Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №204/2577/15

Постанова

Іменем України

16 січня 2018 року

м. Київ

справа № 204/2577/15-ц

провадження № 61-479св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Лисичної Н. М.,

Баранніка О. П., Самокиші О. В. від 11 серпня 2016 року.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_4 про стягнення пені за несплату аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що 22 серпня 1998 року між нею та

ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народилася дочка ОСОБА_7. 20 лютого 2001 року шлюб між ними було розірвано. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 20 грудня 1999 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20 грудня 1999 року. У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 ухилявся від сплати аліментів, виникла заборгованість, яка станом на 1 березня 2015 року становить 35 910 грн 84 коп.

З урахуванням викладеного ОСОБА_2 просила стягнути неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання дитини у розмірі 82 035 грн

72 коп.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 6 серпня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 пеню за несплату аліментів на утримання дочки ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 82 035 грн 72 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 ухиляється від сплати аліментів, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 35 910 грн 84 коп., позивач має право на утримання неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня

2016 року (з урахуванням виправлених описок) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання дитини у розмірі 5 019 грн 63 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська вже була стягнута неустойка за період, включаючи серпень 2013 року, тому розрахунок неустойки необхідно починати з вересня 2013 року.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов'язку буде різним, а, отже кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

23 вересня 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд прийшов до помилкового висновку щодо зміни строку з якого підлягало нарахуванню пеня за прострочення сплати аліментів, а також щодо способу розрахунку розміру пені.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що 22 серпня 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради

м. Дніпропетровська зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та

ОСОБА_9, актовий запис № 505.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року у сторін народилася дочка ОСОБА_7.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 30 лютого 1999 року було видано виконавчий лист, за яким стягнено із

ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, на користь матері - ОСОБА_10, починаючи

з 20 грудня 1999 року.

Згідно довідки про неотримання аліментів, виданою Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 2 квітня 2015 року, заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів та неустойки (пені) по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 станом на 1 березня 2015 року становить 61 840 грн 59 коп.

Також судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року позов

ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дочки у розмірі 25 673 грн 02 коп. Неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів судом була нарахована на підставі довідки ВДВС про заборгованість по аліментам, яка станом на 20 серпня 2013 року складала 19 422 грн 14 коп.

Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 196 цього Кодексу при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов'язку буде різним, а тому кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Отже, пеня за прострочення зі сплати аліментів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення аліментних зобов'язань.

Виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, то за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується наступним чином: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року № 6-300цс16.

На підставі встановлених обставин апеляційний суд правильно виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем обов'язку зі сплати аліментів на користь позивачки на утримання їхньої дочки та вірно врахував, що рішенням Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року вже було стягнуто неустойку за період, включаючи серпень 2013 року, тому розрахунок неустойки необхідно починати з вересня 2013 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суду на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер правовідносин сторін та обрахував розмір неустойки (пені) у розмірі 5 019 грн 63 коп., що підлягає стягненню з відповідача за прострочення сплати аліментів у визначений судом період, виходячи з вимог статті 196 СК України.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд невірно розрахував розмір пені є безпідставними, оскільки вони суперечать вимогам статті 196 СК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи те, що висновки судів відповідають встановленим у справі обставинам, рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін, відповідно до положень статті 410 ЦПК України

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня

2016 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк