Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.10.2020 року у справі №2-111/12
Постанова КЦС ВП від 14.08.2024 року у справі №2-111/12

Постанова

Іменем України

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 2-111/12

провадження № 61-2564св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмила Олегівна,

стягувач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, стягувач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», боржник - ОСОБА_1 ,

за касаційною скаргою адвоката Потапенко Світлани Юріївни як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2023 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Вербової І. М., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст подання

У квітні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Л. О. (далі - ПВ ВО м. Києва Лановенко Л. О., приватний виконавець) звернулася до суду з поданням, у якому просила звернути стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на земельну ділянку, кадастровий номер 3222486600:05:002:0028, яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Садове товариство «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Як на обґрунтування заявлених вимог приватний виконавець указувала на те, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження (далі - ВП) № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-111/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в сумі 112 045,92 дол. США.

Постановою приватного виконавця від 08 січня 2020 року відкрито ВП № НОМЕР_1, копії якої надіслано сторонам.

Постановою приватного виконавця від 08 січня 2020 року відкрито ВП № НОМЕР_2 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» судового збору в сумі 1 700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн, відповідно до виконавчого листа № 2-111/12, виданого Голосіївським районним судом м. Києва.

Постановою приватного виконавця від 08 січня 2020 року ВП № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 об`єднано у зведене ВП № НОМЕР_1.

08 січня 2020 року постановами приватного виконавця у ВП № НОМЕР_1 накладено арешт на все майно та кошти боржника. Під час здійснення виконавчих дій коштів та іншого майна боржника не виявлено.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу є власником спірної земельної ділянки, однак право власності на спірну земельну ділянку в установленому законом порядку не зареєстроване за боржником, що унеможливлює звернення стягнення для погашення заборгованості перед стягувачем у ВП № НОМЕР_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Голосіївський районний суд м. Києва ухвалою від 07 червня 2022 року в задоволенні подання відмовив.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватний виконавець не довела, що спірна земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , не зареєстрована у встановленому законом порядку, адже ця ділянка перебуває в іпотеці. Крім цього, спірна земельна ділянка та садовий будинок, який на ній розташований, нерозривно пов`язані між собою, тому немає підстав для задоволення подання.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 27 січня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л. О. задовольнив. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким подання задовольнив. Звернув стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , яке не було зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486600:05:002:0028, яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Садове товариство «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутність реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку є перешкодою для звернення стягнення на це майно для погашення заборгованості боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзивів на неї, відповіді на відзив, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Потапенко С. Ю. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні подання відмовити.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 та постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18, від 29 червня 2022 року у справі № 201/9754/17.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про відвід суддів Київського апеляційного суду Нежури В. А., Вербової І. М., Невідомої Т. О., яку судді визнали необґрунтованою. Однак суддя Лапчевська О. Ф. 05 грудня 2022 року не побачила підпису ОСОБА_1 на цій заяві та повернула її без розгляду. Отже, Лапчевська О. Ф. , бачачи обґрунтовані підстави для відводу, прийняла неправомірне рішення про повернення заяви про відвід суддів без розгляду.

Крім цього, у Голосіївському суді м. Києва розглядаються її заяви щодо законності видання виконавчого листа, на підставі якого були відкриті виконавчі провадження, що ставить під сумнів законність проведення будь-яких виконавчих дій, спрямованих на їх виконання.

Суд апеляційної інстанції мав би виходити із зловживання приватним виконавцем наданими йому правами за виконавчими листами № 2-111/12 від 21 листопада 2018 року, адже Лановенко Л. О. одночасно є і представником стягувача, і виконавцем судового рішення; приватний виконавець не правильно обрала спосіб отримання судового рішення про стягнення боргу за рахунок предмета іпотеки за виконавчим документом про стягнення коштів та порушила правило підсудності. Питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки мало б вирішуватися Києво-Святошинським судом Київської області, адже предмет іпотеки розташований на території колишнього Києво-Святошинського району.

Суд апеляційної інстанції проігнорував доводи ОСОБА_1 щодо незаконності звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з частковою оплатою вартості нерухомого спірного майна. Іпотечне майно частково придбане за кошти боржника, є єдиним житлом родини, в якому проживають неповнолітні, в т. ч. малолітні, діти боржника. Звернення стягнення на земельну ділянку, на якій розміщено будинок, в якому проживає родина з неповнолітніми дітьми, призведе до реалізації всієї іпотечної нерухомості та виселення з житла всіх членів сім`ї, включаючи дітей.

У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Акціонерного товариства «Універсал Банк» на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю постанови апеляційного суду. На підставі договору купівлі-продажу від 11 вересня 2007 року ОСОБА_1 придбала спірну земельну ділянку, але право власності на неї не зареєстроване у встановленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення про стягнення заборгованості з боржника.

На виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсіал Банк» заборгованості виконавець має вчинити усі необхідні дії для його виконання та звернути стягнення на усе майно, і порядок звернення стягнення у цьому випадку значення не має, а боржники, відповідно, повинні виконати судове рішення.

У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив адвокат Коваля Р. О. як представника ВП ВО м. Києва Лановенко Л. О. на касаційну скаргу, мотивований необґрунтованістю касаційної скарги та черговою спробою боржника у зведеному ВП № НОМЕР_1 уникнути виконання рішення суду, яке вже десять років лишається невиконаним.

У травні 2024 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив АТ «Універсал Банк» мотивована незгодою з доводами банку, оскільки спірна нерухомість є єдиним житлом неповнолітніх дітей, іншого житла багатодітна родина, в якій виховується шість дітей, не має, хоча держава декларує право такої родини на отримання житла в позачерговому порядку, однак всі уповноважені, компетентні органи та особи, які зобов`язані забезпечити, надати житло такій родині, позбавляють родину такого права, відмовляють у постановці на квартирний облік та у наданні житлового приміщення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 вересня 2007 року між Антонюк О. В. і ОСОБА_1 укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0438 га, кадастровий номер 3222486600:05:002:0028, що розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1».

11 вересня 2007 року між Антонюк О. В. і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на цій земельній ділянці.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого ОСОБА_1 є власником садового будинку на підставі договору купівлі-продажу від 11 вересня 2007 року № 5909.

Інформації щодо власника земельної ділянки площею 0,0438 га, кадастровий номер 3222486600:05:002:0028, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с/рада Тарасівська, СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1», у реєстрі немає.

Спірна земельна ділянка передана в іпотеку за договором іпотеки від 11 вересня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Федотовою О. В., іпотекодержатель - ВАТ «Банк Універсальний», розмір основного зобов`язання 109 000,00 дол. США. Також за цим договором в іпотеку передано садовий будинок

АДРЕСА_1 Лановенко Л. О. від 08 січня 2020 року відкрито ВП № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 2-111/12, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 21 липня 2018 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в сумі 112 045,92 дол. США, що на 13 вересня 2012 року становить 895 253,70 грн, судового збору в сумі 1 700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

Постановою приватного виконавця від 08 січня 2020 року ВП № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 об`єднано у зведене ВП № НОМЕР_1.

08 січня 2020 року ПВ ВО м. Києва Лановенко Л. О. винесла постанови про арешт майна та коштів боржника.

З відповіді Держгеокадастру у Київській області від 27 січня 2020 року № 8-10-0.222-1099/2-20 на запити ПВ ВО м. Києва Лановенко Л. О. , зокрема від 08 січня 2020 року № 85, видно, що відомостей про реєстрацію права власності, права постійного користування, права оренди на земельні ділянки, з урахуванням статей 125 126 ЗК України, які діяли до 01 січня 2013 року, не виявлено. З 01 січня 2013 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з листом Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області від 29 грудня 2023 року № 3787 місцезнаходження технічних документацій з оформлення права власності на земельні ділянки, зокрема ОСОБА_1 , не виявлено, у зв`язку з нападом на Управління, який був здійснений невідомими особами 08 квітня 2008 року, значна частина документації знищена чи пошкоджена (т. 3 а. с. 66).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частин третьої та четвертої статті 50 Закону № 1404-VІІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно з частиною десятою статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У частинах першій і четвертій статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З огляду на статтю 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

У розділі VII цього Закону України «Про виконавче провадження» визначено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 48 цього Закону визначає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

У статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, відповідно до цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, норми Закону № 1404-VІІІ допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Установивши, що ОСОБА_1 тривалий час не виконує рішення суду про стягнення на користь банку заборгованості за кредитним договором; приватний виконавець встановив відсутність у неї коштів на банківських рахунках, а також іншого зареєстрованого рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення; ОСОБА_1 на праві власності належить спірна земельна ділянка, яка є предметом договору іпотеки, укладеного між нею і банком на забезпечення належного виконання кредитного договору, заборгованість за яким стягнена рішенням суду, яке виконує приватний виконавець, проте право власності на цю земельну ділянку у встановленому законом порядку не зареєстроване, апеляційний суд дійшов правильних висновків про наявність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця.

ОСОБА_1 достовірно обізнана про необхідність виконання судового рішення, проте добровільно протягом більше ніж десяти років його не виконувала і не пропонувала майно, на яке слід звернути стягнення в першу чергу, отже, належним чином не виконала обов`язків, покладених на неї як сторону виконавчого провадження відповідно до Закону № 1404-VІІІ, згідно з яким особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги про те, що у таких спосіб неповнолітні діти будуть позбавленні житла, яке є єдиним, не є підставою для скасування постанови апеляційного суду, адже у цій справі предметом розгляду не є ні будинок, який розташований на спірній земельній ділянці, ні виселення будь-кого з цього будинку.

Аргументи касаційної скарги щодо порушення територіальної підсудності цієї справи на увагу не заслуговують, адже предметом у цій справі є подання приватного виконавця, спрямоване на виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом порядку видачі виконавчих листів, на підставі яких було відкрито виконавче провадження, також не є предметом розгляду цієї справи.

Ураховуючи, що заява ОСОБА_1 від 18 листопада 2022 року про відвід колегії суддів апеляційного суду (а. с. 40-41, т. 14) не містить підпису заявника, на підставі статті 183 ЦПК України Київський апеляційний суд у складі судді Лапчевської О. Ф. з дотримання норм процесуального права дійшов правильного висновку про повернення без цієї заяви розгляду.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України), а також трактування норм права на власний розсуд.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Оскільки виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 січня 2023 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року до закінчення касаційного провадження у справі, її виконання необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Потапенко Світлани Юріївни як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 січня 2023 року.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов