистун О. В., Федонюк С. Ю., від 06 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року прокурорКамінь-Каширського району Волинської області звернувся до суду в інтересах держави, в особі управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації, з позовом до Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, ОСОБА_3, треті особи: Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, Добренська сільська рада Камінь-Каширського району Волинської області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженнями голови Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області від 08 серпня 2006 року № 211 та від 24 грудня 2007 року № 382 відповідно надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду, погоджено даний проект та вирішено передати відповідачу в довгострокову оренду земельну ділянку загальною площею 97 га, у тому числі під озером «Сірче» - 94 га та прибережною смугою - 3 га, для риборозведення, вилову риби та рекреаційних потреб в межах Добренської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області за межами населеного пункту на території ландшафтного заказника «Сірче» Камінь-Каширського району Волинської області. На підставі даних розпоряджень між районною державною адміністрацією Волинської області та ОСОБА_3 були укладені договори оренди земельних ділянок: площею 3 га (прибережна смуга озера «Сірче») для рекреаційних потреб від 10 серпня 2008 року; площею 94 га (землі водного фонду озеро «Сірче») для риборозведення від 29 липня 2009 року та проведено їх державну реєстрацію в Державному реєстрі земель. Розпорядженням районної державної адміністрації Волинської області від 29 липня 2009 року № 243 були внесені зміни до розпорядження від 24 грудня 2007 року № 382 і виключено слова «на території ландшафтного заказника «Сірче» Камінь-Каширського району Волинської області». Озеро «Сірче» з прибережною смугою 167 га (загальною площею 194, 7 га) входить до державного ландшафтного заказника місцевого значення «Сірче», що розташований в Камінь-Каширському міжгосподарському лісгоспі в кв. 4 вид. 32-36 площею 27,7 га. Державним управлінням екології та природних ресурсів у Волинській області оформлено й видано Добренській сільській раді та Камінь-Каширському спеціалізованому лісогосподарському підприємству охоронне зобов'язання № 32, згідно з яким на останніх покладено обов'язок щодо охорони та утримання у належному стані ландшафтного заказника місцевого значення «Сірче» у межах землеволодінь Добренської сільської ради та земель Камінь-Каширського спеціалізованого лісогосподарського підприємства загальною площею 194,7 га (в тому числі 167 га у віданні сільської ради і 27,7 га лісгоспу).

Посилаючись на те, що зазначені розпорядження та укладені на їх підставі договори оренди земельних ділянок не відповідають вимогам статей 19, 43, 44, 45, 122, 149, 150 ЗК України (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), статтям 4-6, 11, 15, 17, 19 Закону України «Про оренду землі», статтям 3, 4, 7, 8, 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», прокурор просив суд визнати незаконними та скасувати розпорядження Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області від 08 серпня 2006 року № 211, від 24 грудня 2007 року № 382, від 29 липня 2009 року № 243, визнати недійсними укладені з ОСОБА_3 договори оренди від 10 лютого 2008 року та від 29 липня 2009 року і зобов'язати останнього повернути земельні ділянки загальною площею 97 га, які знаходяться за межами населеного пункту на території Добренської сільської ради.

20 квітня 2016 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив позовну заяву у резолютивній частині після слів «земельні ділянки загальною площею 97 га» доповнити словами «і вартістю 1 180 443, 44 грн».

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 02 жовтня 2014 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області № 211 від 08 серпня 2006 року «Про надання згоди на розробку проекту відведення водного об'єкта місцевого значення ОСОБА_3 за межами населеного пункту на території Добренської сільської ради», № 382 від 24 грудня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду озера «Сірче» та передачу її в оренду ОСОБА_3.» і № 243 від 29 липня 2009 року «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 24 грудня 2007 року № 382». Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок: загальною площею 3 га, у тому числі сіножаті - 1,9486 га, чагарники - 1,054 га, що знаходиться на території Добренської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області за межами населеного пункту, укладений 10 лютого 2008 року між Камінь-Каширською районною державною адміністрацією Волинської області і ОСОБА_3, який зареєстрований у Камінь-Каширському відділі Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 17 квітня 2008 року; загальною площею 94 га, у тому числі під озером «Сірче» - 94 га, яка знаходиться на території Добренської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, укладений 29 липня 2009 року між Камінь-Каширською районною державною адміністрацією і ОСОБА_3, який зареєстрований у Камінь-Каширському районному відділі ВРФ Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Зобов'язано ОСОБА_3 повернути орендовані ним земельні ділянки загальною площею 3 га, у тому числі сіножаті - 1,9486 га, чагарники - 1,054 га, що знаходиться на території Добренської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області за межами населеного пункту та загальною площею 94 га, у тому числі під озером «Сірче» - 94 га, яка знаходиться на території Добренської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 квітня 2015 року рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 02 жовтня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 липня 2015 року, у задоволенні позову прокурора Камінь-Каширського району Волинської області відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 01 липня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області, у складі головуючого судді Антонюк О. В., від 14 червня 2016 року позов прокурора Камінь-Каширського району Волинської області задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано розпорядження Камінь-Каширської районної державної адміністрації № 211 від 08 серпня 2006 року «Про надання згоди на розробку проекту відведення водного об'єкта місцевого значення громадянину ОСОБА_3 за межами населеного пункту на території Добренської сільської ради», яким ОСОБА_3 надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки водного об'єкта місцевого значення озера «Сірче» в довгострокову оренду терміном на 49 років загальною площею 97 га, у тому числі під водним плесом 94 га, прибережною смугою 3 га для риборозведення, вилову риби та рекреаційного призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Добренської сільської ради; розпорядження Камінь-Каширської районної державної адміністрації № 382 від 24 грудня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду озера «Сірче» та передачу її в оренду громадянину ОСОБА_3.», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду озера «Сірче» площею 97 га громадянину ОСОБА_3 для риборозведення, вилову риби та рекреаційних потреб із земель водного фонду в межах Добренської сільської ради за межами населеного пункту на території Камінь-Каширського району, надано ОСОБА_3 у довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 97 га, в тому числі під озером «Сірче» 94 га, прибережною смугою 3 га, з них сіножаті площею 1,9486 га, чагарник площею 1,0514 га, для риборозведення, вилову риби та рекреаційних потреб в межах Добренської сільської ради за межами населеного пункту на території ландшафтного заказника «Сірче» Камінь-Каширського району Волинської області; розпорядження № 243 від 29 липня 2009 року «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 24 грудня 2007 року № 382», яким у пункті 2 розпорядження голови райдержадміністрації від 24 грудня 2007 року № 382 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду озера «Сірче» та передачу її в оренду громадянину ОСОБА_3.» слова «на території ландшафтного заказника «Сірче» Камінь-Каширського району Волинської області» виключено. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути державі передані йому в оренду земельні ділянки загальною площею 97 га, у тому числі під озером «Сірче» 94 га, прибережною смугою 3 га, що знаходяться в межах Добренської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області за межами населеного пункту. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржені розпорядження щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок природоохоронного призначення та природо-заповідного фонду прийняті райдержадміністрацією з перевищенням наданих повноважень, оскільки повноваження щодо надання в користування земель природно-заповідного фонду належать виключно Уряду України. Районний суд також дійшов висновку про те, що позовна давність не поширюється на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, оскільки в такому разі йдеться про триваюче правопорушення. Власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. У разі триваючого правопорушення постійно відбувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права власника або іншого володільця.

Додатковим рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 липня 2016 року доповнено рішення Камінь-Каширського районного суду від 14 червня 2016 року у даній цивільній справі та ухвалено стягнути з Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області та ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі по 1 948, 80 грн з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 11 жовтня 2016 року рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким прокурору Камінь-Каширського району в інтересах держави в особі управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що прокурор дізнався про те, що озеро «Сірче» з ділянкою прибережної смуги на території Добренської сільської ради загальною площею 97 га перебуває в оренді ОСОБА_3 з листа за підписом голови Камінь-Каширської районної державної адміністрації від 10 червня 2010 року за № 610/17/2-10, однак з позовом про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки звернувся лише у липні 2014 року. Отже, прокурор подав позов після спливу трьохрічного строку позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Волинської області від 20 жовтня 2016 року скасовано додаткове рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 липня 2016 року.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року стягнуто з управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 4 287, 36 грн судового збору.

У листопаді 2016 року заступником прокурора Волинської областіподано касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Волинської області від 11 жовтня 2016 року та додаткове рішення Апеляційного суду Волинської області від 20 жовтня 2016 року.

У касаційній скарзі заступник прокурора Волинської областіпросить скасувати рішення Апеляційного суду Волинської області від 11 жовтня 2016 року та додаткове рішення Апеляційного суду Волинської області від 20 жовтня 2016 року та залишити в силі рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 червня 2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з'ясував обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку про те, що прокурором було подано позовну заяву за межами строку позовної давності. Апеляційним судом не прийнято до уваги той факт, що прокуратура Камінь-Каширського району дізналася про порушення права з дня встановлення фактів порушення норм земельного законодавства відповідно до акту перевірки, проведеної у лютому 2014 року Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області.

У грудні 2016 року управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації подано касаційну скаргу на додаткове рішення Апеляційного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року.

У касаційній скарзі управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації просить скасувати додаткове рішення Апеляційного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційний суд ухвалив додаткове рішення у справі у іншому складі колегії суддів ніж було ухвалено основне рішення апеляційного суду.

22 грудня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника прокурора Волинської області на рішення Апеляційного суду Волинської області від 11 жовтня 2016 року та додаткове рішення Апеляційного суду Волинської області від 20 жовтня 2016 року.

09 лютого 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації на додаткове рішення Апеляційного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року.

16 березня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом прокурора Камінь-Каширського району Волинської області в інтересах держави в особі управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації до Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, ОСОБА_3, треті особи: Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, Добренська сільська рада Камінь-Каширського району Волинської області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

01 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

06 лютого 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що спірні земельні ділянки є землями водного фонду, віднесеними до особливо цінних земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Вони перебували у державній власності до винесення оскаржених розпоряджень і їх передачі відповідачу в оренду.

Розпорядженнями голови Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області від 08 серпня 2006 року № 211, від 24 грудня 2007 року № 382 ОСОБА_3 була надана згода на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки, водного об'єкта місцевого значення озера «Сірче» з прибережною смугою, розміщеного на території Ландшафтного заказника «Сірче» за межами населеного пункту на території Добренської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, затверджений проект землеустрою щодо відведення йому даної земельної ділянки та вирішено питання про надання її відповідачу у довгострокову оренду для риборозведення, вилову риби та рекреаційних потреб.

На підставі даних розпоряджень між Камінь-Каширською райдержадміністрацією та ОСОБА_3 були укладені договори оренди земельних ділянок від 10 лютого 2008 року та 29 липня 2009 року, якими останньому передано в оренду для рекреаційних потреб 3 га прибережної смуги озера «Сірче» строком на 15 років та 94 га під озером «Сірче» для риборозведення строком на 49 років.

Розпорядженням Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області від 29 липня 2009 року № 243 вирішено у пункті 2 розпорядження голови райдержадміністрації від 24 грудня 2007 року № 382 слова «на території ландшафтного заказника «Сірче» Камінь-Каширського району Волинської області» виключити (т. 1 а.с. 8-зв.).

Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05 лютого 2014 року Державної інспекції сільського господарства у Волинській області встановлено, що при прийнятті зазначених розпоряджень місцевою райдержадміністрацією було допущено перевищення наданих їй повноважень у галузі земельних відносин (а.с. 24 - 25).

З охоронного зобов'язання № 32 від 24 вересня 2003 року та Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Сірче» Камінь-Каширського району Волинської області від 25 червня 2009 року вбачається, що озеро «Сірче» з прибережною смугою 167 га знаходиться в межах державного ландшафтного заказника місцевого значення «Сірче», який був утворений розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 26 травня 1992 року № 132. Заказник, загальною площею 194,7 га, розташований на території Бузаківського лісництва ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс» в кв. 4 вид. 32-36 та на території Добренської сільської ради Камінь-Каширського району (т. 1 а.с. 19-21).

Судами встановлено, що розпорядження голови Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області від 08 серпня 2006 року № 211, від 24 грудня 2007 року № 382 щодо земель водного фонду, віднесених до особливо цінних земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, прийняті з перевищенням наданих повноважень, оскільки право на передання цих земель у користування належало виключно Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду вказав про те, що суд першої інстанції зробив правильний висновок в частині того, що повноваження щодо надання в користування земель природно-заповідного фонду належали Уряду України, а не райдержадміністрації. Однак, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень положення цивільного законодавства поширюються також на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загального строку позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Держава має нести ризик спливу позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-3089ц15.

Частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Прокурор у даній справі звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі управління екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації, яке було створено у 2013 році.

Оскільки позивач, у даній справі, як юридична особа набуває та здійснює свої права й обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Орган прокуратури у даному випадку є уповноваженим представником держави. Отже, перебіг позовної давності починається з моменту коли про порушення права стало відомо саме особі, права якої порушено, а не її представнику.

Застосовуючи статтю 261 ЦК України, апеляційний суд зазначені правила не врахував, а тому не можна погодитися з його висновком про недотримання позивачем позовної давності та наявність підстав для застосування наслідків її пропуску.

На підтвердження початку перебігу позовної давності для прокурора апеляційний суд послався на лист голови Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області від 10 червня 2010 року № 610/17/2-10, який містить інформацію про те, що озеро «Сірче» з ділянкою прибережної смуги перебуває в оренді ОСОБА_3 Однак, у вказаному листі зазначено про користування ОСОБА_3 озером «Сірче» з ділянкою прибережної смуги на підставі рішення Волинської обласної ради від 16 березня 2004 року № 10/44.

Факт винесення спірних розпоряджень голови Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, будівництва в межах прибережної смуги озера «Сірче» дерев'яних споруд, порушення при наданні у користування земельних ділянок природо-заповітного фонду статті 122 ЗК України були встановлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 00050 від 05 лютого 2014 року, який складений Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області.

Даних про те, що органи державної влади у сфері охорони навколишнього природного середовища до 2014 року знали про винесення спірних розпоряджень голови Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області та фактичне користування ОСОБА_3 землями природно-заповітного фонду, матеріали справи не містять.

Суди встановивши, що відповідно до статей 13, 122 ЗК України право розпорядження ділянками природно-заповітного фонду належить Кабінету Міністрів України, не визначили з якого часу орган, який наділений правом передачі земельних ділянок у власність або у користування, абоорган, до повноважень якого належав контроль у сфері земельних відносин,дізнався про порушення права. Такі дані на протязі тривалого розгляду справи не здобуті. Отже, висновки апеляційного суду про пропуск строку позовної давності на оскарження спірних розпоряджень та захист права державної власності на землю, є безпідставними.

Неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 261, 267 ЦК України призвело до ухвалення незаконного рішення.

ОСОБА_3, у свою чергу, не міг не знати, що земельні ділянки, які він має намір отримати у користування, належать до земель природно-заповітного фонду, оскільки ландшафний заказник місцевого значення «Сірче» був утворений ще розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 26 травня 1992 року № 132. У відповідності до охоронного зобов'язання № 32 від 24 вересня 2003 року Добренська сільська рада і Камінь-Каширське спеціалізоване лісогосподарське підприємство зобов'язались виготовити і встановити на території заповітного об'єкту єдині державні знаки та інформаційних аншлагів.

За встановлених у даній справі фактичних обставин колегія суддів дійшла висновку, що втручання у право ОСОБА_3 на користування землями природно-заповітного фонду, які не можуть перебувати у нього в оренді за розпорядженням районної державної адміністрації, не може вважатись непропорційним по відношенню до необхідності захисту права власності Українського народу на землі природно-заповітного фонду, які відносяться до особливо цінних земель.

У випадку наявності у ОСОБА_3, який на протязі майже 9 років використовував (формально мав право використовувати) спірні землі природно-заповітного фонду для риборозведення і рекреаційних потреб, майнових втрат, він має право на заявлення вимог про їх компенсацію.

Таким чином суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 212 ЦПК України, 2004 року, щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 213 ЦПК України, 2004 року, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини у справі, обґрунтовано застосував положення частини першої статті 225 ЦК України до виниклих правовідносин, врахувавши при цьому висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалі від 21 жовтня 2015 року.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги прокурора.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги заступника прокурора Волинської області й управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Волинської області від 11 жовтня 2016 року, додаткове рішення Апеляційного суду Волинської області від 20 жовтня 2016 року та додаткове рішення Апеляційного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року скасувати.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 червня 2016 року, додаткове рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 липня 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В.Черняк