Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.12.2022 року у справі №2-1380/08

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 2-1380/08

провадження № 61-10540св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2021року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Костів О. З., Міщій О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви і рішень судів попередніх інстанцій

У вересні 2021 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 15 вересня 2008 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 25 серпня 2005 року № 430 у сумі 29 985,78 грн, судовий збір у сумі 499,06 грн.

28 жовтня 2008 року на виконання зазначеного рішення, Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано два виконавчі листи № 2-1380/2008 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 29 985,78 грн боргу за кредитним договором, а також 499,06 грн судових витрат.

У межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, АТ «УкрСиббанк» звернувся із заявами про відкриття виконавчого провадження до державної виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчих листів № 2-1380/2008, виданих Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

12 лютого 2010 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 17348970 та ВП № 17349313.

30 листопада 2015 року державним виконавцем у рамках виконавчого провадження № 17348970 винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2-1380, виданого стосовно боржника ОСОБА_1 , у зв`язку із наявністю встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», заборони щодо звернення стягнення на майно боржника, що виключало можливість виконання відповідного рішення.

Після винесення державним виконавцем постанови від 30 листопада 2015 року про повернення виконавчого листа стягувачу до АТ «УкрСиббанк» оригінал виконавчого листа не надходив.

03 липня 2020 року Тернопільський міський ВДВС Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) направив до АТ «УкрСиббанк» довідку про те, що виконавчий лист на виконанні не перебуває, а втрачений у зв`язку із поверненням виконавчого листа стягувачу при відправці поштовим відправленням. Станом на дату звернення до суду заборгованість не погашена, а місцезнаходження оригіналу виконавчого листа, виданого стосовно боржника ОСОБА_1 , є невідомим, що свідчить про втрату виконавчого листа при пересилці органами виконавчої служби стягувачу.

Враховуючи викладене, заявник просив видати дублікат виконавчого листа № 2-1380/08, щодо примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2008 року про стягнення суми заборгованості та стягнення судових витрат з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року у задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий документ повернуто у зв`язку з неможливістю його виконання, тому, з урахуванням установлених фактичних обставин справи, згідно з приписами пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону N 1404-VIII строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з дня повернення такого документа (30 листопада 2015 року) і становить три роки, при цьому стягувач не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених строків. Стягувач не був позбавлений можливості своєчасно цікавитись станом виконавчого провадження та у встановлений законом строк звернутись до суду із відповідним клопотанням про видачу дублікату виконавчого листа, чого стягувачем зроблено не було та не наведено стягувачем поважних причин такої бездіяльності.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що, звертаючись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заявник із врахуванням строку переривання, пропустив строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який сплинув 30 листопада 2018 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2022 року АТ «УкрСиббанк» подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що суд не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 2608/4065/12, від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12, від 26 грудня 2019 року у справі № 10/339/10, від 08 січня 2020 року у справі № 760/ 6367/18.

У разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно боржника строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з моменту закінчення дії відповідної заборони (мораторію).

Таким чином, саме із закінченням дії вказаної законної заборони почався новий відлік строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання і станом на дату звернення стягувача із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (у вересні 2021 року) строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не закінчився, оскільки такий строк перервався і почав свій новий перебіг із дати закінчення законної заборони (із 23 вересня 2021 року), що не дослідили належним чином суди попередніх інстанцій.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з постановлення нового судового рішення.

Обставини, встановлені судами

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 вересня 2008 року у цивільній справі № 2-1380/2008 позов АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ «УкрСиббанк» 29 985,78 грн боргу за кредитним договором, а також 499,06 грн судових витрат.

28 жовтня 2008 року на виконання вказаного рішення Тернопільським міськрайонним судом видані два виконавчі листи № 2-1380/2008 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» 29 985,78 грн, а також 499,06 грн судових витрат.

12 лютого 2010 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 17348970 та ВП № 17349313.

30 листопада 2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 17348970, а саме виконавчого листа у цивільній справі № 2-1380, виданого 28 жовтня 2008 року, у зв`язку із наявністю встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», заборони щодо звернення стягнення на майно боржника, що виключало можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з довідкою Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 03 липня 2020 року № 58048, виконавчий лист від 28 жовтня 2008 року № 2-1380 втрачений у зв`язку з його перенаправленням із одного відділу державної виконавчої служби до іншого.

Відмовляючи у задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що, звертаючись у вересні 2021 року із заявою про видачу дубліката виконавчого листа заявник, із врахуванням строку переривання, пропустив строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який сплинув через три роки після повернення 30 листопада 2015 року, тобто 30 листопада 2018 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що доводи заявника про те, що виконавчий лист втрачено при пересилці не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони залежали від волі стягувача, який не був позбавлений можливості своєчасно цікавитись станом виконавчого провадження та у встановлений законом строк звернутись до суду із відповідним клопотанням про видачу дублікату виконавчого листа, чого стягувачем зроблено не було та не наведено стягувачем поважних причин такої бездіяльності.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Правове обґрунтування

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документу стягувачу постановою від 30 листопада 2015 року) було визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що виходячи з положень частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачалось, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Виконавчий лист № 2-1380/2008 у справі виданий 28 жовтня 2008 року та пред`явлений до виконання 20 листопада 2008 року, тобто в межах строку, передбаченого частиною першою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця від 30 листопада 2015 року ВП № 17348970 (боржник ОСОБА_1 ) виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження.

Повертаючи виконавчий лист, державний виконавець встановив, що постановою від 06 жовтня 2011 року оголошено в розшук автомобіль боржника ОСОБА_1 , який на даний момент не виявлений. Згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстрована квартира, яка передана в іпотеку, проте звернути стягнення на це майно неможливо відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Отже, неможливість виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 вересня 2008 року державний виконавець пов`язував саме із забороною, встановленою Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та відсутністю у боржника іншого майна, на яке може бути звергнуто стягнення.

Відповідно до пункту 1 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна.

Відповідно до пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу України з процедури банкрутства через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» визнається таким, що втратив чинність.

Кодекс України з процедури банкрутства введено в дію 21 жовтня 2019 року, отже мораторій, встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», з 21 квітня 2021 року втратив чинність.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Аналогічна по суті норма щодо переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання викладена у частині п`ятій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року 1404-VIII.

З урахуванням наведених положень закону, оскільки постановою державного виконавця від 30 листопада 2015 року виконавчий документ стягувачу повернуто, серед іншого, у зв`язку із наявною встановленою законом мораторію на звернення стягнення на об`єкти житлового фонду, що виключало можливість виконання рішення, тому відлік строку на його пред`явлення повинен обраховуватись за правилами статті 23 Закону України «Про виконавче провадження.

Повернення виконавчого листа є підставою для перевивання строку на його пред`явлення, строк пред`явлення виконавчого документа після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

На час звернення банку до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (у вересні 2021 року) строк дії встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборони, з якою державний виконавець пов`язував неможливість виконання рішення суду закінчився (21 квітня 2021 року), тому заява АТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа вважається такою, що поданау межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не було враховано судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень.

Стягувач стверджував що оригінал виконавчого листа в нього відсутній, а згідно з довідкою Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 03 липня 2020 року № 58048, виконавчий лист від 28 жовтня 2008 року № 2-1380 втрачений у зв`язку з його перенаправленням із одного відділу державної виконавчої служби до іншого.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19) вказав, що факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби може свідчити про те, що оригінал виконавчого документу втрачено.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа щодо примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2008 року про стягнення суми заборгованості та стягнення судових витрат із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Перед вирішенням питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд перевіряє, чи в повному обсязі АТ «УкрСиббанк» сплатило судовий збір.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 17 перехідних положень ЦПК України за подання до суду заяви про видачу дублікату виконавчого листа особою сплачується судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, АТ «УкрСиббанк» не сплатило судовий збір у розмірі 68,10 грн.

Крім того, із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк»підлягають стягненню по 2 481,00 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 141 409 410 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк»задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року скасувати постановити нове рішення.

Заяву Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Видати Акціонерному товариству «УкрСиббанк» дублікат виконавчого листа № 2-1380/08 на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2008 року про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 29 985,78 грн боргу за кредитним договором, а також 499,06 грн судових витрат.

Стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄРДПОУ 09807750, місцезнаходження: вул. Андріївська, 2/12, м. Київ) у дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 68,10 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: с. Малий Ходачків, Тернопільський район, Тернопільська область) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» ЄРДПОУ 09807750, місцезнаходження: вул. Андріївська, 2/12, м. Київ) по 2 481,00 грн із кожного у відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко