Постанова

Іменем України

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 675/240/17-ц

провадження № 61-40820св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державна установа «Замкова виправна колонія (№ 58),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2017 року у складі судді Короля О. В. та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 05 червня 2018 року у складі колегії суддів: Костенка А. М.,

Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з 10 червня 2016 року відбував покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Замкова виправна колонія №58». Внаслідок неправомірних дій, порушення вимог чинного кримінального-виконавчого законодавства посадовими особами ДУ «Замкова виправна колонія №58» у вигляді порушення його прав під час проведення обшуків, порушення встановленого порядок надання йому медичної допомоги, не надання належного медико-санітарного обслуговування, протиправним поміщенням до ПКТ, відібрання особистих речей при переведенні до ПКТ, вилучення з посилки двох пачок макаронних виробів та 1 кг рису, порушення норм, встановленого для засуджених, раціону харчування, умов проживання в колонії, заборону куріння під час прогулянки в ДІЗО йому було заподіяно моральну та матеріальну шкоду.

Після уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь заподіяну йому начальником ДУ «Замкова виправна колонія № 58» Новосядловим О. В. і начальником медичної частини цієї установи Бондарем В. В. моральну та матеріальну шкоду в розмірі 100 000 грн та

200 000 грн відповідно; за порушення умов тримання та норм неналежного харчування 150 000 грн та 200 000 грн моральної та матеріальної шкоди відповідно.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 липня 2017 року замінено відповідачів у справі на належного відповідача

ДУ «Замкова виправна колонія № 58».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції вважав позовні вимоги недоведеними.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 05 червня

2018 року рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2018 року,

ОСОБА_1 посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області

від 05 червня 2018 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що судом не були прийнятті до уваги всі обставини, на які він посилався, щодо порушення його законних прав працівниками ДУ «Замкова виправна колонія № 58». Зокрема під час проведення обшуку в камері. Вказує на порушення вимог статті 95 Кримінально-виправного кодексу України під час його переведення до приміщення камерного типу, оскільки після прибуття до виправної колонії він мав бути не менше 14 дів з усіма засудженими, які з ним прибули до колонії, але його одразу перевели до приміщення камерного типу, в якому умови були непридатними для життя, що, на його думку, є злочином проти нього. Заявник вказує на зацікавленість судді Короля О. В., який розглядав справу в суді першої інстанції, оскільки він належним чином не дослідив надані суду докази, а саме: відповіді на його звернення, отримані від Генеральної прокуратури України, а також посилання на інформацію, яка була висвітлена в засобах масової інформації щодо неналежного утримання засуджених в колоніях, з чим погодився й апеляційний суд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року справу № 675/240/17-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю .

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу

№ 675/240/17-ц з Ізяславського районного суду Хмельницької області.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 10 червня 2016 року відбував покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Замкова виправна колонія №58».

В обґрунтування позову вказував, що внаслідок неправомірних дій, порушення вимог чинного кримінального-виконавчого законодавства посадовими особами Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» у вигляді порушення його прав під час проведення обшуків, порушення встановленого порядок надання йому медичної допомоги, не надання належного медико-санітарного обслуговування, протиправним поміщенням до ПКТ, відібрання особистих речей при переведенні до ПКТ, вилучення з посилки двох пачок макаронних виробів та 1 кг рису, порушення норм, встановленого для засуджених, раціону харчування, умов проживання в колонії, заборону куріння під час прогулянки в ДІЗО йому було заподіяно моральну та матеріальну шкоду.

Як вбачається з відповіді заступника начальника управління Державної пенітенціарної служби у Хмельницькій області від 11 листопада 2016 року на заяву ОСОБА_1 , проведеною перевіркою його заяви, адресованої до Міністерства юстиції України, щодо порушення його прав та інтересів з боку адміністрації ДУ «Замкова виправна колонія №58» таких фактів порушення прав не встановлено.

Листом від 16 лютого 2016 року заступник прокурора Хмельницької області повідомив ОСОБА_1 , що прокуратурою області було розглянуто його звернення. Перевіркою встановлено, що наведені ним твердження про порушення його права на матеріально-побутове забезпечення, порушення вимог при наданні медичної допомоги, залучення до суспільно-корисної праці, порушення прав під час проведення обшуків свого підтвердження не знайшли.

Як видно з відповіді заступника прокурора Хмельницької області

від 1 лютого 2016 року ОСОБА_1 , прокуратурою області було розглянуто його звернення. Перевіркою встановлено, що наведені ним твердження про порушення його права на гуманне ставлення, повагу, листування, ненадання медичної допомоги, здійснення обшуків, порушення вимог кримінально-виконавчого законодавства при притягненні його до дисциплінарної відповідальності, порушень норм харчування, порядку приготування страв свого підтвердження не знайшли й таких фактів не встановлено.

Із відповіді заступника прокурора Хмельницької області від 31 березня

2016 року ОСОБА_1 вбачається, що прокуратурою області було розглянуто його звернення. Перевіркою встановлено, що наведені ним твердження про порушення його права на гуманне ставлення, повагу, отримання посилок, листування, порушень норм харчування, порядку приготування страв, порушення вимог кримінально-виконавчого законодавства при поміщенні до штрафних приміщень свого підтвердження не знайшли та таких фактів не встановлено.

Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області

від 14 серпня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до посадових осіб ДУ «Замкова виправна колонія №58» про визнання неправомірними дій при вилученні з адресованої йому посилки металевої кружки, двох пачок макаронних виробів, 1 кг рису відмовлено. При цьому судом встановлено відсутність у діях посадових осіб ДУ «Замкова виправна колонія №58» порушень чинного законодавства при вчиненні

вищевказаних дій.

Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області

від 21 вересня 2017 року в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 до посадових осіб ДУ «Замкова виправна колонія №58» про визнання неправомірними дій та бездіяльності відповідачів щодо порушення норм харчування, права на отримання поштової кореспонденції, на придбання продуктів харчування, предметів першої необхідності, утримання його в камері, площа якої не відповідає нормам жилої площі, встановленої для утримання засуджених до позбавлення волі, судом було встановлено відсутність у діях посадових осіб ДУ «Замкова виправна колонія №58» порушень чинного законодавства щодо утримання засуджених.

Відповідно до постанови Ізяславського районного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до посадових осіб ДУ «Замкова виправна колонія № 58» про визнання неправомірними дій та бездіяльності відповідачів щодо порушення його раціону харчування, недотримання необхідного переліку продуктів харчування судом встановлено відсутність у діях посадових осіб вказаної вище установи порушень чинного законодавства при забезпеченні позивача продуктами та раціону харчування та в позові відмовлено.

Будь-яких інших доказів на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 та спростування доказів, наданих відповідачами, судом не здобуто.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з положеннями статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно зі статтею 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання (частинами першою, другою, четвертою 1, 2, 4 статті 7 КВК України).

Частиною третьою статті 107 КВК України визначено, що засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року № 2186/5 (по тексту - Правила).

Ці Правила обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи (п. 1 Правил).

При цьому статтями 22, 23 КВК України встановлено, що прокурор відповідно до Закону України «Про прокуратуру» здійснює нагляд за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання осіб у місцях, зазначених у частині першій цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, які виконують судові рішення у кримінальних справах, є обов`язковими і підлягають негайному виконанню. Також за діяльністю органів і установ виконання покарань здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами управління і посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з аналізу викладених вище норм закону та врахувавши встановлені у справі обставини, зокрема те, що в порядку адміністративного судочинства неодноразово розглядались позови ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб ДУ «Замкова виправна колонія № 58» щодо порушення його прав та судом було неодноразово встановлено відсутність у діях посадових осіб порушень чинного законодавства; а також врахувавши, що прокурором та посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, також не встановлено вказаних в позовній заяві порушень вимог кримінально-виконавчого законодавства при виконанні судового рішення у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 з боку посадових осіб та адміністрації ДУ «Замкова виправна колонія № 58» суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові у зв`язку з його недоведеністю.

Викладені у касаційній скарзі ОСОБА_4 аргументи щодо незаконної, на думку заявника, відмови в задоволенні його заяв про відвід судді Ізяславського районного суду Хмельницької області Короля О. В. та секретаря судового засідання цього ж суду Сопронюк С. Л. спростовуються матеріалами справи. Заяви ОСОБА_4 були розглянуті судом у порядку, визначеному ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду таких заяв.

За результатами розгляду було постановлено мотивовані ухвали, якими спростовано доводи заявника.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 також звернувся з клопотанням про забезпечення його участі та участі призначеного йому захисника у розгляді справи в суді касаційної інстанції у режимі відеоконференції.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 05 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Замкова виправна колонія № 58» про стягнення майнової та моральної шкоди колегією суддів розглядається у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, підстави для задоволення клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відсутні.

Керуючись статтями 212, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області

від 05 червня 2018 року залишити без змін.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення його участі та участі призначеного йому захисника у розгляді справи в суді касаційної інстанції у режимі відеоконференції відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:А. Ю. Зайцев В. М. Коротун