Постанова

Іменем України

15 червня 2020 року

м. Київ

справа № 212/3137/17-ц

провадження № 61-37529сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Сімоненко В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

представники відповідача - Колесніченко Інна Володимирівна, Литвиненко Світлана Вікторівна ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне підприємство «Кривбасшахтозакриття»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Козлова Ю. В., від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., від 15 травня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі -

ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 15 грудня 1980 року по 12 травня 1995 року він працював на шахтах «Першотравнева-1», «Першотравнева» виробничого об`єднання «Кривбасруда» в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. 10 травня 2012 року рішенням лікувально-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини йому було встановлено професійне захворювання: сідеросілекоз 1-ї стадії, пізній розвиток, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легенів, фіброз в/частини правої легені. Згідно акту розслідування професійного захворювання від 06 червня

2012 року комісією встановлено, що причиною його виникнення є робота підземним машиністом шахт «Першотравнева-1» та «Першотравнева» виробничого об`єднання «Кривбасруда». Відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії у 2012 році йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності, згодом - 50 %, а у 2015 році встановлено

70 % втрати професійної працездатності безстроково, також встановлено інвалідність другої групи внаслідок професійного захворювання. Вказував, що внаслідок втрати здоров`я, стан якого погіршується щороку, він зазнає фізичних та моральних страждань. Через професійне захворювання має проблеми з диханням, постійний кашель з біллю в грудній клітині. Змушений постійно застосовувати медикаментозне лікування, дотримуватись обмеження фізичних навантажень. Зазначав, що через стан здоров`я змінився його життєвий уклад, що вимагає додаткових зусиль для для організації життя.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з

ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на його користь 448 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з

ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4

70 400 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що саме ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є правонаступником виробничого об`єднання «Кривбасруда», а тому є належним відповідачем у справі. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд взяв до уваги ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, який становить 70 %, наявність другої групи інвалідності, час, протягом якого позивач працював у відповідача на посаді, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло у тому числі й з вини виробничого об`єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 70 % та його визнано інвалідом другої групи безстроково. Після втрати працездатності у ОСОБА_4 змінилися умови життя, він періодично проходить лікування. Суд апеляційної інстанції погодився із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що правонаступником реорганізованого виробничого об`єднання «Кривбасруда» у частині шахт Першотравневого рудоуправління «Першотравнева-1», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна», на яких працював позивач, є Криворізьке державне гірничорудне управління (КДГУ «Кривбасгідрозахист»), а ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» стало правонаступником лише тих структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда», які залишились у його складі після відокремлення шахт «Першотравнева-Дренажна» та «Гигант-Дренажна». ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» зазначає, що суди не у повному обсязі дослідили докази, не надали їм належну правову оцінку та дійшли помилкового висновку про те, що КДГУ «Кривбасгідрозахист» не було передано від реорганізованого виробничого об`єднання «Кривбасруда» обов`язку щодо виплати колишнім працівникам сум відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві. Заявник вказує, що судами не досліджено, на базі якого майна було створено державну акціонерну компанію «Укррудпром», правнаступником якої є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». На думку заявника, суди попередніх інстанцій неправильно дослідили розподільчий баланс КДГУ «Кривбасгідрозахист» та виробничого об`єднання «Кривабасруда». Судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено факт передачі обілкових (регресних) справ від реорганізованого виробничого об'єднання «Кривбасруда» до державного підприємства «Кривбасгідрозахист». Акт розслідування хронічного захворювання складений комісією, до складу якої представник відповідача не входив. Судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2017 року у справі № 6-1377цс17.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ДП «Кривбасшахтозакриття» зазначає, що суди дійшли обґрунтованого висновку щодо належності відповідача у справі. Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 212/4810/16-ц (провадження № 61-7226св18) встановив, що правонаступником усіх прав та обов`язків державного виробничого об`єднання із видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (структурних підрозділів шахт «Першотравнева-1» та «Першотравнева») є

ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

01 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року справу № 212/3137/17-ц прийнято до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 15 грудня 1980 року по 17 травня 1995 року ОСОБА_4 працював на різних посадах на шахтах «Першотравнева-1» та «Першотравнева» виробничого об`єднання «Кривбасруда».

06 червня 2012 року комісією у складі представників Фонду соціального страхування, лікувального закладу, профспілки, інспектора охорони праці було проведено розслідування професійного захворювання ОСОБА_4 та складено відповідний акт № 1, яким встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання стала робота ОСОБА_4 з 15 грудня 1980 року по 10 травня 1993 року, з 02 січня

1995 року по 17 травня 1995 року на посаді підземного машиніста електровозу шахти «Першотравнева-1», «Першотравнева» виробничого об`єднання «Кривбасруда», а з 10 травня 1993 року по 01 січня 1995 року - на посаді підземного гірника очисного забою шахти «Першотравнева-1».

В акті зазначено, що згідно з професійними обов`язками ОСОБА_4 виконував роботи, під час яких внаслідок порушення порядку провітрювання робочих місць та несистематичного використання комплексу пилеподавлення, запиленість повітря робочої зони на робочих місцях перевищувала гранично допустиму концентрацію. В акті також встановлено винних осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи - керівництво шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева» виробничого об'єднання «Кривбасруда» за період роботи ОСОБА_4 з 1980 по 1995 роки.

Медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_4 первинно

01 серпня 2012 року було встановлено 40 % втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності у зв`язку із професійним захворюванням (довідка 10 ААА № 083974).

При повторному переогляді 23 липня 2013 року ОСОБА_4 встановлено 40 % втрати професійної працездатності та підтверджено третю групу інвалідності у зв`язку із професійним захворюванням (довідка АБ

№ 0007340).

Під час останнього огляду медико-соціальною експертною комісією, проведеного 25 червня 2015 року, ОСОБА_4 було встановлено 70 % втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності безстроково

у зв`язку з професійним захворюванням (довідка 12 ААА № 004991).

Судами встановлено, що з 1975 року до складу виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» входило 11 рудоуправлінь на правах структурних одиниць, у тому числі рудоуправління Першотравневе.

Відповідно до наказу виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» від 20 вересня 1989 року № 349 зі змінами

від 01 листопада 1989 року № 423 з 01 жовтня 1989 року було ліквідовано наступні структірні підрозділи: рудоуправління Першотравневе, рудоуправління ім. Леніна, рудоуправління імені Комінтерна, рудоуправління імені К. Лібкнехта, контору промзв`язку. Створено у складі об`єднання наступні підрозділи шахт: «Першотравнева-1»,

«Першотравнева-2», імені Леніна, імені Орджонікідзе, «Гвардійська», «Октябрська», «Родіна», «Саксагань», «Гігант», імені Валявко, управління соціальних підрозділів. Було створено, зокрема, шахту «Першотравнева-1» у складі ВО «Кривбасруда».

Згідно з наказом виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» від 26 грудня 1994 року № 169 з 01 січня

1995 року шахти «Першотравнева-1» та «Перштравнева-2» було ліквідовано та створено в складі виробничого об`єднання «Кривбасруда» як структурну одиницю шахту «Першотравнева».

Відповідно до пункту 1 наказу виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» від 05 січня 1998 року № 1 з 01 січня 1998 року шахту «Першотравнева» як структурну одиницю було ліквідовано. Наказом виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» від 20 січня 1998 року № 12 створено на її базі шахту «Першотравнева-Дренажна».

Наказом виробничого об`єднання виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» від 11 вересня

1998 року № 139 виключено зі складу структурних одиниць виробничого об`єднання «Кривбасруда» шахти «Першотравнева-Дренажна» та «Першотравнева-Гигант» з моменту державної реєстрації Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту.

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 262 створено державне підприємство «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту» («Кривбасгідрозахист») на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-

Дренажна» - структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда», шляхом їх відокремлення. Призначено правонаступником всіх майнових прав та обов`язків реорганізованого виробничого об`єднання «Кривбасруда» управління «Кривбасгідрозахист» у відповідній частині майнових прав та обов`язків, означених розподільчим балансом.

Згідно розподільчого балансу станом на 01 липня 1998 року до державного підприємства «Кривбасгідрозахист» перейшла менша частина основних засобів та інших позаоборотних активів шахт рудоуправління Першотравневе, а також шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна» виробничого об`єднання «Кривбасруда». Більша частина цих активів залишилася на балансі виробничого об`єднання «Кривбасруда» (зокрема, залишкова вартість активів, що залишилась виробничому об`єднанню «Кривбасруда» за рядком 010 розподільчого балансу становить 537 396 крб, тоді як до управління «Кривбасгідрозахист» відійшло активів із залишковою вартістю

лише 233 696 крб), що підтверджується актами приймання-передачі основних фондів та майна станом на 01 липня 1998 року.

Наказом Міністерства промислової політики України від 17 березня

2006 року № 104 призначено комісію з припинення діяльності державного підприємства «Кривабасгідрозахист» шляхом його ліквідації та зобов`язано державне підприємство «Кривбасшахтозакриття» прийняти на баланс до статутного фонду майно державного підприємства «Кривабасгідрозахист», яке залишиться після задоволення вимог кредиторів.

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовно на державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат». Згідно з пунктом 2 цього наказу правонаступником перейменованого виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було призначене державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» (далі - ДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром».

У наказі ДАК «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 вказано, що зазначене дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов`язків реорганізованого державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 вказане дочірнє підприємство шляхом реорганізації було перетворено у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків дочірнього підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ ««Криворізький залізорудний комбінат» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та зареєстрованого 04 квітня 2011 року, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» змінив найменування на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

Позиція Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду посилалась на те, що професійне захворювання позивача виникло саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об`єднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у період з 15 грудня 1980 року року

по 01 листопада 1985 року, правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», на якого законодавством покладено обов`язок забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці, що був порушений роботодавцем та має наслідком втрату позивачем професійної працездатності і завдає позивачу страждань. Отже, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» несе обов`язок по відшкодуванню завданої позивачу моральної шкоди.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої та Другої судових палат Касаційного цивільного суду у постановах

від 27 червня 2018 року у справі № 215/1573/16-ц (провадження

№ 61-20427св18) від 12 листопада 2018 року у справі № 215/3858/16-ц (провадження № 61-31377св18), від 30 травня 2018 року у справі

№ 212/4810/16-ц (провадження № 61-7226св18), від 18 грудня 2019 року

у справі № 215/1589/18 (провадження № 61-14399св19), від 10 травня

2018 року у справі № 215/5814/15 (провадження № 61-355св18),

від 12 грудня 2018 року у справі № 215/3547/16-ц (провадження

№ 61-19254св18).

Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 липня 2018 року у справі

№ 215/5607/15-ц (провадження № 61-13361св18) у подібних правовідносинах дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, вказавши, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є неналежним відповідачем у цій справі та не може нести відповідальність перед позивачем за порушення виробничим об`єднанням «Кривбасруда» трудових прав на шахтах «Першотравнева», «Першотравнева-2» та «Першотравнева-Дренажна», на яких працював позивач, оскільки не є їх правонаступником. При цьому суд виходив із тих обставин, що наказом від 11 вересня

1998 року № 139 виключено зі складу структурних одиниць виробничого об`єднання «Кривбасруда» шахти «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» та створено на їх базі нове підприємство - державне підприємство «Кривбасгідрозахист» (пункт 1 наказу Міністерства промислової політики України № 262 від 29 липня 1998 року).

У пункті 5 вказаного наказу Міністерства промислової політики України визначено, що правонаступником всіх майнових прав та обов`язків реорганізованого виробничого об`єднання «Кривбасруда» є державне підприємство «Кривбасгідрозахист» у відповідній частині майнових прав та обов`язків, означених розподільчим балансом. Наказом Міністерства промислової політики України від 17 березня 2006 року № 104 призначено комісію з припинення діяльності державного підприємства «Кривбасгідрозахист» шляхом його ліквідації та зобов`язано державне підприємство «Кривбасшахтозакриття» прийняти на баланс до статутного фонду майно державного підприємства «Кривбасгідрозахист», яке залишиться після задоволення вимог кредиторів. Отже, у справі № 215/5607/15-ц суди дішли висвноку, що на момент виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди - 16 листопада 2010 року, шахти «Першотравнева», «Першотравнева-2», «Першотравнева-Дренажна» виробничого об`єднання «Кривбасруда», «Першотравнева-Дренажна» державного підприємства «Кривбасгідрозахист» були ліквідованими, а

ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є правонаступником виробничого об`єднання «Кривбасруда», який має нести відповідальність з відшкодування завданої позивачу шкоди.

Наведені приклади свідчать про застосування судом касаційної інстанції різного підходу до вирішення подібних справ, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду вказаних спорів Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У частині другій статті 403 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У частині першій статті 37 Цивільного кодексу УРСР (який був чинним на момент перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда») було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, що була чинною на час перейменуваннявиробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда») підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємних зобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника,

а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обовязки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5 (яке втратило чинність 25 серпня 2015 року), було закріплено, що

відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об'єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об'єднань.

Розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і здорових умов праці у ОСОБА_4 виникло професійне захворювання, що призвело до втрати працездатності й встановлення інвалідності. Отже суди дійшли обгрунтованого висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов`язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», суди виходили з того, що професійне захворювання виникло у позивача саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об`єднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», на якого законодавством було покладено обов`язок із забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці. Виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовно на державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», перетворене на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром» та у подальшому перетворене у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».

Структурні одиниці виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», у тому числі Першотравневе рудоуправління, новостворені з 01 жовтня 1989 року шахти «Першотравнева-1» та «Першотравнева-2», новостворена з 01 січня 1995 року шахта «Першотравнева», новостворені з 20 січня 1998 року шахти «Першотравнева-Дренажна» та «Гигант-Дренажна» не мали статусу юридичних осіб. Створення на базі окремих структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда» - шахт «Першторавнева-Дренажна» та «Гигант-Дренажна» - державного підприємства «Кривбасгідрозахист» відбулось вже після припинення трудових відносин позивача з виробничим об`єднанням «Кривбасруда», а розподільчим балансом від 01 липня

1998 року не було прямо передбачено переходу до ДП «Кривбасгідрозахист» обов`язку з відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров`я під час перебування у трудових відносинах з ВО «Кривбасруда».

Висновок судів базується, зокрема, на дослідженому розподільчому балансі щодо обсягу майнових прав та обов`язків управління «Кривбасгідрозахист» та виробничого об`єднання «Кривбасруда» від 01 липня 1998 року.

Надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, суди правильно виходили із того, що за встановлених у цій справі обставин правонаступником виробничого об`єднання «Кривбасруда» (у структурних підрозділах якого працював ОСОБА_4 ) є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», а не ліквідоване ДП «Кривбасгідрозахист» (створене після припинення ОСОБА_4 трудових відносин з ВО «Кривбасруда»).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував обставини, які мають суттєве значення, зокрема стпупінь втрати працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідки, що наступили, а також дотримався засад розумності і справедливості.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків суду по суті спору та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Висновки про правильне застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його пранаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Висновки судів у цій справі, з урахуванням досліджених доказів та встановлених обставин, не суперечать позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 14 червня 2017 року у справі № 6-104цс17 та від 05 липня 2017 року у справі № 212/6039/16-ц.

Ураховуючи вищевкзане, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2018 року у справі № 215/5607/15-ц (провадження № 61-13361св18).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

В. І. Крат

В. М. Сімоненко

М. Є. Червинська