Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.03.2018 року у справі №155/690/17

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 155/690/17

провадження № 61-73св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 26 жовтня 2017 року у складі судді Шмідта С. А. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Грушицького А. І., Данилюк В. А.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до рішення Горохівського районного суду Волинської області від 15 червня 2015 року він сплачує на користь відповідача аліменти на двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Вказує, що на даний час його матеріальний та сімейний стан погіршився, він має іншу сім'ю, його дружина вагітна, у зв'язку з чим він несе додаткові витрати.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 15 червня 2015 року, із 1/2 частини до 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 26 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 15 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей та ухвалено стягувати із ОСОБА_1 В аліменти на користь ОСОБА_2 на дітей: дочку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 5/12 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 03 травня 2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача змінився матеріальний та сімейний стан у зв'язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_3 дочки ОСОБА_7 від іншого шлюбу, яка знаходилася на лікуванні в неврологічному відділенні Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання і потребує в подальшому спостереження за місцем проживання, на що відповідач витрачає додаткові грошові кошти.

Водночас судом враховано, що на утриманні відповідача перебуває ще двоє неповнолітніх дітей, у зв'язку з чим суд зменшив розмір аліментів на двох неповнолітніх дітей з 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) платника податків до 5/12 частин всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 30 листопада 2017 року рішення Горохівського районного суду Волинської області від 26 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що надані позивачем докази підтверджують погіршення його матеріального становища, а тому із врахуванням вимог статті 192 СК України розмір стягнутих аліментів підлягає зменшенню. Висновки суду першої інстанції відповідають установленим обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення Горохівського районного суду Волинської області від 26 жовтня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Волинської області від 30 листопада 2017 року є незаконними, необґрунтованими і такими, що ухвалені без з'ясування та врахування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Так, стороною позивача було уточнено позовні вимоги, які залишились судом поза увагою. Крім того, суди також не надали позивачу можливості надати докази на підтвердження понесення ним витрат на придбання ліків для малолітньої дочки ОСОБА_7. Вказував, що ухвалені судові рішення не спрямовані на дотримання інтересів дітей, на користь яких присуджено аліменти. Суди не врахували підстав для зменшення розміру аліментів, наведених позивачем, з огляду на положення статті 182 СК України, а також проігнорували вимоги частини п'ятої статті 183 цього Кодексу, якою встановлено граничний розмір аліментів, які стягуються на двох дітей.

Апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження погіршення майнового стану позивача у зв'язку з лікуванням дочки - ОСОБА_7.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, ОСОБА_2 у відзиві, поданому до суду у січні 2018 року, вказувала на правомірність висновків судів попередніх інстанцій про зміну розміру стягуваних аліментів до 5/12 частини доходів позивача, а аргументи скаржника вважала такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дітей призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом статті 180 СК України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 15 червня 2015 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця починаючи з 04 червня 2015 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а. с. 9-10).

02 грудня 2016 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_8, після чого вона змінила своє прізвище на «ОСОБА_2», що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1, виданим 02 грудня 2016 року Горохівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області (а. с. 6).

Як відомо зі свідоцтва про народження НОМЕР_2, виданого 30 червня 2017 року Горохівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Волинської області (а. с. 35), ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, її батьком є ОСОБА_1, матір'ю - ОСОБА_2.

Із заключення ЛКК № 616, виданого 30 червня 2017 року Горохівською центральною районною лікарнею (а. с. 34), виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 6296 (а. с. 33) та виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 9653 (а. с. 36) вбачається, що пологи дружини позивача відбулися ІНФОРМАЦІЯ_3, при цьому дитина переведена до Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання із діагнозом: асфіксія важкого ступеня, судомний синдром, важкі дихальні розлади; в період з ІНФОРМАЦІЯ_3 до 26 липня 2017 року дитина позивача перебувала у Відділенні реанімації та інтенсивної терапії № 2 та в неонатальному центрі Волинської обласної дитячої клінічної лікарні, а з 26 вересня 2017 року до 06 жовтня 2017 року знаходилась на лікуванні в неврологічному відділенні Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що після прийняття 15 червня 2015 року судового рішення про стягнення аліментів відбулись зміни сімейного стану позивача, його майновий стан погіршився у зв'язку із понесенням витрат на новостворену сім'ю, у тому числі новонароджену дочку, лікування якої потребує коштів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. Обставини, на які посилається позивач, мають істотне значення, оскільки вони не існували на час ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому правомірно враховані судами при розгляді цієї справи.

На виконання вимог статей 10, 60 ЦПК України позивач надав належні та допустимі докази щодо зміни його матеріального та сімейного стану, а також погіршення здоров'я члена сім'ї, що є підставою для часткового зменшення розміру аліментів.

Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо непогодження позивача із частковим задоволенням позову, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

На думку колегії суддів, ухвалені у справі судові рішення за наслідками розгляду цього спору найбільш оптимально враховують потреби в утриманні кожної дитини позивача та спрямовані на дотримання їхніх інтересів в однаковій мірі.

Колегія суддів критично оцінює доводи касаційної скарги в частині ненадання судами попередніх інстанцій можливості надати позивачу додаткові докази на підтвердження понесення ним витрат у зв'язку з лікуванням дочки - ОСОБА_7, оскільки заявник не конкретизує, у яких саме діях суду полягає обмеження його процесуальних прав.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права і зводяться в основному до переоцінки доказів, що виходить за межі компетенції касаційного суду відповідно до статті 400 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В.Черняк