Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.11.2018 року у справі №208/261/16

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 208/261/16

провадження № 61-15341св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Дніпродзержинська міська рада, міський голова міста Дніпродзержинська Білоусов Андрій Леонідович, Комунальне підприємство «Трамвай»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Дніпродержинська Дніпропетровської області від 01 серпня 2016 року у складі судді Похвалітої С. М. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпродзержинської міської ради, міського голови міста Дніпродзержинська БілоусоваА.Л., Комунального підприємства «Трамвай» (далі - КП «Трамвай», Підприємство) про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що розпорядженням міського голови міста Дніпродзержинська СафроноваС.О. від 10 березня 2015 року № 38-р «ос» він був призначений на посаду директора КП «Трамвай». 11 березня 2015 року між ним та Дніпродзержинською міською радою було укладено контракт № 3-к/2015 на строк до 11 березня 2018 року. Розпорядженням міського голови міста Дніпродзержинська БілоусоваА.Л. від 16 грудня 2015 року № 243-р «ос» його було звільнено із вказаної посади на підставі пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та розірвано контракт у зв'язку з невиплатою Підприємством заробітної плати та невиконанням рішень Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради. Звільнення вважає незаконним і необґрунтованим, так як витрати КП «Трамвай» за 9 місяців 2015 року у порівнянні з аналогічним періодом минулого року збільшилися лише на 3 499 грн (у зв'язку з підвищенням тарифів на електроенергію, тепло- та водопостачання) та склали 27 314 грн. Заборгованість із заробітної плати у Підприємства виникла ще до того, як він був призначений на посаду. При цьому за час його перебування на посаді директора вказана заборгованість зменшилася з 1 923 042 грн 18 коп. до 1 438 226 грн 28 коп. Оскільки він виконував умови контракту сумлінно, то підстав для його звільнення з роботи не було. Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження про звільнення; поновити його на посаді директора Підприємства; зобов'язати КП «Трамвай» допустити його до роботи; внести відповідні записи у трудову книжку про скасування наказу про звільнення та про поновлення на попередній посаді; зобов'язати міського голову міста Дніпродзержинська БілоусоваА.Л. забезпечити його фактичний допуск до роботи, видати розпорядження про поновлення на роботі та пролонгувати дію контракту від 11 березня 2015 року на весь період його розірвання; стягнути з КП «Трамвай» на свою користь середній заробіток за весь час затримки належних йому до виплати при звільненні сум по день фактичного розрахунку в розмірі 3 609 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 грудня 2015 року по 01 серпня 2016 року в розмірі 61 754 грн; стягнути з відповідачів на свою користь 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродержинська Дніпропетровської області від 01 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи засновника до закінчення строку його дії у разі невиконання Підприємством зобов'язань перед бюджетом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а також невиконання зобов'язань щодо виплати заробітної плати чи недотримання графіків погашення заборгованості із заробітної плати, зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості. Оскільки позивачем були порушені зазначені умови контракту, то його звільнення із займаної посади є правомірним та відповідає вимогам трудового законодавства.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2016 року справу було повернуто до суду першої інстанції у зв'язку з невирішенням позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Додатковим рішенням Заводського районного суду міста Дніпродержинська Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП «Трамвай» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 18 по 30 грудня 2015 року в сумі 2 531 грн 84 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що КП «Трамвай» виплатило ОСОБА_1 належні йому при звільненні суми не в день звільнення, а 30 грудня 2015 року, тобто з порушенням вимог статті 116 КЗпП України. Тому позов у цій частині є обґрунтованим.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 01 серпня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 листопада 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 01 серпня 2016 року і ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2016 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_1мотивована тим, що він сумлінно виконував умови контракту, а тому підстав для його звільнення не було. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Однак міська рада не відібрала у нього будь-яких пояснень. Суд першої інстанції не перевірив надані відповідачами докази на їх достовірність.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

У червні 2017 року Кам'янська (колишня назва - Дніпродзержинська) міська рада подала заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначила про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просила відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що позивача було звільнено з роботи з підстав, передбачених контрактом. Тому доводи касаційної скарги щодо обов'язку власника отримати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, є необґрунтованими. ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження незаконності його звільнення у зв'язку з невиконанням умов контракту.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28 березня 2018 року справу № 208/261/16 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення в частині вирішення позову про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не оскаржено, тому вони в касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судами встановлено, що КП «Трамвай» діє на підставі статуту та було створене Дніпродзержинською міською радою як комунальне унітарне підприємство зі статусом юридичної особи, із самостійним балансом та рахунками у банківських установах.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Розпорядженням міського голови міста Дніпродзержинська СафроноваС.О. від 10 березня 2015 року № 38-р «ос» ОСОБА_1 був призначений на посаду директора КП «Трамвай».

11 березня 2015 року між ОСОБА_1 та Дніпродзержинською міською радою було укладено контракт № 3-к/2015 на строк до 11 березня 2018 року, за яким позивач як керівник Підприємства зобов'язався: безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) Підприємством, забезпечувати найбільш ефективне виконання функцій, для яких призначено Підприємство, розвиток його матеріальної і соціальної бази, прибуткову діяльність, ефективне використання та збереження майна, закріпленого за Підприємством; здійснювати оперативне управління Підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціальну та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань, передбачених чинним законодавством України, статутом Підприємства, контрактом та річним фінансовим планом; забезпечувати прибуткову діяльність Підприємства, рівень прибутковості якого встановлюється за показниками, визначеними фінансовим планом, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради.

Згідно з частиною третьою статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Службовою запискою заступника міського голови Дніпродзержинської міської ради з питань діяльності виконавчих органів ПлахотнікаО.О. про результати фінансово-господарської діяльності КП «Трамвай» за підсумками 9-ти місяців 2015 року підтверджується, що у вказаний період Підприємство не виконало затверджений рішенням Виконавчого комітету міської ради від 24 грудня 2014 року № 301 річний фінансовий план, допустило зростання обсягів простроченої дебіторської та кредиторської заборгованостей, не виконало зобов'язань щодо виплати заробітної плати та сплати страхових внесків. Зокрема, Підприємство отримало чистий дохід від реалізації послуг майже на 4,5 млн. грн, що на 3 % (на 128 тис. грн) менше, ніж за минулий рік та на 165 % (на 864,1 тис. грн) менше запланованого, чистий збиток склав 3 млн. грн, що у 45 разів більше, ніж за аналогічний період 2014 року, дебіторська заборгованість Підприємства станом на 01 жовтня 2015 року склала 3,6 млн. грн (збільшилася на 2,2 млн. грн), а кредиторська - 6,7 млн. грн (збільшилася на 1,2 млн. грн), заборгованість з виплати заробітної плати склала 1 582,4 тис. грн, що викликало постійні звернення працівників на Урядову гарячу лінію. Голові міської ради було запропоновано достроково розірвати контракт з позивачем.

Аналогічна по суті інформація щодо підсумків роботи КП «Трамвай» викладена і у службовій записці директора департаменту економічного розвитку Дніпродзержинської міської ради СкакунаО.І.

Звітом КП «Трамвай» про виконання фінансового плану за 9 місяців 2015 року та пояснювальною запискою ОСОБА_1 підтверджується, що у Підприємства наявна кредиторська та дебіторська заборгованість.

Пунктами 5.5, 5.6 статті 5 Статуту КП «Трамвай» передбачено, що директор Підприємства призначається на посаду з подальшим укладанням контракту та звільняється з посади на підставі розпорядження міського голови. Директор підприємства може бути звільнений з посади достроково з підстав, передбачених трудовим контрактом.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Підпунктами в), є), л) пункту 6.4 розділу 6 укладеного з позивачем контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірвано з ініціативи засновника до закінчення строку його дії: у разі невиконання Підприємством зобов'язань перед бюджетом, Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а також невиконання Підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати чи недотримання графіків погашення заборгованості із заробітної плати; у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; у разі невиконання рішень, розпоряджень, доручень засновника, міського голови або виконавчого комітету міської ради.

Розпорядженням міського голови Дніпродзержинської міської ради від 16 грудня 2015 року № 243-р «ос» ОСОБА_1 було звільнено з посади директора КП «Трамвай» з 17 грудня 2015 року згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України (з підстав, передбачених підпунктами в), є), л) пункту 6.4 розділу 6 контракту).

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності і взаємозв'язку та встановивши, що міський голова міста Дніпродзержинська припинив з позивачем трудовий договір з підстав, визначених сторонами в контракті для його розірвання, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірності звільнення позивача з роботи спростовуються встановленими судами та наведеними вище обставинами справи і положеннями трудового законодавства.

Посилання ОСОБА_1 на те, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, які міська рада всупереч вимогам статті 149 КЗпП України у нього не відібрала, є необґрунтованими, оскільки трудовий договір був припинений згідно з умовами, визначеними сторонами у контракті, а не у зв'язку з порушенням працівником трудової дисципліни.

Те ж саме стосується аргументів касаційної скарги щодо порушення відповідачем встановленого статтею 148 КЗпП України строку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду міста Дніпродержинська Дніпропетровської області від 01 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.А.Стрільчук Судді:С.О.Карпенко В.О.Кузнєцов О.В.Ступак Г.І.Усик