Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.04.2019 року у справі №127/3982/17

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 127/3982/17

провадження № 61-11703 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_3 ,відповідач-Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Романюк Л. Ф. від 03 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Іващука В. А., Ковальчука О . В., Якименко М. М., від 05 травня 2017 року.

Встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2014 року у справі №127/13455/14-а його позов до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації задоволено частково. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня 2014 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком станом на момент призначення цієї допомоги. Постанова набула законної сили.

На своє звернення до відповідача відносно стану виконання вищевказаного рішення суду, позивач отримав лист від 09 лютого 2017 року за № 792 в якому вказано, що відповідачем нараховано суму боргу в розмірі 5 342,00 грн, однак виконати рішення в частині виплати зазначеної суми коштів управління не має можливості, оскільки додаткових коштів на рахунок Управління для забезпечення виконання судових рішень не надходило.

Посилаючись на ці обставини та положення статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, положення частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», положення пунктів 3, 4 частини другої статті 11 та пункту 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації на його користь грошові кошти в сумі 5 342,00 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2017 року позов задоволено; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 5 342,00 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки виходячи із частини третьої статті 22 Конституції України, частини першої статті 623 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа Бурдов проти Росії, справа Кечко проти України), частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, тому рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законодавства і підстав для його скасування немає.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та залишити без розгляду позовну заяву.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У запереченнях на касаційну скаргу, поданих у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить відхилити касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

02 березня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до частини першої статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані чим збитки.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилався на заподіяну відповідачем майнову шкоду, яка полягає у невиплаті щорічної разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком на виконання рішення суду.

Судами встановлено, що 14 липня 2014 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_3 разову грошову допомогу до 05 травня 2014 року у відповідності до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на момент призначення ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2014 року. В частині інших вимог відмовлено. 03 листопада 2014 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом постанова залишена без змін.

30 грудня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 25 грудня 2014 року № 127/13455/14-а, виданим Вінницьким міським судом Вінницької області.

12 січня 2015 року Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації зроблено перерахунок щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2014 рік ОСОБА_3 на виконання судового рішення від 14 липня 2014 року в сумі 5 342,00 грн.

Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації звернулось до Департаменту соціальної політики Вінницької облдержадміністрації, як до розпорядника коштів вищого рівня, про виділення додаткових коштів в сумі 5 342 грн для виконання рішення суду, однак кошти не були виділені.

29 січня 2015 року державний виконавець звернувся до суду із поданням про зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі № 127/13455/14-а.

Вінницьким міським судом Вінницької області 31 березня 2015 року відмовлено в задоволенні подання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про зміну способу і порядку виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2014 року шляхом стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 5 342,00 грн.

Правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, урегульовані Законом України «Про виконавче провадження», а тому несплачена позивачеві щорічна одноразова грошова допомога, що підлягає стягненню на його користь за рішенням суду, не може вважатися майновою шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України, а є сумою нарахованої щорічної одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті в порядку виконання постанови суду, відтак зазначені норми права не застосовуються до спірних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача кошти, які нараховані на виконання судового рішення, суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, підлягають застосуванню положення статті 623 ЦК України.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а також особливості їх виконання.

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником яких є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440.

На виконання постанови суду про зобов`язання здійснити позивачу перерахунок та виплатити разову грошову допомогу, 30 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження, а тому стягнення коштів в цивільній справі на підставі статті 623 ЦК України є подвійною відповідальністю за одне й те ж зобов`язання, що відповідно до положень Конституції України є недопустимим.

Кодексом адміністративного судочинства України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Отже, на законодавчому рівні врегульовано вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, у тому числі щодо стягнення коштів.

У зв`язку з наведеним суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин статтю 623 ЦК України, повторно стягнувши з відповідача суму нарахованої, але не виплаченої разової грошової допомоги.

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди неправильно визначили характер спірних правовідносин та застосували норми матеріального права, що не підлягають застосуванню, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому в силу статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Слід зазначити, що висновки Верховного Суду у цій справі відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 452/3296/16-ц (провадження № 14-582цс18).

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (І категорії), а відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 19 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому Верховний Суд не не змінює розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про стягнення грошових коштів, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська