Історія справи

Постанова

Іменем України

16 січня 2018 року

м. Київ

справа № 681/2192/15-ц

провадження № 61-605 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (судді-доповідача), ШтеликС. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 березня 2016 року у складі суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Фанди В. П.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 листопада 2013 року. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно відмовляється надавати матеріальну допомогу, хоча і має таку можливість. Разом з тим, позивач не може працювати, оскільки здійснює догляд за сином.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 1/3 всіх видів доходів до досягнення ним повноліття, а також 1/6 всіх видів доходів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 29 січня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 грудня 2015 року і до його повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу, кожен місяць, починаючи з 24 грудня 2015 року і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі

487 грн 20 коп.

Допущено рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони мають неповнолітнього сина, позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Відповідач офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату, а тому наявні правові підстави для застосування статей 84, 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4, яка не брала участі у розгляді справи, оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 24 березня 2016 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням права ОСОБА_4 не порушуються, участі у даній справі остання не приймала. Крім того, в матеріалах справи відсутня довіреність на представництво ОСОБА_4 інтересів її повнолітньої доньки. Враховуючи вказане, наявні правові підстави для закриття апеляційного провадження.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права (інтереси) скаржника, оскільки відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 - ОСОБА_8, яка продовжує навчання. Крім того, відповідно до вимог частини третьої статті 199 СК України вона має право на звернення до суду з відповідним позовом. Разом з тим, визначений оскаржуваним рішенням місцевого суду розмір аліментів, позбавляє дочку ОСОБА_4 права на отримання належних їй аліментів та, відповідно, порушує законні права та інтереси заявника, яка самостійно утримує дочку, яка продовжує навчання.

26 грудня 2017 року справу передано на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року

№ 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу V ЦПК України, в редакції, чинній на час звернення заявника з апеляційною скаргою, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на момент звернення заявника з апеляційною скаргою, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 352 ЦПК України, де зазначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання (ухвала Полонського районного суду Хмельницької області від 8 грудня 2015 року у справі № 681/1993/15-ц).

У справі, яка переглядається, з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_2 1/3 та 1/6 частин усіх його заробітків щомісячно, унаслідок чого ОСОБА_4 має підстави вважати про порушення її права на отримання аліментів на утримання дочки, яка продовжує навчання та перебуває на її утриманні, відповідно до статті 199 СК України.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_4 права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про її права, є передчасним та перешкоджає подальшому провадженню в справі щодо існуючого спору, а тому оскаржувану ухвалу відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України необхідно скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 березня 2016 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. С. Висоцька С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська С. П. Штелик