Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.11.2018 року у справі №554/1308/17

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 554/1308/17

провадження № 61-20652св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Полтавська міська рада,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави у складі судді Шевської О. І. від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Дорош А. І., Одринської Т. В., Триголова В. М., від 12 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Полтавської міської ради про виділення в натурі частини домоволодіння в окремий об'єкт нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником в порядку спадкування 13/25 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, власником інших 12/25 частин домоволодіння були ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2012 року визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння та виділено в окремий об'єкт нерухомого майна - окрему садибу частину житлового будинку, яка належить ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та визнано за ними право власності по 1/2 частини на окремий об'єкт нерухомого майна.

Після смерті ОСОБА_7 власником 1/2 частини окремого об'єкта нерухомого майна в порядку спадкування стала його донька ОСОБА_8 З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив виділити в натурі майно, що належить йому на праві спільної часткової власності, а саме: 13/25 частини житлового будинку № 39 літ. «А-1» по АДРЕСА_1, в окремий об'єкт нерухомого майна та припинити право спільної часткової власності на 13/25 частини вказаного житлового будинку.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06 березня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Виділено в натурі майно, що належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, а саме: 13/25 частини житлового будинку № 39 літ. «А-1» по АДРЕСА_1, що складається з: сіней 1-1, площею 4,6 кв. м, кімнати 1-2 площею 14,9 кв. м, кухні 1-3 площею 4,6 кв. м, кімнати 1-4 площею 13,8 кв. м, передпокою 1-5 площею 4,0 кв. м, топочної 1-6 площею 4,9 кв. м, тамбура 1 площею 5,1 кв. м, загальною площею по внутрішнім обмірам 51,9 кв. м та господарські будівлі: літню кухню літ. «В», гараж літ. «Б», сарай літ. «Е», вбиральню літ. «Г», навіс літ. «е», огорожу № 6, огорожу № 7, частину огорожі 31, частину огорожі № 4, воріт огорожі № 3, вимощення № 5, що розташовані на земельній ділянці площею 423 кв. м в окремий об'єкт нерухомого майна.

Припинено право спільної часткової власності на 13/25 частини житлового будинку № 39 літ. «А-1» по АДРЕСА_1, що складається з: сіней 1-1, площею 4,6 кв. м, кімнати 1-2 площею 14,9 кв. м, кухні 1-3 площею 4,6 кв. м, кімнати 1-4 площею 13,8 кв. м, передпокою 1 площею 4,0 кв. м, топочної 1-6 площею 4,9 кв. м, тамбура 1 площею 5,1 кв. м, загальною площею по внутрішнім обмірам 51,9 кв. м та господарські будівлі: літню кухню літ. «В», гараж літ. «Б», сараї літ. «Е», вбиральню літ. «Г», навіс літ. «е», огорожу № 6, огорожу № 7, частину огорожі 31, частину огорожі № 4, воріт огорожі № 3, вимощення № 5, що розташовані на земельній ділянці площею 423 кв. м.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що співвласники домоволодіння по АДРЕСА_1 виділили свою частку в окремий об'єкт нерухомого майна, позивач як співвласник також має право на виділ у натурі частки із спільного майна, відповідно до технічного паспорту на цей житловий будинок частка, яку він просить виділити, є відокремлена, його конструктивні елементи збудовані таким чином, що кожному виділено відокремлені частину будинку з самостійним входом, приміщення, якими ми б користувалися спільно, відсутні, до його частини проведені окремі комунікації, на земельній ділянці є паркан, який її розділяє, господарські будівлі також розташовані на виділеній в користування земельній ділянці розміром 423 кв. м.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для виділення в натурі майна, що належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, та припинення права спільної часткової власності. При цьому суд виходив із того, що Полтавська міська рада є належним відповідачем у цій справі, оскільки право спільної часткової власності ОСОБА_4 та подружжя ОСОБА_7 є припиненими, права кожного самостійного власника не можуть впливати один на одного, у даному випадку вони не несуть відповідальність один перед одним, оскільки не є співвласника домоволодіння.

У червні 2017 року ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції про визнання за позивачем права власності на 13/25 частини спірного домоволодіння стосується її прав та обов'язків, оскільки вона є співвласником будинку АДРЕСА_1. Суди, вирішуючи спір, не з'ясували коло співвласників, розмір їх часток та наявність правовстановлюючих документів. Крім того, не врахували, що судовим рішенням від 21 жовтня 2011 року не визначено розмір частки позивача у спірному домоволодінні.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_4 згідно з рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили, є власником у порядку спадкування після померлої ОСОБА_9 частини житлового будинку літ. «А-1» (квартира № 1) та господарських будівель: літньої кухні літ. «В», гаража літ. «Б», сараю літ. «Е», вбиральні літ. «Г», навісу літ. «е», огорожі № 6, огорожі № 7, частини огорожі № 1 та № 4, воріт огорожі № 3, вимощення № 5, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Розмір частки позивача становить 13/25 ідеальних часток цього домоволодіння, власниками 12/25 частини будинку на підставі договору купівлі-продажу від 30 квітня 1988 року були ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2012 року визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділено в користування ОСОБА_10 і ОСОБА_6 земельну ділянку площею 577 кв. м, яка на плані синього кольору, в користування ОСОБА_4 залишено ділянку площею 423 кв. м, яка на плані червоного кольору.

Виділено в окремий об'єкт нерухомого майна - окрему садибу частину житлового будинку літ. «А-1», що складається з: санвузла (2-1), площею 3,7 кв. м, передньої (2-2), площею 3,90 кв. м, кімнати (2-3) площею 13,80 кв. м, комори (2-4) площею 4,90 кв. м, кладової (2-5) площею 1,10 кв. м, сіней (2-6) площею 14,20 кв. м, сіней (2-7) площею 2,30 кв. м. По внутрішнім обмірам 43,90 кв. м, гаража літ. «К», сараю літ. «К2», навісу літ. «К1», літнього душу літ. «Ж», погреба літ. «к1», частину огорожі № 1, огорожі № 4, огорожі № 10, огорожі № 11, огорожі № 12, вимощення № 9, частину трубопроводу, що розташовані на земельній ділянці площею 577 кв. м. по АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_7 і ОСОБА_6 право власності по 1/2 частини на окремий об'єкт нерухомого майна.

Цьому об'єкту нерухомого майна присвоєно адресу: АДРЕСА_1

Після смерті ОСОБА_10 власником 1/2 частини окремого об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 в порядку спадкування стала його донька ОСОБА_8

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 у фактичному користуванні позивача, знаходиться в будинку літ. «А-1»: сіни 1-1, площею 4,6 кв. м, кімната 1-2, площею 14,9 кв. м, кухня 1-3 площею 4,6 кв. м, кімната 1-4 площею 13,8 кв. м, передпокій 1-5 площею 4,0 кв. м, топочна 1-6 площею 4,9 кв. м, тамбур 1 площею 5,1 кв. м, загальною площею 51,9 кв. м, житловою площею 28,8 кв. м, площа літніх приміщень (тамбур 1) 5,1 кв. м.

За положеннями статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частиною першою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Частиною третьою статті 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив виділити в натурі майно, що належить йому на праві спільної часткової власності та припинити право спільної часткової власності.

Відповідно до статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, враховуючи зазначені суб'єкти, об'єкт і зміст вказаних відносин, спірними матеріальними правовідносинами в цьому випадку є правовідносини щодо здійснення права спільної часткової власності.

Належним відповідачем у спорі щодо здійснення права спільної часткової власності є співвласники спірного майна.

Пред'являючи позов про виділення майна в натурі і припинення права спільної часткової власності на 13/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_4 зазначив відповідачем Полтавську міську раду, а не співвласників вказаного майна - ОСОБА_6 та ОСОБА_8

За нормами ЦПК України «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Частиною першою статті 33 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Як вбачається зі змісту статей 33, 119 ЦПК України 2004 року на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Оскільки позов про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, пред'явлено до Полтавської міської ради, а не до співвласників спірного нерухомого майна, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей позов пред'явлений до неналежного відповідача.

Посилання апеляційного суду на те, що право спільної часткової власності між ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 припинилось на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2012 року є безпідставним, оскільки вказаним судовим рішенням не припинено право спільної часткової власності на спірний об'єкт нерухомості, додатковим доказом чого є пред'явлення позову ОСОБА_4 з вимогою припинити право у спільній частковій власності на спірний будинок. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі статей 364, 365 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 33 ЦПК України 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Суд першої інстанції відповідно до вимог пунктом 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року та відповідно до порядку, визначеного статтею 33 ЦПК України 2004 року, не визначився із колом осіб, щодо прав і обов'язків яких виник спір, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За викладених обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк